м. Вінниця
26 березня 2021 р. Справа № 120/831/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати протиправними дії пенсійного органу щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку із незарахуванням до стажу роботи, що дає право на призначення такої пенсії, періодів роботи з 23 лютого 1995 року по 24 жовтня 2005 року, з 01 листопада 2005 року по 28 листопада 2008 року, з 30 вересня 2009 року по 13 грудня 2010 року та з 10 березня 2015 року по 06 вересня 2019 року та зобов'язати відповідача зарахувати до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, вказані періоди роботи та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня звернення із заявою про призначення пенсії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що досягнувши необхідного віку, він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .
Проте, рішенням №025750002224 від 17 жовтня 2019 року відповідач відмовив у призначенні пенсії з огляду на відсутність необхідного стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Позивач вважає такі дії органу Пенсійного фонду протиправними, адже, на його думку, відповідачем безпідставно не зараховано до пільгового стажу позивача періоди його роботи з 23 лютого 1995 року по 24 жовтня 2005 року, з 01 листопада 2005 року по 28 листопада 2008 року, з 30 вересня 2009 року по 13 грудня 2010 року та з 10 березня 2015 року по 06 вересня 2019 року.
Ухвалою від 08 лютого 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
19 лютого 2021 року позивачем в порядку, визначеному статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України, подано до суду заяву про уточнення змісту позовних вимог, якою уточнено зміст позовної вимоги зобов'язального характеру. Так, позивач, окрім іншого, просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити йому пенсію з дня звернення із заявою про призначення пенсії.
У зв'язку із тим, що подана позивачем заява відповідала вимогам, що встановлені для таких заяв статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України, тому судом прийнято до розгляду таку заяву.
26 лютого 2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, відзив аргументований тим, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків. Водночас, відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями, незалежно від дати їх внесення до Списків, за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами прані після 21 серпня 1992 року.
Водночас, у відзиві йдеться про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу періоду роботи заявника з 23 лютого 1995 року по 24 жовтня 2005 року у ВАТ "Уланівський Агромаш", оскільки заявник працював електрозварювальником ручного зварювання, однак вказана у довідці посада електрозварювальник не передбачена чинними на період роботи Списками, а характер виконуваних робіт ручне зварювання довідкою не підтверджується. Крім того, у наказі від 30 грудня 2001 року №39 "Про затвердження результатів атестації робочих місць" на ВАТ "Уланівський Агромаш" зазначено, що встановити два робочих місця з умовами праці, передбачених Списком № 2, але не вказані професії робочих місць. Крім того, у висновку №09-01-20 від 14 березня 2002 року вказано, що атестація робочих місць за умовами праці проведена на підприємстві не якісно і не на всіх робочих місцях.
Також до пільгового стажу не зараховано період роботи позивача електрозварником у ВАТ "Уланівський Агромаш" з 30 вересня 2009 року по 13 грудня 2010 року та з 10 березня 2015 року по 06 вересня 2019 року з огляду на те, що в трудовій книжці не зазначено характер виконуваних робіт, а у довідці про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №133 від 29 липня 2019 року вказано, що ОСОБА_1 у вказаний період працював електрогазозварником, що передбачено розділом XXXIII Списку №2, затвердженого постановою №36 від 16 січня 2003 року. Водночас, посада електрогазозварник не передбачена чинними на період роботи Списками, а характер виконуваних робіт не підтверджується. Крім того, даний період не підтверджуються результатами проведеної на підприємстві атестації робочих місць.
Відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу позивача і період його роботи з 01 листопада 2005 року по 28 листопада 2008 року, адже період роботи не підтверджений результатами атестації робочих місць.
Відтак, на думку представника відповідача, відсутні підстави для зарахування оспорюваних періодів роботи позивача до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.
Також 26 лютого 2021 року представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі, за результатами розгляду якого ухвалою суду від 26 березня 2021 року в задоволенні такого клопотання відмолено.
Зважаючи на те, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, тому суд при ухваленні даного рішення зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Разом із тим, слід враховувати приписи частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.
