22 березня 2021 року м. Дніпросправа № 804/8653/17
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
судді - доповідача Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року в адміністративній справі № 804/8653/17 (суддя І інстанції - Кальник В.В.)
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України,
треті особи: Первинна професійна спілка "Правозахисники країни",
Управління патрульної поліції в у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції,
про визнання протиправним та скасування наказу,
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 17 серпня 2017 року № 1277 Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани інспектора роти № 6 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в місті Дніпрі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року адміністративний позов задоволений.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається, що суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт пояснює, що за результатами службового розслідування в діях позивача встановлена наявність дисциплінарного проступку, який виразився у сні під час несення служби, що є порушенням вимог п. 2.1 Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 № 4/1, ст. 12, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. п. 1, 4, 9 ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України». Тому, на думку відповідача, вчинення позивачем дисциплінарного проступку встановлено належним чином. За таких обставин, до позивача правильно застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани. Крім того, вказує, що зменшення розміру премії не є дисциплінарним стягненням, тому догана та зменшення розміру премії не є одним видом юридичної відповідальності. Також апелянт вважав, що Позивачем пропущений строк звернення до суду, проте суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеним обставинам.
Від позивача та третіх осіб відзиви на апеляційну скаргу не надходили.
ОСОБА_1 (позивач) наказом ДПП від 21.01.2016 № 9 о/с призначений на посаду інспектора роти № 6 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в місті Дніпрі ДПП (надалі - УПП).
04.07. 2017 на підставі наказу ДПП № 3182 «Про призначення та проведення службового розслідування» призначено проведення службового розслідування для встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 45-46).
03.08.2017 за результатами службового розслідування складено висновок (т. № 1 а.с. 63-74).
У висновку службового розслідування від 03.08.2017 зазначено, що 20.02.2017 о 04:23:49 год. інспектор роти № 6 батальйону № 2 УПП в м. Дніпрі ДПП лейтенант поліції ОСОБА_2 , як член екіпажу «Атлет-0609» поставив на службовому планшеті НОМЕР_1 завдання «Технічна перерва - мийка авто».
20.02.201 близько 06:00 години ранку поліцейські екіпажу моніторингу «Атлет 0015» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 прийняли рішення про перевірку несення служби співробітниками екіпажу «Атлет-0609», які знаходились на території УПП в м. Дніпрі зі службовим завданням «Технічна перерва мийка автомобіля» вже близько 1 години 22 хвилин. Наблизившись до автомобіля зазначеного екіпажу, співробітники екіпажу моніторингу «Атлет 0015» з'ясували, що лейтенант поліції ОСОБА_2 миє машину, а лейтенант поліції ОСОБА_1 спить на передньому пасажирському сидінні автомобіля. Факт сну зафіксовано на відео та фото засоби, після того, як ОСОБА_1 прокинувся, його було ознайомлено з відео та фото матеріалами.
Про факт сну повідомлено командира роти № 6 батальйону № 2 УПП м. Дніпрі ДПП лейтенанта поліції Людвика С.В., який подав рапорт, зокрема, про депреміювання лейтенанта ОСОБА_1 .
Під час службового розслідування ОСОБА_1 пояснив, що 20.02.2017 патрулював у складі екіпажу «Атлет 0069» спільно з інспектором роти № 6 батальйону № 2 УПП м. Дніпрі ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_2 Лейтенант поліції ОСОБА_2 , як член екіпажу «Атлет-0609» поставив на службовому планшеті НОМЕР_1 завдання «Технічна перерва - мийка авто». Находячись на території УПП в м. Дніпрі лейтенант поліції ОСОБА_2 здійснював прибирання зовнішньої частини службового автомобіля, а він займався впорядкуванням речей у середині службового автомобіля та повторював нормативно-правову базу. На питання капітана поліції ОСОБА_5 відповів, що не спить.
Розглянувши матеріали службового розслідування, комісія дійшла висновку про вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 , що виразився у сні під час несення служби, що є порушенням вимог ст. 12, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, п. п. 1, 3, 4, 7 ч. 1 ст. 7, п. 3 ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2016 року № 3460-ІУ, п. 6 ч. 10 Розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої Наказом МВС України від 01.02.2016 № 70.
Висновок службового розслідування, призначеного наказом від 04.07.2017 № 3182б, затверджений начальником Департаменту патрульної поліції 04.08.2017.
Наказом ДПП від 17.08.2017 № 1277 позивача за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у сні під час несення служби, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (т. № 1 а.с. 55-56).
Позивач ознайомлений з наказом від 17.08.2017 № 1277 під особистий підпис 27.09.2017, відомості про що містяться на другій сторінці наказу № 1277.
