П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2352/20
Головуючий І інстанції Морська Г.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,
за участю секретаря Чугунова С.О., представників позивача Сапсай О.Ю. та Д'яченко Н.П., представника відповідача Яцемирського С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року (м. Херсон, дата складання повного тексту рішення - 14.12.2020р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс» до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
21.08.2020 року ТОВ «Колосс» звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.03.2020 року №0101975104 про сплату штрафу у сумі 17897,3 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення податкового органу є неправомірним, оскільки ґрунтується на необґрунтованих та помилкових висновках перевірки та невірному тлумаченні діючого законодавства.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року адміністративний позов ТОВ «Колосс» - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.03.2020 року №0101975104 яким ТОВ «Колосс» зобов'язано сплатити штраф у сумі 17897,3 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, в.о. начальника - голова комісії з припинення ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 11.01.2021 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судами обох інстанцій встановлені наступні обставини справи.
Відповідачем проведена камеральна перевірка позивача - ТОВ «Колосс» з питань своєчасності сплати податків до бюджету за жовтень - листопад 2019 року.
12.02.2020 року, за результатами вказаної перевірки складено акт №455/21-22-51-04-01/37125766, у висновках якого було зафіксовано порушення ТОВ «Колосс» вимог п.57.1 ст.57 ПК України, а саме - термінів сплати узгоджених грошових зобов'язань за жовтень та листопад 2019, за що передбачена відповідальність п.126.1 ст.126 ПКУ.
Так, перевіркою встановлено, що відповідно до податкової декларації із ПДВ №9273973511 від 18.11.2019р. строк сплати зобов'язання - 30.11.2019р., фактично сплачено 40574,5 грн. - 30.01.2020р., строк затримки 61 день, відповідно до податкової декларації із ПДВ №9305139654 від 18.12.2019р. строк сплати зобов'язання - 30.12.2019р., фактично сплачено 48912 грн. - 30.01.2020р., строк затримки 31 день.
27.03.2020 року, на підставі висновків вказаного акту перевірки, уповноваженою особою контролюючого органу прийнято податкове повідомлення-рішення №0101975104, відповідно до якого, до підприємства позивача за порушення строку сплати узгодженого грошового зобов'язання застосовано штраф у розмірі 20% від суми грошового зобов'язання з ПДВ, що підлягала сплаті за податковою декларацією (89486,5 грн.).
Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку до ДПС України, однак, 08.07.2020р. рішенням ДПС України №21294/6/99-00-06-02-05-06 скарга ТОВ «Колосс» була залишена без задоволення.
Не погоджуючись з такими діями та з рішенням податкового органу, позивач звернувся до окружного суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності п/вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Як слідує з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, з 01.01.2011р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Положеннями ж п.75.1 ст.75 ПК України, в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
В свою чергу, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення камеральної перевірки встановлений ст.76 ПК України, якою встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст.86 цього Кодексу.
Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу.
Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Зі змісту акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, убачається, що предметом камеральної перевірки була не податкова декларація чи уточнюючий розрахунок, а саме строки сплати податків.
Пунктом 102.1 ст.102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених п.102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст.39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п.133.4 ст.133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до положень ст.200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:
- суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;
- суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;
- суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- інші показники, які згідно з вимогами п.34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу.
Як загально відомо, порядок електронного адміністрування ПДВ встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Механізм же відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування ПДВ, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків безпосередньо визначає «Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість» (затв. Постановою КМУ від 16.10.2014р. №569).
Так, відповідно до приписів п.4 вказаного Порядку №569, рахунок у системі електронного адміністрування податку - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку.
Пунктами 20, 22, 24, 25 Порядку №569 встановлено, що для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов'язань відповідно до поданої податкової декларації з податку ДФС не пізніше ніж за 3 робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім'я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для ФОП, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.
На підставі такого реєстру Державне Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету з електронних рахунків платника податку.
У разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань:
1) платник податку у строки, встановлені Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунка;
2) Казначейство перераховує кошти в межах їх залишку на такому рахунку. При цьому залишок узгоджених податкових зобов'язань платника податку, не сплачений до бюджету, обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі шляхом перерахування до бюджету коштів, що перераховуються на електронний рахунок.
Далі, Держказначейство подає ДФС в розрізі платників податку інформацію про перераховані з їх електронних рахунків кошти до бюджету або на поточний рахунок у день, що настає за днем такого перерахування, та про не перераховані суми у зв'язку з відсутністю коштів на таких рахунках.
На запит платника податку ДФС подає шляхом надсилання електронного повідомлення інформацію про рух коштів на його електронному рахунку (інформація про суми коштів, перерахованих з електронного рахунка платника податку до бюджету, на поточний рахунок платника податку).
Сплата ж податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом відповідно до пп.54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 ПК України, та сплата передбачених Кодексом штрафних санкцій і пені здійснюються платником податку з поточного рахунка до відповідного бюджету.
Так, як видно з пп.54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 ПКУ, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:
- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;
- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;
- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Положеннями ст.200-1 ПК України встановлено, що платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абз.2 п.87.1 ст.87 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п.87.1 ст.87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці 1 цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 01.07.2015р., та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 01.07.2015р., перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.
Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:
а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);
б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у п.43.4-1 ст.43 цього Кодексу;
в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.
Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 01.07.2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Згідно п.87.9 ст.87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст.95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, з вказаного вбачається, що з електронного рахунку належать до перерахування у бюджет кошти в сумі узгоджених грошових зобов'язань у порядку черговості їх виникнення.
Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи, у спірному акті перевірки податковим органом було встановлено, що відповідно до податкової декларації із ПДВ №9273973511 від 18.11.2019р. строк сплати зобов'язання - 30.11.2019р., фактично сплачено 40574,5 грн. - 30.01.2020р., строк затримки 61 день, відповідно до податкової декларації із ПДВ № 9305139654 від 18.12.2019р. строк сплати зобов'язання - 30.12.2019р., фактично сплачено 48912 грн. - 30.01.2020р., строк затримки 31 день.
Як визначено п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що Товариством сплачувався податок на додану вартість у повному обсязі, що підтверджується наданими суду доказами.
В свою чергу, як вбачається з оплати Товариства ПДВ за період з 26.01.2018р. по 31.08.2020р. даними інтегрованої картки платника по коду класифікації доходів бюджету 14010100, за даними системи електронного адміністрування (СЕА), та за відображеними в СЕА платіжними документами (платіжними дорученнями) №890 від 15.05.2019р.; №892 від 16.05.2019р.; №894 від 16.05.2019р.; №45 від 26.06.2019р.; №51 від 27.06.2019р.; №903 від 27.06.2019р.; №58 від 01.07.2019р.; №68 від 03.07.2019р.; №70 від 03.07.2019р.; №86 від 08.07.2019р.; №110 від 16.07.2019р.; №118 від 16.07.2019р.; №133 від 22.07.2019р.; №134 від 22.07.2019р.; №942 від 30.08.2019р.; №965 від 23.09.2019р.; №1002 від 08.10.2019р.; №1025 від 24.10.2019р.; №1042 від 07.11.2019р.; №1056 від 13.11.2019р.; №1070 від 25.11.2019р.; №1072 від 29.11.2019р.; №1079 від 09.12.2019р.; №1086 від 18.12.2019р.; №1125 від 23.01.2020р.; №1137 від 27.01.2020р.; №1165 від 27.02.2020р.; №1169 від 02.03.2020р. у податковій декларації ТОВ «Колосс» з ПДВ за грудень 2018 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду складає 45011 грн.
На підставі даних декларації за грудень 2018 року, сума податкового кредиту наступного звітного періоду складає 45011 грн.
Відповідно, платежі ТОВ «Колосс» на погашення задекларованого ПДВ за грудень 2018 року відсутні за відсутності самого зобов'язання.
Разом з тим, судами обох інстанцій встановлено, що станом на 31.12.2018р. в ІКП за Товариством рахувалась заборгованість в сумі 97953,78 грн. Однак з ІКП вбачається, що Товариством подавались податкові декларації з ПДВ та вносилась оплата податку частинами протягом усього періоду. У зв'язку із періодичним допущенням прострочень сплати податку контролюючим органом нараховувалась пеня та штрафи.
Таким чином, при внесенні позивачем оплат ПДВ, контролюючим органом відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України вказані суми були спрямовані на погашення податкового боргу, який виник раніше, а саме у 2018р.
Отже, протягом періоду з 31.08.2018р. по 31.12.2018р. за позивачем накопичувалась сума зобов'язань у розмірі 97 953,78 грн.
При цьому, слід звернути увагу на те, що як встановлено судами обох інстанцій, позивачем ні до суду 1-ї інстанції, ні до апеляційного суду так і не надано жодних доказів неправомірного нарахування штрафів та пені у 2018р.
Предметом же спору у межах даної справи фактично є правомірність нарахування штрафу за порушення термінів сплати узгоджених грошових зобов'язань за жовтень, листопад 2019р.
Так, у відповідності до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у т.ч. сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачене установлений законом строк).
А згідно пп.14.1.175. п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Отже, на початок 2019 року за позивачем в ІКП рахується податковий борг в сумі 97953,78 грн.
Також, за даними ІКП та СЕА Товариства вбачається, що 15.05.2019 року на рахунок СЕА ПДВ позивачем перераховано 101 000 грн. Вказана сума була списана в бюджет трьома платежами - 31599,5 грн., 36795 грн. та 32605,5 грн. За результатами вищевказаної операції в ІКП було нараховано пеню в розмірі 6496,32 грн.
Сума боргу після вищевказаних операцій склала 3450,1 грн. (залишок боргу по пені) (97953,78 +6496,32-101000=3450,1).
Далі, 16.05.2019 року на рахунок СЕА ПДВ позивачем перераховано 3150 грн., з яких в бюджет списується 1422,5 грн., а 1727,5 грн. залишається на рахунку СЕА ПДВ в зв'язку з погашенням за даними СЕА ПДВ останньої декларації. Сума боргу склала 2027,6 грн. (пеня) (3450,1 - 1422,5 = 2027,6).
16.05.2019 року на рахунок СЕА ПДВ перераховано 301 грн.
17.05.2019 року з поточного рахунку в бюджет перераховано 2027,6 грн. Борг в ІКП відсутній. (2027,6 - 2027,6).
Таким чином, з вказаного вбачається, що з травня 2019р. у Товариства відсутній податковий борг.
В свою чергу, щодо порушення позивачем термінів сплати самостійно задекларованого податку на додану вартість, слід зазначити наступне.
У період з 26.06.2019р. по 22.07.2019р. позивачем перераховані на рахунок СЕА ПДВ грошові кошти.
Після вказаних операцій залишок на рахунку СЕА ПДВ складає 918228,5 грн., що сторонами не спростовується та підтверджується витягами з ІПК та СЕА.
Так, 25.07.2019 року в СЕА ПДВ проведено декларацію з ПДВ за червень 2019р. Сума задекларованих зобов'язань - 572075 грн. З рахунку СЕА ПДВ в бюджет списано 572075 грн. Залишок на рахунку СЕА ПДВ складає 346153,5 грн. (918228,5 - 572075 = 346153,5) Сума переплати в ІКП склала 572075 грн. (0 + 572075).
28.07.2019 року в ІКП нараховано борг у сумі 82310,37 грн. - загальна сума по податковим повідомленням-рішенням від 20.06.2019р. №0124515112 та №0124505112.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначені податкові повідомлення-рішення від 20.06.2019р. №0124515112 та №0124505112 були оскаржені Товариством у судовому порядку 31.07.2019р.
При цьому, за даними ІПК лише 03.09.2019р. грошові кошти у сумі 82310,37 грн. виведені з обліку, як неузгоджені.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26.11.2019р. у справі №540/1584/19, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020р., вказані повідомлення-рішення від 20.06.2019р. №0124515112 та №0124505112 визнані протиправними та скасовані.
Отже, рішення суду у справі №540/1584/19 набрало законної сили 03.03.2020р.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, грошові кошти у сумі 82310,37 грн. були нараховані неправомірно.
У зв'язку із неправомірним нарахуванням цього богу, зменшився залишок суми в СЕА, що, у свою чергу, потягло виникнення нестачі грошової суми для погашення задекларованої суми з ПДВ у червні 2019р.
Так, задекларована сума ПДВ за червень 2019р. складає 572075 грн., а у зв'язку із неправомірним нарахуванням вказаної суми по податковим повідомленням-рішенням переплата в ІКП складає 489764,63 грн. (572075 - 82310,37 = 489764,63).
30.07.2019 року в ІКП відображається граничний строк сплати грошового зобов'язання по декларації з ПДВ за червень 2019р. у сумі 572075 грн. У зв'язку з вищевказаною операцією сума боргу складає 82310,37 грн. (489764,63-572075= - 82310,37).
При цьому, у липні 2019р. Товариством також вносяться оплати податку на додану вартість відповідно до платіжних доручень №58 від 01.07.2019р.; №68 від 03.07.2019р.; №70 від 03.07.2019р.; №86 від 08.07.2019р.; №110 від 16.07.2019р.; №118 від 16.07.2019р.; №133 від 22.07.2019р.; №134 від 22.072019р.
23.08.2019 року в СЕА ПДВ проведено декларацію з ПДВ за липень 2019р., сума задекларованих зобов'язань 539212 грн. З рахунку СЕА ПДВ в бюджет списано 346153,5 грн. Сума переплати в ІКП склала 263843,13 грн. (346153,5 - 82310,37 = 263843,13).
30.08.2019 року на рахунок СЕА ПДВ перераховано 100050 грн., вказану суму списано в бюджет. Сума переплати в ІКП складає 363893,13 грн. (263843,13 + 100050 = 363893,13).
30.08.2019 року в ІКП відображається граничний строк сплати ПДВ по декларації за липень 2019 у сумі 539212 грн. Сума боргу складає 175318,87 грн. (363893,13-539212 = 175318,87).
03.09.2019 року, як уже було зазначено вище, в зв'язку з оскарженням у судовому порядку податкових повідомлень-рішень від 20.06.2019 року №0124515112 та №0124505112 суми по ним (82310,37 грн.) були виведені з обліку як неузгоджені. Сума боргу склала 93008,5 грн. (175318,87 - 82310,37 = 93008,5).
23.09.2019 року на рахунок СЕА ПДВ перераховано 30000 грн., вказана сума була списана в бюджет. Сума боргу по ІПК склала 63008,5 грн. (93008,5 - 30000 = 63008,5).
Вказана сума відображена у розрахунку штрафної санкції до оскаржуваного в межах даної справи податкового повідомлення-рішення.
08.10.2019 на рахунок СЕА ПДВ Товариством перераховано 105200 грн., з яких в бюджет списується 63008,5 грн. боргу по ІПК, а 42191,57 грн. залишається на рахунку СЕА ПДВ в зв'язку з погашенням за даними СЕА ПДВ останньої декларації. Борг в ІКП відсутній. (63008,5 - 63008,5 = 0).
24.10.2019 року на рахунок СЕА ПДВ перераховано 50400 грн. Залишок на рахунку СЕА ПДВ складає 92591,5 грн. (42191,57 + 50400 = 92591,5).
24.10.2019 року в СЕА ПДВ проведено декларацію з ПДВ за вересень 2019 із сумою задекларованих зобов'язань 125670 грн. З рахунку СЕА ПДВ в бюджет списано 92591,5 грн. Сума переплати в ІКП склала 92591,5 грн. (0 + 92591,5)
30.10.2019 року в ІКП відображено граничний строк сплати по декларації з ПДВ за вересень 2019 у сумі 125670 гри. Сума боргу складає 33078,5 грн. (92591,5-125670= - 33078,5).
07.11.2019 на рахунок СЕА ПДВ перераховано 41000 грн., з яких в бюджет списується 33078,5 грн. за вищевказаним боргом, а 7921,5 грн. залишається на рахунку СЕА ПДВ. Борг в ІКП відсутній (33078,5 - 33078,5 = 0).
Таким чином, як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з зазначеного вище, часткове перерахування коштів позивача із рахунку системи електронного адміністрування ПДВ на оплату штрафу, нарахованого податковими повідомленнями-рішеннями, які визнані неправомірними судовими рішеннями, стало причиною виникнення недоїмки, що, в свою чергу, унеможливило своєчасне перераховування задекларованих сум ПДВ з електронного рахунку Товариства.
Отже, оплати, які позивач здійснював на погашення зобов'язань з ПДВ в поточних періодах, погашали його заборгованість за минулі періоди, що і призвело до того, що за всі наступні періоди товариство розраховувалось несвоєчасно.
В декларації за жовтень 2019 року задеклароване ТОВ «Колосс» зобов'язання з ПДВ становить 159196 грн. На погашення даного зобов'язання сплачено до бюджету 178300 грн., а саме платіжним дорученням №1025 від 24.102019 року 50 400 грн.; платіжним дорученням №1042 від 07.11.2019 року 41 000 грн.; платіжним дорученням №1056 від 13.11.2019 року 5000 грн.; платіжним дорученням №1070 від 25.11.2019 року100 грн.; платіжним дорученням №1072 від 29.112019 року 31 800 грн.
Як свідчать матеріали справи, у листопаді 2019 року задеклароване ТОВ «Колосс» зобов'язання з ПДВ становить 48912 грн. На погашення даного зобов'язання позивачем сплачено до бюджету 23800 грн., а саме платіжним дорученням №1079 від 09.12.2019 року - 1 800 грн. та платіжним дорученням №1086 від 18.12.2019 року - 22 000 грн.
Однак, через те, що платежі за жовтень 2019 року погашали недоїмку за попередні періоди, станом на 30.11.2019 року виникла недоїмка у розмірі 64374,5 грн., яка 09.12.2019 року погашена на суму 1800 грн. (оплатою з ПДВ за листопад 2019).
Відповідачем сформовано на цю суму недоїмки (62574,5 грн.) податкову вимогу від 10.12.2019 року та рішення про опис майна в податкову заставу №11174-10 від 10.12.2019 року, які оскаржені ТОВ «Колосс» в судовому порядку (справа №540/191/20), які, в свою чергу, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020р. визнані протиправними та скасовані.
12.12.2019 року відповідачем нараховані ТОВ «Колосс» штрафні санкції за несвоєчасну сплату ПДВ у сумі 18909,55 грн. сформовані та направлені податкові повідомлення-рішення від №0254535104 - відповідно до якого до позивача застосовано штраф у сумі 6307,85 грн. та №0254555104 - відповідно до якого до позивача застосовано штраф у сумі 12601,7 грн.
Далі, 29.02.2020р. в ІКП відображено зменшення переплати товариства на суму податкових повідомлень-рішень від 12.12.2019р., а саме переплату зменшено на 18 909,55 грн.
Проте, податкові повідомлення-рішення від 12.12.2019р. №0254535104 та №0254555104 на суму 18909,55 грн., оскаржені ТОВ «Колосс» в судовому порядку (ухвала суду про відкриття провадження у справі №540/826/20 від 02.04.2020р.), а з урахуванням положень п.56.18 ст.56 ПК України, ця сума є неузгодженою та мала б бути виключена з обліку з часу надходження ухвали про відкриття провадження по справі щодо оскарження податкових повідомлень-рішень.
Однак, спірна сума 18909,55 грн. була виключена із обліку ІКП лише 21.05.2020р.
Крім того, також слід зазначити, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02.06.2020р. по справі №540/826/20 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.12.2019р., яке, в свою чергу, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020р. залишено без змін.
Отже, в тому числі через погашення оплатами з ПДВ скасованих у подальшому судом недоїмок, штрафів та пені та їх поступове погашення шляхом зарахування відповідачем коштів на сплату ПДВ за поточні періоди в порядку черговості, відбулась несвоєчасна сплата ПДВ, за що товариству нараховані штрафні санкції, оскаржувані в межах даної справи.
Так, скасовані судом ППР із запізненням, але виключаються з обліку відповідачем. Проте, під час їх скасування зменшується та сума недоїмки, яка має місце станом на дату виключення з обліку, але не виправляються дані стосовно оплат з ПДВ за ті минулі періоди, які погасили цю недоїмку.
