24 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/4357/20 пров. № А/857/1731/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 460/4357/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
суддя в 1-й інстанції - Дорошенко Н. О.,
час ухвалення рішення - 18.11.2020 року,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 02.12.2020 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Поліської митниці Держмитслужби, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужб про коригування митної вартості товарів від 12 травня 2020 року № UA 204000/2020/000086/1.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішення, обставинам справи, порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу належні документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. В процесі здійснення митних формальностей на запит Митниці додатково надані висновок експертного дослідження, виписки продавця про отримання та зарахування коштів, договір купівлі-продажу, скріншот із сайту, через який відбувався продаж. Зазначає, що позивач сплатив на користь продавця 5700 євро, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та підтвердженням отримання коштів від продавця. Вважає, що вказані документи містять достатньо інформації щодо заявленої митної вартості товару, а тому відсутні підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, явка учасників у судове засідання обов'язковою не визнавалась, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що за митною декларацією від 28 квітня 2020 року №UA204080/2020/008785 декларантом (ТОВ «МІ-7») заявлено до митного оформлення легковий автомобіль марка VOLKSWAGEN, модель SНARAN, що бyв у вжитку, календарний рік виготовлення 2015, кузов № НОМЕР_1 ; фактурна вартість товару 5700 євро, митна вартість товару заявлена за основним методом - 167684,88 грн.
До митної декларації було надано: інвойс RG469 від 19 березня 2020 року; акт про проведення огляду товарів № UА205020/2020/105547 від 27 квітня 2020 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; платіжні доручення на підтвердження оплати вартості товару покупцем продавцю в кількості 2 шт.; довідку про транспортні витрати; довіреність НОІ 111578 від 23 квітня 2020 року; копію митної декларації країни відправлення.
На електронне повідомлення митниці декларантом надано додаткові документи: висновок КНДІСЕ від 30 квітня 2020 року №11629/20-54, платіжні документи, договір купівлі-продажу, пропозиція продажу (оголошення).
Також встановлено, що 12 травня 2020 року Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000086/1, відповідно до якого: «Вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:
1) декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних Митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст.53 МК України та у відповідності до ст.54 МК України;
2) подані до митного оформлення документи містять розбіжності і неточності: реалізація транспортного засобу здійснена на підставі комерційного рахунку від 19 березня 2020 року № RG469, згідно з яким продавцем товару є компанія МАХ АUTOMOBILE (Німеччина). Однак, свідоцтво про реєстрацію від 30 квітня 2015 року № ЕL 726832 містить відомості про «юридичне найменування покупця» - Кsanke Heinrich (Німеччина), що не кореспондується із відомостями комерційного рахунку від 19 березня 2020 року №RG469.
ОСОБА_1 надав довідку про транспортні витрати від 27 квітня 2020 року, згідно з якою транспортний засіб переміщувався від м. Хелм (Польща) до п/п «Ягодин» (Україна). Наданий до митного оформлення скрін копії митної декларації країни відправлення від 20 квітня 2020 року № 20 DE800126419670E0 містить відомості про комерційні умови поставки: EXW Bielefeld. Фактичним перевізником є ОСОБА_2 згідно з довіреністю від 23 квітня 2020 року № 287, однак від перевізника будь-які транспортні документи та документи щодо вартості наданих послуг за усім маршрутом перевезення відсутні.
Таким чином, у Митниці наявні сумніви щодо включення до митної вартості товару усіх належних складових відповідно до ч.10 ст.58 МК України.
3) додатково надані документи містять неточності:
Висновок експертного дослідження від 30 квітня 2020 року № 11629/20-54 не в повній мірі відповідає положенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів, затвердженої наказом міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика № 142/5/2092).
Договір купівлі-продажу підписаний 27 березня 2020 року, однак комерційний інвойс №RG469 виписаний ще 19 березня 2020 року, що ставить під сумнів дійсність наданого договору.
ІІ. Митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару - згідно з електронним довідником www.schwackenet.de вартість транспортного засобу становить 11950 євро.
ІІІ. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів.
ІV. За результатом проведеної відповідно до положень ч.4 ст.57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв'язку з відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МК України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (ст.62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів, наданої виробником, для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (ст.63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно з положеннями ст. 64 МК України.
Митну вартість товару визначено на підставі відомостей про вартість транспортного засобу згідно електронного довідника www.schwackenet.de на рівні 11950 євро, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 351549,88 грн».
Митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/00118, якою відмовлено у випуску товарів за митною декларацією UA204080/2020/008785 від 28 квітня 2020 року.
Митне оформлення транспортного засобу завершено за поданою декларантом митною декларацією № №UA204080/2020/009482 від 12 травня 2020 року, з урахуванням спірного рішення про коригування митної вартості товарів, за шостим (резервним) методом.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся в суд з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, враховуючи виявлені розбіжності в обов'язкових документах, відсутність документально підтверджених витрат на транспортування товару, а також, враховуючи ненадання позивачем належних додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, дійшов висновку, що прийняття Митницею рішення про коригування митної вартості товарів та складення картки відмови у прийнятті до митного оформлення товару, є обґрунтованим, відповідає нормам митного законодавства України, а тому відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Даючи правову оцінку вказаним висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вказує на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).
Частинами другою-шостою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частин першої-третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частинами шостою та сьомою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
За приписами частини восьмої статті 57 Митного кодексу України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів є метод визначення вартості - за ціною договору. Обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у правильності визначення декларантом митної вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження митної вартості транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, модель SНARAN, що бyв у вжитку, календарний рік виготовлення 2015, кузов № НОМЕР_1 , декларантом надано: інвойс RG469 від 19 березня 2020 року; декларацію про походження товару RG469 від 19 березня 2020 року; акт про проведення огляду товарів № UА205020/2020/105547 від 27 квітня 2020 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 30 квітня 2015 року; банківський платіжний документ, що стосується товару 200327/COR/18313 від 27 квітня 2020 року; банківський платіжний документ, що стосується товару Б/Н від 19 березня 2020 року; платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 27 березня 2020 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 27 квітня 2020 року; некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість (крім позначених кодами 3001-3021, 3023) б/н від 27 квітня 2020 року; внутрішній договір (контракт) доручення HOI 111578 від 23 квітня 2020 року; інші некласифіковані документи (заява на посвідчення) від 27 квітня 2020 року; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів 0.0.1689742339.1 від 27 квітня 2020 року; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів 48937070 від 22 квітня 2020 року; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів 49031122 від 28 квітня 2020 року; копію митної декларації країни відправлення 20DE800126419670E0 від 20 квітня 2020 року; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_3 від 30 вересня 2015 року; паспортний документ серії НОМЕР_4 від 03 березня 1998 року; копію митної декларації країни відправлення.
Також встановлено, що на електронне повідомлення митниці, декларантом надано додаткові документи: висновок КНДІСЕ від 30 квітня 2020 року №11629/20-54, платіжні документи, договір купівлі-продажу, пропозиція продажу (оголошення).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з рахунком (інвойсом) RG469 від 19 березня 2020 року ОСОБА_3 виставлено рахунок на суму 5700 Євро. При цьому, оплата повинна бути здійснена протягом 30 днів без затримок.
Квитанцією RG469 від 27 березня 2020 року підтверджено отримання оплати за вказаним вище рахунком від ОСОБА_4 , при цьому у примітці зазначено, що переказ здійснено двома траншами: 20 березня 2020 року у розмірі 5000 євро та 27 березня 2020 року у розмірі 700 євро. Вказане підтверджується роздруківками про оплату (а.с.92-93). Також, цього ж дня укладено договір купівлі-продажу (ціна договору - 5700 євро).
Колегія суддів зазначає, що надані декларантом документи містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за автомобіль (перерахунок коштів на рахунок продавця), та згідно з вказаними документами чітко вказано ціну угоди.
Отже, покликання відповідача на непідтвердження числових значень складових митної вартості, а також на наявність розбіжностей у вказаних вище документах, є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи.
Вказані документи містять ідентифікуючі дані придбаного позивачем транспортного засобу та зазначені в них відомості не спростовані митним органом, оскільки ним не надано суду доказів підтвердження чи непідтвердження обставини відчуження позивачу згаданого вище транспортного засобу та отримання або неотримання від позивача коштів у сумі 5700 EUR або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.
Колегія суддів не приймає до уваги покликання відповідача на те, що власник автомобіля, вказаний у реєстраційному документі та продавець є різними особами, а позивачем не надано жодних документів про перехід права власності між цими особами, оскільки факт набуття права власності підтверджується інвойсом RG469 від 19 березня 2020 року, який є одним із документів, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України і підпункту "б" пункту 2 Правил митного контролю та митною оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України №1118 від 17 листопада 2005 року, затверджених Наказом Державної митної служби України, підтверджує митну вартість товару та є одним із видів документів на підтвердження обставини придбання транспортного засобу.
Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.
Щодо покликань на непідтвердження транспортних витрат та невключення їх у митну вартість, оскільки відсутні відомості щодо транспортування транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, модель SНARAN, що бyв у вжитку, календарний рік виготовлення 2015, кузов № НОМЕР_1 , то колегія суддів вважає, що таке спростовується долученим до матеріалів справи документом, зі змісту якого вбачається, що вказаний автомобіль був доставлений позивачу за рахунок продавця - Богдана Максиміва компанією «AUTO-FENIX», що підтверджується фактурою №FU/12/04/2020.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що позивачем подано митному органу всі належні та допустимі докази на підтвердження ціни придбаного автомобіля, що був у використанні.
Зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню.
Щодо коригування митної вартості транспортного засобу за допомогою програмного комплексу Schwacke, то у ньому наявна інформація про два види вартості: «Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 11 950 EUR» - «вартість продажу (Schwacke) з ПДВ 11 950 Свро» та «Einkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 9 600 Євро» - «вартість покупки (Schwacke) з ПДВ 9 600 Євро». Будь-якого обґрунтування щодо застосування під час коригування митної вартості товару саме пункту «Verkaufswert (Schwacke) inkl, Mehrwertsteuer» відповідачем не наведено.
Крім того, інформація із програмного продукту Sсhwacke 085934/S.03 після даних про «вартість продажу (Schwacke) з ПДВ» і «вартість покупки (Schwacke) з ПДВ» містить запис виконаний на німецькій мові «vorbehaltlich der technischen Prufung», що в перекладі означає «підлягає технічній експертизі». Тобто, оцінка Schwacke 085934/S.03 здійснена без технічного огляду (експертизи) спірного ТЗ.
З врахуванням вищенаведеного, відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого ТЗ не за ціною договору (основним методом), а резервним методом, який застосовано без достатніх на те підстав.
Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обгрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме: заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари, тому оскаржуване рішення відповідача від 12 травня 2020 року № UA 204000/2020/000086/1 про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, суд першої інстанції не врахував усі наведені вище обставини, та, відповідно, не надав належної оцінки вказаним обставинам, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає підставними та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Керуючись ст. 229, 242, 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 460/4357/20 скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби від 12 травня 2020 року № UA 204000/2020/000086/1 про коригування митної вартості товарів.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 29 березня 2021 року.