Справа № 538/85/21 Номер провадження 22-ц/814/917/21Головуючий у 1-й інстанції Цімбота Л. Г. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
29 березня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В. М.
при секретарі: Коротун І. В.
переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 16 лютого 2021 року, ухвалене суддею Цімботою Л.Г., повний текст рішення складено - дата не вказана
у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
18 січня 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву від 02.09.2010 року, згідно якої йому було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Крім того, 02.09.2010 року ОСОБА_1 також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду». У цій же довідці він власним підписом підтвердив, що «з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений». Підписана заява разом з «Умовами на правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості ОСОБА_1 станом на 22.11.2020 року має заборгованість на загальну суму 51 292,51 грн., з яких: 47 367,17 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3 925,34 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. АТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути з ОСОБА_1 вказаний розмір заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати.
Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 16 лютого 2020 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 02.09.2010 року в сумі 47 367,17 гривень станом на 22.11.2020 р. та судовий збір у розмірі 1940,14 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку банку не повернуті. З врахуванням ч.2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд визнав, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення з боржника заборгованості у зв'язку з неповерненням отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 47 367,17 грн. Крім того, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяги не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, тому у цій частині позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх безпідставністю через відсутність у заяві передбаченого обов'язку відповідача щодо їх сплати.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині, якою відмовлено у позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських коштів, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 02.09.2010 року. Активізація ОСОБА_1 картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Крім того, відповідачем 02.09.2010 року також було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», у якій зазначена зокрема, базова процентна ставка за користування кредитом - 2,5% на місяць (30% річних). Отже, умови кредитування щодо сплати процентів передбачені безпосередньо у довідці, особисто підписаній відповідачем. Вважає, що позивачем надані належні та допустимі докази у справі, зокрема, розрахунок заборгованості, в якому вказані суми відсотків відповідно до кредитного договору, а відповідачем ці докази не спростовані. Таким чином, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд не мав підстав відмовляти у стягненні процентів за користування кредитом. Крім того, звертає увагу, що суд відхилив вказану довідку, зазначивши, що частина її змісту є непридатною для читання. Проте, суд не запропонував надати більш якісну копію, не залишав позовну заяву без руху та жодним чином не сприяв всебічному та повному дослідженню у справі доказів, не зазначив, яка саме частина тексту довідки є непридатною для читання. Вважає, що даний доказ має важливе значення для повного і всебічного встановлення обставин справи та правильного його вирішення в оскаржуваній частині. Посилається на відповідні судові рішення Верховного Суду, які судом першої інстанції не були враховані.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 02.09.2010 року.
З копії вказаної заяви судом встановлено, що в ній є помітка про те, що відповідач "підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правила надання банківських послуг", "Тарифами" складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві". При цьому також встановлено, що пам'ятка, яка мала б бути у клієнта ( відповідача), відривна частина знаходиться при цій же заяві (а.с. 19).
Позивачем на підтвердження своїх вимог надано довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", проте, копія даної довідки, що надана суду, неякісна, частина її тексту виготовлена розміром шрифту, який неможливо прочитати (а.с. 20).
При цьому судом першої інстанції встановлено, що згідно довідок позивача, які не містять дати видачі, в т.ч. про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , останньому було видано кредитні картки: № НОМЕР_1 дата відкриття 02.09.2010 р. з терміном дії 04/14, № НОМЕР_2 дата відкриття 16.04.2014 р. з терміном дії 08/16, № НОМЕР_3 дата відкриття 15.07.2014 р. з терміном дії 01/18, № НОМЕР_4 дата відкриття 17.10.2014 р. з терміном дії 05/18, № НОМЕР_5 дата відкриття 19.02.2018 р. з терміном дії 01/22, № НОМЕР_6 дата відкриття 03.01.2020 р. з терміном дії 02/23, а також встановлений кредитний ліміт по картці НОМЕР_1 (а.с. 17, 18).
Відповідно до виписки по рахунку відповідач користувався кредитними коштами, проте, не своєчасно надавав банку грошові кошти для погашення заборгованості, але суд першої інстанції визнав, що вона не підписана та не завірена в установленому порядку (а.с. 53-115).
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 22.11.2020 року має заборгованість - 51 292,51 грн., з яких: 47 367,17 грн. - заборгованість за тілом кредита, в т.ч. 47 367,17 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3 925,34 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Даний розрахунок підписаний представником банку, прізвище не вказане (а.с. 5-16).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції визнав, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяги не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, тому в частині позовних вимог про сплату відсотків за користування кредитними коштами відмовлено у зв'язку з їх безпідставністю.
Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
АТ КБ «ПриватБанк», пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив суд стягнути заборгованість, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту - 47 367,17 грн. та заборгованості за простроченими відсотками - 3 925,34 грн.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, у тому числі їх розмір,порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції не надав належну оцінку довідці, що підписана ОСОБА_1 02.09.2010 року про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій визначені: пільговий період користування коштами, базова процентна ставка UAH-2,5%, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування (а.с. 20).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що сторонами погоджено відсотки за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць на суму залишку заборгованості, а тому висновок суду першої інстанції про те, що сторонами не досягнуто згоди про розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами є помилковим та суперечить матеріалам справи, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.
Як вбачається з наданого АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 по відсотках за користування кредитом за період з 06.11.2019 року по 22.11.2020 року становить 3 925,34 грн. При цьому, застосовано розмір відсоткової ставки 3,5% та 3,6% в місяць на залишок заборгованості, що не відповідає умовам погодженого розміру базової відсоткової ставки.
Таким чином, підлягає стягненню з ОСОБА_1 заборгованість за простроченими відсотками відповідно до умов підписаної заяви у розмірі 2,5 %, що у результаті проведеного перерахунку апеляційним судом становить 3 058,19 грн., який додається до матеріалів справи.
Таким чином, у порушення статей 89, 263-265 ЦПК України суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо кожної заявленої вимоги, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надав належної правової оцінки доводам та доказам, наданим позивачем, зокрема, довідці про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», які підписані відповідачем, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ст. 382 ч.1 п.4 п.п. «в» ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з матеріалів справи позивач АТ КБ «ПриватБанк» при зверненні до суду першої інстанції сплатив 2 102 грн. судового збору (а.с. 1,121), до суду апеляційної інстанції - 3 405 грн. (а.с. 144, 154).
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог та з урахуванням стягнення за рішенням суду першої інстанції сплаченого судового збору при подачі позову у розмірі 1940,14 грн., з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню 3 473,24 грн. судового збору ((2102+3405)*98,3% -1940,14).
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 2, 3 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 2, 3, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 16 лютого 2020 року в частині відмови у позовній вимозі Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками - скасувати і ухвалити нове рішення в цій частині вимог.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за простроченими відсоткам за кредитним договором б/н від 02.09.2010 року у розмірі 3 058,19 грн. та 3 473,24 грн. на відшкодування понесених судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 березня 2021 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов