П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/4136/20
Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар» до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,-
У вересні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сонар» (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Чорноморської митниці Державної митної служби України (надалі - відповідач), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 31.08.2020 №508290/2020/000004/2;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA508290/2020/00029/ від 31.08.2020.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не довів, що документи, подані декларантом для митного оформленні товару є недостатніми чи такими, що, у своїй сукупності викликають сумніви у достовірності наданої інформації. Позивач надав митному органу достатню кількість документів на підтвердження митної вартості товару, тому у митниці були відсутні підстави для винесення рішення про коригування митної вартості товару.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.06.2020 між Позивачем (покупець) та ТОВ «Брілліант Трейдинг (Шанхай) Ко., Лтд» (продавець) був укладений договір № 16BD077, яким визначено, що на умовах CIF (Одеса) продавець мав поставити товар, а покупець мав сплатити за нього 71284,50 дол. США.
Додатковою угодою № 2 від 13.07.2020 до Договору сторони домовились про постачання товару на загальну суму 63929,02 дол. США та змінено асортимент й кількість товару. Так, відповідно до додатку до Договору та додаткової угоди №2 до нього підлягав поставці ізоляційний ламінований лист завтовшки 0,5 мм у кількості 1020,00 кг за ціною 2,05 дол. США/кг на суму 2091,00 дол. США та завтовшки 25,0 мм у кількості 2490,50 кг за ціною 1,35 дол. США на суму 3362,18 дол. США, всього на суму 5453,18 дол. США.
Договором також визначено умови оплати, товару: 35642,25 дол. США передплата шляхом банківського переказу протягом 3-х робочих днів після взаємного підписання Договору купівлі-продажу; другий платіж 26266,97 дол. США та оплата залишкової вартості у розмірі 2019,18 дол. США має бути здійснена на користь продавця шляхом банківського переказу після отримання повідомлення від продавця по факсу про готовність всіх товарів перед відправкою.
17.06.2020 платіжним дорученням № (MUR) 112 Позивач сплатив на користь продавця 35642,25 дол. США, 10.07.2020 платіжним дорученням № (MUR) 116 сплачено 26266,97 дол. США, платіжним дорученням № (MUR) 118 сплачено 2019,80 дол. США, всього 63929,02 дол. США.
З метою митного оформлення товару позивачем 31.08.2020 була подана електронна митна декларація №UA508290/2020/003881, до якої були надані копії документів, що зазначені у п.44 декларації, а саме: Договір № 16BD077 від 16.06.2020 з додатком, додаткова угода № 1 до Договору від 07.07.2020, додаткова угода № 2 до Договору від 13.07.2020, рахунок-фактура (інвойс) № S16BD077 від 13.07.2020, коносамент № ONEY SHOAR2910400 від 23.07.2020, міжнародна автомобільна накладна (СМR) № АА 00006168 від 29.08.2020, страховий поліс, прайс-лист від 03.04.2020, митна декларація країни відправлення від 19.07.2020, пакувальний лист, платіжні доручення від 17.06.2020, 10.07.2020 та 22.07.2020, сертифікат про походження товару від 13.07.2020 № 20С3100В2182/00007, калькуляції від 16.06.2020, акт про проведення огляду товарів від 30.08.2020, а також інші некласифіковані документи: звіт про зважування від 30.08.2020, лист відправника від 31.08.2020.
У рішенні про коригування митної вартості товарів від 31.08.2020 року зазначено, що метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються не застосовується, у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, декларантом не надано документальне обґрунтування формування митної вартості з урахуванням її числових значень, подані документи містять розбіжності між контрактом та інвойсом, а саме:
- наданий інвойс від 13.07.2020 містить підписи та печатки, які відрізняються від підпису та печатку у контракті від 16.06.2020, а також не містить платіжних банківських реквізитів,
- додатки до контракту від 16.06.2020 не містять підпису автора документа,
- експортна декларація країни відправлення не містить дати, номеру комерційного рахунку й назву отримувача та не дає змоги ідентифікувати з даною поставкою,
- наданий прайс лист від 03.04.2020 не містить реквізити автора документів та не містить терміну дії та умов поставки.
На вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи, а саме: каталоги, специфікації виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Митна вартість ґрунтується на раніше визнаних митним органом митних вартостях. Основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать Законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі ґрунтується на ціні товару №1 на рівні 1,79 дол/кг- МД від 12.08.2020 № UA 100020/2019/036965.
Листом від 31.08.2020 року №31-2/08 декларант повідомив, що надав всі наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, додаткові документи, передбачені ч.3 ст.53 для підтвердження заявленої митної вартості товару надати не має можливості.
Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 31.08.2020 № UA508290/2020/00029 позивача повідомлено про відмову у митному оформлені (випуску) товарів відповідно до п.6 ст.54 МКУ - відомості про заявлену митну вартість не підтверджені документально, додаткові документи витребувані митним органом для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом не надані в повному обсязі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, позивачем було подано всі наявні в нього документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів і надані документи не містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Пунктом 1 статті 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Поряд із цим, Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 зазначив, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України.
Виходячи з принципу послідовності, передбаченого ст.57 Митного кодексу України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен був провести консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому, застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених Митним кодексом України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.
Така ж правова позиція також наведена, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справах №21-127а15 та №21-53а15.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Щодо зазначення відповідачем у рішенні про коригування митної вартості про те, що наданий інвойс від 13.07.2020 року містить підписи та печатки, як відрізняються від підпису та печатки у контракті від 16.06.2020 року, а також не містить платіжних банківських реквізитів, судова колегія зазначає наступне.
Рахунки - фактура (інвойс) за своїм змістом містить відомості щодо переліку товару, його кількість і ціну, формальні особливості товару, умови поставки та відомості про відправника та отримувача, які дозволяють їх ідентифікувати.
Колегія суддів зазначає, що не зазначення у наданому до митного оформлення рахунку платіжних банківських реквізитів не впливає на числові значення складових митної вартості, оскільки затвердженої форми рахунку-фактури та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.
Тому з огляду на наведене, колегія суддів вважає посилання відповідача на те, що інвойс містить підписи та печатки, які відрізняються від підпису та печатки у контракті та не містить платіжних банківських реквізитів, є безпідставними.
Щодо доводів апелянта стосовно того, що експортна декларація не містить відомостей щодо дати, номеру комерційного рахунку й назви отримувача та не дає змогу ідентифікувати з даною поставкою, судова колегія вважає помилковими з огляду на наступне.
В експортній декларації є посилання на номер Договору 16BD077, номер комерційного рахунку (інвойсу) S16BD077, надано перелік товарів за їх назвою, кодом УКТЗЕД, кількісними та вартісними позначеннями. Тобто, ці відомості дають змогу в повній мірі ідентифікувати декларацію з поставкою саме за Договором 16BD077.
Щодо посилань апелянта на те, що наданий прайс-лист від 03.04.2020 року не містить реквізити актора документа та не містить терміну дії та умов поставки, колегія суддів зазначає, що прайс-лист є по суті інформаційним матеріалом та не має фундаментального значення для визначення митної вартості товару.
Крім того, посилання відповідача на відсутність в поданих документах всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості та про не надання документального обґрунтування формування митної вартості з урахуванням числових значень, колегія суддів не приймає до уваги та зазначає, що митним органом не вказано які саме з наданих позивачем документів не містять цієї інформації. Надані відповідачу документи містять вичерпну інформацію про ціну товару та транспортні витрати по доставці вантажу.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що митний орган у своєму рішенні зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані позивачем документи не містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.