30 березня 2021 року ЛуцькСправа № 803/1443/16
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «Ай-Ев» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фермерське господарство «Ай-Ев» (далі - позивач, ФГ «Ай-Ев») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.08.2016 №0011071202 та №0011061202.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі акту перевірки від 14.07.2016 №3304/12-02/39685433 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ФГ «Ай-Ев» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2016 року». Перевіркою встановлено порушення: частини першої статті 185 частини першої статті 187, статті 188, частини шостої статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ), що підлягає сплаті за квітень 2016 року на суму 106591 грн.; абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ квітня 2016 року на суму 475531 грн. Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки та оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки в ході перевірки було надано усі необхідні первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, які підтверджують правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 у даній справі, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 02.08.2016 №001106120 та №0011071202 (т.1,а.с.76-78).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.11.2020 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду (т.1, а.с.159-166).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 прийнято дану справу до провадження та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами (т.1, а.с.175).
Відповідач правом подати відзив на позов не скористався.
Ухвалою суду від 30.03.2021 здійснено заміну відповідача Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на її правонаступника Головне управління ДПС у Волинській області.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що в період з 30.06.2016 по 08.07.2016 Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ФГ «Ай-Ев» бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2016 року, за результатами якої складено акт від 14.07.2016 №3304/12-02/39685433 (т.1, а.с.6-15).
Перевіркою встановлено порушення: частини першої статті 185 частини першої статті 187, статті 188, частини шостої статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті за квітень 2016 року на суму 106591 грн; абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ квітня 2016 року на суму 475531 грн.
Висновки контролюючого органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2016 року на суму 475531 грн базуються на тому, що товариство застосувало нульову ставку ПДВ по операціях з продажу товару, який експортовано платником податку за межі митної території України згідно із підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, а саме: експорт ВРХ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Азербайджан) та придбання ВРХ в обсягах, що перевищують обсяги реалізації. Крім того, згідно проведеного аналізу ціноутворення (придбання, реалізація) у звітних періодах товариством експортовано ВРХ за цінами, нижчими ціни придбання на 698096 грн, в тому числі ПДВ 139619 грн. 20 коп. При цьому, ФГ «Ай-Ев» за період з 1 липня 2015 року по 30 листопада 2015 року самостійно відображено «умовний продаж» на суму ПДВ 49091 грн 39 коп. Також, в ході перевірки не підтверджено наявність залишку поголів'я ВРХ кількості 304 голови, вагою 104065 кг на загальну суму 2949565 грн 20 коп, в тому числі ПДВ 491594 грн.
За наслідками перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.08.2016 №0011071202 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 475531 грн 75 коп та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11 882 грн 75 коп та від 02.08.2016 №0011061202 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 133238 грн 75 коп, в тому числі за основним платежем - 106591 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 26647 грн 75 коп.
Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Відповідно до положень статті 26 цього Кодексу базовою (основною) ставкою податку визначається ставка, що визначена такою для окремого податку відповідним розділом цього Кодексу. У випадках, передбачених цим Кодексом, під час обчислення одного і того самого податку можуть використовуватися декілька базових (основних) ставок.
Згідно з пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу встановлено ставки податку на додану вартість залежно від бази оподаткування в розмірах 20, 0 та 7 відсотків.
Операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, визначені ст.195 цього Кодексу.
Зокрема, абзацом «а» підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 цієї статті передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 цього Кодексу об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з вивезення товарів за межі митної території України.
Таким чином, вивезення товарів у митному режимі експорту є окремим об'єктом оподаткування.
При цьому, поширення правил пункту 188.1 ПК України на експортну операцію щодо визначення бази оподаткування не змінює суть такої операції як експорту, оскільки відбувається лише одна операція, а саме вивіз товару в митному режимі експорту, яка є окремим об'єктом оподаткування.
Згідно з пунктом 194.1 статті 194 ПК України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 ПК України, яка є основною.
За змістом підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України: а) у митному режимі експорту.
Як встановив відповідач під час перевірки та підтверджено під час судового розгляду справи, ФГ «Ай-Ев» протягом 2015 року здійснювало закупівлю ВРХ, яку експортувало за межі митної території України, а саме в Азербайджан підприємцю ОСОБА_1 .
У акті перевірки відповідач вказує, що придбана ВРХ реалізована нижче ціни придбання, заниження ціни реалізації становить 698096 грн, в тому числі ПДВ 139619 грн 20 коп. (т.1, а.с.33).
Однак суд вважає безпідставними такі висновки контролюючого органу з огляду на наступне.
Так, вимоги 188.1 статті 188 ПК України не передбачають такої окремої складової бази оподаткування ПДВ, як «перевищення ціни придбання над ціною реалізації експортованого товару».
Ставка податку залежить від характеру (виду) операції: як-то постачання товарів/послуг на митній території України, експорт чи імпорт товару. Тобто, розмір ставки та пільги з податку на додану вартість залежить від об'єкта оподаткування, а не від бази оподаткування.
За своїм економіко-юридичним змістом база оподаткування являє собою вартісну, фізичну або іншу характеристику об'єкта оподаткування. У даному випадку база оподаткування ПДВ є вартісною характеристикою усієї операції, яка статтею 185 ПК України визнана об'єктом оподаткування. Наведене виключає можливість виникнення декількох баз оподаткування за однією операцією (зокрема, за операцією з вивезення товарів за межі митної території України).
До бази оподаткування усієї операції застосовується єдина ставка ПДВ, яка визначається в залежності від виду господарської операції; зокрема, для оподаткування операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту застосовується нульова ставка податку (підпункт «а» підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України) незалежно від співвідношення ціни придбання товару та фактичної ціни його реалізації на експорт.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03.09.2020 у справі №804/2107/16.
Більше того, пунктом 193.1 статті 193 ПК України встановлено, що ставки податку (20, 0 та 7 відсотків) встановлюються від бази оподаткування, тобто при визначенні загальної вартості податок додається до бази оподаткування.
Отже, визначаючи ціну реалізації товару на експорт слід враховувати вартість його придбання без ПДВ.
Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.11.2020 у даній справі, суд вказав, що згідно з підпунктом 14.1.36 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.
Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 ПК України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.
При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (в даному випадку відшкодування ПДВ).
Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.
Суд зазначає, що контролюючий орган не довів належними та допустимими доказами відсутність у ФГ «Ай-ЕВ» ділової мети та отримання прибутку за наслідками постачання ВРХ на експорт, здійснення збиткової діяльності.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про недоведеність порушення ФГ «Ай-ЕВ» в частині реалізації ВРХ на експорт за ціною нижче ціни придбання.
Крім того, доводи контролюючого органі про відсутність залишку поголів'я ВРХ станом на 1 квітня 2016 року в кількості 304 голови спростовуються наступним.
Так, організаційні та правові засади ідентифікації та реєстрації тварин в період спірних правовідносин регулювались нормами Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» від 04.06.2009 №1445-VI та Положення про ідентифікацію і реєстрацію великої рогатої худоби, в редакції затвердженій наказом Міністерства аграрної політики України №342 від 17.09.2003, зареєстроване Міністерством юстиції України 09.10.2003 за №909/8230 (далі -Положення №342).
Законом України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» визначено, що Єдиний державний реєстр тварин - електронна база даних про ідентифікованих тварин, їх власників/утримувачів, господарства, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж таких тварин.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» юридичні та фізичні особи, що провадять діяльність з розведення та утримання тварин, зобов'язані: подавати для реєстрації дані про ідентифікованих тварин, господарства їх розведення та утримання, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж тварин; ідентифікувати усіх тварин у господарстві; вести облік усіх тварин у господарстві, в тому числі щодо їх народження, ідентифікаційних номерів, усіх переміщень тварин між господарствами, а також про забій, утилізацію та падіж тварин; зберігати відомості про тварину протягом трьох років після її смерті (забій, падіж, утилізація) або переміщення її з господарства; здійснювати переміщення тварин з ідентифікаційними документами.
Згідно із пунктами 1.3, 1.4 розділу 1 Положення ідентифікації і реєстрації підлягають усі тварини, які перебувають, розводяться або утримуються на території України.
Ідентифікація і реєстрація великої рогатої худоби запроваджується з метою: <…> контролю за переміщеннями тварин усередині країни та при їх експорті і імпорті…
Порядок реєстрації господарств та ідентифікації тварин визначений у розділах 2 та 3 названого Порядку. Облік тварин у господарстві визначений наступним 4 розділом, а їх переміщення розділом 6.
Згідно із пунктом 6.1 розділу 6 Положення №342 власник/утримувач має право на переміщення тварини лише в разі, якщо тварина ідентифікована відповідно до розділу 3 цього Положення, зареєстрована в Реєстрі тварин та на неї видані паспорт тварини.
Відповідно до пункту 5 Положення №342 реєстрація тварин здійснюється в Реєстрі тварин. Датою реєстрації тварин в Реєстрі уважається дата внесення інформації про тварину до Реєстру тварин. У разі експорту тварини власник/утримувач зобов'язаний здійснити дії відповідно до пункту 6.2 цього Положення.
Працівник відповідної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті чи її структурного підрозділу заповнює зворотний бік паспорта тварини та другий примірник відомості переміщення тварин і разом передає (надсилає) їх Агентству через агента з ідентифікації.
В свою чергу згідно із пунктом 6.2 розділу 6 Положення №342 у разі вибуття тварини з господарства власник/утримувач зобов'язаний унести дані про вибуття з господарства до книги обліку тварин, заповнити зворотний бік паспорта тварини та два примірники відомості переміщення тварин (додаток 10); разом з паспортом тварини, та заповненою відомістю переміщення тварин звернутися до державної установи ветеринарної медицини для отримання в установленому порядку ветеринарних документів; у момент вибуття тварини з господарства перевірити наявність прикріплених на тварині бирок, відповідність ідентифікаційних номерів на бирках даним паспорта тварини і передати фізичній чи юридичні особі, у господарстві якої вибуває тварина або перевізнику паспорт та другий примірник відомостей переміщення тварин.
При зверненні власника/утримувача спеціаліст державної установи ветеринарної медицини вносить до паспорта тварини дані стосовно проведення вакцинацій, діагностичних досліджень і профілактичних обробок, проставляє свій підпис та засвідчує записи печаткою державної установи ветеринарної медицини.
Перший примірник відомості переміщення тварин не пізніше 3 днів після вибуття тварини з господарства надсилається до Агентства через агента з ідентифікації.
Суд встановив, що ФГ «Ай-Ев» зареєстроване як суб'єкт господарювання, який володіє, користується, розпоряджається тваринами у Єдиному державному реєстрі тварин станом на 01.01.2016, 01.01.2017 за номером 74112519 у селі Рудка Чернігівського району Чернігівської області, за номером 07142979 у селі Вишнів Ківерцівського району Волинської області, за номером 61127801 у місті Кременець Тернопільської області, про що свідчать Витяги з Реєстру наявності ідентифікованих і зареєстрованих тварин в Реєстрі тварин (т.1, а.с.196-213).
