761/9975/20
2/465/1422/21
Іменем України
16.03.2021 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючої судді - Мартинишин М.О.
з участю секретаря судового засідання - Терлецького В.М.
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача Блонського М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -
позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 11 340 гривень та судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що 03.05.2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладений кредитний договір №846944, відповідно до якого відповідач отримала кредит у сумі 7000 гривень строком на 30 днів. 06.09.2009 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «УМ Факторинг» було укладено договір факторингу №1 та підписано реєстр прав вимог №1 від 06.09.2019 року, до яких до позивача перейшло право вимоги до відповідача. Однак відповідач не виконав умови договору щодо повернення кредиту, який мав бути повернутий позивачу до 02.06.2019 року. У зв'язку з чим, відповідно пункту 3.6.2 Кредитного договору, позивач нараховує стандартну проценту ставку з четвертого дня - 07.09.2019 року по 05.12.2019 року, що дорівнює 90 днів. Тому просить стягнути з відповідача на його користь проценти, які утворилася в період з 07.09.2019 року по 05.12.2019 року в розмірі 11 340 гривень у розмірі 11 340 гривень та судові витрати.
12.08.2020р. ухвалою судді було вказану цивільну справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання 17.02.2021 року про заслухання справи у його відсутності, а тому суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі доказів, достатніх для постановлення рішення.
Відповідач та представник відповідача у судовому засідання позов не визнали та пояснили, що позивачем не надано доказів укладення між сторонами договору про надання позики, долучені ним документи не свідчать про уступку права вимоги за договором на користь позивача, нараховані відсотки вже були стягнуті за виконавчим написом нотаріуса від 30.10.2019 р. та згідно умов договору, кредитор не має права нараховувати відсотки після спливу 120 днів з моменту надання позики. Просять у позові відмовити.
Заслухавши пояснення відповідача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завдання цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Як встановлено судом, 03.05.2019 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 строком на 30 днів уклали договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №846944 на суму 7000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, за яким позичальник зобов'язувався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою зазначені у п. 1.3 цього договору. Строк дії договору визначено 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором. Договір укладений в простій письмовій формі.
З графіку платежів до договору про надання коштів у позику, який є невід'ємною частиною договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №846944 від 03.05.2019, вбачається, що сукупна вартість позики складає 8890,00 грн., з яких 1890,00 грн. складають проценти за користування позикою.
Як на підставу виникнення прав вимоги за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №846944 від 03.05.2019 року, до якого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами, яка утворилася в період з 07.09.2019 року по 05.12.2019 року в розмірі 11 340 гривень, позивач посилається на те, що ТОВ «Авентус Україна» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «УМ Факторинг» на підставі Договору факторингу № 1 від 06 вересня 2019 року.
Пунктом 1.1. Договору факторингу № 1 від 06 вересня 2019 року, передбачено, що згідно умов цього Договору клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 4.1. цього ж Договору, право вимоги переходить до клієнта до Фактора на в день підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному Додатку.
На підтвердження переходу права вимоги за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №846944 від 03.05.2019 року до ТОВ «УМ Факторинг» на підставі Договору факторингу № 1 від 06 вересня 2019 року позивач долучив до позовної заяви та Форму Реєстру прав вимог №___(а.с.9) та витяг з реєстру прав вимог № 1 від 06 вересня 2016 року(а.с.11
Проте, суд критично оцінює долучену Форму Реєстру прав вимог №___(а.с.9), оскільки в наданій суду формі реєстру вимог по яким здійснюється уступка прав вимоги відсутні будь які дані щодо боржника (відповідача), інформації щодо договору кредиту, суми коштів згідно пункту 3.1 Договору факторингу № 1 від 06 вересня 2019 року, в тому числі у ньому відсутня дата укладення та порядковий номер у такому Реєстрі.
Відповідно до п. 12 Наказу Міністерства юстиції від 18 червня 2015 № 1000/5 Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях витяг зі службового документа виготовляється, якщо немає необхідності виготовляти копію. Витяг оформлюється на загальному бланку установи із дотриманням таких вимог: у назві виду документа зазначається: «витяг з наказу», «витяг з протоколу»; відтворюється повністю вступна частина (якщо вона є) службового документа; з основної частини тексту документа виписується той пункт, інформація якого необхідна; відтворюється реквізит «Підпис» (без особистого підпису); проставляються відмітка про засвідчення копії та відбиток печатки служби діловодства.
Наданий позивачем витяг з реєстру прав вимог № 1 від 06 вересня 2019 року не містить вказівки на те, що оригінал вказаного витягу було підписано представниками ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «УМ Факторинг» .
