Справа № 441/766/20 1-кп/441/86/2021
26.03.2021 Городоцький районний суд Львівської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городок кримінальне провадження №12019140180000281 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, не військовозобов'язаного, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ,не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України ,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Глинець, Яворівського району, Львівської області, українки, громадянки України, з загальною середньою освітою, одруженої, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України,
Учасники судового провадження:
Прокурор ОСОБА_5 ,
обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , їх захисник - ОСОБА_6
потерпілий ОСОБА_7 та його представник - ОСОБА_8 ,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Судом встановлено та визнано доведеним, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 09.04.2018, близько 21:00 год., перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_1 , в ході сварки, яка виникла раптово на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи прямий умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, групою осіб з ОСОБА_4 , умисно наніс потерпілому ОСОБА_7 два удари кулаком правої руки в обличчя, а ОСОБА_4 умисно нанесла ОСОБА_7 один удар держаком вил у ліву стопу, від якого потерпілий впав на землю. Після цього ОСОБА_3 умисно завдав потерпілому один удар ногою в обличчя у ділянці губ та носа, 10 ударів ногами в грудну клітку та 5 ударів ногами в ділянки обох плечей, а ОСОБА_4 умисно нанесла ОСОБА_7 два удари гострою металевою частиною вил у передню черевну стінку зліва та ліве стегно, один удар держаком вил по лівому стегну, два удари держаком вил по правій поперековій ділянці, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, який відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а також забій м'яких тканин лівого гомілково - ступеневого суглобу у вигляді синця, забій м'яких тканин обличчя у вигляді навколо-орбітальних синців обох очей, садна лобної ділянки і спинки носу, синці у правій поперековій ділянці, синці на правій руці, синець та садно на передній черевній стінці зліва, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Позиція обвинуваченого ОСОБА_3 .
Обвинувачений ОСОБА_3 , свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що то був понеділок, другий день Пасхальних свят, в той день, близько 19 години він провів брата та стояв на подвір'ї будинку ОСОБА_9 , до її двору під'їхали ОСОБА_10 і вийшовши з автомобіля відразу з дороги ОСОБА_11 почав в нього питати, що він тут робить, і в процесі виник словесний конфлікт, тоді він зателефонував брату де він є , та повідомив, що ОСОБА_11 його вдарив, і він почав тікати поза стайню, через дорогу на господарство Жбадинських, бачив як ОСОБА_12 та ОСОБА_13 біжать за ним, наздогнали його і нанесли удари ногами. Вирвавшись втік до будинку матері, мати, витираючи йому кров повідомила, що в нього вибитий зуб. Незабаром у їх двір зайшов ОСОБА_14 і вони з ним бились. Хто кого вдарив першим не пам'ятає. Безпосереднім свідком бійки у дворі домоволодіння була його мати ОСОБА_4 , яка їх розбороняла. Костельний почав тікати, а він за ним побіг до центральної дороги. Мати залишилась вдома, викликала поліцію. Припускає, що потерпілий ОСОБА_14 міг отримати тілесні ушкодження, оскільки при шарпанині падали. Не заперечив факту пошкодження автомобіля потерпілого, проте вважає таке могло статись випадково і не навмисно, та те, що лежав на дорозі біля свого будинку, автомобіль потерпілого проїжджав по тій же дорозі.
Цивільний позов не визнав, мотивуючи тим, що не був ініціатором конфлікту з потерпілим, останній сам прийшов на їх подвір'я.
Позиція обвинуваченої ОСОБА_4 .
Обвинувачена ОСОБА_4 , свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення не визнала пояснила, що в один із вечорів на початку квітня, їй зателефонував менший син та повідомив щоб бігти до подвір'я ОСОБА_15 бо там якась бійка. По дорозі на господарстві ОСОБА_16 побачила бійку між чоловіками, це був її син ОСОБА_17 та йому наносили удари ОСОБА_14 та ОСОБА_11 . Побиті були і її син і ОСОБА_18 . Вона їх розборонила та розігнала. По 9-й (21) годині її син ОСОБА_17 прийшов до неї додому і присівши під навіс будинку, територія якого освітлювалась, вона побачила в нього вибитим зуб та з вуха кров. Причини бійки не казав. Повернувшись побачила в середині свого двору ОСОБА_19 і в цей момент її син побіг до Костельного в ході словесної суперечки між ними почалась бійка, вона кинулась їх розбороняти, не заперечує, що в цей момент могла вдарити ОСОБА_10 , проте заперечує, що била його вилами чи іншими предметами. Додала, що коли ОСОБА_10 заходив на її подвір'я тілесних ушкоджень на ньому не бачила. Бійка тривала від п'яти до десяти хвилин. Хто кого припинив бити не знає, але потерпілий пішов з двору, а її син ОСОБА_17 за ним.
