19 березня 2021 року Справа 160/3928/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши у м.Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії , -
17 березня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити обчислення пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника з розрахунку фактичної пенсії померлого годувальника в розмірі 16 350,00 грн. (шістнадцять тисяч триста п'ятдесят гривень) та виплатити заборгованість, що виникла з урахуванням вже виплачених сум.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/3928/21 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Положеннями статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений певний перелік способів захисту порушених прав, свобод або законних інтересів, а саме: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина друга статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).
У свою чергу, в силу приписів частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, застосуванню судом такого способу захисту прав як спонукання відповідача - суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій з метою відновлення порушених прав повинен передувати висновок суду про протиправність індивідуального акта.
При цьому, суд наголошує, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, яке повинно бути реальним та стосуватися (зачіпати) особисті права або інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена судом касаційної інстанції, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 09.07.2018 в адміністративній справі № 9901/675/18.
Так, як убачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити обчислення пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника з розрахунку фактичної пенсії померлого годувальника в розмірі 16 350,00 грн. (шістнадцять тисяч триста п'ятдесят гривень) та виплатити заборгованість, що виникла з урахуванням вже виплачених сум.
У той же час, позовні вимоги про вирішення публічно-правового спору шляхом визнання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправним, прохальна частина позовної заяви не містить.
Суд зазначає, що заявлені позивачем вимоги у визначеній редакції не відповідають вимогам ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного України.
Водночас, слід наголосити, що вимоги позовної заяви повинні бути викладені чітко і зрозуміло, з урахуванням правил, встановлених процесуальним законодавством і узгоджуватись з наданими суду повноваженнями за наслідками розгляду справи (ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України), та мають бути спрямовані на захист конкретних прав, свобод та інтересів позивача з зазначенням способу їх захисту, який не допускає неоднозначного, довільного тлумачення змісту позовних вимог і дозволить суду максимально якісно здійснити правосуддя.
Отже, з метою належного захисту прав позивача, останньому необхідно привести позовні вимоги у відповідність до приписів ст.5 Кодексу адміністративного України, надавши до суду належним чином оформлений уточнений адміністративний позов (з копіями позову та додатків відповідно до кількості учасників справи).
Крім того, відповідно до п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Водночас, позивачем в позовній заяві відсутні відомості про наявність або відсутність у ОСОБА_1 офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом надання до суду:
- позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог, передбачених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням у новій редакції позовної заяви з уточненням змісту позовних вимог та приведення їх у відповідність до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України;
- примірників позовної заяви у новій редакції у відповідності до кількості учасників справи.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко