Справа № 824/527/20-а
Головуючий у 1-й інстанції: Маренич І.В.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
29 березня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року (ухвалене у м. Чернівці 30.11.2020) у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Грінлайн" до Буковинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,
Приватне підприємство "Грінлайн" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Буковинської митниці Держмитслужб визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Буковинської митниці Держмитслужби від 30.03.2020 №00000017.219 та №00000027.219.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.11.2020 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.11.2020 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що з метою забезпечення належного контролю за правомірністю визначення країни походження товарів, які оподатковуються преференційними ставками ввізного мита, митницею, відповідно до ст. 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, скеровано на верифікацію до ДФС України Сертифікат EUR.1 від 22.02.2018 №PL/MF/AN 0546384, який в свою чергу був направлений на перевірку до уповноваженого органу Республіки Польщі.
Уповноважений орган Республіки Польща листом від 21.05.2019 №0801-ІОС.4331.47.2018.13.ІМЕ повідомив про неподання експортером документів для підтвердження преференційного статусу походження товарів. Інформацію наведену в цьому листі слід вважати офіційною та достовірною.
Таким чином, товари, митне оформлення товарів яких здійснене за митними деклараціями від 23.02.2018 №UА408000/2018/900873 та від 26.02.2018 №408010/2018/000673 підлягають оподаткуванню ввізним митом за повною ставкою ввізного мита. Тому пільгові (преференційні) ставки ввізного мита при митному оформленні товарів за вказаними митними деклараціями були застосовані невірно, що свідчить про порушення позивачем п.1 ст.16 Протоколу 1 до Угоди, вимог ч.7 ст.36, ч.1 ст.257 МК України та п.190.1 ст.190 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань за ввізним митом на суму 31989,85 грн та податку на додану вартість на загальну суму 6397,97 грн.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що листом від 21.05.2019 №0801-ІОС.4331.47.2018.13.ІМЕ уповноважений орган Республіки Польща підтвердив факт непроведення перевірки наданого сертифікату EUR.1 від 22.02.2018 №PL/MF/AN0546384 про походження товару, а не про встановлення чи не встановлення достовірності самого сертифікату. Разом з цим, наявні у матеріалах справи документи достеменно підтверджують, що товари, митне оформлення товарів яких здійснене за митними деклараціями від 23.02.2018 №UА408000/2018/900873 та від 26.02.2018 №408010/2018/000673 виготовлені у Європейському Союзі, що надає позивачеві право на відповідні митні преференції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи встановлено, що 11.01.2018 між AGROFROST NV (Продавець) та ПП "Грінлайн" (Покупець) укладено контракт №18005, згідно п.1.1 якого Продавець поставляє, а Покупець купує машину для захисту від заморозків виробництва компанії AGROFROST NV. Товар поставляється під кодом ("код тарифний"): 84193100. Ціна товару становить 18950 Євро.
Пунктом 3.1 Контракту визначено умовою поставки товару "EX WORKS - вул. Познаньська 22, 66-520, Добегнєв - Польща" згідно Інкотермс 2010.
Аналогічна інформація також міститься у виданому компанією AGROFROST NV інвойсі №18005 від 11.01.2018.
Митне оформлення вказаного товару проведено позивачем на умовах вільної торгівлі в рамках Угоди "Про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, іншої сторони", ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони" №1678-VII від 16.09.2014, проведено за митною декларацією №UА408000/2018/900873 від 23.02.2018.
Також позивачем подано додаткову декларацію до попередньої митної декларації, а саме електронну митну декларацію №408010/2018/000673 від 26.02.2018, в якій митному органу повідомлено додаткову інформацію щодо товару, що переміщається через митний кордон України за декларацією №UА408000/2018/900873.
Відповідно до графи 34 митної декларації країною походження імпортованого Товару зазначено - ЕU Європейський Союз.
Декларування здійснено на підставі Сертифіката з перевезення товару форми ЕUR. 1 від 22.02.2018 №PL/MF/AN 0546384, виданого уповноваженим органом Республіки Польща.
Згідно граф 1, 8, 10 сертифікату з перевезення EUR.1 від 22.02.2018 №PL/MF/AN 0546384 компанія AGROFROST NV є експортером товару: 8419, машина для захисту від заморозків Frostbuster, модель F401, серійний номер 40109341 за інвойсом 18005.
В графі 4 ("Країна, група країн або територія, на яких продукт вважається виготовленим") Сертифікату EUR.1 від 22.02.2018 р. №PL/MF/AN 0546384 зазначено Європейський Союз.
Згідно із п.2 ч.2 ст.351 МК України та на підставі наказу Буковинської митниці Держмитслужби від 24.02.2020 №67, посадовими особами відповідача проведена документальна невиїзна перевірка дотримання приватним підприємством "Грінлайн" вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування товару задекларованого по митній декларації ІМ40 ДЕ від 26.02.2018 №UA408010/2018/000673.
