16 березня 2021 року м. Дніпросправа № 160/6499/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року (головуючий суддя Златін С.В.)
у справі № 160/6499/20
за позовом ОСОБА_1
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання протиправною відмови та стягнення гарантованої суми відшкодування, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила:
визнати протиправною відмову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у виплаті ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом (депозитом) за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) № 77520 від 11.02.2015;
стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 гарантовану суму відшкодування за вкладом (депозитом) за договором банківського вкладу № 77520 від 11.02.2015 року в розмірі 136 000 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 у справі № 804/254/17, яка залишена в силі постановою Верховного Суду від 12.07.2019, визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Ірклієнка Юрія Петровича щодо не включення ОСОБА_1 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 , за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу № 77520 від 11 лютого 2015 року та № 77169 від 09 лютого 2015 року. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Ірклієнка Юрія Петровича внести доповнення та включити ОСОБА_1 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 , за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу № 77520 від 11 лютого 2015 року та № 77169 від 09 лютого 2015 року. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Ірклієнка Юрія Петровича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 , в ПАТ КБ «Стандарт».
Втім, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 у справі № 804/254/17 залишається не виконаною, при цьому відповідач посилається на те, що 16.05.2019 в ЄДРПОУ внесений запис про припинення юридичної особи - ПАТ КБ «Стандарт».
Позивачка вважає, що через бездіяльність відповідача вона позбавлена можливості отримати гарантовану суму відшкодування, оскільки в ЄДРПОУ внесений запис про припинення юридичної особи - ПАТ КБ «Стандарт» та відповідач припинив виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 в задоволенні позову відмолено.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що відповідач в силу прямої вказівки Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не вправі здійснити виплату позивачу саме гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у відповідності до норм цього ж Закону, оскільки він завершив виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи, тобто 16.05.2019.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга фактично мотивована підставами звернення до суду з цим позовом. Позивачка вказує, що протиправні дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб полягають у тому, що після запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Стандарт», Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправно не внесла ОСОБА_1 до Переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, що зумовило звернення ОСОБА_1 до суду з новим позовом з метою захисту та відновлення порушених її прав та інтересів.
Крім того, строк перебування касаційної скарги на розгляді у суді касаційної інстанції та постанова суду апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні її позовних вимог призвели до неможливості відновлення її прав під час здійснення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повноважень як тимчасового адміністратора ПАТ КБ «Стандарт».
Тільки після перегляду постанови суду апеляційної інстанції у суді касаційної інстанції, який відбувався у період з 25.10.2017 по 12.07.2019, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені, однак враховуючи дату ухвалення постанови судом касаційної інстанції, дату завершення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ліквідації банку та припинення повноважень Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт», наразі ОСОБА_1 позбавлена можливості виконати постанову суду касаційної інстанції від 12.07.2019 та отримати відшкодування коштів за її вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у позасудовому порядку.
Отримана від Фонду інформація про відмову ОСОБА_1 у виплаті гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом, враховуючи неможливість виконання судового рішення у справі № 804/254/17 внаслідок припинення повноважень Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт», зумовила подальше звернення до суду із цим позовом, з метою відновлення порушених прав ОСОБА_1 .
При цьому позивачка зазначає, що нею вчинені всі дії, передбачені Положенням, зокрема подано заяву (довільної форми) до Фонду із проханням виконати судове рішення у справі № 804/254/17, яке набрало законної сили, та виплатити ОСОБА_1 гарантовану суму відшкодування за вкладом згідно Договору.
Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, виконання судового рішення зобов'язального характеру не потребувало від вкладника вчинення додаткових дій, як то подання заяви до Фонду тощо.
Суд першої інстанції проігнорував вищевикладені фактичні обставини справи та безпідставно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, що призвело до неможливості отримати гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом.
В судовому засіданні представник позивача підтримала викладені в апеляційній скарзі доводи.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Відповідач наполягає на тому, що відповідно до ч.7. ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи. Фонд не відповідає за зобов'язаннями банку, відшкодування проводить виключно у спосіб, встановлений наведеним вище Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Крім того, відповідач посилається на пропуск позивачкою строку звернення до суду з цим позовом з огляду на те, що 23.08.2019 представник позивача звернувся до Фонду із запитом про виплату відшкодування коштів за вкладом; 26.09.2019 Фонд надав відповідь №34-036-16731/19, а до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із цим позовом позивач звернулась 16.06.2020, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 11.02.2015 між позивачем та ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» укладений договір № 77520 банківського вкладу, відповідно до якого банк приймає кошти на вкладний депозитний рахунок в в сумі 136000 грн.
Того ж дня 11.02.2015 на рахунок, відкритий в ПАТ «Комерційний банк «Стандарт», позивачка внесла кошти в сумі 136000 грн., що підтверджується квитанцією від 11.02.2015 № 3607.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.02.2015 № 116 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.02.2015 №38 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Стандарт», згідно з яким з 20.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Стандарт».
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 18.06.2015 № 385 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.06.2015 № 120 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Стандарт» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ «Стандарт» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт» .
Позивачкою подано до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заяву про виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним в ПАТ КБ «Стандарт», однак листом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 08-036-22752/16 позивачку повідомлено, що у переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, вона відсутня.
У зв'язку із тим, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ «Стандарт» відмовлено у включенні ОСОБА_1 до повного Переліку вкладників ПАТ КБ «Стандарт», які мають право на відшкодування коштів за вкладами, остання звернулася до суду.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 у справі № 804/254/17 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт» Ірклієнка Ю.П. щодо не включення ОСОБА_1 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 , за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу № 77520 від 11 лютого 2015 року та № 77169 від 09 лютого 2015 року;
- зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт» Ірклієнка Ю.П. внести доповнення та включити ОСОБА_1 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу № 77520 від 11 лютого 2015 року та № 77169 від 09 лютого 2015 року.
- зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт» Ірклієнка Ю.П. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ КБ «Стандарт».
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції від 27 квітня 2017 року у справі № 804/254/17 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 12.07.2019 скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року та залишено в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року у справі № 804/254/17.
Верховний Суд зазначив, що позивач уклав з банком договір банківського вкладу (депозиту) 11.02.2015, тобто до запровадження тимчасової адміністрації у банку (20.02.2015), тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідачем не наведено правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI, тому Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для зобов'язання Уповноваженої особи Фонду надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно вкладника, якому необхідно здійснити відшкодування коштів згідно договору банківського вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
16.05.2019 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис №210711110032025385 про державу реєстрацію припинення ПАТ КБ «Стандарт» як юридичної особи.
На час вирішення спору постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року у справі № 804/254/17 залишається не виконаною.
Таким чином, встановлені обставини свідчать, що позивачка є вкладником ПАТ «КБ «Стандарт» та підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; на рахунок у ПАТ «КБ «Стандарт» позивачкою внесена сума грошових коштів у розмірі 136000 грн.
Разом з тим позивачку, в тому числі на виконання рішення суду, не включено до Переліку вкладників ПАТ «КБ «Стандарт», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно, позивачка як вкладник неплатоспроможного банку, не була включена в Загальний реєстр вкладників, який формується та затверджується Фондом гарантування на підставі Переліку.
Отже, позивачка не отримала відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «КБ «Стандарт» у розмірі 136000,00 грн. за рахунок коштів Фонду.
За позицією відповідача Фонд гарантування проводить відшкодування вкладникам неплатоспроможних банків виключно у спосіб, встановлений Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно якому Фонд здійснює виплату коштів в межах гарантованої державою суми відшкодування (200 000,00 грн.) вкладникам неплатоспроможного банку, які включені в Загальний реєстр вкладників.
Оскільки виконавча дирекція Фонду затверджує Загальний реєстр виключно на підставі Переліку вкладників, складеного та наданого уповноваженою особою Фонду, а позивачку не було включено уповноваженою особою до Переліку вкладників, Фонд гарантування не мав правових підстав здійснюватися відповідні процедури по включенню позивачки до Загального реєстру.
Крім того, у Фонду гарантування відсутні правові підстави для виплати гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом в силу вимог ч. 7 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у зв'язку із припиненням виплат гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами, внаслідок подачі документів державному реєстратору та внесення запису про припинення юридичної особи ПАТ КБ «Стандарт».
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, погодився з відповідачем, що у зв'язку із завершенням виплати гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи, тобто 16.05.2019, відповідач в силу прямої вказівки закону України не вправі здійснити виплату позивачу саме гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у відповідності до норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, втім зробив помилкові висновки про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частиною третьої статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, особливості виконання банком власних зобов'язань перед контрагентами в разі віднесення банків до категорії неплатоспроможних та запровадження в банках тимчасової адміністрації або початку процедури ліквідації таких банків, встановлюється, окрім ЦК України, спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI.
Цим Законом, як в ньому зазначено, встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відповідно до визначених у статті 2 Закону №4452-VI термінів, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката;
система гарантування вкладів фізичних осіб - сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб'єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники;
уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Відповідно до ст.3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права.
Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (ст.4 Закону № 4452-VI).
До повноважень виконавчої дирекції Фонду у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку належить затвердження ліквідаційного балансу та звіту уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідаційної процедури (п.15 ч.5 ст. 12 Закону №4452-VI).
Згідно з положеннями частин третьої, п'ятої статті 34 Закону №4452-VI виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Частиною першою статті 35 Закону №4452-VI передбачено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду.
Оплата праці уповноваженої особи Фонду здійснюється Фондом у межах затвердженого штатного розпису (частина шоста статті 35 Закону №4452-VI).
Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку Закону №4452-VI (частина восьма статті 35 Закону №4452-VI).
Проаналізувавши процедуру визначення уповноваженої особи Фонду, обсяг її повноважень, порядок оплати праці, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що уповноважена особа Фонду за своїм правовим статусом є представником Фонду, який діє у межах повноважень, наданих Фондом, отримує визначену Фондом оплату, несе відповідальність перед Фондом. Уповноважена особа Фонду у правовідносинах з іншими особами виступає як представник Фонду у межах делегованих ним повноважень.
За дії/ бездіяльність такої особи перед іншими суб'єктами правовідносин відповідальність несе Фонд.
Вказане відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 757/56680/16-ц.
Відповідно до пунктів 2-4 частини третьої статті 12 Закону №4452-VI виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами відповідно до цього Закону та затверджує реєстри відшкодувань вкладникам у порядку та у черговості, що встановлені нормативно-правовими актами Фонду.
Частиною першою статті 26 Закону №4452-VI визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів (частина друга статті 26 Закону №4452-VI).
Відтак, одним із основних завдань (функцій) Фонду є відшкодування вкладникам коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, сума якого не може бути меншою 200000 гривень.
Окрім того, Фонд виконує функцію виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом, та, зокрема, вирішує питання про задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку за рахунок майна такого банку.
Виходячи з наведених правових норм, суд першої інстанції правильно встановив, що позивачка, як клієнт банку, яка уклала договір банківського рахунку в ПАТ КБ «Стандарт» і якій банк відкрив поточний рахунок, в розумінні Закону №4452-VI є вкладником, а кошти на її банківському рахунку в сумі 136000,00 грн. є вкладом, на який поширюються основні завдання (функцій) Фонду щодо забезпечення такого вкладу державною гарантією у вигляді граничного розміру відшкодування коштів за цим вкладом.
Також суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що згідно Закону №4452-VI правовідносини щодо отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника, та у таких правовідносинах Фонд виконує функції з організації виплати гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна), і у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги до держави в особі Фонду.