11 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025750002224 від 17 жовтня 2019 року заявнику відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Рішення пенсійного органу обґрунтоване тим, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Згідно із поданими документами страховий стаж ОСОБА_1 складає 35 років 03 місяці 01 день. Проте, у заявника відсутній пільговий стаж за Списком 2, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки до такого стажу не зараховано періоди його роботи з 23 лютого 1995 року по 24 жовтня 2005 року, з 01 листопада 2005 року по 28 листопада 2008 року, з 30 вересня 2009 року по 13 грудня 2010 року та з 10 березня 2015 року по 06 вересня 2019 року з огляду на те, що із записів у трудовій книжці заявника не вбачається факт роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, так як назва професії, за якою працював заявник, не відповідає назві професії, працівникам якої надано право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2. Окрім того, деякі періоди роботи не підтверджуються результатами проведеної на підприємстві атестації робочих місць.
Надаючи правову оцінку відмові у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Особливості призначення пенсій за віком на пільгових умовах врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV).
Згідно із частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи (пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV).
Особливості підтвердження наявного трудового стажу визначені Кодексом законів про працю України та Порядком підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі - Порядок №637).
Так, відповідно до частини 1 статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (пункт 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній).
Відтак, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Судом встановлено, що записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 підтверджується факт роботи позивача з 23 лютого 1995 року по 24 жовтня 2005 року у ВАТ "Уланівський Агромаш" електрозварником та електрозварювальником ручного зварювання, з 01 листопада 2005 року по 28 листопада 2008 року - електрозварником у ЗАТ "Бориспільський автозавод", з 30 вересня 2009 року по 13 грудня 2010 року - електрогазозварником у ВАТ "Уланівський Агромаш", з 10 березня 2015 року по 06 вересня 2019 року - електрозварником у ТОВ "Агрофірма "Уланівська".
Водночас, довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній вих. №133 від 29 липня 2019 року, що видана ВАТ "Уланівський Агромаш", підтверджується те, що ОСОБА_1 у період з 30 грудня 2001 року по 24 жовтня 2005 року виконував зварювальні роботи, зварювання металоконструкцій за професією електрозварювальник, що передбачена Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.
Іншою довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній вих. №387 від 12 червня 2014 року, що видана ЗАТ "Бориспільський автозавод", підтверджується те, що у період 01 листопада 2005 року по 28 листопада 2008 року ОСОБА_1 виконував ручне дугове зварювання простих деталей, вузлів та металевих конструкцій з вуглецевих сталей у всіх положеннях зварного шва у закритому приміщенні за професією електрозварник, що передбачена Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36.
Довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній вих. №133 від 29 липня 2019 року, що видана ВАТ "Уланівський Агромаш", підтверджує те, що ОСОБА_1 у період з 30 вересня 2009 року по 13 грудня 2010 року виконував зварювальні роботи, зварювання металоконструкцій за професією електрогазозварник, що передбачена Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36.
Довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній вих. №133 від 29 липня 2019 року, що видана ТОВ "Агрофірма "Уланівська", підтверджує те, що ОСОБА_1 у період з 10 березня 2015 року по 06 вересня 2019 року виконував зварювальні роботи, зварювання металоконструкцій за професією електрогазозварник, що передбачена Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461.
Відтак, і записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , і довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії підтверджується факт виконання позивачем роботи за професіями, що передбачені Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Посилання відповідача як на підставу для відмови у зарахуванні до стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці періоду роботи позивача з 23 лютого 1995 року по 24 жовтня 2005 року у ВАТ "Уланівський Агромаш" на те, що довідка про пільговий характер роботи вих. №133 від 29 липня 2019 року містить назву посади, яка відсутня у затвердженому Списку №2, є безпідставними, адже записи в трудовій книжці свідчать про те, що у цей період ОСОБА_1 працював електрозварником (назва такої посади передбачена у Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162).