Вважаючи наказ від 17.08.2017 № 127 в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що видання оскаржуваного наказу від 17.08.2017 № 1277 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани є фактично накладенням дисциплінарного стягнення вдруге за одне й те саме дисциплінарне правопорушення, оскільки за той самий дисциплінарний проступок позивача вже притягнуто до відповідальності у вигляді позбавлення премії наказом від 03.03.2017 № 1087, який в подальшому скасований рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року по справі № 804/4588/17, що, в силу положень Дисциплінарного статуту та, виходячи із змісту ст. 61 Конституції України, є неприпустимим. Крім того, з огляду на зміст рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 у справі № 804/4588/17 та рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 у справі № 804/4588/17, суд першої інстанції вважав не підтвердженим встановлений відповідачем факт допущення позивачем дисциплінарного проступку, яке виразилося у сні під час несення служби.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої - третьої статті 99 КАС України (в редакції, що діяла на час подання позову), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пунктом 15 частини першої статті 3 КАС України (у вказаній редакції) визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно з частинами першою та другою статті 59 Законом України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже служба в поліції є публічною службою.
Аналогічні положення щодо строку звернення до адміністративного суду, у тому числі у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, передбачені частинами першою - третьою та п'ятою статті 122 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже у випадку, коли особа вважає, що її права під час прийняття на публічну службу, проходження чи звільнення з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду в більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Таке законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Предметом позову є правомірність наказу від 17.08.2017 № 1277 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Відтак, враховуючи норми частини 3 статті 99 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), характер правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, строк звернення до адміністративного суду щодо оскарження наказу від 17.08.2017 № 1277 складає один місяць.
Згідно з ч. 1 ст. 103 КАС України (у редакції, чинній на дату звернення з позовом до суду) перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено під час розгляду справи позивач дізнався про притягнення до дисціплінарної відповідальності 27.09.2017.
Отже строк на звернення до адміністративного суду щодо оскарження наказу від 17.08.2017 № 1277 почав перебіг 28.09.2017 і сплинув 27.10.2017.
Водночас позивач звернувся позовом про визнання протиправним та скасування наказу до суду першої інстанції лише 14.12.2017.
Відтак, позивачем пропущений строк звернення до суду.
Колегія суддів підкреслює, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінувати учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
При цьому, Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Оскаржуючи наказ від 17.08.2017, позивач у позові зазначає про те, що він ознайомився з оскаржуваним наказом лише 26.10.2017. Але це твердження позивача спростовується матеріалами справи, оскільки особистий підпис позивача на спірному наказі датовано 27.09.2017.
Статтею 100 КАС України (у редакції, чинній на дату звернення з позовом до суду) встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
На підставі частини третьої статті 3 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною третьою статті 123 КАС України (у вказаній редакції) якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Так, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів про поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, які б унеможливили своєчасно звернутися за судовим захистом. Посилання позивача на свою необізнаність щодо повернення попереднього позову судом через неусунення недоліків позовної заяви є непереконливим, оскільки процесуальна поведінка цілком залежить від волі самого позивача.
Крім того, попередній позов був повернутий ухвалою суду від 7 грудня 2017 року, а новий позов поданий позивачем уже 14 грудня 2017 року, що спростовує твердження позивача про необізнаність. Підставою ж повернення позову в ухвалі від 7 грудня 2017 року судом зазначено невиконання позивачем вимог ухвали від 6 листопада 2017 року, якою позов залишався без руху для усунення недоліків. Натомість, позивач ухвалу про повернення йому позову не оскаржив, тобто з викладеними в ній обставинами погодився, і подав новий позов уже з пропуском строку звернення до суду, а тому колегія судів вважає, що зазначені позивачем обставини не є поважною причиною пропуску місячного строку звернення до суду.
Позивачем не наведено жодного іншого аргументу для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
За таких обставин, колегія суддів виходить з того, що позовна заява позивачем подана з пропуском строку звернення до адміністративного суду
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі, і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно із приписами пункту 8 частини 1 статті 240 КАС суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини 1 статті 319 КАС судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 240 цього Кодексу.
У зв'язку поданням позовної заяви з пропуском строку звернення до адміністративного суду, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції суперечать матеріалам справи, обставини, що мають значення для справи, не відповідають висновкам суду першої інстанції, у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню, а позовна заява -залишенню без розгляду.
Оскільки справа відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України відноситься до категорії незначних, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року в адміністративній справі № 804/8653/17 скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної служби Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 17.08.2017 № 1277 залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко