Справа № 450/3521/19 Провадження № 2/450/349/21
"09" березня 2021 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Кукси Д.А.
при секретарі Оленич О.І.
за участі представника відповідача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання недійсним державного акту, свідоцтва про право на спадщину та зобов'язання вчинити дії,-
суд постановив таке рішення:
підстава позову (позиція позивача):
Лисиничівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області на підставі рішення виконавчого комітету №38 від 18.08.1995 року було 25 грудня 1997 року видано ОСОБА_5 державний акт на право приватної власності на землю серія І-ЛВ №069154 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,1498 га та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №848. Вважають, що Лисиничівською сільською радою грубо порушено ст. ст. 9, 17, 22 ЗК України 1990 року під час видачі спірного державного акта без відповідної документації, яка передбачена відповідними правовими нормами. На момент передачі земельної ділянки, що відображена у спірному державному акті основним документом у сфері містобудівної документації був Проект кварталу індивідуальної житлової забудови в с. Лисиничі, виготовлений Львівським обласним проектно-виробничим архітектурно-планувальним бюро, погоджений районним архітектором 07.06.1991 року. У Проекті кварталу передбачено місце розташування АДРЕСА_1 , яка проходить вздовж земельної ділянки, яка відображена у спірному державному актів та АДРЕСА_1 даною земельною ділянкою не переривається. Таким чином, земельна ділянка площею 0,1498 га, на яку виданий спірний державний акт, включає частину земельної ділянки, яка на вищевказаних документах зазначена, як вулиця, тобто частина відповідної земельної ділянки є земельною ділянкою загального користування. На підставі викладеного просила визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю виданий ОСОБА_5 серія НОМЕР_1 від 25.12.1997 року для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,1498 га, зобов'язати Лисиничівську сільську раду Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 відновити на місцевості АДРЕСА_1 в частині земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 , ОСОБА_4 відповідно до Проекту кварталу індивідуальної житлової забудови 1991 року, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане ОСОБА_2 та свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане ОСОБА_4 .
Позивачка та її представник у судове засідання не з'явились, хоча про розгляд справи були повідомлені належним чином, 14.12.2020 року від представника позивачки надійшла заяви про залишення позовної заяви без розгляду.
Позиція відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 : відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 , яка одночасно є і представником ОСОБА_4 проти заявлених позовних вимог заперечили, про що було подано відзив на позовну заяву. Вважають, що ОСОБА_3 не зазначає і не обґрунтовує в чому саме полягає порушення, невизнання чи оспорювання її прав та чому саме обраний нею спосіб таке право підлягає судовому захисту. Посилання позивачки на Проект кварталу індивідуальної житлової забудови в селі Лисиничі жодним чином не свідчить про підтвердження обставин, на які посилається ОСОБА_3 . Крім того зазначають, що ОСОБА_3 зверталась до Пустомитівського районного суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія І-ЛВ №069154. Та рішенням по справі № 450/2675/13-ц їй було відмовлено у задоволенні позовних вимог. 01.04.2014 року ОСОБА_3 подала до Пустомитівського районного суду Львівської області заяву про перегляд рішення за ново виявленими обставинами, а саме їй стало відомо про проект кварталу індивідуальної житлової забудови с. Лисиничі від 07.06.1991 року, згідно якого через земельну ділянку ОСОБА_5 проходить вулиця загального користування, а саме АДРЕСА_1 . Ухвалою судового засідання від 14.05.2014 року заяву залишено без задоволення. На підставі викладеного, просили у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позиція відповідача Лисиничівської сільської ради: представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
16.10.2019 року запити щодо доступу до персональних даних; 15.11.2019 року відповідь запити; 20.11.2019 року ухвала про відкриття провадження; 17.12.2019 року відзив на позов; 03.01.2020 року відповідь на відзив; 17.01.2020 року ухвала про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду; 22.03.2020 року клопотання представника відповідачів про відкладення розгляду справи; 18.06.2020 року додаткові пояснення; 21.09.2020 року заява представника позивача про відкладення розгляду справи; 26.10.2020 року клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи; 14.12.2020 року заява представника позивача про залишення позовної заяви без розгляду;
Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.
Судом встановлено, що представником позивачки 14.12.2020 року було подано заяву про залишення позову без розгляду.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав таку заяву.
Оскільки дана заява про залишення позову без розгляду від представника позивачки надійшла до суду під час судового розгляду справи, суд вважає, що у даному випадку вказана заява не підлягає задоволенню.
Як передбачено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 22 травня 2008 року належить в рівних частках земельна ділянка площею 0,1498 га у селі Лисиничі Пустомитівського району Львівської області для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Земельна ділянка належала померлій ОСОБА_5 на підставі державного акту на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія І-ЛВ №069154, виданого Лисиничівською сільською радою 25.12.1997 року.
Проект кварталу індивідуальної житлової забудови с. Лисиничі «Тракт Глинянський» розроблено з урахуванням вже існуючої забудови села Лисиничі та вулично-дорожньої мережі, зокрема, з урахуванням існуючого будинковолодіння ОСОБА_5 , яке було зареєстровано на праві власності за ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Лисиничівської сільської ради №2 від 14.01.1988 року та рішення Пустомитівської районної ради №24 від 28.01.1988 року та розташоване на земельній ділянці, яка відображена в Проекті.
Також суд приходить до переконання, що посилання позивачки на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області по справі №2-1316/144/11 від 01.04.2016 року, яким позивачка ОСОБА_3 підтверджує проходження земель загального користування, а саме АДРЕСА_1 на земельній ділянці, що була надана у приватну власність ОСОБА_5 є безпідставним.
Даним рішенням суду було встановлено, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 19613, виданим Лисиничівською сільською радою 11 серпня 2000 року ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,2284 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель у АДРЕСА_1.
Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 069154 від 25.12.1997р. на ім'я ОСОБА_5 та Державний акт про право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 19613 від 11.08.2000р. на ім'я ОСОБА_3 видано на підставі одного рішення виконкому Лисиничівської сільської ради № 38 від 18.08.1995 року.
В плані зовнішніх меж земельної ділянки державного акту ОСОБА_5 по межі БВ зазначено землі загального користування (вулиця) зі сторони земельної ділянки ОСОБА_3 , а в плані зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_3 по межі ЕЄ ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_5 і не переділена на дві частини землями загального користування, тобто проїзд до земельної ділянки Шмель відсутній.
Лисиничівською сільською радою 11 серпня 2000 року видано ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,2284 га, яка удвічі перевищує площу виділеної земельної ділянки в кварталі забудови.
З оглянутого судом Проекту кварталу індивідуальної житлової забудови в с. Лисиничі, виготовленого Львівським обласним проектно-виробничим архітектурно-планувальним бюро, погоджений районним архітектором 07.06.1991 року встановлено місце розташування АДРЕСА_1 , яка проходить вздовж земельної ділянки № 2 ОСОБА_3 , цією ділянкою не переривається і веде до присадибної ділянки ОСОБА_5 .
Таким чином, судом було встановлено, в площу земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,2284 га незаконно включено частину земель загального користування - АДРЕСА_1 , що забезпечує проїзд до земельної ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .
Даним рішенням позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_6 задоволено. Визнано недійсним державний акт серія ЛВ № 19613, виданий Лисиничівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області 11.08.2000 року ОСОБА_3 на право власності на земельну ділянку площею 0,2284 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в селі Лисиничі, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за реєстраціним номером 1173.
Зобов'язано Лисиничівську сільську раду Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_3 відновити на місцевості АДРЕСА_1 в частині, що межує з земельною ділянкою ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та веде до присадибної ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до Проекту кварталу індивідуальної житлової забудови 1991 року, виготовленого Львівським обласним проектно-виробничим архітектурно-планувальним бюро та погодженого районним архітектором 07.06.1991 року та проекту забудови земельної ділянки № 2 ОСОБА_3 .
Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у користуванні АДРЕСА_1 та заїздом на присадибну ділянку зі сторони присадибної ділянки ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , шляхом звільнення вулиці від багаторічних насаджень та піску.
Проте, як встановлено судом позивачка ОСОБА_3 не виготовила новий державний акт на земельну ділянку в с. Лисиничі, та не представила суду жодних документів, які б свідчили про її право власності чи право користування даною земельною ділянкою, яка межує із землею відповідачів, державний акт на яку вона просить визнати недійсним.
Також позивачка не представила суду жодних правовстановлюючих документів на право власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 , який побудований на вищевказаній земельній ділянці.
Відповідно до частини першої статті 125, частини першої статті 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту отримання державного акта та його державної реєстрації.
Крім того, суд приходить до переконання, що посвідчення у державному акті неправильних меж земельної ділянки, як зазначено позивачкою у позовній заяві, саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.
Згідно ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.
В постанові Верховного Суду від 13.12.2018 р. у справі №344/11313/14-ц зазначено, що встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.
Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою чи будинковолодінням у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).
Позивачкою не доведено факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні нею своїх прав на земельну ділянку; не встановлено, яким чином відповідач порушує її право.
Інших належних і допустимих доказів на підтвердження позивачкою порушення її права на користування земельною ділянкою, позивачкою та її представником в судовому засіданні не надано.
Згідно ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які приймають участь у справі. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких вона просить у позові, відповідачем не порушено, і суд відмовляє позивачу у позові по суті в зв'язку з безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.
Аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог. Тобто вимоги позивача у повному обсязі є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України. Сплачений судовий збір належить залишити за позивачем.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.10, 12, 13, 43, 49, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання недійсним державного акту, свідоцтва про право на спадщину та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1.
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Лисиничівська сільська рада, с. Лисиничі вул. Шевченка, 48 Пустомитівського району Львівської області.
Повний текст судового рішення складно 18.03.2021 року.
СуддяД. А. Кукса