печерський районний суд міста києва
Справа № 757/47491/20-ц
Категорія 42
27 січня 2021 року Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі Ємець Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження 757/47491/20-ц цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», за участю третьої особи: приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
02.11.2020 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить суд, визнати виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем від 25 вересня 2020 року номер у реєстрі №50782 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» грошових коштів у розмірі 79 113, 60 грн., таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування даного позову зазначено, що приватний нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та безспірності характеру правовідносин сторін, чим порушив Закон України «Про нотаріат», з порушенням строків на вчинення виконавчого напису, а також вчинив виконавчий напис з порушенням трирічного строку з дня виникнення вимоги стягувача перед боржником.
04.11.2020 ухвалою суду було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Разом з цим, представником позивача до суду було спрямовано заяву, в якій остання просила розглядати справу у її відсутності, вимоги підтримала, щодо заочного рішення не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва, тому в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
Окрім цього, до суду від відповідача не було подано жодних документів на спростування доводів позивача.
Треті особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва.
Разом з цим, від приватного виконавця надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено у позовній заяві.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Так, позивач вказує та з матеріалів позову вбачається, що 07 квітня 2012 року позивач - ОСОБА_1 уклав договір №004/03401-070412 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки (з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», правонаступником прав якого за вказаним договором в цей час є відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» на підставі договору про відступлення прав вимоги №2230/к від 23 квітня 2020 року.
Відповідно до пункту 1.3. договору банк надає клієнту кредит шляхом відкриття клієнту відновлювальної відкличної кредитної лінії в загальному розмірі 30 000 грн., та на день укладення цього договору встановлює ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 6 000 грн.
Як вбачається з документів, наданих приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем на адвокатський запит, 07 квітня 2012 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено кредитний договір №004-03401-070412, за яким Банк надав Клієнту кредит шляхом відкриття клієнту відновлювальної відкличної кредитної лінії в загальному розмірі 30 000,00 грн. та на день укладення цього договору встановив ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 6000,00 грн.
23.04.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» укладеного договір №2230/К, за яким Банк відступив новому кредитору належні Банку, а новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору. За цим Договором новий кредитор в день укладення цього Договору, набув усіх прав кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, вказаних у Додатку №1 до цього Договору.
Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане Банку відповідно до умов основних договорів.
Відповідно до Додатку №1 до Договору про відступлення прав вимоги №2230/К від 23.04.2020 року ОСОБА_1 (порядковий номер 1162) за кредитним договором №004-03401-070412 від 07.04.2012 має загальну суму заборгованості за договором в розмірі 76 877,25 грн., що включає суму заборгованості по тілу кредиту в розмірі 19 593,55 грн., сума заборгованості за нарахованими процентами за кредитом в розмірі 57 283,70 грн., дата погашення кредиту - 05 квітня 2016 року.
Таким чином, право вимоги до позивача за кредитним договором №004-03401-070412 від 07.04.2012 виникло 05.04.2016 року, тобто трирічний строк з дня виникнення права вимоги (05.04.2016 року) минув 05.04.2019 року.
А отже, на момент вчинення 25.09.2020 року виконавчого напису нотаріусом минуло більше трьох років з дня виникнення права вимоги, що відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» позбавляє права вчинити такий напис.
Також, позивач звертає увагу, що на момент укладення 23.04.2020 року з відповідачем Договору про відступлення прав вимоги №2230/К трирічний строк давності на примусове стягнення боргу, закінчився.
Позивач стверджує, що укладення договору відступлення прав вимоги після закінчення строку давності не змінює дату виникнення права вимоги до позивача, що настала відповідно до Додатку №1 до Договору №2230/К від 23.04.2020 року - 05.04.2016 року.
Окрім цього, у виконавчому написі вказано інформацію, що не відповідає дійсності, а саме зазначено, що стягнення заборгованості проводиться за період з 23 квітня 2020 року по 23 квітня 2020 року.
Так, у виконавчому написі вказано, що строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 2 236,35 грн., однак така сума заборгованості відсутня у Додатку №1 до Договору про відступлення прав вимоги №2230/К від 23.04.2020 року.
Позивач вказує, що з оспорюваного виконавчого напису, не містять доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач, звертаючись до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 подав необхідний пакет документів, які підтверджують безспірність заборгованості.
