30 березня 2021 року Справа № 160/4710/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій позивач, з урахуванням уточнень, просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №694/03-16 від 06.04.2020 року щодо відмови ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 13.12.2019 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії у зв'язку з втратою годувальника на двох утриманців відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області №18-241вих. 20 від 20.03.2020 з виплатою між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є пенсіонеркою, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по втраті годувальника на двох утриманців, яку призначено на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції від 01.10.2011 року), яка діяла на момент призначення пенсії. Прокуратурою Дніпропетровської області позивачу було видано довідку від 20.03.2020 року за №18-241 вих.20. 13.03.2020 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просила здійснити перерахунок призначеної пенсії на підставі довідки з розрахунку 80 відсотків місячного заробітку на двох утриманців. Проте, за результатами розгляду заяви відповідач листом за №694/03-16 від 069.04.2020 відмовив у такому перерахунку посилаючись на те, що Міністерством соціальної політики України погоджено запропонований Офісом Генерального прокурора порядок дій при перерахунку пенсій працівникам органів прокуратури у зв'язку із прийняттям Другим сенатом КСУ 13.12.2019 Рішення №7-р(ІІ)/2019, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України положення ч. 20 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру». Порядком визначено проведення перерахунків пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. В даному випадку перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури. Також передбачено проведення перерахунків пенсій пенсіонерам, які продовжують працювати на прокурорських посадах, у зв'язку з індивідуальними змінами, що впливають на збільшення заробітної плати. Право на такий перерахунок виникає за зверненнями, що надходять починаючи з 13.12.2019 (дата прийняття Рішення), для яких момент права на перерахунок пенсії настав не раніше 13.12.2019 року. На думку відповідача, на теперішній час проводяться тільки перерахунки пенсій у зв'язку з індивідуальними змінами, що впливають на збільшення заробітної плати. Вважаючи вказану відмову надуманою та незаконною, а вказане рішення відповідача безпідставним, протиправним, та такими, що грубо порушує її Конституційні права, як громадянина України та пенсіонера, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою суду від 14.05.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
05 червня 2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду поступив відзив на позовну заяву в якому проти позову відповідач заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Так, відповідачем зазначено, що пенсійним органом правомірно відмовлено позивачу у проведені перерахунку пенсії згідно з Законом України «Про прокуратуру» в редакції від 01.10.2011 року, оскільки вищезазначеним законом не передбачено проведення перерахунків пенсії у зв'язку із втратою годувальника. Крім того, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам після 13.12.2019 року, однак, зміни посадових окладів після 13.12.2019 року не відбулись.
Позивачем до суду надіслано відповідь на відзив, в якому останній заперечує проти доводів відзиву та зазначає, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на нормах чинного законодавства, дії пенсійного органу є безпідставними та протиправними.
Ухвалою суду від 02.07.2020 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 560/2120/20.
Ухвалою суду від 15.02.2021 року провадження у справі було поновлено та продовжено розгляд справи.
22.02.2021 року від позивача до суду надійшла заява в порядку ст. 47 КАС України, про уточнення позовних вимог.
Відзив на заяву від 22.02.2021 року до суду не надходив.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 01.04.2012 року отримує пенсію по втраті годувальника на двох утриманців, призначену на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789 - XII. Основний розмір пенсії обчислений у розмірі 80% від заробітної плати (грошового забезпечення) померлого годувальника, який працював в органах прокуратури Дніпропетровської області.
В подальшому, 23 березня 2016 року позивач звернулась із заявою до органів Пенсійного фонду України в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області про перерахунок пенсії у разі втрати годувальника у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників згідно з вимогами ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 01.10.2011 року.
За результатами розгляду заяви їй було відмовлено з посиланням на те, що 01.06.2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначені відповідно до Законів України, в томі числі і до Закону України "Про Прокуратуру".
Рішенням Орджонікідзевського міського суду від 31.05.2016 по справі №184/665/16 позовні вимоги були задоволені. Визнано протиправними дії та рішення управління Пенсійного фонду України в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області щодо відмови мені у перерахунку пенсії.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області перерахувати з 01 січня 2016 року призначену ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з підвищенням заробітної плати „ працівникам прокуратури, відповідно до Постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015, згідно з вимогами ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 01.10.2011 року на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 22.03.2016 р. № 18-116 вих. 16, в розмірі 80% місячного заробітку на двох утриманців без обмежень граничного розміру пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до оплати сумою пенсії, з подальшою виплатою пенсії у розмірі, встановленому після її перерахунку. Вказане рішення суду набрало законної сили 11.06.2016 року.