Отже, суб'єктом, відповідальним за забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та відшкодування кожному вкладнику банку гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, є Фонд, котрий виконує власні спеціальні функції та завдання безпосередньо та/або делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора та ліквідатора неплатоспроможного банку уповноваженій особі Фонду - працівнику Фонду, який діє від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, підзвітний Фонду та несе відповідальність перед Фондом, та за дії якого відповідальність несе Фонд.
Судом з урахуванням положень ч.4 ст.78 КАС України встановлено, що право позивачки на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду підтверджено постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 у справі № 804/254/17, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 12.07.2019 і набрала законної сили.
При цьому, тільки після перегляду постанови суду апеляційної інстанції у Верховному Суді (суді касаційної інстанції) позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені, оскаржувана ОСОБА_1 бездіяльність уповноваженої особи Фонду визнана протиправною судовим рішенням, яке набрало законної сили вже після дати завершення Фондом процедури ліквідації банку та припинення повноважень Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт».
Згідно ч.7 ст. 26 Закону №4452-VI, на яку посилається відповідач і суд першої інстанції, обґрунтовуючи своє рішення про відмову в задоволенні позову, Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
Відповідно до ч.4 ст.53 Закону №4452-VI у день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повноваження Фонду як ліквідатора щодо такого банку припиняються і Фонд надсилає Національному банку України звіт про завершення ліквідації банку.
Фонд не пізніше наступного дня після закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку розміщує на офіційному веб-сайті Фонду оголошення про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування (ч.3 ст. 28 Закону №4452-VI).
З приводу застосування наведеної норми ч.7 ст. 26 Закону №4452-VI суд апеляційної інстанції зазначає, що таке правове регулювання правовідносин між вкладником банку та Фондом щодо відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду передбачено за умови правомірної поведінки учасника цих правовідносин - Фонду.
В спірному випадку вимоги позивача обумовлені протиправною бездіяльністю Фонду, Уповноваженої особи Фонду, що встановлено відповідним судовим рішенням, яке набрало законної сили і підлягає виконанню, тому внесення запису в ЄДРПОУ про ліквідацію банку як юридичної особи за встановлених у справі обставин не може бути підставою позбавлення позивачки права на отримання гарантованою державою Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» суми відшкодування за її вкладом.
Саме встановлена в судовому порядку протиправна бездіяльність уповноваженої особи Фонду - своєчасне не включення позивачки до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, мала своїм наслідком невиплату Фондом гарантованої суми відшкодування за вкладом позивачки.
При цьому слід враховувати, що, як вказано вище, у правовідносинах, що склалися між позивачкою та Фондом, останній виконує функції з організації виплати позивачці гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації ПАТ КБ «Стандарт», і у вказаних відносинах у позивачки виникають майнові вимоги до держави в особі Фонду.
Стосовно доводів відповідача про невідшкодування Фондом гарантованої позивачці суми за вкладом з підстав не включення її уповноваженою особою Фонду до Переліку вкладників, внаслідок чого Фонд не мав правових підстав здійснювати відповідні процедури по включенню позивачки до Загального реєстру та застосування процедури відповідного відшкодування суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно наведених вище правових норм уповноважена особа Фонду є працівником Фонду, яка у правовідносинах з іншими особами виступає як представник Фонду у межах делегованих повноважень і відповідальність за дії/бездіяльність уповноваженої особи несе Фонд.
І в спірному випадку саме через протиправну бездіяльність уповноваженої особи Фонду Фондом протиправно відмовлено ОСОБА_1 у виплаті гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди.
Отже, обов'язок доведення відсутності вини покладається на заподіювача шкоди, тобто до спростування презумпції вини особа, яка завдала шкоду, вважається винною у завданні шкоди (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-2).
