Єдиний унікальний номер 448/334/21
Провадження № 3/448/217/21
19.03.2021 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Відділення поліції №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Преображенка Орехівського району Запорізької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, непрацюючого,
за ч.1 ст.173-2 КУпАП, -
ОСОБА_1 05.12.2020 року біля 16:00 год., знаходячись за місцем проживання, що за адресою: с.Баличі Яворівського району Львівської області та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , зокрема вчинив умисні дії психологічного характеру, які полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою, словесно погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода її психічному здоров'ю.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 в судовому засідання провину визнав, підтвердив обставини, що наведені в протоколі про адміністративне правопорушення. Вказав, що даний конфлікт виник на побутовому ґрунті, розкаюється у вчиненому та просить суд його суворо не карати.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з положеннями ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення завжди є протиправною дією (бездіяльністю) тобто діянням, забороненим законом або іншим нормативним правовим актом. Громадянин, що вчиняє протиправну дію, порушує свій конституційний обов'язок, оскільки норми ч.1 ст.68 Конституції України встановлюють, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017р., зазначено, що під домашнім насильством слід розуміти діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п.14 ч.1 ст.1 вищенаведеного Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.17 ч.1 ст.1 Закону).
У ст.251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 11.12.2020 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №705921 за ч.1 ст.173-2 КУпАП. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складено за фактом домашнього насильства, яке мало місце 05.12.2020 року.
Факт вчинення ОСОБА_1 вищевказаного адміністративного правопорушення підтверджується наступними доказами у справі:
- поясненнями ОСОБА_1 , наданими ним в судовому засіданні;
- протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 №705921 від 11.12.2020 року;
- рапортом помічника чергового Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області Вентика І.М. від 05.12.2020р. про отримання повідомлення від ОСОБА_2 про факт вчинення її чоловіком правопорушення
- письмовою заявою ОСОБА_2 від 05.12.2020р. про факт вчинення її чоловіком домашнього насильства;
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 ;
- письмовими поясненнями ОСОБА_3 та іншими матеріалами, доданими до протоколу.
Як кожен доказ окремо, так і вся їх сукупність, підлягають оцінці. Правильна оцінка доказів - це найважливіша умова прийняття законного, об'єктивного, обґрунтованого, і правильного рішення у справі. Оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням посадової особи. Це означає, що під час повного, всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи у посадової особи формується своя певна думка щодо конкретної справи. Ця думка ґрунтується на некритичному ставленні до окремих доказів, відсутності будь-яких переваг одних доказів перед іншими, додержанні законності. До того ж посадова особа керується своєю правосвідомістю. Оцінюють докази посадові особи, що уповноважені розглядати справу про адміністративне правопорушення, а також інші особи, що беруть участь у справі. Це проявляється у клопотаннях, поясненнях цих осіб, що допомагає посадовій особі прийняти правильне рішення.
ОСОБА_1 не надав суду жодних доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього.
Дослідивши зібрані у справі докази та з'ясувавши усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, тобто вчинення домашнього насильства.
Положення КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності.
Згідно ч.2 ст.38 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, які підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
У п.7 ч.1 ст.247 КУпАП зазначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Так, провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи) (пункт 2.2. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 «У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП».
Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення складається з різних стадій, які відрізняються одна від одної колом учасників провадження, характером проваджуваних дій та їх юридичною роллю, зокрема це: стадія порушення адміністративного провадження та адміністративне розслідування; розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення в ній постанови; перегляд справи у зв'язку із оскарженням постанови по справі; виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Закріплення строків давності слугує кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними. Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень (пункт 137 Рішення Європейського Суду з прав людини від 09 січня 2013 року у справі «Волков проти України», Заява № 21722/11).
Таким чином, в даному випадку застосування строку накладення адміністративного стягнення є важливим аспектом права на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано статтею 6 Європейської конвенції з прав людини, при цьому роль такого строку має велике значення під час інтерпретації в світлі преамбули Конвенції, відповідна частина якої, проголошує верховенство закону, що є обов'язковим для країни, які підписали Конвенцію.
В пункті 7 частини 1 статті 247 КУпАП містить імперативне правило, згідно із яким провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Будь-якого продовження перебігу строків накладення адміністративних стягнень законом не передбачено, тому в разі їх закінчення провадження у справі закривається.
Вказівка законодавця у п.7 ч.1 ст.247 КУпАП «на момент розгляду справи» означає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, якщо на початок розгляду справи закінчилися строки, встановлені ст.38 КУпАП. Разом з тим сам розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними ст.38 КУпАП, а передбачений ст.277 КУпАП, що є гарантією всебічного, об'єктивного і повного з'ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.
Аналіз положень ст.38 та п.7 ч.1 ст.247 КУпАП дає підстави стверджувати те, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення. При цьому суд звертає увагу і на те, що закриття справи із підстав, передбачених п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, наслідком чого була би відсутність підстав для визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Дані матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, надійшли в провадження судді Мостиського районного суду Львівської області 19.03.2021р., про що свідчить протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №705921 від 11.12.2020 року, - факт домашнього насильства мав місце 05.12.2020 року.
Дану справу призначено до розгляду у строки, передбачені ст.277 КУпАП, зокрема на 19.03.2021р.
Отже, на час надходження справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в провадження судді, тобто станом на 19.03.2021р., як і на час розгляду такої в суді, - 19.03.2021 року, - закінчились строки накладення адміністративного стягнення, а тому адміністративне стягнення на ОСОБА_1 не може бути накладено.
Згідно з ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: - про накладення адміністративного стягнення; - про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; - про закриття справи.
Беручи до уваги вищевикладене, приходжу до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч.2 ст.284 та ст.247 КУпАП, суд не вбачає підстав для стягнення судового збору з ОСОБА_1 .
Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 1, 9, 38, п.7 ч.1 ст.247, ст.283, 284 КУпАП, суд,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП - закрити, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.В. Кічак