Крім того, вказаний витяг не містить вказівки на те, що він є додатком саме до Договору факторингу № 1 від 06 вересня 2019 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що за відсутності у матеріалах справи підписаного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку, витяг з реєстру прав вимог № 1 від 06 вересня 2019 року є неналежним доказом.
Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази та платіжні документи, що підтверджують факт здійснення ТОВ «УМ Факторинг» оплати на користь ТОВ «Авентус Україна» на виконання пункту 3.1 Договору факторингу № 1 від 06 вересня 2019 року.
Натомість долучений акт повернення прав вимоги(а.с.10) може свідчити про відсутність уступки права вимоги до позивача за Договором факторингу № 1 від 06 вересня 2019 року
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) .
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. ч. 2 - 4 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про стягнення процентів, які утворилася в період з 07.09.2019 року по 05.12.2019 року в розмірі 11 340 гривень.
За змістом частини другої статті 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з приписами частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до п. 3.6.2 Договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №846944 від 03.05.2019 року, з 4(четвертого) дня прострочення заборгованості Товариство визнає заборгованість за Позикою проблемною, розпочинає роботу про стягнення заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до 90(дев'яностого) дня прострочення.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 зазначено, що за змістом ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610 та ч. 1 ст. 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Також позивачем не подано суду доказів про наявність підстав для застосування п. 3.6.2 цього Договору; наявність такої заборгованості та не доведено правомірності підстав нарахування таких процентів, що позбавляє суд можливості перевірити правильність здійсненого позивачем розрахунку боргу, що в свою чергу також вказує на недоведеність позивачем належними доказами розміру існуючої заборгованості. Первинні бухгалтерські документи - квитанції, розписки, чеки, меморіальні ордери, платіжні доручення - до матеріалів справи не долучені.
Оскільки позивачем не доведено факт розміру даної заборгованості та факт переходу до позивача прав вимоги за кредитним договором, суд позбавлений можливості впевнитись у законності права вимоги позивача до відповідача, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Крім того, стороною відповідача подано до суду копію виконавчого напису, зареєстрований в реєстрі за № 6418, яким стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором від 03.05.2019 року, укладеним з ТОВ «Авентус Україна», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ТОВ «УМ Факторинг», у розмірі 25102,00 грн. за період з 03.05.2019 року по 06.09.2019 року, з яких 7000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 3780,00 грн. заборгованості за відсотками, 14322,00 грн. заборгованості за пенею та іншими штрафними санкціями та 1000,00 грн. плати за вчинення виконавчого напису.
11 листопада 2019 року приватним виконавцем Меленчук В.І. на підставі даного Виконавчого напису нотаріуса, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № 600557104.
Оскільки виконавчий напис вчинено 30.10.2019 року, отже станом на цю дату нотаріусом зафіксовано суму заборгованості до стягнення заборгованості. Позивач ж просить стягнути відсотки за період з 07.09.2019 р. по 05.12.2019 р., тобто за той ж період що і сума заборгованості(нараховані відсотки, які позивач просить стягнути за даним позовом), яка включена до суми стягнення за виконавчим написом нотаріуса.
Відповідачем оспорює вищевказаний виконавчий напис, з приводу чого подано позов до Залізничного районного суду м. Львова про визнання даного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню(судова справа №462/1328/20).
Відомостей про те, що зазначений виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, як позивачем так і відповідачем суду не надано.
Отже виконавчий напис нотаріуса вже є документом, який посвідчує суму заборгованості і в якому здійснюється виконавче провадження, а тому позивач не може заявляти позов на цю ж суму стягнення повторно.
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивач, при зверненні до суду із зазначеним позовом, був зобов'язаний надати суду повну та достовірну інформацію щодо наявності виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачки та наявність виконавчого провадження.
Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч. ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, щодо необхідності у позові відмовити у повному обсязі.
Разом з тим, суд не бере до уваги покликання відповідача та її представника, що у даній справі міститься безпідставність нараховування процентів після спливу строку кредитування, оскільки такі були узгодженні сторонами договору у відповідності до п.3.6.2. Договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №846944 від 03.05.2019 року. Також відповідачем та її представника не надано доказів, що такий договір у судовому порядку визнаний недійсним.
Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно вимог ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Оскільки в позові відмовлено повністю, понесені ТОВ «УМ Факторинг» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн. слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України п. п. 15., 15.5 до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Франківський районний суд м.Львова.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг», адреса: м.Київ, вул. Зоологічна, 4А, оф.319, Код ЄДРПОУ 40274286.
Відповідач: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Дата складення повного судового рішення - 26.03.2021 року.
Суддя Мартинишин М.О.