Цивільний позов не визнала, з мотивів його безпідставності.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Не дивлячись на показання обвинувачених, їх винуватість підтверджується доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду.
Так, потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив факт вчинення правопорушення відносно нього обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який мав місце 09.04.2018 в с. Тучапи. Зокрема, він пояснив, що цього дня близько 20 години приїхав з сім'єю на запрошення ОСОБА_9 в гості в с. Тучапи на вул. Вишнева, із незрозумілих причин, біля двору ОСОБА_9 до них вибіг ОСОБА_20 з яким раніше ніколи не конфліктували і почав обзивати його, та несподівано бити автомобіль, намагався вилізти на дах автомобіля, вигукуючи, що все одно страхова заплатить, стягнувши Вовка з автомобіля останній десь побіг, а вони з сином та ОСОБА_21 і ОСОБА_22 вирішили поїхати звідси, щоб обвинувачений не розтрощив автомобіль повністю. Їхавши по вул. Вишнева побачили на дорозі перешкоду, якою виявився ОСОБА_17 , він лежав на проїжджій частині дороги накрившись автомобільними дисками, своєчасно зреагувавши об'їхали його. Оскільки дружина залишилась у ОСОБА_9 , і певний час її не було, залишивши автомобіль вдома, він вирішив піти їй назустріч, йдучи по вулиці Вишневій, біля будинку 310, з брами вибігли ОСОБА_23 та ОСОБА_20 і несподівано напали на нього. Вовк ОСОБА_24 наносила йому удари вилами, він впав обличчям до землі і накрився руками. Першою била ОСОБА_23 , нанесла два удари в голову, а потім ОСОБА_20 наніс удари в груди, в губи та ногами бив по голові, грудях і руках. Вовк ОСОБА_24 наносила йому удари держаком вил в стегно, бокову частину тіла та по спині, колола вилами, розірвала на ньому сорочку та майку. З думкою, що вб'ють почав вириватися та тікати і в цей час почув, що хтось гукнув його по імені, виявилось до цього місця вже підходила його дружина. Після події два тижні лежав в лікарні, а після ще проходив лікування амбулаторно, всі ліки купляв за власні кошти, припускає, що коли стягував ОСОБА_25 з капота автомобіля міг його не навмисно вдарити бо той вчепившись йому за рукав куртки розірвав її. ОСОБА_17 був у стані сп'яніння. Внаслідок побиття обвинуваченими він отримав численні садна в області голови, спини та руки. До цього часу він страждає на постійну головну біль, не може повноцінно працювати, втратив нормальні життєві зв'язки з людьми, у зв'язку з чим цивільний позов підтримав повністю, просив стягнути з обвинувачених солідарно матеріальну шкоду та моральну шкоду в сумі зазначеній у позовній заяві, вказавши, що обвинувачені, жодних збитків не відшкодували, пробачення не попросили.
Свідками початку цих подій були ОСОБА_26 , дружина потерпілого ОСОБА_27 їх син ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та ОСОБА_30 . Вони ж фактично намагалися заспокоїти ОСОБА_25 коли той бив машину.
