29 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/921/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Жидичинської сільської ради про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Жидичинської сільської ради про визнання протиправною відмови та зобов'язання повторно розглянути заяву від 06 березня 2020 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, орієнтовною площею 0,10 га у відповідності до вимог Конституції України, Земельного кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.03.2020 позивач звернулася до Озерцівської сільської ради із заявою та доданими до неї документами про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва, орієнтовною площею 0,10 га, яка знаходиться в с. Озерце Ківерцівського району Волинської області. Однак, листом Жидичинської сільської ради від 12.03.2020 №09-05/32/2-20 позивача повідомлено, що у зв'язку з об'єднанням Озерцівської сільської ради в Жидичинську ОТГ її клопотання передано на розгляд сесії Жидичинської сільської ради.
Жидичинською сільською радою надано відповідь листом від 19.05.2020 №351/01-35/2-20, в якому зазначено, що задовольнити клопотання про надання земельних ділянок для ведення індивідуального дачного будівництва неможливо у зв'язку з тим, що згідно генерального плану с. Озерце дані землі відносяться до земель рекреаційного призначення.
Позивач вказує про можливість дачного будівництва на землях рекреаційного призначення, а тому у Жидичинської сільської ради відсутні будь-які законні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Крім того, розгляд його клопотання сільська рада зобов'язана була вирішити у місячний термін та прийняти рішення, яке оформити належним чином.
Відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, незважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд його заяви, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність. А тому, просить зобов'язати відповідача повторно розглянути її заяву від 06.03.2020 та прийняти рішення у відповідності до вимог Конституції та Земельного кодексу України.
Ухвалою судді від 01.02.2021 відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Копія ухвали про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 04.02.2021, про що свідчить повідомлення про вручення (отримання) документів, проте у встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 06.03.2020 ОСОБА_1 звернулася до Озерцівської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в с. Озерце Ківерцівського району. До заяви позивач додала графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки та копію документа, що посвідчує особу (паспорт, ідентифікаційний код).
У відповідь на вказану заяву позивач отримала лист Жидичинської сільської ради від 12.03.2020 №09-05/32/2-20 яким її повідомлено, що у зв'язку з об'єднанням Озерцівської сільської ради в Жидичинську ОТГ її клопотання передано на розгляд сесії Жидичинської сільської ради.
Листом Жидичинської сільської ради від 19.05.2020 №351/01-35/2-20 позивача повідомлено, що задовольнити клопотання ОСОБА_1 про надання земельних ділянок для ведення індивідуального дачного будівництва неможливо у зв'язку з тим, що згідно генерального плану с. Озерце дані землі відносяться до земель рекреаційного призначення.
Не погодившись з такою відмовою, позивач звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (надалі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктами "а", "б" статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Як визначено пунктом "б" частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частинами першою, другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт "в" частини третьої статті 116 ЗК України).
Пунктом " ґ" частини першої статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.
Згідно з статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, серед інших, вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Отже, у даному випадку Жидичинська сільська рада має виключні повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель комунальної власності відповідної територіальної громади.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України. Відповідно до положень частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
При цьому, чинним законодавством не передбачено права суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №545/808/17.
Суд звертає увагу, що системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
За приписами частин сьомої-одинадцятої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Суд наголошує, що положення статей 118, 122 ЗК України надають відповідачу повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та зобов'язують мотивувати відмову у наданні такого дозволу, а також визначають підстави, з яких така відмова, може бути прийнята.
Отже, отримавши заяву позивача від 06.03.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в с. Озерце Ківерцівського району, відповідач згідно зі статтею 118 ЗК України повинен був у місячний строк дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.
Натомість, відповідач за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність надіслав лист від 19.05.2020 року №3518/01-35/2-20, яким повідомив позивача, що задовольнити клопотання про надання земельних ділянок для ведення індивідуального дачного будівництва неможливо у зв'язку з тим, що згідно генерального плану с. Озерце дані землі відносяться до земель рекреаційного призначення.
Таким чином, відповідач фактично відмовив позивачу у розгляді заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав, не передбачених нормами ЗК України.
З огляду на наведене вище та з урахуванням встановлених обставин справи і наведених норм права, які регулюють спірні правовідносин, суд дійшов до висновку, що, відмовляючи позивачу в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач діяв всупереч вимог Конституції України та Земельного кодексу України, не на підставі та не у межах повноважень передбачених законом, а також без урахування всіх обставин по справі.
На думку суду, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо належного розгляду заяви позивача від 06.03.2020 року та у встановлений законодавством строк не прийняв відповідного рішення.
Відтак, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача, а також з врахуванням повноважень, наданих суду відповідно до статті 245 КАС України позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.03.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в с. Озерце Ківерцівського району та зобов'язання відповідача повторно розглянути дану заяву у відповідності до вимог Конституції України, Земельного кодексу України.
Як визначено частинами першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивачем сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн., що підтверджуються квитанцією від 22.01.2021 №96.
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 908,00 грн.
Доказів понесення інших судових витрат на час ухвалення судового рішення позивач суду не надав.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Жидичинської сільської ради щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 06 березня 2020 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в с. Озерце Ківерцівського району.
Зобов'язати Жидичинську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 березня 2020 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в с. Озерце Ківерцівського району, у відповідності до вимог Конституції України, Земельного кодексу України.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Жидичинської сільської ради судовий збір у сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Жидичинська сільська рада, адреса: 45240, Волинська область, Ківерцівський район, село Жидичин, вулиця Данила Галицького, будинок 12, код ЄДРПОУ 04333715.
Суддя Ю.Ю. Сорока