Справа № 640/26282/19
про залишення апеляційної скарги без руху
29 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ у м. Києві) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, 12 березня 2021 року відповідач подав апеляційну скаргу.
Проте, скарга не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - подана з пропущенням тридцятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та без оплати судовим збором.
Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Пунктом 1 частини 2 наведеної правової норми закріплено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного судового рішення.
Як убачається з матеріалів справи, повний текст оскаржуваного рішення складено 30 листопада 2020 року. Отже, останній день подання апеляційної скарги припадає на 30 грудня 2020 року. Проте апеляційну скаргу подано до суду лише 12 березня 2021 року.
При цьому, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ані в апеляційній скарзі, ані окремо апелянт не заявляє.
Тим часом, апелянтом заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збора, яке обґрунтовано неможливістю сплати такого через відсутність відповідного фінансування.
За приписами частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Водночас, згідно частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збора, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збора у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору встановлений статтею 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI у чинній редакції (далі - Закон). Скаржник до цього переліка не відноситься.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збора, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону.
Частиною 1 цієї правової норми передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збора на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, зокрема, якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Положеннями частини 2 статті 8 Закону закріплено, що суд може зменшити розмір судового збора або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Як убачається зі зміста апеляційної скарги, у якості підстави для звільнення від сплати судового збора відповідач посилається на відсутність у положеннях Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» такої цілі для використання коштів Пенсійного фонду як сплата судового збора.
Проте, наведений довод колегія суддів до уваги не приймає, адже відповідно до статті 73 цього Закону кошти Пенсійного фонду використовуються у тому числі на фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на його органи.
Однією з основних функцій органів Пенсійного фонду є здійснення призначення (перерахунку) та виплати пенсій.
Отже, витрати зі сплати судового збора за розгляд спорів щодо призначення та перерахунку пенсій є адміністративними витратами, пов'язаними із виконанням функцій Пенсійного фонда.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення скаржника від сплати судового збора.
Водночас, суд не позбавлений можливості відстрочити або розстрочити сплату судового збору.
Проте, наявність майнового критерія у цьому випадку також є обов'язковою.
З огляду на те, що апелянтом не надано доказів на підтвердження майнового стану, який на даному етапі зумовлює неможливість сплати судового збора та будь-якого підтвердження можливості виконати цей обов'язок у майбутньому за рішенням суду, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для прийняття рішення про відстрочення або розстрочення сплати такого відсутні також.
Приписи пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збора.
Відповідно до положень статей 3 та 4 Закону судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на те, що предметом позову є рішення суб'єкта владних повноважень, позовні вимоги є вимогами немайнового характеру.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону у редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збора за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складала 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями частини 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2019 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 11 листопада 2018 року №2629-VIII встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1921,00 грн.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збора за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, постановленого за результатами розгляду позову, складає 1152,60 грн. (1921,00 грн. х 0,4 х 150%).
Однак, всупереч вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, апелянтом до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збора.
Згідно частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Ураховуючи, що апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху та надання апелянту строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням поважних причин пропущення процесуального строку та документа про сплату судового збору у розмірі 1152,60 грн. на такі реквізити: отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печер. р-н; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA638999980313171206081026007; код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Керуючись статтями 169, 248, 298, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про звільнення від сплати судового збора за подання апеляційної скарги - відмовити, апеляційну скаргу - залишити без руху.
Надати апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з дня отримання копії вказаної ухвали.
Якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
У разі не надання документа про сплату судового збору, апеляційна скарга буде повернута апелянтові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.Б. Глущенко
Судді О.Є. Пилипенко
Л.Т. Черпіцька