З показань, свідка ОСОБА_27 , вбачається, що вона була очевидцем подій, конфлікту який розпочинався між обвинуваченим ОСОБА_31 і потерпілим, та побиття обвинуваченими потерпілого, зокрема пояснила, що вони з потерпілим, який є її чоловіком, їх сином та знайомими ОСОБА_32 . ОСОБА_33 09.04.2018 близько 19 години під'їхали до будинку ОСОБА_9 , в АДРЕСА_1 , мали там гостювати, однак ОСОБА_20 , який стояв біля брами будинку до якого вони приїхали, почав з ними словесний конфлікт, а потім несподівано почав бити їх автомобіль, побачивши ситуацію порекомендувала потерпілому швидше звідси їхати, сама залишилась викликати поліцію. Думала конфлікт на цьому вичерпаний. Через якийсь час йдучи додому по вул. Вишневій, побачила, що на дорозі біля господарства ОСОБА_34 , когось б'ють, підійшовши ближче впізнала, що б'ють її чоловіка, гукнула його ім'я, бачила, що ОСОБА_23 наносила удари чоловіку вилами, а ОСОБА_20 наносить удари ногами по всім частинам тіла. Чоловік був весь у крові, на ньому була розірвана майка та сорочка. ОСОБА_17 був у стані сп'яніння. Поліція приїхала не відразу, проте заяву пізніше прийняли. 10.04.2018 у потерпілого по дорозі додому погіршилось здоров'я, заїхали у 8-му лікарню в м. Львові лікар скерував його на МРТ, дві неділі лікувався стаціонарно у лікарні, а надалі продовжував лікування амбулаторно, через травми довго не міг приступити до роботи.
З показань, свідка ОСОБА_28 , видно, що того вечора він був очевидцем конфлікту, який розпочав ОСОБА_3 біля брами будинку належного ОСОБА_9 в АДРЕСА_1 . Свідок пояснив, коли вони з батьком, матір'ю та знайомими під'їхали на автомобілі належному потерпілому до будинку ОСОБА_15 тільки вийшли з машини він почув, в адрес свого батька образливі слова з боку агресивно налаштованого ОСОБА_25 , потім з незрозумілих причин останній почав бити по їх автомобілю, розбив скло, намагався залізти на капот, в цей час вони почали його стягувати з машини, через таку ситуацію вирішили з батьком негайно вернутись додому, а матір залишалась у ОСОБА_9 , з метою виклику працівників поліції зафіксувати вчинене ОСОБА_35 , останній побіг через сад, коли рухаючись автомобілем вони виявили, що на проїжджій частині дороги хтось лежить із диском на обличчі, приблизившись побачили, що це ОСОБА_17 , який намагався спровокувати ДТП. З огляду на те, що матері не було приблизно 15-20 хвилин, вже смеркало, батько вирішив піти їй на зустріч, до години часу повернувся невпізнанним, на ньому була розірвана сорочка, на нозі колоті рани, обличчя в крові, при цьому він повідомив, що його побили ОСОБА_23 та ОСОБА_20 .
З показань свідка ОСОБА_36 , вбачається, що того дня близько 19 години вона з потерпілим та його дружиною, їх сином і ОСОБА_37 , поїхали на їх автомобілі в с. Тучапи по вул. Вишнева до Вовк Лесі, не зайшовши на подвір'я будинковолодіння останньої, ОСОБА_20 , який був біля брами будинку несподівано почав ображати ОСОБА_7 , а потім з невідомих причин почав бити по машині, побачивши його агресію потерпілий вирішив негайно повертатись до дому. По дорозі додому на проїжджій частині з диском лежав ОСОБА_38 . Вони зрозуміли що він хотів створити аварійну ситуацію. Дружина потерпілого залишалась у ОСОБА_9 . В той же вечір від ОСОБА_39 дізналися, що побили його батька. ОСОБА_7 було не впізнати, побитий, опухле лице, на ньому була розірвана сорочка в яку він був одягнений в той день, також він сказав, його побили ОСОБА_23 та ОСОБА_20 .
З показань свідка ОСОБА_40 , суду стало відомо, що в той день він на цвинтарі бачив потерпілого ОСОБА_7 , останній не мав слідів побиття, а вечором побачив його з колотими ранами, побитого, з його слів стало відомо, що його побили ОСОБА_20 зі своєю матір'ю ОСОБА_41 . Особисто він чув ОСОБА_25 , який йшов у той вечір по селу і щось викрикував, чи був побитий не бачив.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_42 суду показала, що в той вечір прийшовши до ОСОБА_10 , побачила потерпілого ОСОБА_43 побитого та у крові, його було не впізнати, сорочка голубого кольору на ньому розірвана, казав, що ОСОБА_44 його побили. Також того вечора вона чула вигуки ОСОБА_25 на дорозі навпроти будинку ОСОБА_10 . Зі слів дружини потерпілого їй відомо, що ОСОБА_7 після цього випадку лежав у лікарні.
Свідок ОСОБА_45 суду показав, що в той вечір він, ОСОБА_46 , та сім'я ОСОБА_10 на автомобілі останніх поїхали в гості на запрошення ОСОБА_9 , яка живе в кінці села Тучапи, це було після Пасхи, під'їхавши ОСОБА_47 зайшла у двір будинковолодіння ОСОБА_9 , а інші не дійшовши до брами, почули вигуки ОСОБА_25 який почав ображати ОСОБА_19 , потім вискакувати на автомобіль, розбив скло, ОСОБА_14 почав його стягувати з машини, вони вирішили не залишатись, а вернутись додому, всі крім ОСОБА_48 сіли в автомобіль та поїхали, по дорозі об'їхали лежачого на проїжджій частині ОСОБА_49 . На другий день зранку побачив потерпілого ОСОБА_7 з побитим обличчям, опухлими очима, повідомив, що їдуть в лікарню та що його побили ОСОБА_20 та ОСОБА_23 .
Що стосується показів свідків в судовому засіданні, то, перш за все слід зазначити, що таке дослідження судом здійснювалося з дотриманням вимог ст. ст. 7, 23 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, що стосується показань свідків, які судом наведено вище в повному обсязі, та які вони надали безпосередньо в судовому засіданні, то суд, керуючись внутрішнім переконанням, вважає їх логічними, послідовними, щирими, такими, що не надані під впливом погрози, примусу, підкупу, та, відповідно, - такими, що відповідають дійсним обставинам справи, так як вони відповідають вимогам, які визначені в ст. 84 КПК України (визначення самого поняття доказу).
Аналізуючи показання свідків та потерпілого, які були допитані під час судового розгляду, суд приймає їх до уваги, оскільки вони в цілому узгоджуються між собою та іншими доказами, дослідженими в ході судового розгляду, є послідовними і в суду не має підстав піддавати їх сумніву.
Захисник обвинувачених - адвокат ОСОБА_6 просить визнати всі докази зібрані на досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні №12019140180000281 недопустимими з огляду на наступне: її підзахисні на 03.04.2020 були депутатами сільської ради, повідомлення про підозру ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підписане прокурором Львівської області ОСОБА_50 .
У повідомленні на вручення підозри є доручення керівнику Городоцької місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_51 , на примірнику повідомлення про підозру врученому ОСОБА_3 вказано що повідомлення про підозру вручив керівник Городоцької місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_52 та стоїть її підпис. Однак таке повідомлення вручала слідчий ОСОБА_53 , що суперечить вимогам п.1.8 ч.1 ст.277 КПК. При цьому посилається також на Постанову ВС від 25.11.2020.
На такі твердження захисника суд зауважує, що в наведеній Постанові Верховного Суду йдеться про те, що виключно Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури здійснюється письмове повідомлення про підозру особам зазначеним в п.1 ч.1 ст.481 КПК України - повноваження є винятковим, воно може бути доручено суб'єкту що здійснює повноваження.
В даному кримінальному провадженні є доказ того, що повідомлення про підозру 17.03.2020 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підписано прокурором Львівської області ОСОБА_54 з дорученням виконання та вручення повідомлення керівнику Городоцької місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_55 , тобто підписано належним суб'єктом, що узгоджується з позицією Верховного Суду викладеній у Постанові від 25.11.2020 справа № 627/927/19 (т.1 а.с.234-238).
Також, захисник ОСОБА_6 вважає, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проведено з грубим порушенням. Вказує, що відомості у повідомленні про підозру та обвинувальному акті про реєстраційний номер провадження містять неправдиві дані. Так, 26.04.2019 постановою прокурора Городоцької місцевої прокуратури Львівської області виділено з матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за номером 12018140180000182 від 10.04.2018 в окреме провадження матеріали за фактом спричинення тілесних ушкоджень Костельному з попередньою правовою кваліфікацією ч.2 ст.125 КК України. Виділеному провадженню присвоєно номер 12019140180000281, Згідно витягу матеріали кримінального провадження були внесені до ЄРДР 26.04.2019, однак в обвинувальному акті зазначено, що вказане кримінальне провадження внесене до ЄРДР 08.04.2019. Тому вважає ряд слідчих та процесуальних рішень такими, що здійснені та прийняті в неіснуючому провадженні. Тому докази зібрані на досудовому слідстві є недопустимими.
Проте, суд не може з таким погодитись, і такі твердження захисника спростовані дослідженими в судовому засіданні доказами якими є Постанова прокурора Городоцької місцевої прокуратури від 26.04.2019 про виділення матеріалів досудового розслідування внесеного до ЄРДР з № 12018140180000182 від 10.04.2018 в окреме провадження за фактом спричинення тілесних ушкоджень Костельному та виділеному провадженню присвоєно номер 12019140180000281 за ч.2 ст.125 КК України. Саме в даному кримінальному провадженні було розпочато зібрання доказів. Вказане підтверджено витягом з ЄРДР в якому вказано номер кримінального провадження 12019140180000281, дата реєстрації провадження : 26.04.2019, на підставі заяви ОСОБА_7 .
Посилання захисника на недопустимість вказаних доказів з тих підстав, що 08.04.2019 не існувало провадження - суд вважає неспроможними, оскільки вказаний витяг (т.1 а.с.74) містить всі ті відомості, які визначені ч.5 ст. 214 КПК України та сама дата в обвинувальному акті не може слугувати підставою недопустимості доказів.
Також захисник обвинувачених вказує на те, що дві заяви подані потерпілим про вчинення кримінального правопорушення не можуть слугувати належним та допустимим доказом , оскільки жодна з них не містить дати написання.
Однак суд вважає таке твердження захисника голослівним, оскільки з цих підстав потерпілий ОСОБА_7 був допитаний безпосередньо у судовому засіданні та дата вчинення правопорушення і звернення до поліції потерпілого - знайшла своє підтвердження у суді, потерпілим доведено та додаткових доказів не потребує і не тягне за собою визнання вказаного письмового доказу недопустимим.
Щодо закінчення строку досудового розслідування на якому акцентує захисник, що такий закінчився 10 квітня 2019 року, - статтею 303 КПК України передбачено право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, однак обвинувачені та їх захисник не скористалися таким правом, крім того з витягу з ЄРДР кримінального провадження №12019140180000281, видно, що датою є дата реєстрації провадження : 26.04.2019, на підставі заяви ОСОБА_7 , матеріали для наведеного вище провадження були виділені із кримінального провадження №12018140180000182 від 10.04.2018, яке було порушено на ОСОБА_3 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.125, ч.1 ст. 296 КК України .(т.1 а.с. 209,242-245)
Разом з тим, суд приймає до уваги зауваження захисника обвинувачених адвоката ОСОБА_6 про наявність порушення ч.1 ст.278 КПК України щодо вручення повідомлення про підозру ОСОБА_3 та ОСОБА_56 , однак вважає це не значним недоліком, і таке не спростовує вини обвинувавчених.
Також захисник та обвинувачені вказують на порушення органами досудового розслідування вимог ч.2 ст. 290 КПК , що стороні захисту не всі матеріали досудового розслідування були відкриті.
Такі твердження суд вважає безпідставними, оскільки з копії Ухвали слідчого судді Городоцького районного суду Львівської області від 28.04.2020 можна зробити висновок, що обвинувачені недобросовісно ставились до своїх обов'язків (т.2 а.с.22), крім того від часу завершення досудового розслідування та до часу проведення підготовчого судового засідання та самого судового розгляду минув значний проміжок часу, в межах якого у обвинувачених та захисника було достатньо часу для реалізації свого права на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, проте таких клопотань не заявляли. Також жодних перешкод у обвинувачених не було для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження у суді, всі докази зібрані на стадії досудового розслідування та на які посилалась сторона обвинувачення досліджувались безпосередньо у суді за їх участі і жодних клопотань щодо даних обставин обвинуваченими не було вказано при їх обговоренні та з'ясуванні по кожному доказу їх особистої позиції.
Суд, приймаючи до уваги пояснення обвинувачених та незважаючи на зазначену позицію обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і повне невизнання ними своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення, знаходить, що їх вина доведена сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів. Зокрема, показаннями потерпілого, свідків, а також дослідженими та оглянутими письмовими та речовими доказами в судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження, що вказує на причетність обох обвинувачених до вчинення інкримінованого їм кримінального правопорушення вчиненого в умовах очевидності.
Невизнання вини обвинуваченими, - суд розцінює як намагання уникнути покарання за скоєне кримінальне правопорушення, їх покази є непослідовними, суперечливими між собою, факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілим та його сином обвинуваченому ОСОБА_57 нічим не підтверджено. Конфлікт спровокував ОСОБА_3 . Належних доказів, які б давали підстави для виправдання обвинувачених суду не надано і в суді таких не здобуто.
Даючи оцінку посиланням захисника щодо порушень під час досудового слідства, суд вважає необхідним зазначити, що оцінку доказам, суд надає у їх сукупності із іншими доказами. Самі по собі посилання та зауваження на процесуальні документи не можуть слугувати підставою для визнання недопустимим доказом.
Винуватість обвинувачених у скоєнні інкримінованого їм кримінального правопорушення також повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- заявами потерпілого ОСОБА_7 , які адресовані начальнику Городоцького ВП Яворівського відділу поліції, в яких він повідомляє , що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спричинили йому 09.04. 2018 тілесні ушкодження та пошкодження автомобіля. (т.1 а.с.76, 206);
- Висновком експерта № 26/2018 від 19.04.2018 з якого вбачається , що у потерпілого виявлено струс головного мозку, забій - розтяг зв'язок в ділянці лівого гомілково-ступеневого суглобу, два синця на повіках правого та лівого ока, синець на правому плечі, синець на правому передпліччі, синець на лівому гомілково-ступеневому суглобі, два синці на попереку справа, садно на фоні синця на лівому стегні, два садна на черевній стінці зліва, які утворились від контактів з тупими предметами та могли виникнути 09.04.2018. відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я (т.1 а.с.77)
- заявою ОСОБА_7 від 15.05.2019 з додатками, якою він просить долучити до матеріалів кримінального провадження 6 фотознімків, на зображенні яких видно отримані ним тілесні ушкодження (т.1 а.с.78,79) Фотознімки в судовому засіданні оглянуто , про наявність тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_7 , які він отримав 09.04.2018 крім висновків експертиз підтвердили свідки, обвинуваченими спростувань не надано.
- протоколом огляду речей від 13.01.2020 з фототаблицею у ході якого оглянуто наданий потерпілим одяг, на якому виявлено плями бурого кольору та пошкодження куртки і сорочки (т.1 а.с.81-90) Вказані речові докази оглянуто в судовому засіданні, потерпілим підтверджено, що саме в цьому одязі він був одягнений 09.04.2018, обвинувачені в такому не заперечили.
- висновком комісійної судово-медичної експертизи № 94 від 31.01.2020 згідно якого комісія прийшла до висновку, що у ОСОБА_7 були такі тілесні ушкодження: закрита черепно -мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, забій м'яких тканин лівого гомілкового ступенного суглобу у вигляді синця, забої м'яких тканин обличчя у вигляді навколо орбітальних синців обох очей, саден лобної ділянки та спинки носу , синці у правій поперековій ділянці, синці на правій руці,, синець на садно на лівому стегні, садна на передній черевній стінці зліва. Вказані тілесні ушкодження могли утворитись від дії тупих предметів , могли виникнути 09.04.2018. Враховуючи характер виявлених у ОСОБА_7 синців у правій поперековій ділянці, синця на лівому стегні, комісія вважає, що вони могли утворитись від дії тупого предмету видовженої форми з циліндричною поверхнею, яким міг бути держак вил. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у ОСОБА_7 саден на передній черевній стінці зліва та садна на лівому стегні, вони утворились від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею, могли виникнути від дії металевої частини вил. Закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, забій м'яких тканин лівого -ступеневого суглобу у вигляді синця, забої м'яких тканин обличчя у вигляді навколо орбітальних синців обох очей, синці на правій руці, садна лобної ділянки та спинки носу утворились від дії тупих предметів, могли виникнути від ударів руками, ногами чи іншими тупими предметами, більш ймовірно що вони утворились при обставинах , на які вказує ОСОБА_7 (т.1 а.с.93-105).
- протоколом огляду місця події від 21.02.2020 з додатками до нього: який вказує, що об'єктом огляду є місце, де потерпілому спричинено тілесні ушкодження, розташування будинків потерпілого та обвинуваченої ОСОБА_34 та ОСОБА_9 що знаходяться в с. Тучапи Городоцького району Львівської області ( т.1 а.с. 106-120), також з фотознімків вбачається, що поза господарством ОСОБА_9 можна перейти до господарства ОСОБА_34 , що господарство Вовк Галини розташовано при дорозі загального користування. Таке вказує на правдиві покази потерпілого, що 09.04. 2018 йдучи на зустріч дружині та його дружина не могли йти іншою дорогою.
