29 березня 2021 р. Справа № 520/6021/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2020, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків по справі № 520/6021/2020
за позовом ОСОБА_1
до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку 456,02 гри в день за період з 26.12.2017 по 13.02.2020 року терміном 780 календарних днів в сумі 355695,60 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року вказаний адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Зобов'язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 26.12.2017 по 13.02.2020 року в сумі 12519 (дванадцять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 77 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року по справі №520/6021/2020, та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру, а тому підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 117 КЗпП України відсутні.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.
Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗС України (по особовому складу) від 15.12.2017 року № 603 позивача звільнено у запас за пунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з урахуванням вимог підпункту "і" пункту 1 частини восьмої цієї самої статті.
Зі змісту довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України від 23.09.2020 року №305/803, судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2017 року №70 позивачу було нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 93256,25 грн. (7460,50 (розмір грошового забезпечення за останньою займаною посадою на день звільнення, якого здійснюється розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні) * 50% * 25 років) (а.с.56).
Із списків частини позивач виключений з 26.12.2017 р. наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 70 від 26.12.2017 р., відповідно до якого позивачу була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 календарних років (а.с. 15).
Зі змісту позовної заяви судом першої інстанції встановлено, що фінансовим управління Генерального штабу Збройних сил України під час обрахунку вихідної допомоги не було враховано щомісячну додаткову грошову винагороду. 15.01.2018 року ОСОБА_1 звернувся до командування військової частини НОМЕР_2 та до фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України із відповідною заявою про надання довідки про додаткові види грошового забезпечення, в тому числі щомісячну грошову винагороду, з якої обчислюється оспорювана одноразова грошова допомога при звільнені, проте Військова частина НОМЕР_2 та фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України відмовили у складанні відповідної довідки.
Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із відповідним позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 року по справі №820/741/18 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ), Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України (Повітрофлотський проспект, б. 6, м. Київ, 03168), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3під., 2 пов., 61022) про визнання протиправними дій (бездіяльності), зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не внесення у довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії від 27 грудня 2017 р. за № 10/1754 щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, грошової премії за підсумками 2015 року, грошової премії за підсумками першого півріччя 2017 року, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення з військової служби з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; визнано протиправною бездіяльність фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України щодо не внесення у довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії від 27 грудня 2017 року за № 305/937, щомісячної додаткової грошової винагороди, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення з військової служби з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; зобов'язано військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) скласти нову довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, які ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_4 ) отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення з військової служби, яка містить, щомісячну додаткову грошову винагороду, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, грошову премію за підсумками 2015 року, грошову премію за підсумками першого півріччя 2017 року та подати зазначену довідку до Харківського обласного військового комісаріату (ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ); зобов'язано фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України (код ЄДРПОУ 22990368) скласти нову довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, які ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення з військової служби, яка містить, щомісячну додаткову грошову винагороду, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік та подати зазначену довідку до Харківського обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ); стягнуто з Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) суму сплачено судового збору в розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок); стягнуто з Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України (Повітрофлотський проспект, б. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 22990368) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) суму сплачено судового збору в розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок); в задоволенні інших позовних вимог -відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018 року апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України залишено без задоволення; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 р. по справі № 820/741/18 в частині задоволення вимог до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про зобов'язання вчинити певні дії - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.12.2019 року касаційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України задоволено частково; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018 р. скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 та фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України та зобов'язання скласти нову довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення з військової служби, яка містить, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, грошову премію за підсумками 2015 року, грошову премію за підсумками першого півріччя 2017 року та подати зазначену довідку до Харківського обласного військового комісаріату і в цій частині відмовлено в задоволенні позовних вимог; в решті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2018р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018р. залишено без змін.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року по справі №520/10003/19 позов ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено в повному обсязі; визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України, яка полягала у нездійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби; зобов'язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби, однією сумою.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №520/10003/19 апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України - залишено без задоволення; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року по справі № 520/10003/19 - залишено без змін.
Судом першої інстанції зі змісту рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року по справі №520/10003/19 встановлено, що позивач звертався до фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України з проханням перерахувати та виплатити йому одноразову грошову винагороду по звільненню з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, проте листом від 29.08.2019 року (вих. №305/1459) фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України відмовило у здійсненні перерахунку та виплати одноразової грошової винагороди по звільненню.
