Справа № 359/8641/20
Провадження № 2/359/1122/2021
22 березня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Русан А.М.,
розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа : ОСОБА_2 про зняття арешту з майна, -
встановив :
30 жовтня 2020 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , яким позивач просить суд зняти арешт з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою : АДРЕСА_1 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВДВС Бориспільського МРУЮ, № 11595881 від 06 липня 2009 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 0,0897 га, кадастровий номер : 3220:881701:01:014:0105, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою : Київська область, Бориспільський район, с. Вороньків; земельної ділянки площею 0, 2500 га, кадастровий номер : 3220:881701:01:014:0104, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , а також з житлового будинку, який знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 . Під час реалізації права на спадкування позивач дізналась, що на вказаний житловий будинок накладено арешт постановою про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження № 11595881 від 06 липня 2009 року, виданої ВДВС Бориспільського МРУЮ. Позивач зазначає, що ВДВС помилково наклав арешт на житловий будинок в рамках виконання виконавчого провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , оскільки вказана особа не була та не є власником зазначеного домоволодіння. Тому, позивач змушена звернутися до суду із вказаним позовом за захистом порушених прав.
Позивач та її представник, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи до суду не з'явилися, натомість представник позивача адвокат Чемерис І.В. подав до суду заяву, якою просив розгляд справи провести у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час і місце слухання справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Заяв чи клопотань до суду не направив.
Третя особа також в судове засідання не з'явився, про день, час і місце слухання справи повідомлений належним чином. Натомість надав суду заяву, в позовні вимоги визнав та просив розгляд справи провести у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Суд на підставі ст. 223 ЦПК України розгляд справи провів у відсутність вказаних сторін.
Відповідно ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частинами 3, 4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
За змістом ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 29 квітня 2017 року виконавчим комітетом Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області (а. с. 13).
Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 0,0897 га, кадастровий номер : 3220:881701:01:014:0105, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою : Київська область, Бориспільський район, с. Вороньків; з земельної ділянки площею 0, 2500 га, кадастровий номер : 3220:881701:01:014:0104, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , а також з житлового будинку, який знаходиться за цією ж адресою.
На випадок своєї смерті ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 28 листопада 2012 року секретарем виконавчого комітету Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області Рожденською Т.І., згідно якого ОСОБА_3 заповіла вищевказаний житловий будинок та земельні ділянки своїй дочці - ОСОБА_1 (а.с. 17).
30 вересня 2020 року приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мороз О.А. на ім'я позивача ОСОБА_1 видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,0897 га, кадастровий номер: 3220:881701:01:014:0105, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою : Київська область, Бориспільський район, с. Вороньків та на земельну ділянку площею 0, 2500 га, кадастровий номер : 3220:881701:01:014:0104, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 (а.с. 19-22).
У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, який знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 ) відмовлено, оскільки приватним нотаріусом встановлено, що на вказаний житловий будинок накладено арешт постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВДВС Бориспільського МРУЮ, № 11595881 від 06 липня 2009 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості № 228020470 від 13 жовтня 2020 року (а.с. 23-24).
Відповідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1. ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частина 1 ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно ч. 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об'єктивний і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належав житловий будинок, який знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 . Наведене підтверджує-ться копією Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 29080900 від 22 лютого 2011 року на основі Договору довічного утримання від 05 травня 2000 року (а.с. 25-27).
В листопаді 2020 року позивач звернулася до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про зняття арешту з вказаного майна.
У відповідь на звернення ОСОБА_1 . Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом за № 84676 від 11 грудня 2020 року повідомив, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 11595881 щодо виконання виконавчого листа Бориспільського міськрайонного суду № 2-811 від 13 лютого 2009 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/3 частини. В рамках вищевказаного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про арешт майна від 06 липня 2009 року. 24 березня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п.1.ч. 1 ст. 47 Закону України «про виконавче провадження». Відповідно інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 05 липня 1999 року за № 470/7, строк зберігання переданих до архіву завершених виконавчих проваджень становить 3 (три) роки (а.с. 46).
На підставі наведеного суд приходить висновку, що на даний виконавче провадження закінчено. Наявний арешт порушує права позивача, так як вона не має можливості реалізувати свої права, як спадкоємець.
Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно п. 6 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» зняття арешту з майна органом державної виконавчої служби можливе в разі отримання державним виконавцем рішення суду про скасування заходів забезпечення позову, раніше застосованих судом у відношенні даного майна.
Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішення, встановлених цим Законом, не упереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання.
Згідно вказаного Закону України державний виконавець зобов'язаний використовувати наданні йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, він знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Тобто, законодавець пов'язує можливість звернення особи з даним позовом у разі порушення права власності на майно, на яке накладено арешт.
За правилами ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
У матеріалах справи відсутні докази того, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна, яке належало на праві власності ОСОБА_3 ..
На час розгляду справи виконавчих проваджень по відношенню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відділі ДВС не перебуває, що вказує на незаконність перебування майна під арештом, однак унеможливлює звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку. Доказів протилежного суду сторонами не надано.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на майно позивача, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його прав шляхом скасування такого арешту, а відтак і про задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись, ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 4, 5,12, 76-81, 133, 141, 258-259, 263-265, 353-354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа : ОСОБА_2 про зняття арешту з майна- задовольнити.
Зняти арешт з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою : АДРЕСА_1 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВДВС Бориспільського МРУЮ за № 11595881 від 06 липня 2009 року.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено 22 березня 2021 року.
Суддя Л.В. Яковлєва