30 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/1053/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною бездіяльності в частині невиплати індексації грошового забезпечення у період з 01.07.2015 по 30.11.2018, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.02.2019 наказом начальника 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України «По особовому складу» №67-ос старшину ОСОБА_2 (прізвище після укладення шлюбу - ОСОБА_3 ), інспектора прикордонної служби 3 категорії-гранатометника 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » III категорії (тип Б), звільнену з військової служби в запас начальника 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 24.01.2019 № 36-ОС за пунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 етапі 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення.
Позивач вказує, що відповідач після звільнення не виплатив індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по дату фактичного звільнення з військової служби. Вважає, що не нарахування та невиплата за вказаний період індексації грошового забезпечення є протиправною бездіяльністю загону.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.12).
Відповідач у відзиві проти позову (а.с.15-21) позовні вимоги позивача не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що позивач дійсно проходила військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до статті 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. Разом з тим, проведення індексації грошових доходів населення з 01 січня 2015 року (у зв'язку з внесенням змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ) здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. Відповідач зазначив, що починаючи з липня 2015 року видатки на виплату індексації грошового забезпечення були відсутні, тому нарахування та виплата індексації не здійснювалися. Нарахування індексації доходів за відсутності бюджетних асигнувань у кошторисі вважається порушенням бюджетного законодавства, що є недопустимим. З урахуванням наведеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач проходила військову службу за контрактом у Луцькому прикордонному загоні.
08.02.2019 наказом начальника 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України «По особовому складу» №67-ос, старшину ОСОБА_2 , інспектора прикордонної служби 3 категорії-гранатометника 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Дольськ» III категорії (тип Б), звільнену з військової служби в запас начальника 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 24.01.2019 № 36-ОС за пунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 етапі 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення (а.с.7).
Згідно з свідоцтвом про шлюб від 14.08.2019 серії НОМЕР_2 прізвище позивача змінено з Домашич на Божко (а.с.10).
У довідці Луцького прикордонного загону (а.с.8) зазначено, що в кошторисних призначеннях Державної прикордонної служби України видатки на виплату індексації були передбачені у 2015 році з січня по червень включно (нарахування та виплата за вказаний період здійснювалась у листопаді-грудні 2015 року). Починаючи з липня 2015 року (2016, 2017) та до грудня 2018 року, видатки на виплату індексації не передбачені, у зв'язку з цим нарахування та виплата індексації позивачу не здійснювалась.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (далі - Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Статтею 19 Закону №2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частини друга і третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.2001 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Як визначено у статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом України від 24.12.2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у частині першій статті 4 Закону №1282-XII цифри «101» замінено цифрами «103».
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Приписами частини другої статті 5 Закону №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).
Як встановлено пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (пункт 6 Порядку №1078).
Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Суд не погоджується з посиланнями відповідача на пункт 6 Порядку №1078 та статтю 5 Закону №1282-XII, якими визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, як на підтвердження правомірності своїх дій по не виплаті позивачу індексації грошового забезпечення, оскільки невиплата індексації є обмеженням права позивача на оплату праці та не може залежати від наявності або відсутності фінансових ресурсів бюджету.
Положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до підприємства, установи, організації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.12.2018 у справі №825/874/17.
З особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 з січня 2015 по грудень 2015 слідує, що позивачу було виплачено індексацію за січень-червень включно в листопаді у розмірі 157,12 грн та в грудні 2015 - 320,33 грн (а.с.24).
Отже, грошове забезпечення позивача за період з січень-червень 2015 року включно проіндексоване.
В той же час, з довідки відповідача слідує, що в період з липня 2015 по лютий 2018 року включно індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась у зв'язку з відсутністю видатків на виплату індексації (а.с.29).
Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу у місяці підвищення приймається за 1 або 100 %, тобто місяць підвищення вважається базовим і індексація в цьому місяці не проводиться, якщо сума підвищення заробітної плати (у базовому місяці враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру) перевищить суму індексації. Починаючи з наступного за базовим місяця наростаючим підсумком розраховується індекс для проведення подальшої індексації.
Абзацом 2 пункту I-1 Порядку №1078 визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з 01.03.2018 підвищено розміри посадових окладів усіх військовослужбовців, в тому числі і позивача, отже у березні 2018 року індексація доходів не проводиться, а обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з наступного місяця.
В свою чергу, розмір індексів споживчих цін становив: у квітні 2018 року - 100,8; у травні 2018 року - 100,0; у червні 2018 року - 100,0; у липні 2018 року - 99,3; у серпні 2018 року - 100,0; у вересні 2018 року - 101,9; у жовтні 2018 року - 101,7. Розрахунок порогу індексації становить:1,008*1*1*0,993*1*1,019*1,017*100 = 103,73. Абзацом 1 пункту I-1 Порядку №1078 визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Отже, враховуючи вищевикладене, у зв'язку з тим, що з квітня 2018 року по жовтень 2018 року величина індексу споживчих цін не перевищувала поріг індексації, тому відповідачем правомірно за період з березня 2018 року по жовтень 2018 року включно індексація не нараховувалась та не виплачувалась. При цьому з листопада 2018 відповідач зобов'язаний був індексувати грошове забезпечення ОСОБА_1 .
Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення з березня 2018 року по жовтень 2018 року, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказані періоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення шляхом визнання протиправною бездіяльності Луцького прикордонного загону щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.07.2015 по 28.02.2018 та з 01.11.2018 по 30.11.2018, зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.07.2015 по 28.02.2018 та з 01.11.2018 по 30.11.2018.
Зобов'язати Луцький прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.02.2018 та з 01.11.2018 по 30.11.2018.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій