Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16
тел. 230-31-77
Іменем України
"16" квітня 2007 р. Справа № А6/132-07
14-20 год.
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Маляренка А.В.
при секретарі Петровій Л.М.
розглянувши адміністративну справу № А 6/132-07
за позовом Васильківської районної санітарно -епідеміологічної станції, м. Васильків
до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській обл., м. Київ
третя особа : Васильківська обґєднана державна податкова інспекція, м. Васильків
про скасування рішення
Представники:
від позивача: Терещенко Н.О. (довіреність)
Березанська Л.М. (довіреність)
від відповідача: Данюк В.В.( довіреність №1-677 від 10.04.2007 р.)
третя особа: Кучма С.В. (довіреність № 12483/10/10-120 від 24.11.2006 р.)
обставини справи :
Васильківською районною санітарно -епідеміологічною станцією (далі -позивач) заявлено позов до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській обл. (далі -відповідач), третя особа Васильківська обґєднана державна податкова інспекція про визнання недійсним рішення відповідача № 316 від 15.11.2006 р. про застосування економічних санкцій, а саме: вилучення в доход державного бюджету необгрунтовано отриманої виручки в розмірі 11 306,16 грн. та 22 612,32 грн. штрафу.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03.02.2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі та присвоєно № 2а-82/07.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.03.2007 р. справу № 2а-82/07 направлено до розгляду до господарського суду Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.03.2007 р. було відкрито провадження в адміністративній справі відповідно до ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених в позовній заяві.
Відповідач проти правомірності заявленого позову заперечує з мотивів зазначених у запереченні на позовну заяву.
Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд,-
встановив:
Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області була проведена перевірка дотримання Васильківською районною санітарно -епідеміологічною станцією
порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
За результатами перевірки відповідачем складено Акт № 561 від 10.11.2006 р.
В ході проведеної перевірки, перевіряючими було встановлено той факт, що Васильківська районна санітарно -епідеміологічна станція при наданні платних послуг за державними регульованими цінами, безпідставно здійснювала додаткове нарахування 20 відсотків плати, в результаті чого, за період з 01.01.2004 р. по 01.05.2006 р., необгрунтовано нараховано та отримано суму виручки в розмірі 11 306,16 грн.
Таким чином, перевіркою було встановлено порушення вимог Тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно -епідеміологічної служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 р. № 1351 « Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно -епідеміологічної служби».
На підставі Акту перевірки № 561 від 10.11.2006 р. начальником Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області Лизуном Г.І 15.11.2006 р. прийнято рішення № 316 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вирішено вилучити у позивача в доход державного бюджету необґрунтовано одержану суму 11 306,16 грн. та штраф 22 612,32 грн.
Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, вважає його незаконним та необгрунтованим, в звґязку з чим просить суд скасувати Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області № 316 від 16.11.2006 р., посилаючись на той факт, що позивач при наданні послуг та виконанні робіт керувався Законом України «Про податок на додану вартість» та Листом - розґясненням від 15.09.2003 р. № 8101/5/15-2416 Державної податкової адміністрації України, а тому дії позивача не можуть бути визнані відповідачем як незаконні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного :
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про ціни та ціноутворення" № 507 від 03.12.1990р. державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів) та граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Згідно з ст. 9 того ж Закону державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Статтею 4 Закону України «Про ціни та ціноутворення" визначення переліку продукції, товарів і послуг, державних фіксованих та регульованих цін і тарифів віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.
Статтею 35 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" визначення переліку та тарифів на платні послуги, що надаються закладами санітарно-епідеміологічної служби віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2003 року « Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно - епідеміологічної служби» затверджено тарифи на послуги, що надаються за плату установами та закладами державної санітарно -епідеміологічної служби.
У затверджених Кабінетом Міністрів України тарифах не зазначено, що тарифи встановлюються без урахування податку на додану вартість, таким чином наявні підстави вважати, що податок на додану вартість включається до тарифу і є обов'язковим для застосування виходячи з ст. 2 Закону України «Про ціни та ціноутворення", оскільки згідно порядку ціноутворення що діє, регульовані тарифи встановлюються з урахуванням кінцевої вартості послуг для споживача, тому вже включають в себе податок на додану вартість.
Крім цього,суд звертає увагу, що в пояснювальній записці та калькуляції на роботи і послуги Міністерства охорони здоров'я України - головного розробника проекту постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.03. №1351 « Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно -епідеміологічної служби», зазначено, що при визначенні тарифів вже враховано податок на додану вартість - 20 % згідно чинного законодавства.
Позивач в свої позовній заяві посилається на лист -розґяснення Державної податкової адміністрації України від 15.09.2003 р. № 8101/5/15-2416, відповідно якого на роботи і послуги, що надаються і виконуються за плату установами та закладами державної санітарно епідеміологічної служби без врахування податку на додану вартість, при здійсненні зазначених операцій до ціни необхідно додавати цей податок у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».
Зазначене посилання не береться судом до уваги, оскільки згідно з п.п. 1.3, 1.6., 1.8. Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 12.04.03 №176, податкові роз'яснення затверджуються наказом ДПА (в даному випадку на який посилається позивач є просто лист №8110/5/15-2416 від 15.09.2003 р.) тобто зазначений Лист ДПА України не має сили нормативно-правового акта, а тому він не є обов'язковим для виконання.
Також, суд звертає увагу на той факт, що до компетенції Державної податкової адміністрації України не відноситься питання визначення структури ціни
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість" базою оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
В листі Міністерства охорони здоров'я від 12.09.2003 року № 10.03.68/1145 на підставі якого Державною податковою адміністрацією була надана відповідь від 15.09.2003 року №8110/5/15-2416 (лист Державної податкової адміністрації, на який посилається позивач) зазначено те, що тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно - епідеміологічної станції, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2003 року, вже містять податок на додану вартість.
Таким чином, згідно діючого порядку ціноутворення, тарифи встановлюються з урахуванням кінцевої вартості послуг для споживача, тому встановлений тариф вже включає податок на додану вартість.
Також помилковим є посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 30.03.2004 №04/133 зі справи 4/603, оскільки ця справа не є аналогічною. По даній справі було розглянуто питання необхідності застосування або незастосування податку на додану вартість при наданні послуг, що надаються морськими портами.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, суд приходить висновку, що правова позиція Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області при винесені рішення щодо застосування економічних санкцій за порушення порядку застосування тарифів на послуги, що надаються за плату установами та закладами державної санітарно - епідеміологічної служби базується на нормах чинного законодавства.
З огляду на вищезазначене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Статтею 167 КАС України передбачено, що копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення направляється лише особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні. У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частини постанови суд повідомляє час виготовлення постанови суду в повному обсязі. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати копію постанови чи ухвали в суді.
Зважаючи на вищенаведене та керуючись ст.ст. 17, 94, 160, 162, 163, п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
В позові відмовити в повному обсязі.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня складення у повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана без подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, якщо скарга подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги у встановлений строк постанова суду набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду скарги і залишення її без задоволення, а постанови суду - без змін.
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі 11.05.2007 р.
Суддя