З даних Витягів з Реєстру вбачається, що станом на 01.01.2016 у ФГ «Ай-Ев» наявність голів ВРХ у с.Вишнів Ківерцівського району становила 57, в с.Рудка Чернігівського району - 481.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що ФГ «Ай-Ев» в 2015 році проводило закупівлю великої рогатої худоби у наступних сільськогосподарських товариствах, а саме:
- в травні 2015 року у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ратнівський аграрій» на суму 615000 грн, що підтверджують первинні документи: податкова накладна №112 від 08.05.2015, платіжне доручення №14 від 08.05.2015, акт прийому-передачі від 10.05.2015, видаткова накладна №9 від 10.05.2015 (т.1, а.с.235-238);
- в травні 2015 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» на суму 356700 грн, що підтверджують первинні документи: податкова накладна №12 від 08.05.2015, платіжне доручення №11 від 08.05.2015, видаткова накладна №125 від 13.05.2015 (т.1, а.с.239-241);
- в червні 2015 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Прометей» на суму 770800 грн, що підтверджують первинні документи: податкові накладні №1 від 03.06.2015, №2 від 04.06.2015, №3 від 08.06.2015, платіжні доручення №27 від 03.06.2015, №34 від 04.06.2015, №34 від 09.06.2015, видаткова накладна №8 від 08.06.2015 (т.1, а.с.242-246);
- в червні 2015 у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ратнівський аграрій» на суму 959846 грн, що підтверджують первинні документи: податкові накладні №118 від 02.06.2015, №119, №120 від 03.06.2015, №131, №132 від 04.06.2015, №133 від 05.06.2015, платіжні доручення №24 від 03.06.2015, №31 від 04.06.2015, квитанції до прибутково касових ордерів №75, №76 від 03.06.2015, №77 від 04.06.2015, №80 від 05.06.2015, видаткова накладна №12 від 05.06.2015 (т.1, а.с.247-253, т.2, а.с.1-3);
- в листопаді у Фермерського господарства «Білак» на суму 780000 грн, що підтверджують первинні документи: податкові накладні №2 від 09.11.2015, №3 від 10.11.2015, №4 від 16.11.2015, платіжні доручення №99 від 10.11.2015, №109, №111 від 16.11.2015, видаткова накладна №9 від 18.11.2015 (т.2, а.с.4-10).
Також протягом квітня - серпня 2015 року ФГ «Ай-Ев» закуповувало у населення поголів'я великої рогатої худоби, що підтверджується відомостями бухгалтерського обліку та прийомними квитанціями (т.2, а.с.12-63).
Інформацію про закупівлю позивачем ВРХ наводить також відповідач у додатку 1 до акту перевірки (т.1, а.с.33-34).
Таким чином, вищевказані первинні документи підтверджують, що на момент проведення перевірки у позивача була наявна ВРХ, однак контролюючий орган, встановлюючи факт відсутності залишків ВРХ, не навів беззаперечних обґрунтувань вказаного факту, підтвердженого належними та допустимими доказами, зокрема, інвентаризацією ТМЦ.
Вирішуючи даний спір, суд також враховує ту обставину, що кримінальне провадження №320603000000048 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України, порушене за наслідками проведеної перевірки по факту вчинення службовими особами ФГ «Ай-ЕВ» замаху на заволодіння бюджетними коштами в спосіб безпідставного заявлення до бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2016 року на суму 4755 тис.грн, відповідно до листа Відділення поліції №1 (м.Ківерці) Луцького районного управління поліції Головного управління національної поліції у Волинській області від 03.02.2021 №1147/50/1/02-2021 закрите 27.12.2016 на підставі ч.1 п.2 ст.284 КПК України (т.2, а.с.64).
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності податкових повідомлень-рішень від 02.08.2016 №001106120 та №0011071202, а тому позов слід задовольнити повністю.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 10914,79 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням від 12.10.2016 №171 (а.с.27).
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 02 серпня 2016 року за №001106120 та №0011071202.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Фермерського господарства «Ай-Ев» судовий збір у розмірі 10914,79 грн (десять тисяч дев'ятсот чотирнадцять грн 79 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Фермерське господарство «Ай-Ев» (45271, Волинська область, Ківерцівський район, село Вишнів, вулиця Комсомольців, будинок 64, код ЄДРПОУ 39685433).
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 43143484).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій