Справа № 183/3436/19
№ 1-кп/183/368/21
24 березня 2021 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019040350000126 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковськ Дніпропетровської області, громадянина України, з неповною вищою освітою, судимого останній раз: 04.04.2018 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком 5 років, із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням 3 роки, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, які враховувались при його обранні та продовженні продовжують існувати.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт цілодобово.
Обвинувачений ОСОБА_3 просив обрати йому більш м'який запобіжний захід.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вислухавши думку всіх учасників провадження, суд вважає, що у задоволенні клопотання прокурора необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Частина 3 статті 176 КПК України визначає, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Вказана норма передбачає те, що саме слідчий та прокурор повинні доводити обставини, які б вказували про необхідність, перш за все, застосування будь-якого запобіжного заходу. По-друге, саме ці процесуально визначені особи повинні доводити те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Частина 1 ст. 177 КПК України визначає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, визначеним п.п. 1-5 цієї статті.
Частина 2 ст. 177 КПК України передбачає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
В частині 1 ст. 183 КПК України зазначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Стороною обвинувачення не підтверджено наявність ризиків, які є беззаперечною підставою для тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, доводи про те, що обвинувачений може намагатись переховуватися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення, на сьогоднішній день необґрунтовані, так як доказів того, що обвинувачений ОСОБА_3 схильний до таких дій стороною обвинувачення не надано.
Суд також вважає, що доводи про те, що обвинувачений може впливати на свідків чи потерпілих, на сьогоднішній день, жодним чином не підтвердженні, оскільки за повідомленням прокурора всі потерпілі та майже всі свідки по даному кримінальному провадженню були допитані, залишився недопитаним лише один свідок. Крім того, стороною обвинувачення неодноразово не забезпечується явка свідка в судове засідання, у зв'язку з чим суд вимушений постійно відкладати розгляд кримінального провадження з незалежних від нього обставин.
Разом з тим, суд враховує той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 утримується під вартою з 18.03.2019 року, що становить значний проміжок часу і очевидно виходить за межі розумного строку, а також те, що самої по собі тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 186 КК України, які являються тяжкими, не достатньо для продовження тримання під вартою особи протягом такого тривалого часу, а ризики, які були вагомими на час обрання та продовження запобіжного заходу стороною обвинувачення зазначаються лише формально без належного обґрунтування.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 є особою, яка має місце реєстрації та постійного проживання, має міцні соціальні зв'язки, оскільки має на утриманні малолітню дитину, за місцем мешкання характеризується позитивно.
Під час судового засідання прокурором не наведено жодного переконливого аргументу, який є перешкодою для застосування відносно ОСОБА_3 іншого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
У відповідності з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно до п. 219 рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Така позиція ЄСПЛ міститься й в інших рішеннях, зокрема, у рішенні по справі «Єчюс проти Литви». «Зі спливом певного часу обґрунтована підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами» (рішення ЄСПЛ по справі «Яблонський проти Польщі»). «Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ по справі «Іловецький проти Польщі»).
За наведених обставин суд вважає, що продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , на сьогоднішній день, є не обґрунтованим та не виправданим, а тому відносно обвинуваченого може бути обрано інший запобіжний захід, альтернативний триманню під вартою.
У відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 186 КК України, за вчинення яких у разі визнання винуватим обвинуваченому загрожує покарання у виді реального позбавлення волі.
З урахуванням вищенаведених обставин, суд вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків. Суд також враховує обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , те, що останній має місце реєстрації та постійного проживання, за місцем мешкання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, тому вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_3 повинен бути застосований цілодобово.
Крім того, суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_7 повинні бути покладені обов'язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України, у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, в тому числі, обвинувачений, який був затриманий, негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331 КПК України, суд,
В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 - відмовити.
Обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за місцем реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , до 20 травня 2021 року включно, з покладенням на нього обов'язків:
- цілодобово не залишати житло за місцем свого проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду;
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Обвинуваченого ОСОБА_3 негайно доставити до місця проживання: АДРЕСА_1 , та звільнити з-під варти.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1