Справа № 183/1796/21
№ 1-кп/183/993/21
25 березня 2021 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020040000000714 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Армавір Республіка Вірменія, громадянина Вірменії, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, не судимого, який проживає в Республіці Вірменія,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Чадир-Лунга Республіки Молдова, громадянина Молдови, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця сел. Таромське Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Суми, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого опікуном, не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_7 ,
захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
представника потерпілого - ОСОБА_12 ,
перекладача - ОСОБА_13 ,
обвинувачених - ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_16 , оскільки наявні ризики, передбачені п. п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Представник потерпілого ОСОБА_12 залишив вирішення клопотання прокурора на розсуд суду.
Захисник ОСОБА_8 вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання прокурора, оскільки ризики, наведені в клопотанні прокурора є необґрунтованими.
Обвинувачений ОСОБА_14 підтримав думку свого захисника.
Інші учасники судового процесу, кожен окремо, підтримали думку захисника ОСОБА_8 .
Дослідивши клопотання, вислухавши обґрунтування прокурора, думку представника потерпілого, пояснення обвинуваченого, думку захисників, суд дійшов до таких висновків.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_17 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, яке віднесено законом до категорії особливо тяжкого, виходячи з наявних доказів, наведених прокурором в клопотанні.
У відповідності до клопотання прокурора, існують ризики, передбачені п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. За повідомленням прокурора в судовому засіданні, ці ризики були враховані слідчим суддею під час обрання та продовження запобіжних заходів відносно ОСОБА_18 .
При цьому прокурор не надав суду жодної з ухвал, на які він посилається, та за результатами саме яких ухвал обвинуваченому були застосовані певні запобіжні заходи.
Суд також не отримав від прокурора документи на підтвердження обґрунтування клопотання, оскільки прокурором не були додані до клопотання, та як повідомив останній в судовому засіданні він може надати суду для огляду всі матеріали досудового розслідування, що є недопустимим та свідчить про порушення з боку прокурора, вимог ч. 3 ст. 184 КПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання прокурора про застосування запобіжного повинно містити короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа.
В порушення зазначених вимог прокурором повністю скопійовано текст обвинувачення з обвинувального акту, та тексти даних процесуальних документа є ідентичними між собою.
Також прокурором в своєму клопотанні було зазначено, що в провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020040000000714 відносно ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, однак в цьому ж клопотанні прокурор зазначає, що обвинувачені, в тому числі, ОСОБА_14 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
Зазначене свідчить про невизначеність органів досудового розслідування з правовою кваліфікацією дій обвинуваченого та вказує на порушення п. 2 ч. 1 ст. 184 КПК України.
Також клопотання прокурора про застосування запобіжного повинно містити обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Зазначеної вимоги прокурором дотримано не було, оскільки обґрунтування неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_19 взагалі відсутні, прокурор лише вказує про наявність ризиків при яких обвинуваченому необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що в свою чергу є порушенням вимог п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України.
В клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_16 прокурор вказує про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак відсутні посилання на матеріали, що підтверджують обставини на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність ризиків, зазначених у його клопотанні, що є порушенням вимог п. 5 ч. 1 ст. 184 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 184 КПК України копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
В порушення зазначених вимог прокурором не було надано суду підтвердження того, що обвинуваченому ОСОБА_16 надавалася копія клопотання про продовження йому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в самому клопотанні міститься лише відмітка про те, що обвинувачений відмовився від його отримання та підпису, однак підтвердження самого факту надання клопотання обвинуваченому, суду не надано.
Згідно із ч. 4 ст. 184 КПК України застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.
Хоча прокурором і було подано клопотання про продовження строків запобіжного заходу по кожному обвинуваченому окремо, однак тексти даних клопотань є майже ідентичними між собою, та відрізняються фактично анкетними даними обвинувачених.
Також частиною 1 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 надійшов до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 23.03.2021 року, в той час як строк дії запобіжних заходів, обраних обвинуваченим спливає 25.03.2021 року.
Крім того, самі клопотання про продовження строку запобіжних заходів обвинуваченим були подані лише після оголошення головуючим суддею в судовому засіданні перерви для з'ясування того, чи не подано до канцелярії суду прокурором клопотань про продовження строку запобіжних заходів, тобто до початку судового засідання, яке між іншим відбулося вчасно та без затримок, прокурором не було подано до суду жодного клопотання про продовження строку запобіжних заходів обвинуваченим, що в свою чергу вказує на порушення вимог ч. ч. 1, 2 ст. 199 КПК України.
