Справа № 367/97/21
Провадження №2-з/367/86/2021
Іменем України
29 березня 2021 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В., розглянувши заяву представника позивача АТ «Кредобанк» Кудацької Т.М. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» загальну заборгованість за кредитним договором №CL-160367 від 03.01.2019 у розмірі 129 594, 91 гривень; стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» судовий збір у розмірі 2102 гривні; стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16847 гривень; стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» витрати у зв'язку із явкою представника позивача до суду в розмірі 5000 гривень.
24 березня 2021 року до суду від представника позивача АТ «Кредобанк» Кудацької Т.М. надійшла заява про забезпечення позову у даній цивільній справі, в якій представник позивача просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:
1) накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , а саме: житловий будинок, загальною площею 240 кв.м, житловою площею 106, 9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 1955026532109 та земельну ділянку кадастровий номер 3210945900:01:066:4671, цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) заборони суб'єктам державної реєстрації, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно: державну реєстрацію права власності та інших речових прав, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: житлового будинку, загальною площею 240 кв.м, житловою площею 106, 9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 1955026532109 та земельної ділянки кадастровий номер 3210945900:01:066:4671, цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, заявник вказує, що існує реальна небезпека відчуження нерухомого майна, яке є власністю ОСОБА_1 , на користь третіх осіб, а тому невжиття заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Відповідно до приписів ч.1 ст.153 ЦПК України, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об'єктивно та всебічно дослідивши доводи представника позивача, суд приходить до висновку про те, що вимоги заяви задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пунктом першим ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов може забезпечуватися шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини свого звернення із такою заявою.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову у виді заборони вчинення будь-яких дій з майном, суд, на підставі наданих позивачем доказів має дійти висновку про те, що такі дії реально може бути вчинено.
Наявність ризику вчинення будь-якою особою дій, які в подальшому зможуть призвести до неможливості виконання відповідного судового рішення, має бути не ілюзорним, а підтверджуватись доказами, які б давали сторонньому незалежному спостерігачу зробити висновок про реальність такого ризику.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення вимоги чи позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Зазначаючи у заяві про забезпечення позову про ймовірність продажу та відчуження відповідачем належного йому майна задля уникнення виконання можливого рішення суду, позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження реального існування цього ризику (наприклад, оголошення чи рекламні відомості з інтернет-сайтів тощо).
Позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам.
Для забезпечення суду процесуальної можливості встановити співмірність заявленого виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, заявник повинен подати суду докази на підтвердження ринкової вартості належного відповідачу майна станом на час звернення до суду.
Ціна позову становить 129 594 (сто двадцять дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) гривні 91 копійка, в той час як представник позивача просить накласти арешт на належний відповідачу будинок, загальною площею 240 кв.м, та земельну ділянку, загальною площею 0,08 га.
При цьому, представник позивача долучає до заяви про забезпечення позову відомості щодо ринкової вартості житлових будинків, які за площею є вдвічі меншими та розташовані в інших населених пунктах, що позбавляє суд можливості вирішити питання про співмірність заявлених позивачем вимог вартості майна, щодо якого позивач просить суд застосувати заходи забезпечення позову, відтак заява про забезпечення позову суперечить поняттю співмірності, яке передбачене ч.3 ст.150 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про те, що в заяві про забезпечення позову представником позивача не наведено обґрунтованих та об'єктивних доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони вчинення дій з відчуження майна, яке належить відповідачу, не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також, що такий захід забезпечення співмірний заявленим позовним вимогам.
Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149-153, 260-261 ЦПК України, суд -
Відмовити представнику позивача АТ «Кредобанк» Кудацькій Т.М. у задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ю.В. Кравчук