Протоколом проведення слідчого експерименту з свідком очевидцем ОСОБА_27 від 21.02.2020 в ході якого вона детально розповіла про місце події та показала, як обвинувачені наносили тілесні ушкодження її чоловіку, а саме ОСОБА_3 бив ногами, а ОСОБА_4 била вилами ( т.1 а.с. 121-131).
Протоколом проведення слідчого експерименту від 21.02.2020 та фототаблицею до нього, під час якого потерпілий вказав місце в с. Тучапи, де і як саме йому наносили удари ОСОБА_20 та ОСОБА_23 , вказав чим вони наносили йому удари ( т.1 а.с.132-144).
Дані слідчих експериментів з потерпілим ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_58 , повністю узгоджуються з показами, які вони дали під час судового розгляду.
Постановою про визнання речових доказів, яким є одні господарські вила із держаком вилучені з господарства ОСОБА_4 , та які оглянуті в судовому засіданні, на які вказує потерпілий, що саме ними йому ОСОБА_59 завдавала удари , оскільки на одязі його були сліди нашарування господарських відходів з вил, які він впізнав у господарстві ОСОБА_59 , остання ствердила, що досліджені вили вилучені в її господарстві, однак вони їй не належать. Пояснення обвинуваченої щодо належності вил, значення не має, та не спростовує її вини з огляду на те, що висновком комісійної медичної експертизи визначено, що характер виявлених у ОСОБА_7 синців у правій поперековій ділянці, синця на лівому стегні свідчать про утворення від дії предмету яким міг бути держак вил, крім того обвинувачена ствердила, що вили вилучені працівниками поліції з її господарства.
Посилання обвинувачених, на те, що бійка між потерпілим і ОСОБА_60 відбулась на території подвір'я домоволодіння ОСОБА_4 , не може бути прийняте судом, з об'єктивних обставин, виходячи з того, що потерпілий був один, в нього не було потреби заходити у двір обвинуваченої ОСОБА_4 , вони не були приятелями чи друзями, та як встановлено доказами, 09.04.2018 близько 21 години ОСОБА_7 ішов назустріч дружині по загальній вулиці Вишневій в с. Тучапи на якій крім інших розташований також будинок ОСОБА_59 з подвір'я якого проглядається вулиця.
Сукупність вище перерахованих доказів переконують суд, що умисні, спільні, узгоджені дії обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які наносили удари, потерпілому, були направлені на заподіяння останньому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад його здоров'я.
За наведеного, вказані захисником неточності допущені на стадії досудового слідства в цілому не впливають на повноту та правильність проведеного розслідування даного кримінального провадження та не тягнуть за собою визнання наявних доказів недопустимими. Зауваженням захисника надана відповідна оцінка, про зазначене вище при обґрунтуванні ствердження вини з посиланням на кожен окремо доказ наданий стороною обвинувачення.
Згідно ст.129 п.4 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд прийшов до висновку, що винуватість обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні ними кримінального правопорушення доведена повністю.
Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Умисні дії обвинуваченої ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Обставин, які, відповідно до ст.66 КК України, пом'якшують чи згідно ст.67 КК України, обтяжують покарання обвинувачених, судом не встановлені.
Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд.
При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, що останній є осудним в розумінні ч. 1 ст. 19 КК України, умисно вчинив кримінальне правопорушення невеликої тяжкості.
Суд також враховує умови життя обвинуваченого, його соціальне та матеріальне становище, сімейний стан, стан здоров'я, соціально - психологічні риси, позитивну характеристику за місцем проживання.
З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , враховуючи тяжкість правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, його наслідки, позицію потерпілого ОСОБА_7 , щодо призначення покарання обвинуваченому та інші обставини справи, за відсутності обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, з урахуванням особи обвинуваченого, суд вважає можливим призначити йому покарання в виді громадських робіт, в межах визначених санкцією ч.2 ст.125 КК України та виходячи з вимог ч.2 ст.56 КК України, у розмірі 200 годин , яке буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, відповідно до ст.65 КК України.
При визначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує, що остання є осудною в розумінні ч. 1 ст. 19 КК України, вчинила умисне кримінальне правопорушення невеликої тяжкості.
