Справа № 755/3365/21
Провадження №: 3/755/2475/21
"26" березня 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Федосєєв С.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Дніпровського УП ГУНП у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
встановив:
11 лютого 2021 року о 15 год. 00 хв. ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство по відношенню до своєї дочки - ОСОБА_2 , а саме, висловлювався нецензурною лайкою, кидався у бійку. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив порушення передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання з'явилася потерпіла - ОСОБА_2 , пояснила, що після смерті матері, її батько став поводити себе дивним чином. Постійно викидає її речі з квартири, вона неодноразово зверталась до лікарів та працівників поліції за допомогою. Прийшовши додому 11.02.2021 року батько почав ображати її нецензурними словами. Зайшовши до квартири вона забрала собаку та хотіла вийти, однак на неї накинувся ОСОБА_1 , свідками даної події стали сусіди, які намагалися відвернути дану подію та викликали поліцію.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, привід особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у судове засідання працівниками поліції не був виконаний з причин невідомих суду. Враховуючи те, що ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП є обов'язковою. Судом вжито усіх передбачених кодексом України про адміністративні правопорушення заходів для виклику ОСОБА_1 у судове засідання, проте, у встановлений судом час, останній не з'явився. Враховуючи дані обставини суддя вважає, що відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за жодних обставин не може виступати як засіб уникнення адміністративної відповідальності особи, яка вчинила насильство у сім'ї.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Згідно ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні по справі «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey) no. 33401/02 від 09 червня 2009 року Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що насильство в сім'ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також зазначив, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливішим є наявність ефективних механізмів їхньої реалізації. Суд вважає, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 11.02.2021 року серії ВАБ № 382432, рапортом ДОП Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, письмовими поясненнями потерпілої - ОСОБА_2 та показами, які вона надала в судовому засіданні, листом з Дніпровського УП ГУНП у м. Києві у відповідь на звернення ОСОБА_2. , який ОСОБА_2 надала в судовому засіданні.
Відповідно до положень ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено. Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , який вперше притягується до адміністративної відповідальності, з метою виховання правопорушника та попередження наступних правопорушень, суддя дійшов висновку про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 3, 28 Конституції України, ст. 33, 173-2, 251, 283-285 КУпАП, суддя -
постановив:
визнати ОСОБА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн 00 коп. Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. на користь держави. Роз'яснюється, що в разі несплати штрафу в строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва. Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя