Справа № 481/1494/20
Провадж.№ 2/481/43/2021
іменем У К Р А Ї Н И
17.03.2021 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді Уманської О.В.,
за участі секретаря Кузьміної Н.П.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду міста Новий Буг Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа, без самостійних вимог приватний нотаріус Новобузького нотаріального округу Миколаївської області Паліюк Лариса Михайлівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом,
Встаноив::
У листопаді 2020 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до Новобузькоо районного суду Миколаївської області в інтересах позивача ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в якому просить суд визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 , та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане на ім'я ОСОБА_3 . В обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача та відповідача - ОСОБА_6 , та після його смерті залишилася спадщина у вигляді житлового будинку та 3-х земельних ділянок. Питання спадкування з відповідачем було погоджено ще за життя спадкодавця за усною домовленістю, зокрема було домовлено майно розподілити навпіл з братом. Проте в жовтні 2020 році, останньому стало відомо, що відповідачі оформили на себе усе майно спадкодавця. До нотаріуса з заявою позивач не звертався, оскільки вважав що все майно має успадкувати матір, яка на той час ще була жива. Крім того позивач вважав, що без нього оформлення спадщини неможливе, оскільки останній являється особою з інвалідністю 3 групи та має право на обов'язкову частку в спадщині. Позивач вважає, що свідоцтво видано незаконно, оскільки останній являється особою з інвалідністю 3 групи та має право на обов'язкову частку. У зв'язку із цим позивач був змушений звертатися до суду з даним позовом та захищати свої права.
Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 01.11.2020р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
01.12.2020 року представником позивача до суду подано заяву про збільшення позовних вимог.
Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 01.12.2020 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_5 .
Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 28.12.2020р. закрито підготовче судове засідання та призначено підготовче судове засідання до розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити. Суду пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_6 , та після його смерті залишилася спадщина у вигляді житлового будинку та 3-х земельних ділянок. Питання спадкування з відповідачем було погоджено ще за життя спадкодавця за усною домовленістю, зокрема було домовлено майно розподілити навпіл з братом. Проте в жовтні 2020 році, останньому стало відомо, що відповідачі оформили на себе усе майно спадкодавця. До нотаріуса з заявою останній не звертався, оскільки вважав що все майно має перейти на матір, яка на той час ще була жива. Крім того вважав, що без нього оформлення спадщини неможливе, оскільки останній являється особою з інвалідністю 3 групи та має право на обов'язкову частку в спадщині. Вважає, що свідоцтво видано незаконно, оскільки останній являється особою з інвалідністю 3 групи та має право на обов'язкову частку. Про зазначений факт відповідачам було достеменно відомо ще до смерті батька. Інформацію про наявність заповіту від імені батька на відповідача ОСОБА_3 та оформлення спадщини після смерті батька останній отримав на другий день після смерті матері від відповідача - ОСОБА_5 . Зазначив, що на момент смерті батька сторони проживали в одному селі. Земельними ділянками батька з 2018 року користувався брат (відповідач ОСОБА_3 ) та обробляв їх, а 2 земельні ділянки матері перебували в оренді позивача. Повідомив, що на земельні ділянки матері існує заповіт на ім'я позивача, тому відповідач ОСОБА_3 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті матері не звертається.
В зв'язку з вищезазначеним, просив:
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане на ім'я ОСОБА_3 приватним нотаріусом Паліюк Ларисою Михайлівною;
- встановити додатковий строк терміном у три місяці для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві. Зазначив, що причинами пропущення строку позивачем стала правова необізнаність та хибна думка позивача про спадкування спірного майна їх матір'ю.
Зазначив, що в супереч вимог ст.1241 ЦК України відповідачі при поданні заяв до нотаріуса не повідомили останньому про наявність інших спадкоємців, в тому числі які мають право на обов'язкову частку при спадкуванні.
Зокрема матір позивача та відповідача, яка також має право на обов'язкову частку при спадкуванні, до нотаріуса відповідачі привезли та вона відмовилася від своєї частки, натомість про наявність такого права у позивача - нотаріуса до відома не поставили.
Таким чином позивача жодним чином не інформували про оформлення спадкових прав на спірне майно.
Відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, суду пояснив, що при житті батька та матері було домовлено та складено заповіти, що землю батька успадкує він, а землю матері - позивач ОСОБА_1 . Хату вони мали намір передати першій онуці ОСОБА_5 , оскільки сторони житлом були забезпечені, а батько перед смертю потрапив в лікарню м.Миколаєва та онука з чоловіком його навідували та піклувалися про нього, оскільки вони там проживали. Крім того вони допомагали їх батьками і за місцем їх проживання. Зазначений розподіл всіх влаштовував.
Перед смертю батько з матір'ю зробили заповіти на будинок на ім'я відповідача ОСОБА_5 , а на батькову землю - повторно на відповідача ОСОБА_3 .
Про наявність інвалідності у позивача, останньому стало відомо після подачі заяви до поліції про крадіжку ікони, тобто вже після смерті матері. Зазначені відомості також мабуть не були відомі і їх матері. Підкреслив, що позивач був обізнаний про наявність заповітів на майно спадкодавця ОСОБА_6 , оскільки всі ці події та наміри обговорювалися в його присутності.
Представник відповідача ОСОБА_4 провив суд відмовити у задоволенні позовну, оскільки позивач пропустив строк для прийняття спадщини без поважних причин.
Відповідач ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечувала у повному обсязі, суду пояснила, що її дідусь ОСОБА_6 зробив заповіт на будинок на її ім'я, оскільки вона з чоловіком постійно допомагали дідусю і бабусі за їх життя. Доглядали за дідусем, коли він був вже лежачим. Дідусь хворів, тому на літо остання завжди приїжджала і допомагала по господарству, оскільки більше не було кому. У позивача також є діти, але останні дідусю і бабусі за їх життя не допомагали та не навідували. Ще за життя дідусь обіцяв будинок їй , оскільки сторони відмовилися від зазначеного будинку бо він їм був не потрібний. Тож після смерті діда остання звернулася до нотаріуса та оформила спадкові права на будинок. Після хвороби бабусі остання переїхала до неї з весни та перебувала там до осені, доглядала за нею. Після смерті бабусі, зробили похорони. Дали ключі позивачу для допомоги по господарству, а останній забрав ікону з її хати. Після вказаного вчинку їй стало відомо про наявність інвалідності у позивача.
Підкреслила, що позивач знав про те, що хата належить їй ( передасться по заповіту), оскільки всі розмови були при позивачу.
Третя особа приватний нотаріус Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області Паліюк Л.М. в судове засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином про день, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не відомі.
Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.57).
Позивач ОСОБА_1 був сином спадкодавця ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.8)
06.09.2005 року спадкодавцем ОСОБА_9 було складено заповіт на ім'я сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за яким він заповів останньому земельну ділянку належну спадкодавцеві на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 0359696 (а.с.61)
20.02.2018 року спадкодавцем ОСОБА_9 було складено заповіт на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за яким він заповів останній житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.61).
20.02.2018 року спадкодавцем ОСОБА_9 було складено заповіт на ім'я сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за яким він заповів останньому земельні ділянки належні спадкодавцеві на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку серії МК № 017728, МК № 035969, РЗ № 539912 (а.с.62)
22.02.2019 р. відповідачі ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 подали заяви про видачу їм свідоцтва про право на спадщину (а.с.94, 95).
22.02.2019 року відповідач ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 , зареєстроване в реєстрі за № 195 (а.с.112)
22.02.2019 року відповідач ОСОБА_3 отримав Свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 , зареєстроване в реєстрі за № 196 (а.с.114), зареєстроване за № 198 (а.с.116), зареєстроване за № 200 (а.с.118), зареєстроване за № 202 (а.с.120), зареєстроване за № 204 (а.с.122)
Крім того судом встановлено, та підтверджено доказами, що позивач ОСОБА_1 має третю групу інвалідності, загального захворювання( а.с. 9) і з 05.03.2015 року отримує пенсію по інвалідності ( а.с.12).
Свідок ОСОБА_10 , яка являється дружиною відповідачу ОСОБА_3 та матір'ю відповідачу ОСОБА_5 , в судовому засіданні повідомила, що майно між сторонами було поділене ще за життя батьків позивача і відповідача.
