Справа № 932/2555/21
Провадження №2а/932/91/21
"29" березня 2021 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, у складі головуючого судді Кошлі А.О.
за участю секретаря судового засідання: Яковенко А.С.
представника позивача: Куцугуб О.Ю.
відповідача: ОСОБА_1
представника відповідача: Надтока О.В.
перекладача: Савченко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до громадянина Нігерії ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення видворення за межі території України,-
29 березня 2021 року позивач звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до громадянина Нігерії ОСОБА_1 про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на шість місяців, з метою забезпечення видворення за межі території України.
Вимоги мотивує тим, що відповідачу була оформлена посвідка на тимчасове проживання на підставі навчання, терміном дії до 01.10.2014 року, яку було продовжено до 25.07.2016 року та яку скасовано 22.07.2016 року у зв'язку з відрахуванням з вищого навчального закладу, посвідку на тимчасове проживання в Україні для зняття останнього з реєстрації не здав, а також не повідомляв вищий навчальний заклад про місце свого находження та не відповідав на телефонні дзвінки, тим самим ухилився від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, чим порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. 03 грудня 2020 року відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП, того ж дня було прийнято рішення, яким відповідача було зобов'язано залишити територію України у термін до 20.12.2020 року, проте рішення до теперішнього часу не виконано, із заявою про добровільне повернення, а також із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні до органів міграційної служби не звертався, зареєстрованого шлюбу на території України не має, батьком не зареєстрований.
Посилаючись на те, що відомості про перебування відповідача на території України на законних підставах відсутні, останній рішення про примусове повернення у встановлений строк самостійно не виконав, у зв'язку з цим позивач просить затримати громадянина Нігерії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Також 29 березня 2021 року Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області звернулося до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою про примусове видворення громадянина Нігерії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка ухвалою суду від 29 березня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено розгляд справи з викликом у судове засідання учасників справи.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позов та викладені у ньому обставини, просила задовольнити позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.
Представник відповідача - адвокат Надтока О.В. та відповідач проти задоволення позову заперечували. Пославшись на те, що відповідач не вірно зрозумів зміст рішення про примусове видворення за межі України, не має наміру переховуватись від органів міграційної служби, має намір оформити документи для проживання на території України для чого і приїхав у м. Дніпро.
Суд, вислухавши представника позивача, відповідача та його представника дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що до головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області за консультацією звернувся громадянин Нігерії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт НОМЕР_1 виданий KIEV, UKRAINE терміном дії з 24.02.2020 до 23.02.2025.
В результаті здійсненої перевірки встановлено, що Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області 03.12.2020 року громадянин Нігерії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності відповідно до ч.1 ст. 203 КУпАП за проживання без документів на право проживання в Україні та прийнято рішення про примусове повернення Відповідача до країни походження. У зв'язку з чим ГУ ДМС України в Дніпропетровській області направило запит на отримання копій матеріалів справи про примусове повернення включаючи матеріали щодо проведених заходів для здійснення примусового видворення відносно Відповідача (паперова копія електронного запиту за вих..№1201.3.2/13858-21 від 18.03.2021 року додається).
18.03.2021 року з Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області надійшли копії матеріалів справи про примусове повернення, відповідно до яких 03.12.2020 року відносно Відповідача Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області складено Протокол ПР МКМ 005180 за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме проживання без документів на право проживання в Україні, за що передбачена відповідальність відповідно до ч.1 ст. 203 КУпАП, також щодо Відповідача було винесено Постанову про накладання адміністративного стягнення ПН МКМ 005171 за порушення ст.4 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та відповідно до ч.1 ст.203 КУпАП, квитанції про сплату штрафу або її копії в матеріалах справи не виявлено.
Також, 03.12.2020 року Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області з урахуванням чинного Законодавства України були взяті пояснення з Відповідача з яких вбачається що Відповідач офіційно не працює, не одружений, прибув в Україну 30.12.2010 року через ПП Бориспіль, постійного місця проживання не має, останній раз ночував за адресою м. Київ, вул. Жилянська,б.120Б хост. Відповідач зазначає що в Україну приїхав з приватною метою, після закінчення терміну перебування не виїхав у зв'язку з фінансовими обставинами, близьких родичів на території України не має, власного житла не має тощо.
За результатами розгляду матеріалів, щодо Відповідача, 03.12.2020 року Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області винесено Рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни гр. Нігерії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якого вбачається зокрема наступне, за нелегальне становище, відсутність у Відповідача підстав для подальшого перебування на території України, за порушення вимог ст. 4, ст. 15 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни Відповідача, зобов'язати його покинути територію України у термін до 20.12.2020 року. Відповідачу повідомлено що відносно нього прийнято рішення про примусове повернення, взято зобов'язання не пізніше 20.12.2020 року залишити територію України, ознайомлено з вимогами ст.30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо видворення в примусовому порядку у разі ухилення від виїзду за межі України у визначений строк про що свідчить особистий підпис Відповідача з зазначенням що перекладач Відповідачу не потрібен.
Однак, Відповідач не виконав Рішення про примусове повернення, і на теперішній час продовжує ухилятись від виконання вищезазначеного Рішення.
29 березня 2021 року о 15 год. 05 хв. громадянина Нігерії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано, про що свідчить протокол № МДН 000023 про адміністративне затримання.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (надалі Закон № 3773-VI).
За змістом ст. 3 цього Закону іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно з п. 14 ст. 1 Закону № 3773-VI нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Пунктом 2 ст. 25 цього Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа, можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.
За приписами частини першої статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч. 5 ст. 26 Закону №3773-VI).
Статтею 30 Закону № 3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Частиною 2 ст. 263 КУпАП передбачено, що осіб, які незаконно перетнули або зробили спробу незаконно перетнути державний кордон України, порушили порядок в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, порушили прикордонний режим, режим в пунктах пропуску через державний кордон України або режимні правила у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, вчинили злісну непокору законному розпорядженню або вимозі військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також іноземців та осіб без громадянства, які порушили правила перебування в Україні або транзитного проїзду через територію України, може бути затримано на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання.
Згідно з п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, - державна установа, призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством України; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Згідно з п. "f" ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод затримання виправдане лише доти, поки провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не лише покладає на державу зобов'язання законодавчо визначити підстави позбавлення волі, а також містить вимоги щодо якості закону, на основі якого таке позбавлення волі може здійснюватись. Так, у справі Амюр проти Франції (рішення від 25 червня 1996 року) та у справі Дугуз проти Греції Європейський суд постановив, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.
В свою чергу, затримання іноземця з поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є одним із заходів забезпечення примусового видворення, який застосовується у випадку наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії, відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його втечі, а так само, у разі відсутності в нього документів, що дають право на виїзд з України.
Статтею 31 Закону № 3773-VI визначено вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країни де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Також забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.
Наведений перелік підстав є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем факт того, що відповідач проживав на території України без документів на право проживання в Україні, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, рішення примусове повернення до країни походження не виконав.
Враховуючи те, що громадянин Нігерії ОСОБА_1 незаконно перебуває на території України, ним не виконано у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення до країни походження від 03.12.2020 р., відсутні докази оскарження зазначеного рішення в судовому порядку, не вчинялось жодних дій з легалізації на території України, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, що унеможливлює забезпечення примусового видворення за межі України.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства. Враховуючи установлені в ході розгляду справи обставини, суд вбачає підстави для звернення даного судового рішення до негайного виконання.
На підставі викладеного та керуючись ст. 26, ч. 1 ст. 30, ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», ст. ст. 2, 6-11, 72-78, 90, 211, 241-246, 268-272, 289, 371, 372 КАС України, суд, -
Позов Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до громадянина Нігерії ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення видворення за межі території України - задовольнити.
Затримати та помістити до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянина Нігерії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців рахуючи з 29.03.2021 року до 29 вересня 2021 року, з метою забезпечення видворення за межі території України.
Рішення суду допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Оскарження рішення не зупиняє його негайного виконання.
Суддя А.О. Кошля