20.03.2020 року прокуратурою Дніпропетровської області позивачу було видано довідку №18-241 вих.20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) ОСОБА_2 , що враховується для перерахунку пенсій, відповідно до якої розмір заробітної плати (грошового забезпечення) визначено станом на 06.09.2017 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657, за відповідною (прирівняною) посадою першого заступника прокурора області.
30.03.2020 року позивач звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про проведення перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 20.03.2020 року №18-241 вих.20, виходячи з 80% заробітної плати (грошового забезпечення) померлого годувальника.
06.04.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом за вих. №694/03-16, позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії та зазначено, що перерахунок пенсій, призначених згідно з Законом України «Про прокуратуру» пенсіонерам, які працюють на посадах прокурорів, проводиться у зв'язку з індивідуальними змінами, що впливають на збільшення заробітної плати (починаючи з 13.12.2019). Право на перерахунок пенсій за викладених умов виникає за зверненнями, що надходять починаючи з 13 грудня 2019 року, для яких момент виникнення права на перерахунок пенсії настав не раніше 13 грудня 2019 року. Оскільки відсутні вищевикладені умови, право на перерахунок пенсії по втраті годувальника, також відсутній.
Вважаючи відмову відповідача у проведенні перерахунку пенсії протиправною, позивач звернулася за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, визначаються виключно законами України.
На час призначення позивачці пенсії по втраті годувальника пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих визначалося статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ).
Згідно із ч.1, 2 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції від 01.11.2011 року) Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років 6 місяців; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, утому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років 6 місяців; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років 6 місяців; з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років.
Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Частиною 12 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно з ч.17 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Тобто, станом на час призначення позивачці пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у ч.12, 16 та 17 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ та відповідно застосовувались до позивача (в редакції чинній на момент призначення пенсії).
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VІ до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.
Разом з тим, положення ст.50-1 Закону №1789-ХІІ щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін, у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ від 08.07.2011, не зазнали. Відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті, що регламентували вказаний порядок та підстави.
Так, згідно з частинами 13, 18 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону №3668-VІ від 08.07.2011) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсій. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий період може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Надалі, Законом України «Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ (далі - Закон №76-VІІІ) до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ внесено зміни, зокрема, ч. 18 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ викладено у наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
14.10.2014 прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ), який набрав чинності з 15.07.2015.
При цьому, порядок призначення пенсій по втраті годувальника не змінився. Так, відповідно до п.19 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто, як ст.50-1 Закону №1789-ХІІ так і п.19 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку померлого прокурора або слідчого на одного члена сім'ї.
Відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VІІ, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону №1697-VІІ попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.
Крім того, Законом України від 02.03.2015 №213-VІІ (далі - Закон №213-VІІ) знову внесено зміни до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, а саме в ч. 15 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Також, п.5 Прикінцевих положень Закону №213-VІІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином, з моменту призначення позивачці пенсії згідно із Законом №1789-ХІІ до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ неодноразово вносились зміни.
При цьому, суд зазначає, що нова редакція ст.50-1 Закону №1789-ХІІ суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності новою редакцією.
Законом №1697-VІІ взагалі визнано таким, що втратив чинність Закон України №1789-ХІІ, в тому числі статтю 50-1, окрім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої цієї статті.
Відповідно до ч.2, 3 ст.22, ч.1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року, якими визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов'язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
У вказаному рішенні Верховний Суд звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом покладено саме на Уряд.
Неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує статтю 22 Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Суд зазначає, що, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 року №2136-VIII.
Таким чином, положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, якими було передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р(II)/2019 (справа №3-209/2018(2413/18, 2807/19), як це визначено статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", тобто з 13.12.2019.
Відтак, з 13.12.2019 Закон №1697-VII не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника з тих підстав, що після 13.12.2019 року Кабінет Міністрів не приймав рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Так, зміни у грошовому забезпеченні вказаної категорії працівників врегульовані, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», яка набрала чинності 06.09.2017 та на час виникнення спірних правовідносин не визнана нечинною, що підтверджує виникнення обставин для перерахунку раніше призначеної пенсії.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що з 13.12.2019 року, після ухвалення Конституційним Судом рішення №7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 року, у ОСОБА_1 виникло право на перерахунок раніше призначеної пенсії по втраті годувальника у зв'язку із підвищенням заробітної плати прокурорсько - слідчим працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури.