Відтак, хоч штрафні санкції і скасовані, проте не виправляються відомості щодо розрахунків за попередні періоди і оплати позивача з ПДВ за поточні періоди як до так і після скасування штрафних санкцій, рахуються в їх погашення і виникає несвоєчасна сплата ПДВ за поточні і подальші періоди.
Крім того, судова колегія зазначає, що позивач є сільгоспвиробником, подавав звітність в тому числі загальні декларації по розрахункам з Державним бюджетом, декларації по операціях із сільськогосподарськими товарами/послугами, крім операцій із зерновими та технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва, декларації по операціях із зерновими та технічними культурами.
Відповідно податковим органом велись інтегровані картки щодо нарахування та сплати ПДВ позивачем за кодами класифікації доходів бюджету 14010100 (ПДВ із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг), 14011001 (ПДВ сільгосппідприємства за операціями із зерновими та технічними культурами), 14010160 (позабюджетний спецрахунок для обліку ПДВ, який залишався в розпорядженні сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг).
З ІПК Товариства по коду 14010160 (спец. рахунок) убачається, що станом на 31.12.2018р. обліковується переплата у сумі 1 483 511,57 грн.
А як вбачається з постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018р. по справі №821/1914/17 за позовом ТОВ «КОЛОСС» до ГУ ДФС у Херсонській області про визнання не чинними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, зобов'язання вчинити певні дії суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків, що сільськогосподарські підприємства суб'єкти спеціального режиму оподаткування ведуть окремий податковий облік операцій із сільськогосподарськими товарами/послугами, крім зернових і технічних культур та продукції тваринництва; із зерновими та технічними культурами; з продукцією тваринництва, та повинні сплачувати податок на додану вартість до відповідно бюджету - Державного бюджету України, що позивачем і було зроблено.
Таким чином, вказані види операцій згідно вимог діючого законодавства є різновидами платежу «податок на додану вартість» та повинні сплачуватись як один платіж за всіма видами окремих операцій. Відповідно, передбачене зарахування надмірно сплаченої суми по податку на додану вартість в рахунок сплати сум боргу по спеціальному рахунку, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства згідно ст.209 ПК України. Таке зарахування можливе без наявності заяви позивача.
Також, у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017р. по справі №821/430/17 за позовом ТОВ «Колосс» до ГУ ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення суд апеляційної інстанції встановив, що обов'язок податкового органу щодо перенесення залишків коштів позивача із ПДВ (переплата) у сумі 1025690,07 грн. станом на 31.12.2015 року, що відображено у зворотному боці облікової картки платника податку, до його ІКП з ПДВ у 2016 року.
Крім того, як встановлено судом першої інстанції, позивач і відповідач погодились, що на рахунку позивача (код бюджету 75) зазначена переплата з ПДВ у сумі 1025690,07 грн., яка погашає наявність заборгованості у сумі 90792,5 грн. Як пояснив представник відповідача, відсутність законодавчо врегульованої процедури перенесення у 2016 році сум переплати з ПДВ до ІКП мала наслідком того, що сума переплати ПДВ не брала участь у розрахунках та не була взята податковим органом до уваги під час обчислення податкового боргу з ПДВ за грудень 2016 року.
Дані рішення є такими, що набрали законної сили, обставини, встановлені ними, не підлягають доведенню в силу ст.78 КАС України.
Факт їх оскарження податковим органом у касаційному порядку не зупинив їх дію, відтак лише у випадку їх скасування, дане рішення може бути переглянуте за ново виявленими обставинами.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини, оскільки станом на 31.12.2018р. в ІПК Товариства по коду 14010160 (спец. рахунок) обліковується переплата у сумі 1 483 511,57 грн., судова колегія погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про те, що у позивача дійсно була наявна переплата з ПДВ у достатньому розмірі для зарахування надміру сплачених платежів в рахунок сплати податкових зобов'язань зі сплати платежу з податку на додану вартість, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства, у зв'язку із чим спірне податкове повідомлення-рішення від 27.03.2020р. №0101975104 дійсно підлягає скасуванню.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 26.03.2021р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: І.П. Косцова
В.О. Скрипченко