П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2391/20
Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Херсон 26 жовтня 2020 року
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Яковлєва О.В.,
суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Пенсійного фонду України в Херсонській області, а саме: визнання протиправними дії щодо відмови у призначенні пенсії відповідно до ст. 50 та ст. 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання призначити позивачу пенсію та додаткову пенсію відповідно до ст. 50 та ст. 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про відмову задоволення позовних вимог, так як позивач у 2012 році, враховуючи висновки Конституційного Суду України та чинні на той час положення ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на отримання основної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
При цьому, на думку апелянта, судом першої інстанції належної оцінки вказаним обставинам не надано.
В свою чергу, пенсійним органом подано відзив на отриману апеляційну скаргу з якого вбачається, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, так як пенсійним органом не порушено вимог законодавства та прав позивача у межах спірних правовідносин.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії та є інвалідом IІI групи (посвідчення серії НОМЕР_1 від 03 травня 2019 року та довідки МСЕК Серії 12 ААА № 681262).
При цьому, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Херсонської області та отримує пенсію по інвалідності від захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС.
В свою чергу, 01 липня 2020 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок розміру основної та додаткової пенсії відповідно до ст. 39, ст. 50, ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, листом пенсійного органу від 14 липня 2020 року № 2550-2513/У-02/8-2100/20 повідомлено позивача, що пенсія позивача не підлягає перерахунку у бажаних ним розмірах.
Не погоджуючись з правомірністю отриманої відмови позивач звернувся до суду зданим адміністративним позовом.
За наслідком встановлених обставин справи судом першої інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як позивач не має права на отримання спірних пенсійних виплат, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» № 76 VIII від 28 грудня 2014 року (набрав чинності з 01 січня 2015 року), внесено зміни, зокрема, до статей 50 та 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції згідно ЗУ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» № 76 VIII від 28 грудня 2014 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції згідно ЗУ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» № 76 VIII від 28 грудня 2014 року), пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що у всіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Частиною 3 вказаної статті встановлено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Між тим, постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопаду 2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно п. 1 вказаного Порядку, він визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Крім того, пунктом 13 Порядку встановлено розміри щомісячної додаткової пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегією суддів встановлено, що 01 липня 2020 року позивачем подано до пенсійного органу заяву про здійснення перерахунку його пенсії, починаючи з 01 липня 2017 року, відповідно до вимог ст.ст. 39, 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому, позивачем зазначено, що розмір його основної пенсії має складати 6 мінімальних пенсій за віком, а додаткової пенсії - 50 % мінімальної пенсії за віком.
В свою чергу, за наслідком отримання відмови у здійсненні перерахунку розмірів основної і додаткової пенсії, позивачем оскаржено останню у судовому порядку.
Між тим, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку, обґрунтовуючи свою відмову у здійсненні перерахунку пенсії позивача, пенсійним органом зазначається, що виплата державної пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у межах спірних правовідносин проводилась у розмірі, встановленому постановою КМУ від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В свою чергу, звертаючись у липні 2020 року до пенсійного органу із вимогою здійснити перерахунок пенсії позивач просив використати розмір мінімальної пенсії за віком для обрахунку розміру її пенсії, як це передбачалось вимогами ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у різних редакціях, що діяли до 01 січня 2015 року.
При цьому, як зазначено вище, станом на момент звернення позивача у 2020 році до пенсійного органу ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачав інший механізм розрахунку розміру відповідних пенсій.
При цьому, колегія суддів зазначає, що зміни в редакції ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які набули чинності з 01 січня 2015 року не визнані Конституційним Судом України неконституційними.
Тому, пенсійний орган, виплачуючи позивачу пенсію у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діяв правомірно та у межах наданих йому повноважень.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права неодноразово висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07 червня 2018 року (справа № 695/2321/17), від 18 вересня 2018 року (справа № 496/125/17), від 26 червня 2018 року (справа № 629/3333/17), від 17 квітня 2019 року (справа № 367/1605/17), від 08 серпня 2019 року (справа № 375/1346/16-а).
Внаслідок чого, колегія суддів вважає, що у спірний період відсутні правові підстави для перерахунку та виплати позивачеві державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком.
Крім того, колегія суддів зазначає, що право встановлювати законодавчі обмеження щодо виплати пенсії узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні від 03 червня 2014 року у справі «Великода проти України», в якому суд розглянувши скаргу, зокрема, за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач не має права на здійснення спірного перерахунку пенсії.
При цьому, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.