Справа № 320/12299/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Балаклицький А.І., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
29 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Беспалова О.О., Костюк Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року повернуто позовну заяву позивачці.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року про повернення позовної заяви на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу - скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху як таку, що не відповідає положенням ст.ст.160, 161 КАС України.
Позивачу запропоновано усунути виявлені недоліки шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та належні докази сплати судового збору.
На виконання вимог вказаної ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, 23.12.2020 року ОСОБА_1 надіслано на адресу суду клопотання про усунення недоліків до якої додано оригінал квитанції № 68 від 16.12.2020 року про сплату судового збору в розмірі 1681,60 грн. (копія а.с.16). Також, у вказаному клопотанні позивачка звертала увагу суду першої інстанції на те, що позовна заява подана останньою без пропуску строку (а.с.13-15).
24.12.2020 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду повернуто позовну заяву позивачу.
Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, яким визначено, що позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією суду першої інстанції, а саме щодо повернення позовної заяви з огляду на наступне.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що 20.11.2020 року (штамп Укрпошти на конверті а.с.5) ОСОБА_1 подано до суду позовну заяву.
Під час постановлення судом першої інстанції ухвали від 27.11.2020 року про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 , судом зазначено, зокрема, що останньої пропущено строк звернення до суду, відповідно правових положень адміністративного судочинства.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Колегія суддів зазначає, що предметом спору у даній справі є визнання протиправним дій відповідача з виплати позивачеві підвищення до пенсії та додаткової пенсії за період згідно ст. ст. 39, 51, 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а факт протиправності таких дій відповідача встановлений під час розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
У Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8 Конституції України).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 46 Конституції України).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64 Конституції України).
Згідно з вимогами ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більм як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до вимог ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз цієї статті дає підстави дійти висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Оскільки встановлено, що виплата позивачеві підвищення до пенсії та додаткової пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року є наслідком протиправних дій пенсійного органу, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17 та від 11 вересня 2018 року у справі № 522/6810/17.
Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про повернення позовної заяви, адже позовні вимоги підлягають розгляду по суті за періоду з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.
Тобто, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що в даному випадку позивачкою пропущено встановлений законом строк для звернення до адміністративного суду.
Таким чином, враховуючи вище викладені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що вказані обставини не повинні створювати штучні перешкоди для позивача стосовно його доступу до правосуддя в адміністративній справі для захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, враховуючи вищезазначені правові положення та обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що у суду першої інстанції були відсутні законні підстави для повернення позовної заяви позивачу.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що право на доступ до правосуддя випливає із принципу міжнародного права, який забороняє відмову у правосудді, та є одним з найважливіших елементів права на судовий захист.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу суду.
З урахуванням вищезазначених правових норм та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції прийнято рішення помилково та з порушенням норм процесуального права.
У зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу судді суду першої інстанції - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження та продовження її розгляду, з урахуванням висновків викладених в даній постанові.
Керуючись ст.ст. 169, 242, 308, 310, 315, 320, 321, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року про повернення позовної заяви - скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: О.О. Беспалов
Л.О. Костюк
Повний текст виготовлено 29.03.2021 року