З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №694/03-16 від 06.04.2020 року щодо відмови ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 15 статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697 «Про прокуратуру» із змінами, внесеними законами України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідні положення кореспондовані в Законі України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668 із змінами, внесеними законами України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України'тавід 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
У пункті 2 Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 року.
Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» цей Закон набирає чинності з 01.01.2017.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
У Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, оскільки ОСОБА_1 пенсія по втраті годувальника призначена до 01.01.2016 року, тому дія положень Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII щодо визначення максимального розміру пенсії до неї не застосовується в силу пункту 2 Прикінцевих положень цього Закону.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 03.10.2018 року у справі № 127/4267/17, від 12.11.2019 року у справі № 360/1428/17 (№К/9901/17860/18).
Таким чином, суд вважає, що на момент здійснення перерахунку пенсії позивачу, у відповідача відсутні підстави застосовувати обмеження розміру пенсії граничним розміром, який не повинен перевищувати десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідач протиправно відмовив позивачу у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії по втраті годувальника у розмірі 80% заробітної плати (грошового забезпечення) померлого сина, на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 20.03.2020 року №18-241 вих.20.
Суд враховує, що призначення та перерахунок пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу.
Водночас, основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частини 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому необхідно зазначити, що у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини застосовує підхід згідно з яким, дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» заява №. 30985/96).
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, у спірних правовідносинах порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.
Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер'їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119.
Крім того, згідно з висновками Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», « Колишній король Греції та проти Греції» та «Малама проти Греції». «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12 липня2001року у справі «Ганс-Адам 11 проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копецький проти Словачини»).
У цих правовідносинах легітимні сподівання позивача на перерахунок пенсії передбачені законодавством тобто є конкретними, отже, на них поширюється режим «існуючого майна».
Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до пунктів 3, 4, 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; а може обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Між тим, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2015 року в справі №816/1229/14, поміж іншого, вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, у справі № 802/1827/17-а від 18.06.2020).
Відтак, суд при перевірці правомірності дій відповідача у спірних відносинах, згідно приписів Кодексу адміністративного судочинства України, не перебираючи на себе повноважень відповідного органу, вправі покласти на суб'єкта владних повноважень зобов'язання вчинити певні дії з метою захисту порушених прав та інтересів позивача.
Як зазначалося вище, позивач з 01.04.2012 року отримує пенсію по втраті годувальника на двох утриманців, призначену на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789 - XII. Основний розмір пенсії обчислений у розмірі 80% від заробітної плати (грошового забезпечення) померлого годувальника, який працював в органах прокуратури Дніпропетровської області.
Рішенням Орджонікідзевського міського суду від 31.05.2016 по справі №184/665/16 позовні вимоги були задоволені. Визнано протиправними дії та рішення управління Пенсійного фонду України в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області щодо відмови мені у перерахунку пенсії.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області перерахувати з 01 січня 2016 року призначену ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з підвищенням заробітної плати „ працівникам прокуратури, відповідно до Постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015, згідно з вимогами ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 01.10.2011 року на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 22.03.2016 р. № 18-116 вих. 16, в розмірі 80% місячного заробітку на двох утриманців без обмежень граничного розміру пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до оплати сумою пенсії, з подальшою виплатою пенсії у розмірі, встановленому після її перерахунку. Вказане рішення суду набрало законної сили 11.06.2016 року.
Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, враховуючи встановлений факт протиправної відмови відповідача у проведенні перерахунку пенсії в розмірі 80% місячного заробітку на двох утриманців та, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає, що достатніми є підстави для покладення на відповідача обов'язку здійснити такий перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 .
При цьому, суд зазначає, що викладення резолютивної частини рішення в частині зобов'язання відповідача певним чином відновити права позивача, яка текстуально відрізняється від прохальної частини позову, не свідчить про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень рішення та протиправність дій якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності своїх дій, які полягали у прийнятті рішення про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Наб. Перемоги, 26) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №694/03-16 від 06.04.2020 року щодо відмови ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у перерахунку пенсії;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 13.12.2019 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії у зв'язку з втратою годувальника на двох утриманців відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області №18-241вих. 20 від 20.03.2020 з виплатою між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 РозділуVII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 30.03.2021 року.
Суддя О.М. Неклеса