Суд також враховує умови життя обвинуваченої, її вік, соціальне та матеріальне становище, сімейний стан, стан здоров'я, соціально - психологічні риси, позитивну характеристику за місцем проживання.
З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , враховуючи тяжкість правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, його наслідки, позицію потерпілого ОСОБА_7 щодо призначення покарання обвинуваченій та інші обставини справи, за відсутності обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, з урахуванням особи обвинуваченої, суд вважає можливим призначити їй покарання в виді громадських робіт, в межах визначених санкцією ч.2 ст.125 КК України та виходячи з вимог ч.2 ст.56 КК України, у розмірі 150 годин , яке буде необхідним та достатнім для її виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень, відповідно до ст.65 КК України.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Вирішуючи, заявлений потерпілим цивільний позов, суд, керуючись положеннями ст.ст. 1166-1168,1177 ЦК України, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Так, згідно цивільного позову, потерпілий ОСОБА_7 просив стягнути з обвинувачених солідарно на його користь матеріальну шкоду, у розмірі 16066 грн.46 коп, що складається з понесених витрат на придбання ліків знаходячись на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в розмірі 7181.46 грн., та за пошкоджені речі та одяг (куртка 5800 грн., сорочка вартістю 650 грн., годинник вартістю 2435 грн), внаслідок побиття його обвинуваченими, також просив стягнути з обвинувачених 10000 грн. витрат на правничу допомогу .
Надані потерпілим документи, обґрунтовано свідчать про понесення ним грошових витрат, у зв'язку зі стаціонарним лікуванням в період з 11.04.2018 по 18.04.2018, та амбулаторним лікуванням з 18.04.2018 по 27.04.2018, у розмірі 7181.46 грн, тому в силу ст.1166, 1177 ЦК України вони підлягають задоволенню у цій частині у повному обсязі. Що стосується витрат за пошкоджені речі, така частина позову не підтверджена належними та допустимими доказами, тому суд відмовляє в стягненні витрат за пошкоджені речі та одяг.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 грн., суд вважає їх частково обґрунтованими за таких підстав.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, окрім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Судом при допиті потерпілого встановлено, що він, в результаті побиття обвинуваченими зазнав фізичного болю та душевних страждань від їх протиправних дій, приниження перед правоохоронними органами, через тимчасове лікування і реабілітацію, тимчасово втратив нормальні життєві зв'язки та можливість працювати та отримувати від цього прибуток. Виходячи з встановлених обставин, відповідно до ст. 23 ЦК України, ОСОБА_7 має право на відшкодування моральної шкоди.
Між тим, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд вважає необхідним вказані вимоги задовольнити частково та стягнути, з урахуванням глибини душевних та фізичних страждань, які були перенесені потерпілим, з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 20000 гривень, що буде необхідною та достатньою компенсацією за понесені ним моральні переживання.
Згідно з положеннями ч.2 ст.120 КПК України витрати пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Представником потерпілого по наданню правової допомоги є адвокат ОСОБА_8 . Згідно Акту про надані послуги розмір таких складає 10000 (т.2 а.с.18,21, т.1 а.с.42-46), отже суд вважає, що з обвинувачених на користь потерпілого слід стягнути в солідарному порядку 10000 грн витрат на правову допомогу.
Долю речових доказів вирішити згідно ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373-376, 532 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання в виді 200 (двісті) годин громадських робіт .
ОСОБА_4 визнати винуватою в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити їй покарання в виді 150 (сто п'ятдесят) годин громадських робіт .
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 7181.46 грн (сім тисяч сто вісімдесят одна грн.46 коп.) та в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 (двадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_7 10000 грн (десять тисяч грн.) витрат на правову допомогу.
Речові докази, що знаходяться в камері схову речових доказів в м. Городок: поліетиленовий пакет білого кольору в якому знаходяться майка білого кольору, сорочка в клітинку синього кольору, куртка шкіряна чорного кольору - повернути потерпілому ОСОБА_7 , як власнику.
Скасувати арешт накладений згідно Ухвали від 16.04.2020 слідчим суддею Городоцького районного суду Львівської області на господарські вила з держаком, які були вилучені у ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 .
Вила згідно розписки повернуті ОСОБА_4 залишити їй як власнику.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Городоцький районний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1