Частиною першою статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Таким чином, відповідальність за невиплату вкладнику гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, право на одержання якої має вкладник, та за шкоду, завдану вкладнику такою невиплатою, діючим законодавством покладено на Фонд, котрий в обґрунтування відсутності своєї вини у невиплаті гарантованої суми відшкодування не вправі посилатися на невчинення тих чи інших уповноваженою особою Фонду, яка є працівником Фонду і діє від імені Фонду, підзвітна Фонду і відповідає перед Фондом, та за дії якої відповідає Фонд.
Безпідставне не виключення позивачки до Переліку вкладників мало наслідком відсутність інформації щодо вкладника у Загальному реєстрі вкладників ПАТ КБ «Стандарт», та стало підставою для відмови у виплаті позивачці гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, що не свідчить про відсутність вини Фонду у невиплаті позивачці гарантованої суми відшкодування та не звільняє Фонд від обов'язку виплатити їй гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.
Відтак, обумовлена протиправна бездіяльність працівника Фонду призвела до невиплати позивачці гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду і, як наслідок, порушено права та гарантії позивачки, надані їй як вкладнику у відповідності до Закону №4452-VI.
Суд апеляційної інстанції не приймає доводи Фонду про відсутність у нього будь-яких первинних документів по вкладникам, оскільки при складанні Загального реєстру використовуються виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку вкладників.
Як вже зазначалось вище, уповноважена особа Фонду це безпосередньо працівник Фонду, який діє від імені Фонду та підзвітний Фонду і несе відповідальність перед Фондом, та за дії якого відповідальність несе Фонд. У разі допущення бездіяльності уповноваженою особою Фонду у вчиненні дій щодо подання додаткової інформації про вкладника для включення до Загального реєстру осіб, що мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, Фонд в силу Закону несе відповідальність перед вкладником.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що за встановлених у справі обставин неможливість для позивачки отримати гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду через протиправну бездіяльність Фонду, який незважаючи на рішення у справі № 804/254/17, яке набрало законної сили, відмовив позивачці у виплаті належних їй сум банківського вкладу, становить втручання у її право на мирне володіння своїм майном та є порушенням вимог ст. 6 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Отже порушене право позивачки підлягає захисту шляхом стягнення на її користь з відповідача гарантованої суми відшкодування за вкладом в розмірі 136000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції не приймає доводи відповідача з приводу пропуску строку звернення позивача до суду.
Відповідач помилково пов'язує факт отримання позивачкою відповіді Фонду від 26.09.2019 за №34-036-16731/19 на її звернення про виплату відшкодування коштів за вкладом з початком строку звернення до суду за захистом порушених прав.
Як встановлено вище, позивачка звернулась до суду з позовом з приводу порушеного права повернути свій вклад з 20.05.2015 внаслідок бездіяльності уповноваженої особи Фонду, визнаної протиправною судовим рішенням у справі № 804/254/17.
Приймаючи до уваги, що виконання судового рішення зобов'язального характеру не потребувало від вкладника вчинення додаткових дій, як то подання заяви до Фонду тощо, ОСОБА_1 було подано заяву (довільної форми) до Фонду із проханням виконати судове рішення у справі № 804/254/17, яке набрало законної сили, та виплатити ОСОБА_1 гарантовану суму відшкодування за вкладом згідно Договору, втім означене вище судове рішення у справі № 804/254/17 на час звернення позивачки до суду залишилось невиконаним.
Стосовно обов'язку виконання судового рішення суд апеляційної інстанції вважає за необхідним послатись на практику Європейського Суду з прав людини, який зазначає, що право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі Войтенка; рішення у справі «Ромашов проти України», «Дубенко проти України», «Козачек проти України»). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України», у справі «Крищук проти України»).
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, з невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року у справі №160/6499/20 скасувати, прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у виплаті ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом (депозитом) за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) № 77520 від 11.02.2015.
Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 гарантовану суму відшкодування за вкладом (депозитом) за договором банківського вкладу № 77520 від 11.02.2015 в розмірі 136 000 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко