23 березня 2021 року м. Дніпросправа № 160/4941/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чередниченка В.Є.,
за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2020р. у справі №160/4941/20
за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до: про:Головного управління ДПС у Дніпропетровській області визнання протиправною та скасування вимоги
05.05.2020р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про часткове скасування вимоги про сплату боргу. /а.с. 2-4/.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2020р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №160/4941/20 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 19/.
Позивач, посилаючись у адміністративному позові з урахуванням уточнень до нього / а.с. 15-17/, на те, що вона зареєстрована фізичною особою-підприємцем та є платником єдиного податку по спрощеній системі оподаткування, а також вона є пенсіонером. У квітні 2020р. за допомогою засобів поштового зв'язку нею було отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-39313-53/61 від 14.04.2020р. на суму 9990,99 грн.. Позивач вважає цю вимогу необґрунтованою та безпідставною з огляду на те, що вона як пенсіонер може бути платником єдиного внеску лише за умови добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але вона заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не подавала та не укладала відповідного договору. У січні 2019р. нею було помилкового подано звіт про нарахування доходу зареєстрованих осіб та суми єдиного внеску (Додаток№5) за 2018р. до податкового органу за місцем обліку, але з огляду на відсутність належним чином оформленої її добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування шляхом подання відповідної заяви та укладенням договору цей звіт не можна вважати її згодою на участь, вона не була зобов'язана протягом 2018р. сплачувати суми єдиного соціального внеску та подавати звіти. Враховуючи відсутність законодавчо встановленого способу (механізму) виправлення помилок в раніше поданому звіті про нарахування доходу зареєстрованих осіб та суми єдиного внеску (Додаток№5) вона змушена звернутись до суду та просила суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-39313-53/61 від 14.04.2020р. на суму 9828,65 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2020р. у справі №160/4941/20 адміністративний позов задоволено, визнано протиправнимою та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-39313-53/61 від 14.04.2020р. на суму 9858,65 грн.. / а.с. 36-38/.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу / а.с. 45-46/ та 01.02.2021р. матеріали цієї апеляційної скарги та матеріали справи №160/4941/20 надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду / а.с. 44/.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021р. у справі №160/4941/20 апеляційна скарга відповідача була залишена без руху та заявнику апеляційної скарги надано строк для усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги / а.с. 50/.
У встановлений судом строк відповідачем зазначені вищезазначеною ухвалою суду недоліки апеляційної скарги були усунуті / а.с. 53-55/ та ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 12.02.2021р. у справі №160/4941/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС У Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2020р. у справі №160/4941/20 / а.с. 64/ і справу призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 14 годин 30 хвилин 23.03.2021р. / а.с. 65/, про що судом апеляційної інстанції було належним чином повідомлено учасників справи / а.с. 65-69/.
Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушення норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 10.07.2020р. у цій справі та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 10.07.2020р. скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову.
У судове засідання 23.03.2021р. позивач (або його представник) не з'явився. Позивач про день, годину та місце розгляду справи повідомлений, про поважність причин не явки у судове засідання, або про можливість розгляду справи у свою відсутність, суд у встановленому законом порядку не повідомив. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача (або його представника).
Заслухавши у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції встановлено, та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування і знаходиться на обліку у відповідача / а.с. 7-9/, та ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком з грудея 2012р. / а.с. 10/.
Також судом встановлено, що у січні 2019р. позивачем було подано до податкового органу за місцем обліку звіт про нарахування доходу зареєстрованих осіб та суми єдиного внеску (Додаток№5) за 2018р. / а.с. 5/.
У кінці квітня 2020р. за допомогою засобів поштового зв'язку позивачем було отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-39313-53/61 від 14.04.2020р. на суму 9990,99 грн. / а.с. 6/, яа і є предметом оскарження у цій справі.
Спірні відносини, які виникли між сторонами у цій справі, врегульовано положеннями Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон ), який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, та положеннями Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015р. (далі - Інструкція).
Сукупний аналіз положень ст.ст. 1,2,4 Закону та п. 1 Розділу ІІ Інструкції,п. 5 розділу IV Інструкції дає можливість зробити висновок про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску, яким є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, можливе при наявності двох умов:
- по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда,
- по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу,
при цьому необхідно нормами чинного законодавства визначено, що виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Положеннями ч. 3 ст. 10 Закону та Розділом V Інструкції визначено порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, яким передбачено, що особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до податкового органу за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, і податковий орган, який отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. При цьому з особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, податковим органом в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тоді як аналіз положень Закону та Інструкції дає можливість зробити висновок про те, що подання особою «Звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (Додаток№5) не може свідчити про добровільну участь особи у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Під час розгляду цієї справи як судом першої так і апеляційної інстанції відповідачем у справі не було надано суду належних доказів щодо звернення до нього ФОП ОСОБА_1 з заявою про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та укладення з нею у встановлені законом строки відповідного договору.
Приймаючи до уваги наведені норми чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, та враховуючи, що під час розгляду справи встановлено, та підтверджено належними письмовими доказами, що, позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, колегія суддів вважає, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивача звільнено від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування і позивач не має обов'язку щодо його сплати.
Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, яка висловлена під час розв'язання аналогічних відносин в постанові від 20.03.2018р. у справі № 805/2195/17-а.
Отже приймаючи до уваги вищенаведене колегія суддів вважає, що відповідач у справі під час прийняття рішення (вимоги про сплату боргу) на суму 9828,65 грн. діяв не у спосіб, який визначено чинним законодавством, що є підставою для скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог та постановив правильне рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог у цій справі, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 10.07.2020р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2020р. у справі №280/3021/19 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Повний текст виготовлено та підписано 29.03.2021р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова
суддя В.Є. Чередниченко