За результатами вказаної перевірки складено акт від 16.03.2020 №3/7.2-19/36404625, у якому зафіксовано порушення ПП "Грінлайн" вимог
- п.1 ст.16 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, в частині відсутності підтвердження статусу походження товарів ввезених за сертифікатом з перевезення товару EUR від 22.02.2018 №PL/MF/AN0546384, як такого що походить з певної країни в розумінні цього Протоколу та підпадає під дію цієї Угоди, ч.7 ст.36 та ч.1 ст.257 МК, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті мита на суму 31989,85 грн;
- п.190.1 ст.190 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 6397,97 грн.
30.03.2020 на підставі вказаних висновків акт від 16.03.2020 №3/7.2-19/36404625, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №00000017.219, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП "Грінлайн" за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на суму 39987,31 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 31989,85 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7997,46 грн;
- №00000027.219, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП "Грінлайн" за платежем податок на додану вартість з товарів ввезених на територію України суб'єктами господарювання (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні) на загальну суму 7997,46 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 6397,97 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1599,49 грн.
Позивач не погодився із вказаними рішеннями та звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що листом від 21.05.2019 №0801-ІОС.4331.47.2018.13.ІМЕ уповноважений орган Республіки Польща підтвердив факт непроведення перевірки наданого сертифікату EUR.1 від 22.02.2018 №PL/MF/AN0546384 про походження товару, а не про встановлення чи не встановлення достовірності самого сертифікату. Разом з цим, наявні у матеріалах справи документи достеменно підтверджують, що товари, митне оформлення товарів яких здійснене за митними деклараціями від 23.02.2018 №UА408000/2018/900873 та від 26.02.2018 №408010/2018/000673 виготовлені у Європейському Союзі, що надає позивачеві право на відповідні митні преференції та свідчить про необґрунтованість донарахувань позивачу зобов'язань на підставі спірних рішень.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Митного кодексу України, мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.278 МК України датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Відповідно до частин 4, 5 статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.
Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Згідно з п.п. "в" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.
Пункт 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у разі ввезення товарів на митну територію України визначає дату подання митної декларації для митного оформлення.
Відповідно до п.190.1. ст.190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Таким чином, у разі ввезення товару на митну територію України виникає податковий обов'язок зі сплати ввізного мита, а також податку на додану вартість, розмір яких залежить від митної вартості товару.
З 01.01.2016 набула чинності Угода "Про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, іншої сторони", ратифікована Законом України "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони" №1678-VII від 16.09.2014 (Угода), розділ IV якої "Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею" встановлює порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.
Виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди, кожна Сторона, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Відповідно до статті 2 розділу II "Визначення концепції "походження товарів" Протоколу 1 до Угоди з метою впровадження цієї Угоди такі товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в Європейському Союзі відповідно до статті 6 цього Протоколу.
З цією нормою Угоди узгоджується національне регулювання концепції "походження товарів". Так, відповідно до статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Відповідно до приписів статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, зокрема, є сертифікат про походження товару.
Згідно частини третьої статті 44 МК України на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов'язково.
Вказана норма узгоджується з приписами частини першої статті 16 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди, відповідно до яких підтвердження походження товарів, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання, зокрема, сертифіката з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу.
Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди, згідно якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Згідно із статтею 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди передбачено порядок такої перевірки підтверджень походження товарів. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що Угодою передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.
Враховуючи те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев'ятою статті 43 МК України, апеляційний суд переконаний, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.
Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 01.03.2021 у справі №240/7093/19, які в силу положень частини п'ятої статті 242 КАС України є обов'язковими до застосування судом.
З урахуванням наведеного, отримання митним органом листа уповноваженого органу Республіки Польща від 21.05.2019 №0801-ІОС.4331.47.2018.13.ІМЕ про неподання експортером документів для підтвердження преференційного статусу походження товарів згідно Сертифіката з перевезення товару форми ЕUR. 1 від 22.02.2018 №PL/MF/AN 0546384, є безумовною підставою для позбавлення позивача права на преференції, передбачені Угодою.
Таким чином, апеляційний суд вважає обґрунтованим донарахування ввізного мита та податку на додану вартість за митне оформлення товарів за митними деклараціями від 23.02.2018 №UА408000/2018/900873 та від 26.02.2018 №408010/2018/000673 на підставі податкових повідомлень-рішень Буковинської митниці Держмитслужби від 30.03.2020 №00000017.219 та №00000027.219, що свідчить про правомірність таких рішень.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись вказаними положеннями статті 139 КАС України, виходить з того, що судове рішення ухвалено на користь суб'єкта владних повноважень, яким не понесено витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв'язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби задовольнити.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Грінлайн" до Буковинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.