Позивачу було відомо про оформлення відповідачами права на спадщину на майно спадкодавця ОСОБА_6 від його матері. Пояснила, що до смерті спадкодавця ОСОБА_6 свідок відвідувала батьків сторін, але не допомагала, оскільки хворіє, тому вся допомога була від її доньки - відповідача ОСОБА_5 . Сторони знали, що їх батьки ще за життя поділили майно на своїх дітей, склавши заповіти, оскільки це озвучувалося не раз в її присутності. Після хвороби батька відповідачів, останній повторно склав заповіт на землю на ім'я відповідача ОСОБА_3 , про що позивачу було достеменно відомо. Натомість матір сторін їй говорила, що позивач хотів поділити навпіл землю батька, а потім колись поділити і землю матері, невідомо для чого, оскільки там рівні частки - по 16 га.
Підкреслила, що про оформлення майнових прав на спадщину позивачу стало відомо на 2 чи 3-й день після оформлення відповідачами документів. Про наявність же інвалідності у позивача відповідачам на час оформлення документів на спадщину відомо не було.
Згідно ст.ст.1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ч.ч.1,3 ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1233 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Сутність права на обов'язкову частку полягає у тому, що на користь осіб, визначених у частині першій статті 1241 ЦК України, відкривається спадщина у вигляді половини від тієї частки, право на яку б належало їм при спадкуванні за законом, незалежно від того, яким є зміст заповіту.
Відповідно до ст. 75СК України, непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1274 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Згідно з ч. 3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
У постанові Верховного Суду України від 23.08.2017 у справі №6-1320цс17 зроблено наступний висновок: «Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».
Верховний Суд у своїй постанові від 27.05.2020 по справі №336/1127/17 підтримав вищевказану правову позицію Верховного Суду України.
Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (частина перша статті 1301 ЦК України).
У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня
2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що іншими такими підставами для визнання свідоцтва про право на спадщину можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме заяви ОСОБА_1 від 08.10.2020 року ( а.с. 10) та відповіді приватного нотаріуса Паліюк Л.М. від 15.10.2020 року ( а.с.11) позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу йому копії документів спадкової справи, а саме копії свідоцтва про право на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_3 , та документів, на підставі яких таке було видано. Однак нотаріусом було відмовлено в цьому, крім іншого роз'яснено, що позивач пропустив шестимісячний строк для звернення до нотаріуса для вирішення питання про прийняття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Згідно ст. 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов'язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.
Згідно ст. 49 Закону нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України, не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Відповідно до Розділу ІІ, Глави 10 п.3.13; 3.15; 3.16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 для прийняття спадщини чи відмови від прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна.
Позивач вказуючи на причини пропуску строку для звернення до нотаріуса посилається на те, що між ними з відповідачем ОСОБА_3 була усна домовленість щодо порядку прийняття спадщини після смерті батька. Проте, причини, на які посилається позивач, на думку суду, не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення відповідних дій.
З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що посилання позивача на те, що у встановлений законом строк заяву нотаріусу він не подав через усні домолвленості із братом, щодо спадкування майна після смерті батька, є непереконливими, та суперечать змісту норм Цивільного Кодексу, які регулюють дані правовідносини. Наявність інвалідності на момент відкриття спадщини не є тією поважною причиною, яка б перешкоджала поданню відповідної заяви з метою прийняття спадщини.
Таким чином, враховуючи вище викладене, суд вважає, що позов є необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити.
Оскільки суд прийшов до висновку, про відсутність підстав для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, то у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане на ім'я ОСОБА_3 також слід відмовити, оскільки підстави для цього у суду відсутні.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи, належить віднести на його рахунок.
Керуючись ст. ст.12, 13, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа, без самостійних вимог приватний нотаріус Новобузького нотаріального округу Миколаївської області Паліюк Лариса Михайлівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5
Третя особа: Приватний нотаріус Новобузького нотаріального округу Миколаївської області Паліюк Лариса Михайлівна, юридична адреса: вул.Грушевського, 6 офіс 2-4,2-5 м.Новий Буг Миколаївської області, 55601
Повний текст рішення виготовлено 26.03.2021 року
Суддя