Справа №461/1043/21
29 березня 2021 року м.Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі головуючого судді Фролової Л.Д., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 . Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного 03 серпня 2018 року договору між позивачем і відповідачем, ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 39999 грн. зі сплатою 15,5% річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Відповідач скористався кредитними коштами, проте зобов'язання за договором належним чином не виконала. Станом на 22 грудня 2020 року ОСОБА_1 має заборгованість у загальній сумі 42425,78 грн. Свої зобов'язання позивач виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту і тому, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом та понесені судові витрати.
Ухвалою від 12 лютого 2021 року відкрито провадження у справі, вирішено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Засвідчена належним чином копія ухвали про відкриття провадження у справі №461/1043/21, та копія позовної заяви з додатками надсилалася судом на адресу відповідача.
Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження. За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити рішення на основі поданих сторонами письмових доказів. При цьому, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Пункт 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» містить визначення загальних витрат за споживчим кредитом, якими є витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Суд встановив, що 03 серпня 2018 року між акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем був укладений кредитний договір №Р29.13029.004169419, згідно з яким банк надав клієнту кредит у сумі 39999 грн зі сплатою 15,5% річних. Відповідач, в свою чергу, зобов'язався сплатити проценти за користування кредитом та погасити кредит відповідно до графіку щомісячних платежів.
Відповідач отримав від банку кредитні кошти, але свої зобов'язання за договором виконав не в повному обсязі. Відповідно до розрахунку суми боргу за кредитом, наданого позивачем, борг ОСОБА_1 станом на 22 грудня 2020 року становить 42425,78 грн та складається з основного боргу - 15179,74 грн, простроченого боргу - 8815,52 грн, строкових процентів - 192,39 грн, прострочених процентів - 2419,92 грн., нарахованої плати за обслуговування кредиту - 1309,69 грн., простроченої плати за обслуговування кредиту - 13201,8 грн., та пені за несвоєчасне погашення платежів, нарахованої по 29 лютого 2020 року включно - 806,72 грн.
В підтвердження своєї позиції, позивачем було надано копію кредитного договору №Р29.13029.004169419 від 03 серпня 2018 року, заяву-приєднання №Р29.13029.004169419 до договору добровільного страхування життя позичальника, паспорт споживчого кредиту, з додатком, заяву №Р29.13029.004169419, про акцепт публічної оферти ПАТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банк,- що власноручно підписані відповідачем.
Крім того, в матеріалах справи містяться меморіальний ордер № 628656 від 03 серпня 2018 року, меморіальний ордер № 628652 від 03 серпня 2018 року, меморіальний ордер № 628654 від 03 серпня 2018 року які підтверджують видачу кредиту відповідачу.
Згідно виписки з рахунку боржника, вбачається, що на рахунок ОСОБА_1 було здійснено перерахування коштів згідно кредитного договору №Р29.13029.004169419.
Як підтвердження того, що позивач вживав заходи досудового врегулювання спору, є надана суду вимога про усунення порушення кредитних зобов'язань від 04 листопада 2020 року, вих. №12.4.2/№Р29.13029.004169419, надіслана ОСОБА_1 однак, позивачу відповіді не було надано і тому останній був вимушений звернутися до суду з позовом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтями 2,47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», передбачена така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту, яка визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Постановою Національного банку України від 08 червня 2017 року №49 затверджені Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила), які розроблено відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про національний банк України», «Про споживче кредитування», встановлюють порядок та методику розрахунку загальної вартості кредиту для споживача.
Згідно з пунктом 8 Правил банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки. Банк зазначає реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту за рядком «Усього» у колонках 9 і 10 (відповідно) форми, наведеної в додатку 2 до цих Правил.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).
З урахуванням викладеного, суд вважає підставними та доведеними вимоги АТ «Ідея Банк» про стягнення з відповідача у повному обсязі заборгованості.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим кредитний договір, згідно зі ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача суму сплаченого АТ «Ідея Банк» судового збору в повному розмірі, що становить 2102 грн.
Водночас, як вбачається із заяви про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, з метою надання професійної правничої допомоги АТ «Ідея Банк» у судовій справі за позовом позивача до відповідача про стягнення заборгованості між АТ «Ідея Банк» та адвокатським об'єднанням "АСТРІМ" укладено договір про надання клієнту правової допомоги № ЮО-01/01/19 від 01 січня 2019 року. На виконання умов договору адвокату Заставній О.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 001361, видане 20 лютого 2019 року) надано довіреність для представництва інтересів позивача. Клієнту згідно умов договору було надано правову допомогу за тарифами згідно додатку №1 до договору «Тарифи на правову допомогу у справах» та розраховано ціну послуг (робіт), на підтвердження надання яких було складено та підписано між АТ «Ідея Банк» та адвокатським об'єднанням відповідний акт приймання-передачі наданих послуг (копія акту та витягу з нього є в матеріалах справи), і які були оплачені адвокатському об'єднанню.
Відповідно до витягу з додатку до акту приймання-передачі наданих послуг від 04 січня 2021 року, адвокатське об'єднання надало позивачу наступні послуги: аналіз справи по боржнику, надання консультації (усної) та узгодження правової позиції (перша інстанція) на суму 500,00 грн; складання позову до боржника на суму 800,00 грн.; підготовка заяви про розподіл судових витрат по справі на суму 800,00 грн, загальна сума 2100,00 грн Оплата яких підтверджується випискою по особовим рахункам за 12 січня 2021 року.
Згідно з положенням ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2100 грн.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -
Позов акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором, в розмірі 42425,78 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» суму сплаченого судового збору - 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» витрати на правову допомогу - 2100 (дві тисячі сто) грн 00 коп.
Позивач (стягувач): акціонерне товариство «Ідея Банк», код ЄДРПОУ 19390819, юридична адреса: м. Львів, вул. Валова, 11.
Відповідач (боржник): ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код ІПН: НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.Д. Фролова