П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/7577/20
Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса 02 листопада 2020 року
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Яковлєва О.В.,
суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної міграційної служби України в Одеській області, а саме: визнання протиправним та скасування рішення від 27 січня 2020 року № 51031300002600 про відмову в оформлені (видачі) посвідки на тимчасове проживання; зобов'язання оформити (видати) посвідку на тимчасове проживання в Україні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року задоволено позовні вимоги.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин позивачем не надано усіх необхідних документів для оформлення посвідки про тимчасове проживання в Україні, а тому оскаржуваним рішення правомірно відмовлено у її оформленні.
В даному випадку, апелянт вважає, що надана позивачем довідка про перебування в пункті тимчасового перебування іноземців складена з порушеннями, а тому не є підставою для оформлення спірної посвідки про тимчасове проживання в Україні.
Крім того, апелянт зазначає про порушення його дискреційних повноважень оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, так як на його переконання адміністративний суд не повинен переймати на себе повноваження державного органу та зобов'язувати його приймати конкретні рішення.
В свою чергу, позивачем подано відзив на апеляційну скаргу міграційного органу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як позивачу протиправно відмолено в оформленні посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що громадянка В'єтнаму ОСОБА_1 на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2018 року утримувалась у Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, у період з 26 травня 2018 року по 25 листопада 2018 року.
При цьому, 20 листопада 2018 року Головним управлінням ДМС України в Одеській області подано позов про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення громадянки В'єтнаму ОСОБА_1 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2018 року, у справі № 522/20423/18, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року, відмовлено у задоволені вимог міграційного органу.
Тому, 25 листопада 2018 року ОСОБА_1 звільнено з Чернігівського ПТПІ у зв'язку з неможливістю її примусового видворення за межі території України.
При цьому, 17 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до міграційного органу з пакетом документів для оформлення посвідки на тимчасове проживання, а саме: квитанцією про сплату державного мита, чотирма фотокартками, довідкою про тримання в ПТПІ, паспортним документом і його копіями.
Листом ГУ ДМС України в Одеській області № 5100.5.3-861/51.1-19 від 21 січня 2019 року відмовлено позивачу у прийнятті документів для оформлення посвідки на тимчасове проживання, так як довідка про його утримання в ПТПІ не відповідає вимогам чинного законодавства.
В свою чергу, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року, у справі № 420/475/19, яке змінено постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року, визнано протиправною відмову міграційного органу у прийнятті документів позивача для оформлення посвідки на тимчасове проживання та зобов'язано міграційний орган повторно розглянути подані позивачем документи.
Тому, ОСОБА_1 повторно звернулась у ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про оформлення посвідки на тимчасове проживання.
Проте, 24 січня 2020 року міграційним органом складено висновок про відмову в оформленні та видачі посвідки та тимчасове проживання в Україні ОСОБА_1 , так як надана довідка про перебування в Чернігівському ПТПІ не відповідає вимогам п.13 пп.33 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, який затверджено постановою КМУ від 25 квітня 2018 року № 322.
Внаслідок чого, 27 січня 2020 року міграційним органом прийнято рішення № 51031300002600, яким відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі положень пп. 6 п. 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання», який затверджено постановою КМУ від 25 квітня 2018 року № 322.
Не погоджуючись з правомірністю прийнятого рішення та бажаючи отримати посвідку на тимчасове проживання в Україні позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як міграційним органом протиправно відмовлено позивачу в оформленні посвідки на тимчасове проживання, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Згідно ч. 18 ст. 4 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», особи, звільнені з пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на підставі рішення суду про скасування рішення про їх затримання або примусове видворення за межі України, або яких до завершення граничного строку перебування у таких пунктах не було примусово видворено за межі України з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їхнього походження або з інших причин, незалежних від таких осіб, визнаються такими, які на законних підставах тимчасово перебувають в Україні на період дії обставин, що унеможливлюють їх примусове видворення за межі України.
При цьому, Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322.
Згідно п. 32 Порядку, для оформлення посвідки іноземець або особа без громадянства подають: 1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, з візою типу D, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, крім випадків, установлених абзацом сьомим цього пункту; 2) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником); 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) дійсний поліс медичного страхування на весь строк дії посвідки; 5) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.
Іноземці та особи без громадянства, які зазначені в частині двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», для отримання посвідки можуть подавати паспортний документ, строк дії якого закінчився чи який підлягає обміну, у разі, коли за отриманням нового документа особа зобов'язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт агресії проти України або не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй «Про територіальну цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262.
Іноземець або особа без громадянства під час подання документів для оформлення посвідки пред'являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4, 5 цього пункту.
До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2 і 4 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом проставлення відмітки «Згідно з оригіналом» та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати.
Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2 і 4 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства.
Згідно п. 33 Порядку, крім документів, зазначених у пункті 32, залежно від категорії іноземців та осіб без громадянства, визначених статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», подаються для іноземців або осіб без громадянства, які звільнені з пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на підставі рішення суду про скасування рішення про їх затримання або примусове видворення за межі України чи яких до завершення граничного строку перебування у таких пунктах не було примусово видворено за межі України з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їх походження або з інших причин, незалежних від таких осіб, - довідка про утримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, яка видається на підставі висновку ДМС про неможливість примусового видворення з України іноземця або особи без громадянства з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їх походження чи з інших причин, що не залежать від таких осіб, після завершення граничного строку тримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, або якщо технічну неможливість здійснити примусове видворення іноземця було виявлено раніше.
Згідно пп. 6 п. 61 Порядку, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення Головного управління ДМС України в Одеській області від 27 січня 2020 року № 51031300002600, яким громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 відмовлено в оформлені (видачі) посвідки на тимчасове проживання в Україні.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що міграційним органом двічі з одних й тих самих підстав відмовлено позивачу в оформленні довідки про тимчасове проживання, а як наслідок зобов'язано міграційний орган оформити спірну довідку.
Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги міграційного органу, а також надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, загальними вимогами, які висуваються до актів суб'єктів владних повноважень, як актів правозастосування, є їхня обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав (фактичних і юридичних) його прийняття, а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
В свою чергу, у якості юридичної підстави прийняття оскаржуваного рішення міграційним органом зазначено посилання на пп. 6 п. 61 Порядку, оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322.
Між тим, з аналізу вищевказаної норми вбачається, що міграційний орган відмовляє в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки.
З іншого боку, в оскаржуваному рішенні не зазначено фактичних підстав його прийняття.
При цьому, як вбачається з наданого до суду висновку про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання в Україні від 27 січня 2020 року, який передував прийняттю оскаржуваного рішення, вбачається, що позивачу відмовлено в оформленні відповідної посвідки, так як надана ним довідка про перебування в Чернігівському ПТПІ не відповідає встановленим вимогам.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що позивач, як іноземець якого примусово утримували в пункті тимчасового перебування іноземців, не може впливати на процес складення та змінювати зміст довідки про його перебування у відповідному пункті.
Більш того, згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В даному випадку, судовими рішеннями в адміністративній справі № 420/475/19, які набрали законну силу, встановлено, що Головним управлінням ДМС України в Одеській області протиправно не прийнято від позивача довідку про перебування в Чернігівському ПТПІ для оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні під час її попереднього звернення до міграційного органу.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що міграційним органом двічі з одних й тих самих підстав відмовлено позивачу в оформленні довідки про тимчасове проживання.
При цьому, на переконання колегії суддів, обираючи спосіб захисту порушених прав позивача, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про зобов'язання міграційного органу оформити спірну посвідку, так як зобов'язання міграційного органу втретє розглянути звернення позивача про оформлення посвідки свідчитиме про неефективність судового захисту прав позивача.
Більш того, рішення суду не порушує дискреційних повноважень міграційного органу, так як під час другого розгляду звернення позивача про оформлення посвідки міграційним органом не встановлено нових обставини, що унеможливлюють видачу відповідної посвідки.
Тому, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року - без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.