справа № 489/5954/18
провадження №6/489/69/21
про поворот виконання рішення суду
29 березня 2021 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретаря судового засідання Долгорученко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПриватБанк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про поворот виконання судового рішення, в якій просить суд допустити поворот виконання рішення Ленінського районного суд у міста Миколаєва від 25.01.2019 по справі № 489/5954/18 шляхом стягнення з ПриватБанку на її користь безпідставно стягнутої суми в розмірі 1170,00 грн.; з Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнутої суми виконавчого збору в розмірі 130,00 грн.; з Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) стягнутих витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 300,00 грн.
В обґрунтування заяви вказала, що заочним рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 25.01.2019 з неї на користь Приватбанку було стягнуто заборгованість по кредитному договору № NKXRR210321259 від 15.12.2007 в розмірі 18578,00 грн.
20.08.2019 державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - Інгульський ВДАС м.Миколаєва) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого відповідно до вказаного рішення суду.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11.03.2020 заочне рішення скасовано та у зв'язку із цим 16.03.2020 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого поводження у зв'язку із скасуванням заочного рішення.
10.04.2020 Ленінським районним судом міста Миколаєва ухвалено рішення яким в задоволенні позовних ПриватБанку до ОСОБА_1 відмовленні повністю.
Проте в період знаходження на примусовому виконанні виконавчого листа, виданого відповідно до заочного рішення, Інгульським ВДВС у м.Миколаєві в рахунок погашення заборгованості з ОСОБА_1 були стягнуті 1600,00 грн.
Згідно листа Інгульським ВДВС у м.Миколаєві від 16.03.2020 стягнуті з ОСОБА_1 кошти в сумі 1600,00 грн. розподілені 130,00 грн. на сплату виконавчого збору, 300,00 грн. на погашення витрат виконавчого провадження, 1170,00 грн. перераховано на користь ПриватБанку.
Посилаючись на наведене ОСОБА_1 просить допустити поворот виконання рішення, так як при ухваленні рішення від 10.04.2020 дане питання не було вирішено судом.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 02.02.2021 заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У судове засідання, призначене на 29.03.2021 учасники не з'явились, хоча належно повідомлені про розгляд справи. Представник заявника надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Суд, дослідивши матеріали заяви та цивільної справи, дійшов наступного.
25.01.2019 Ленінським районним судом міста Миколаєва ухвалено заочне рішення, відповідно до якого з ОСОБА_1 на користь Приватбанку було стягнуто заборгованість по кредитному договору № NKXRR210321259 від 15.12.2007 в розмірі 18578,00 грн.
На виконання вказаного судового рішення за заявою ПриватБанку Ленінським районним судом міста Миколаєва було видано виконавчий лист, який позивач пред'явив до примусового виконання до Інгульського ВДВС у м.Миколаєві.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11.03.2020 заочне рішення скасовано, а справу призначено до розгляду. У зв'язку із цим, 16.03.2020 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого поводження у зв'язку із скасуванням заочного рішення.
Рішенням суду від 10.04.2020 в задоволенні позовних вимог ПриватБанку до ОСОБА_1 відмовлено повністю. В апеляційному порядку вказане рішення не оскаржувалося.
Проте в період знаходження на примусовому виконанні виконавчого листа, виданого відповідно до заочного рішення, Інгульським ВДВС у м.Миколаєві в рахунок погашення заборгованості з ОСОБА_1 були стягнуті грошові кошти в сумі 1600,00 грн.
Листом Інгульського ВДВС у м.Миколаєві від 16.03.2020 № 107769 підтверджується, що стягнуті з ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1600,00 грн. розподілені - 130,00 грн. на виконавчий збір, 300,00 грн. на погашення витрат виконавчого провадження, 1170,00 грн. перераховано на користь ПриватБанку.
Стаття 444 ЦПК України визначає порядок розгляду заяви про поворот виконання рішення та містить вичерпний перелік підстав для задоволення заяви про поворот виконання рішення.
Частиною другої наведеної статті передбачено, що якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Зі змісту зазначеної норми цивільного процесуального права вбачається, що обов'язок повернути отримані кошти може бути покладено на позивача по справі лише у разі ухвалення остаточного судового рішення, яке свідчить про безпідставність отримання позивачем цих коштів.
Згідно частини п'ятої статті 444 ЦПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011 поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Відповідно до положень статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст. 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Згідно із частиною першою, третьою статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Частиною сьомою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Водночас, згідно із частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 вказаного Закону закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2019 року № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18) та від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18).
З огляду на неведені положення закону та встановлені обставини, які свідчать про остаточне ухвалення судом судового рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ПриватБанку в повному обсязі, що відповідає частині другій статті 444 ЦПК України, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про поворот судового рішення шляхом стягнення з ПриватБанку на користь ОСОБА_1 коштів в розмірі 1170,00 грн., які були перераховані державним виконавцем ПриватБанку.
Підстави для задоволення вимог в іншій частині вимог відсутні, оскільки витрати виконавчого провадження та основна винагорода виконавця не входять до суми стягнення за виконавчим документом суду, а тому до них не можуть бути застосовані норми ЦПК України про поворот виконання судового рішення.
Керуючись статтями 353, 444 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду по цивільній справі № 489/5954/18 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.
Допустити поворот виконання заочного рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 25.01.2019 по справі № 489/5954/18.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1170,00 грн. (одна тисяча сто сімдесят гривень 00 коп.), які були стягнуті відповідно до заочного рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 25.01.2019 по справі № 489/5954/18.
У іншій частині вимог заяви ОСОБА_1 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складно 29.03.2021.
Суддя І.В.Коваленко