Справа № 320/13004/20 Суддя першої інстанції: Колеснікова І.С.
25 березня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Костюк Л.О. та Чаку Є.В.,
за участю секретаря - Доник М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому, з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви, просив визнати протиправною і скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. про відкриття виконавчого провадження від 20 листопада 2020 року № 63698761.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову, а також зупинити виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 20 листопада 2020 року № 63698761 до ухвалення рішення у цій справі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Скаржник вказує на те, що виконавче провадження було відкрите на підставі незаконно виданого виконавчого напису нотаріуса. Також позивач зазначив підстави, з яких він вважає незаконним відповідний напис нотаріуса.
Ухвалою суду від 23 березня 2021 року було задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Також ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 344/1941/21, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою суду від 25 березня 2021 року.
Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від приватного виконавця до суду не надходив.
Під час судового засідання позивач підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року - без змін, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 287 КАС України, та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. вчинено виконавчий напис від 03 жовтня 2020 року № 4045, згідно з яким на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» пропонується стягнути заборгованість у розмірі 229555 грн 20 коп., що виникла за кредитним договором № 0101133833 від 19 травня 2008 року, який укладено між ТОВ «Простофінанс» та ОСОБА_1
ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. (далі - приватний виконавець) заявою від 19 жовтня 2020 року про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. від 03 жовтня 2020 року № 4045.
Приватним виконавцем прийнято постанову від 20 листопада 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 63698761 з виконання вказаного виконавчого напису.
Не погоджуючись із постановою приватного виконавця від 20 листопада 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання її протиправною і скасування.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що у разі отримання приватним виконавцем заяви про примусове виконання рішення та відповідного виконавчого документу, за відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання, приватний виконавець зобов'язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження. Законодавством покладено на приватного виконавця обов'язки щодо перевірки відповідності виконавчого документа вимогам п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Втім приватного виконавця не наділено повноваженнями щодо перевірки правомірності видачі тим чи іншим органом виконавчого документу, зокрема вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Також суд першої інстанції зазначив, що правовідносини по кредитному договору між позивачем та його кредитором лежать поза межами публічно-правових відносин між позивачем та приватним виконавцем ОСОБА_2 під час здійснення виконавчого провадження № 63698761.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Межі апеляційного перегляду визначені у ст. 308 КАС України. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Звертаючись з апеляційною скаргою на рішення суду від 29 січня 2021 року, ОСОБА_1 вказував на те, що виконавчий напис приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. від 03 жовтня 2020 року № 4045 є незаконним, у зв'язку з чим постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого документа також є незаконною.
Заперечень проти висновків суду про те, що виконавчий напис був оформлений з дотриманням вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та пред'явлений до виконання належною особою в межах встановленого строку - апеляційна скарга не містить.
Неправильного застосування норм матеріального права в цій частині судом апеляційної інстанції не встановлено.
Отже, для правильного вирішення апеляційної скарги ОСОБА_1 належить встановити чи може суд під час розгляду і вирішення справи про оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження перевіряти законність вчинення виконавчого напису нотаріуса.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що перелік випадків, у яких виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання визначений у ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
За змістом п. 6 ч. 4 ст. 4 вказаного Закону приватний виконавець зобов'язаний перевірити відповідність виконавчого документа вимогам закону, проте лише тим вимогам, що передбачені ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначена норма права встановлює вимоги до форми та змісту виконавчого документа.
Натомість позивач, посилаючись на неналежну перевірку приватним виконавцем наявності підстав для відкриття виконавчого провадження, вказує на відсутність законних підстав для вчинення виконавчого напису від 03 жовтня 2020 року № 4045 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В.
Разом з тим перевірка законності вчинення виконавчого напису виходить за межі предмета доказування у цій справі.
Доводи позивача про те, що заборгованість за кредитним договором була погашена, а сам кредитний договір не передбачав такого способу вирішення спору як вчинення виконавчого напису, можуть бути оцінені судом у межах справи про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Відповідачем у такій справі повинен виступати приватний нотаріус, який вчинив виконавчий напис, а розгляд і вирішення такого спору, згідно з ч. 1 ст. 19 та ч. 12 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України, повинен здійснюватися в порядку цивільного судочинства.
Відтак, приватний виконавець під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, а суд під час розгляду адміністративного спору щодо оскарження постанови приватного виконавця, не наділений повноваженнями перевіряти законність вчинення виконавчого напису від 03 жовтня 2020 року № 4045.
В матеріалах справи відсутні відомості про те, що на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 20 листопада 2020 року № 63698761 вказаний виконавчий напис був скасований або визнаний таким, що не підлягає виконанню у встановленому законом порядку.
Натомість провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. про визнання виконавчого напису від 03 жовтня 2020 року № 4045 таким, що не підлягає примусовому виконанню, було відкрите лише 10 березня 2021 року, тобто після ухвалення судом першої інстанції рішення, яке є предметом апеляційного перегляду.
За таких обставин у відповідача не було перешкод для відкриття виконавчого провадження за заявою ТОВ «Кредитні ініціативи» та підстав для повернення виконавчого напису від 03 жовтня 2020 року № 4045 без прийняття до виконання.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Одночасно колегія суддів вважає необхідним звернути увагу позивача на те, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у разі визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавче провадження підлягає закінченню.
Відповідно до ч. 7 ст. 27 вказаного Закону у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із визнанням судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Колегія суддів враховує, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , окрім вимоги про скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову, містила також вимогу про зупинення виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 20 листопада 2020 року № 63698761 до вирішення справи.
Однак, такі вимоги скаржника не ґрунтуються на вимогах закону, не узгоджуються з повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення, що визначені у ст. 315 КАС України, у зв'язку з чим не можуть бути задоволені судом.
Із заявою про забезпечення адміністративного позову з дотриманням вимог ст.ст. 152, 153 КАС України ОСОБА_1 не звертався.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставою для його скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року - без змін.
Згідно з ч. 4 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 287 та 288 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 229, 242, 268, 272, 287, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді Л.О. Костюк
Є.В. Чаку