Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/513/21
Номер провадження2-а/711/34/21
25 березня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Демчика Р.В.
при секретарі Криштоф Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у Черкаській області сержанта поліції Горьового Олександра Миколайовича, третя особа: Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області про скасування постанови,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із адміністративним позовом до поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у Черкаській області Горьового Олександра Миколайовича про скасування постанови.
Свій позов обґрунтовує тим, що постановою поліцейського роти № 2 батальйону УПП у Черкаській області серії ЕАН № 3657833 від 11.01.2021 року її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
Вказану постанову вважає такою, що підлягає скасуванню, оскільки поліцейським при розгляді справи про адміністративне правопорушення не доведена її винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного просила визнати дій поліцейського УПП Горьового О.М. протиправними та скасувати вказану постанову.
Провадження у справі відкрито на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.02.2021 року. Розгляд адміністративної справи проводився в позовному провадженні з особливостями, встановленими параграфом 2 глави 11 КАС України.
02.03.2021 року на адресу Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшов відзив поліцейського Горьового О.М. в якому він зазначив, що викладені твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Вказує що відповідач, 11.01.2021 року, здійснюючи патрулювання визначеної території став свідком вчинення позивачем вищевказаного адміністративного правопорушення, а отже вина особи є доведеною. Також, доказом вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення є відеозапис з нагрудної камери відповідача.
Протокольною ухвалою суду від 11.03.2021р. залучено до участі у справі в якості третьої особи - Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції у Черкаській області.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Відповідач в судове засіданні не з'явився, причину неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Представник третьої особи - Лисенко Р.С. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
В силу ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до постанови серії ЕАН № 3657833 від 11.01.2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
Відповідно до вищевказаної постанови, ОСОБА_1 , 11.01.2021 року о 21.57 год., керувала автомобілем Hyundai Coope, д.н.з. НОМЕР_1 в м. Черкаси по вул. Академіка Корольова, 12, з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушила п. 31.4.3 в) ПДР України.
Так, Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до статті 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як було зазначено вище, відповідно до оскаржуваного рішення відповідача, ОСОБА_1 , 11.01.2021 року о 21.57 год., в м. Черкаси по вул. Академіка Корольова, 12, керувала транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушила п.31.4.3.в) ПДР України.
Відповідно до п.31.4.3.в) ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, а саме коли не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.
Частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону щодо обов'язкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи, та інше.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно ч.1 ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою і третьою статті 122 Кодексу.
Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі,: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).
Згідно ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема, у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
У положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Відповідно до положень ст.283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 КАС України, при цьому, у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень судом не вирішується питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення або відмовити у цьому.
В рішеннях де Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення ст. 6 Конвенції, зазначено таке: Суд відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (див., mutatis mutandis, рішення у справах «Лобо Мачадо проти Португалії» (Lobo Machado v. Portugal) і «Фермьойлєн проти Бєльгії» (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р., ReportsofJudgment sand Decisions 1996-I, сс. 206-07, п. 31 і п. 23, п. 33, відповідно, та рішення у справі «Нідерост-Губер проти Швейцарії» (Nidero?st Huberv. Switzerland) від 18 лютого 1997 р., Reports 1997-I, с. 108, п. 24).
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).
Між тим суд вбачає, що з боку відповідача не надано до суду доказів, щоб підтверджували обґрунтованість притягнення до адміністративної відповідальності позивача, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач дійсно порушив Правила дорожнього руху, зокрема, під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці, що заборонено п. 31.4.3.в) ПДР.
В судовому засіданні було досліджено відео запис з нагрудної камери поліцейського, на відеозапису зафіксовано процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а сам відеозапис міститься відомості про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення п 31.4.3.в) ПДР України. Проте з даного відеозапису судом встановлено факту про вчинення позивачем порушення п. 31.4.3. в) ПДР України. На даному відео видно, що технічний стан зовнішнього світла (фар) в темну пору доби в режимі ближнього світла, відповідають вимогам стандартів, що б стало підставою для притягнення його до відповідальності.
При цьому, відповідно до закріпленого в ст.62 Конституції України принципу, особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі « Дактарас проти Литви » від 24 листопада 2000 року ).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15 травня 2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально - правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п.21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації №R (9 1)1 Комітету Міністрів Європи Державам - членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав - членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки належні докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.
Матеріали справи, окрім оскаржуваної постанови поліцейського, належних та допустимих доказів щодо наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, не містять.
У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 251 КУпАП, передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перелік доказів, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи є вичерпним.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 75 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 76 КАС України закріплено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 ст.77 КАС України закріплено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем не було надано до суду доказів в підтвердження вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав.
За таких обставин, вимога позивача про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3657833 від 11.01.2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 340 грн. підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії поліцейського при винесені оскаржуваної постанови, то слід зазначити наступне.
Положення ч.3 ст.286 КУпАП визначають лише конкретні види рішень, які за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності уповноважені виносити місцеві загальні суди як адміністративні, а саме:
1)Залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2)Скасування рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3)Скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4)Змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене вище, суд не може задовольнити вказану позовну вимогу, оскільки це за межами повноважень суду.
За таких обставин позов підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 9, 178, 245, 247, 251, 256, 280, 288, 288, 293 КУпАП, ст.ст. 71, 86, 160, 161, 162 КАС України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у Черкаській області сержанта поліції Горьового Олександра Миколайовича, третя особа: Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області про скасування постанови - задовольнити частково.
Скасувати постанову поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у Черкаській області сержанта поліції Горьового Олександра Миколайовича серії ЕАН № 3657833 від 11.01.2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено
Рішення може бути оскаржено до Шостого адміністративного апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Головуючий: Р. В. Демчик