При цьому у розпорядженні нотаріуса були відсутні, необхідні для стягнення заборгованості у безспірному порядку: оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.(Рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 лютого 2015 року, справа №22-620).
Разом з тим, позивач з наявністю у нього заборгованості перед ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПАРІС» не погоджується, за таких обставин, між сторонами існував та існує не вирішений судом спір щодо наявної заборгованості. Зазначене спростовує безспірність заборгованості боржника (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 4 березня 2015 року в справі № 6-27цс15, від 11 березня 2015 року в справі № 6-141цс14).
Позивач посилається на те, що звертаючись до нотаріуса із заявою про видачу виконавчого напису, відповідач не надав йому доказів отримання коштів за договором №004/03401-070412 від 07 квітня 2012 року.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виконаний відповідачем розрахунок заборгованості, долучений до заяви про видачу виконавчого напису від 23 вересня 2020 року, не є належним доказом, який би доводив обґрунтованість щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Інші підстави та причини виникнення заборгованості у позивача відповідачем приватному нотаріусу надано не було. Отже, наданий банком розрахунок боргу не є достовірним доказом відповідно ст.79 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, договір №004/03401-070412, який укладений між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», нотаріально не посвідчувався і на вимогу підпункту (а) п.1 Переліку № 1172, оригінал цього договору, який нотаріально посвідчений, - нотаріусу для вчинення виконавчого напису - не подавався. Приватним нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, залишено поза увагою, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі визнані не чинними, з дня їх прийняття.
Отже, оспорюваний виконавчий напис, вчинений без надання нотаріусу оригіналу нотаріально посвідченого договору, чим порушено вимоги Переліку № 1172, що є порушенням вимог ст.87 Закону «Про нотаріат».
З врахуванням зазначених обставин, позивач просить суд визнати виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем від 25 вересня 2020 року номер у реєстрі №50782 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» грошових коштів у розмірі 79 113, 60 грн., таким, що не підлягає виконанню.
Згідно зі ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зокрема для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).
Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст. 89 Закону України «Про нотаріат».
Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (далі Порядок), затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, №296/5.
Зокрема, згідно з Порядком, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має проводитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Так,вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Також, ст.88 Закону України «Про нотаріат» зазначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Також, виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, який має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.
За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.
У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.
Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов'язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.
Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.
Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 29червня 1999року,№1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З врахуванням зазначеного, суд прийшов до таких висновків, що стягувачем не було надано приватному нотаріусу необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості позивача. Для вчинення виконавчого напису нотаріусу надано копію кредитного договору, виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором, а також копію письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором, що підтверджується наданими матеріалами позивач на адвокатський запит, нотаріусом.
Так, не отримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги відповідача. Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Оскільки вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику, хоча у вимозі стягувача зазначено з протягом п'яти днів з моменту відправлення вимоги.
Разом з цим, суд звертає увагу, що повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання, однак матеріали справи відомостей про отримання позивачем відповідного повідомлення не містять.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Окрім цього, суд звертає увагу, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, таким чином, на думку суду виконавчий напис вчинений з порушенням даної вимоги, так як стягнення з позивача відбулось за період з 23.04.2020 по 23.04.2020 суми заборгованості 79 113,60 грн., при тому що зобов'язання мало бути виконаний ще у 2016 року, тобто при вчиненні виконавчого напису нотаріусом було упущено дану вимогу, що призвело до настання негативних наслідків для позивача, оскільки виконавчий напис вчинений з пропущенням строків давності.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України«Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, пропущення строків та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру суми, належності всіх документів, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, приймаючи до уваги, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно дост. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 95, 258, 259, 263, 264, 265, 267, 268, 274 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат», суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», за участю третьої особи: приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем від 25 вересня 2020 року номер у реєстрі №50782 таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , телефон: НОМЕР_2 .
Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», код ЄДРПОУ 38962392, адреса: 03150, місто Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 77А.
Треті особи:
Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, 10008, м. Житомир, вул. В. Бердичівська, буд. №35.
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторія Михайлівна, АДРЕСА_2 , тел.: НОМЕР_3 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення складено 27.01.2021.
Суддя Т.Г. Ільєва