Разом з тим, прокурором неодноразово наголошувалось як в судовому засіданні, так і зазначено в клопотанні, про те, що відповідно до вимог ст. 331 КПК України суд зобов'язаний, навіть, за відсутності клопотань, розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Такі твердження прокурора суд вважає недоречними та помилковими, оскільки в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України справа 1-28/2017 від 23.11.2017 року зазначено наступне.
Під час судового провадження у суді першої інстанції (проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду) прокурор як сторона обвинувачення має обов'язок підтримувати публічне обвинувачення у суді, доводити винуватість особи та необхідність продовження запобіжного заходу шляхом подання відповідних клопотань щодо цього продовження.
Запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження у суді першої інстанції, зокрема під час підготовчого судового засідання, за наявності клопотання прокурора (частина четверта статті 176 Кодексу).
Згідно з конституційними принципами рівності та змагальності інші учасники кримінального провадження, разом із прокурором, наділені повноваженням заявляти клопотання, зокрема, щодо застосування інших, у тому числі і більш м'яких, запобіжних заходів, їх зміни чи скасування.
Тому, на стадії підготовчого судового засідання суд жодним чином не може вирішити питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою без письмового клопотання прокурора.
Задля дотримання вимог ч. 4 ст. 199 КПК України суд був змушений призначати даний обвинувальний акт до розгляду у максимально стислі строки, навіть, незважаючи на те, що обвинувальний акт надійшов до суду у другій половині дня 23.03.2021 року, та незважаючи на величезну завантаженість суду.
Тобто, зі своєї сторони суд виконав усі вимоги кримінального процесуального законодавства, для організації та вчасного проведення судового розгляду.
Європейський Суд з прав людини в своїх рішеннях щодо України зазначає, що системним порушенням вимог Конвенції є подання органами досудового розслідування та прокурорів клопотань, які мають певні недоліки. Найпоширенішими із них є: підготовка подань за стандартними шаблонами, недостатнє їх вмотивування та обґрунтованість. Досить поширеним є й те, що в них здебільшого звернуто увагу на тяжкість злочину та ризик того, що особа, яка його вчинила, може ухилитися від слідства і суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення та впливати на свідків, які їм просто знайомі. При цьому на підтвердження зазначеного відповідні доводи та докази не додаються. З такими поданнями погоджуються прокурори, які після відмови суді першої інстанції у задоволенні таких подань звертаються з апеляціями, чим порушують як норми національного законодавства, так і вимоги Конвенції.
Порушенням вимог п. 3 ст. 5 Конвенції констатується в рішеннях ЄСПЛ, в тому числі, у зв'язку з відсутністю в рішеннях щодо продовження тримання особи під вартою аналізу актуальності ризиків, які на початку слідства були підставою для взяття під варту. Підхід ЄСПЛ до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне рішення про продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстав для подальшого втручання у право на свободу особи.
Враховуючи зазначене, для додержання органами досудового розслідування вимог Кримінального процесуального законодавства суд вважає за необхідне звернути увагу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на неналежне виконання своїх посадових обов'язків процесуальним керівником по даному кримінальному провадженню при зверненні до суду з клопотанням про обрання/продовження строку дії запобіжних заходів.
Разом з тим, при вирішенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_16 судом враховується те, що останній обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину, який в силу статті 12 КК України є особливо тяжким, за вчинення якого у разі визнання ОСОБА_19 винуватим обвинуваченому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна, крім того, підтверджень наявності у ОСОБА_19 захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду стороною захисту не надано, суспільно корисною працею обвинувачений не займається.
Суд вважає, що ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на цей час не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати, характер та обставини протиправних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_14 , дають суду підстави вважати, що обвинувачений у разі обрання йому альтернативного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою може переховуватися від суду з метою ухилення від покарання у виді реального позбавлення волі, оскільки останній є громадянином Республіки Вірменія, проживає на території Республіки Вірменія та не має постійного місця мешкання на території України.
Обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.
Стороною захисту не надано доказів того, що підстави та ризики, якими обґрунтовувалось обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, перестали існувати.
Суд також вважає, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, та не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Також, в даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого по даній справі, якому завдана значна матеріальна шкода, тому звільнення з-під варти ОСОБА_19 суперечитиме завданням визначеним кримінальним законодавством.
Крім того, судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, також зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 178, 184, 199, 331 КПК України, суд -
Обвинуваченому у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 23 квітня 2021 року включно.
Звернути увагу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на неналежне виконання своїх посадових обов'язків процесуальним керівником по даному кримінальному провадженню при зверненні до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1