Критично слід оцінити твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування до стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці періоди роботи позивача з 30 вересня 2009 року по 13 грудня 2010 року у ВАТ "Уланівський Агромаш" та з 10 березня 2015 року по 06 вересня 2019 року у ТОВ "Агрофірма "Уланівська" з тих підстав, що посада електрогазозварника не передбачена чинними на період роботи списками, адже і у Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, а також у Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, які діяли у вказані періоди, у розділах ХХХІІІ "Загальні професії (у всіх галузях господарства)" зазначено про електрогазозварників, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також про електрозварників ручного зварювання.
Відтак, аргументи пенсійного фонду в цій частині спростовуються діючими у відповідні періоди роботи позивача списками.
Окрім того, не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що у довідці №133 від 29 липня 2019 року, що видана ВАТ "Уланівський Агромаш", зазначено займану ОСОБА_1 посаду - електрогазозварник, проте згідно із записами у трудовій книжці позивач у період з 10 березня 2015 року по 06 вересня 2019 року працював на посаді електрозварника. Так, на переконання суду, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її конституційного права на соціальний захист (в тому числі й на призначення пенсії).
Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.
З приводу посилань відповідача як на підставу для відмови у зарахуванні до пільгового стажу деяких періодів роботи на непроведення атестації робочого місця, то суд зазначає, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах списком №2, оскільки на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.
Відтак, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року.
Таким чином, відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у зарахуванні до стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці періоди роботи позивача з 23 лютого 1995 року по 24 жовтня 2005 року, з 01 листопада 2005 року по 28 листопада 2008 року, з 30 вересня 2009 року по 13 грудня 2010 року та з 10 березня 2015 року по 06 вересня 2019 року.
Оскільки в ході судового розгляду встановлено наявність у позивача стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці не менше 12 років 6 місяців, тому відповідно до вимог пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" останній має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Отже, рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025750002224 від 17 жовтня 2019 року є необгрунтованим.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, з метою ефективного захисту прав та інтересів ОСОБА_1 , слід визнати протиправним та скасувати рішення пенсійного органу, яким позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Разом із тим, вимога щодо визнання протиправними дій в частині відмови у зарахуванні до стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці окремих періодів та відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах задоволенню не підлягає, оскільки суд переконаний, що, визнавши протиправним та скасувавши рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025750002224 від 17 жовтня 2019 року, у такий спосіб повністю захищено порушене право позивача.
Передчасною є вимога щодо зобов'язання відповідача виплатити позивачеві пенсію, адже про нарахування та виплату пенсійних виплат може йтися лише після призначення такої пенсії.
З приводу вимоги зобов'язального характеру, то варто врахувати наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Водночас, згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.
З огляду на те, що суд дійшов висновку щодо протиправності рішення відповідача в частині відмови у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, тому позовна вимога щодо зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці періоди його роботи з 23 лютого 1995 року по 24 жовтня 2005 року, з 01 листопада 2005 року по 28 листопада 2008 року, з 30 вересня 2009 року по 13 грудня 2010 року та з 10 березня 2015 року по 06 вересня 2019 року, також підлягає задоволенню.
Окрім того, задовольняючи позовну вимогу щодо зобов'язання відповідача вчинити конкретну дію, суд зважає на те, що така вимога є похідною, що залежить від задоволення основної вимоги.
Визначаючись із датою, з якої позивачу слід призначити пенсію, то суд враховує приписи пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, оскільки позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 11 вересня 2019 року, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення позивачеві пенсійного віку (адже ОСОБА_1 55 років виповнилося ІНФОРМАЦІЯ_1 ), тому пенсію слід призначити з 18 червня 2019 року.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 908 гривень, що підтверджується квитанцією від 02 лютого 2021 року.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак, з огляду на те, що позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 908 гривень, а тому на його користь слід стягнути 454 гривні за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивачки, суд зважає на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 908 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою.
А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025750002224 від 17 жовтня 2019 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 18 червня 2019 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці періоди його роботи з 23 лютого 1995 року по 24 жовтня 2005 року, з 01 листопада 2005 року по 28 листопада 2008 року, з 30 вересня 2009 року по 13 грудня 2010 року та з 10 березня 2015 року по 06 вересня 2019 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)
Повний текст рішення складено 26.03.2021
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович