25 березня 2021 рокуСправа № 380/9366/20 пров. № А/857/2229/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Мікула О.І.,
при секретарі судового засідання - Хомича О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року (суддя Гулик А.Г., м.Львів) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіерем Солушенс» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішень,
У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіерем Солушенс» (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - Головне управління) в якому просило:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Комісія, ЄРПН, Реєстр відповідно) про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 04.06.2020 №27139 (далі - Рішення №27139);
зобов'язати Головне управління виключити ТОВ з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
24.11.2020 ТОВ подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії Рішення №27139 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, яка обґрунтована тим, що Рішення №27139 є протиправним та порушує права і інтереси позивача та такі дії завдадуть Товариству шкоду, що в подальшому обмежить ТОВ здійснювати господарську діяльність. Також вказує , що без забезпечення позову позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію Рішення №27139.
Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржила відповідач, який із покликанням на порушення норм матеріального права та процесуального права, просить таку скасувати та відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
В доводах апеляційної скарги, з покликанням на окремі обставини справи вказує, що суд першої інстанції неправильно застосували положення статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та залишив поза увагою, що позивач в обґрунтування поданої заяви не навів достатніх та належних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі, а також неможливості захисту останніх без вжиття заходів забезпечення позову. Посилання суду на приписи «Порядку про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 21.02.2018 №117 (далі - Порядок №117) є некоректними, оскільки останній втратив чинність згідно з постановою КМУ «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 11.12.2019№1165 (далі - Постанова №1165, Порядок №1165 відповідно). Апелянт наголошує, що включення до баз даних певної інформації щодо платника податків не створює жодних перешкод для його діяльності. Відповідно до положень Порядку №1165 єдиним негативним наслідком для позивача від рішення про його відповідність Критеріям ризикових платників податків може бути лише зупинення реєстрації податкової накладної, проте, указаний Порядок №1165 передбачає чіткий механізм реєстрації зупинених податкових накладних у разі надання платником податків, за його бажанням, відповідних пояснень та документів до них.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судове засідання не надіслав свого представника про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому суд апеляційної інстанції відповідно до частини другої статті 313 КАС вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності належним чином повідомленої сторони.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником були наведені належні та переконливі докази щодо того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у випадку ухвалення рішення на користь позивача.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.
Частинами першою та другою статті 150 КАС суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Рішення суду у цій справі наведеним вище вимогам не відповідають. Висновок суду про існування визначених у статті 150 КАС обставин для вжиття заходів забезпечення позову є хибними з огляду на наступне.
З матеріалів справи видно, що 04.06.2020 ТОВ внесене до переліку ризикових платників податків згідно з Рішенням №27139, в частині прийняття рішення щодо відповідності ТОВ пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку (далі - Критерії).
Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК) передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Дійсно, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку №1165).
Водночас, підпункт 3 пункту 11 Порядку №1165 передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Таким чином, відсутні законодавчі підстави вважати, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є безумовною підставою для відмови в реєстрації цих документів податкової звітності.
При цьому пункт 5 Порядку №1165 визначає, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Таким чином, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.
Висновок суду першої інстанції, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем Рішення №27139 зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності не підтверджений оцінкою суду будь-яких доказів. Так само суд не зазначив, на підставі яких саме доказів визнано підтвердженими доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.
Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС.
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що мотивуючи свої рішення про наявність підстав для забезпечення позову, суд першої інстанції неправильно визначив норми матеріального права, що регулюють питання віднесення платників податків до ризикових, оскільки посилавшись на приписи Порядку №117, який станом на 04.06.2020 (дата винесення оскарженого Рішення №27139 про відповідність ТОВ пункту 8 Критеріїв) втратив чинність. Більше того, посилаючись в обґрунтування своїх висновків про наявність підстав для забезпечення позову, суд взяв до уваги обставини визнання нечинними певних пунктів Порядку №117. Такий підхід свідчить про вирішення судом на стадії розгляду клопотання про забезпечення позову питання обґрунтованості заявлених позовних вимог, яке може бути предметом дослідження судом лише під час розгляду спору по суті.
При цьому, апеляційний суд також зазначає, що віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб'єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Водночас, за позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування.
Вказана позиція апеляціного суду узгоджується із висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 3 грудня 2020 року у справі №140/8457/20, 4 березня 2021 року у справі №380/5299/20.
Відповідно до статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення) та порушення норм процесуального права, що призвело до безпідставного задоволення заяви про забезпечення позову, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року про забезпечення позову скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 29 березня 2020 року.