13 лютого 2020 року відповідачем добровільно виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду 29.10.2019 року по справі № 520/10003/19 шляхом нарахування та виплати заборгованості у розмірі 55953,75 грн. на картковий рахунок, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки по рахунку та довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 23.09.2020 року №305/803.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, 16.03.2020 року він подав до відповідача заяву, в якій зазначив що відповідачем добровільно виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року по справі № 520/10003/19, однак оскільки дії військової частини НОМЕР_2 визнано протиправними та одноразова грошова допомога при звільненні є складовою його грошового забезпечення, яка була виплачена не в повному обсязі, просив відповідача нарахувати та виплатити середній розмір грошового забезпечення за період з дати виключення зі списків особового складу військової частини по дату виплати перерахованої одноразової грошової допомоги при звільненні.
Листом Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 24.04.2020 року №305/779 позивача повідомлено про відсутність підстав для нарахування середнього розміру грошового забезпечення, оскільки розрахунок проведений в повному обсязі, затримок по виплаті заробітної плати не було.
Позивач, не погоджуючись із зазначеною бездіяльністю відповідача, звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року N 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Разом з тим, вказаними нормативними актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення особам за час затримки розрахунку.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Таким чином, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зокрема, затримку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з ним розрахунок у строки, зазначені статтею 116 цього Кодексу.
За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відтак, враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 31.10.2019 у справі 2340/4192/18.
Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).
Колегією суддів встановлено, що позивач у зв'язку з порушенням відповідачем його права на виплату у належному розмірі одноразової грошової допомоги при звільненні, право на яке встановлено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року по справі №520/10003/19, просить визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 26.12.2017 по 13.02.2020 року.
При цьому, колегія суддів враховує відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена Постановою № 889, у зв'язку з чим суд приймаючи рішення у справі № 520/10003/19 дійшов висновку про наявність спору між позивачем та відповідачем з приводу виплати належних працівникові сум при звільненні.
Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, 13.02.2020 року відповідачем було виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №520/10003/19 шляхом нарахування та виплати недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні на картковий рахунок у розмірі 55953,75 грн.
При цьому, позивача було знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу військової частини 26.12.2017 р., наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 70 від 26.12.2017 р.
Таким чином, виплата одноразової грошової допомоги при звільненні у належному розмірі позивачеві була здійснена 13.02.2020, тобто відповідачем фактичний розрахунок з позивачем при звільненні проведено поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП.
Отже, враховуючи, що позивача було знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу військової частини 26.12.2017 року, при цьому відповідачем було проведено остаточний розрахунок із позивачем 13.02.2020 року шляхом виплати недоплаченої частини одноразової допомоги при звільненні, то середній заробіток (грошове забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня присудження ОСОБА_1 заборгованості за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року по справі №520/10003/19 має бути проведено за період з 26.12.2017 року по 13.02.2020 року.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що на момент звільнення позивача з військової служби був відсутній спір стосовно суми одноразової допомоги при звільненні, у зв'язку з чим у відповідача відсутній обов'язок нарахування та виплати середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, виходячи з наступного.
З аналізу зазначених вище законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під “належними звільненому працівникові сумами” необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).
Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.
Аналогічні висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 26.02.2020 у справі 821/1083/17, від 29.04.2020 у справі 821/569/17.
Синтаксичний розбір текстуального змісту статті 117 КЗпП України дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.
Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.
Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
Аналогічні висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19.
Колегія суддів зазначає, що за висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц тривалість часу з моменту звільнення до моменту звернення за стягненням недоплачених сум підлягають врахуванню під час вирішення питання про розмір стягнення середнього заробітку. Між тим, така обставина не є підставою для відмови, а лише підлягає врахуванню при обчислення суми середнього заробітку, що підлягає стягненню.
При цьому, колегія суддів зазначає, що наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗС України (по особовому складу) від 15.12.2017 року № 603 позивача звільнено у запас за пунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з урахуванням вимог підпункту "і" пункту 1 частини восьмої цієї самої статті. З 26.12.2017 р. наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 70 від 26.12.2017 р. позивач виключений із списків військової частини (а.с. 15).
Згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 року по справі № 820/1533/18 судом встановлено, що позивач 09.01.2018 року звертався із заявою до командира в/ч НОМЕР_1 з проханням здійснення виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
На свою заяву позивач отримав відповідь за підписом т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 , в якій запропоновано, у зв'язку з відсутністю у складі в/ч НОМЕР_1 структурних підрозділів, які здійснюють технічне, тилове та фінансове забезпечення, звернутись до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Позивач 01.02.2018 року звернувся з заявою до начальника ЦЗСД МО та ГШ ЗС України в якій просив: ЦЗСД МО та ГШ ЗС України виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в розмірі 31161 грн.93 коп.
На вказану заяву позивач отримав відповідь від ЦЗСД МО та ГШ ЗС України датовану 08.02.2018 р №292/715 в якій зазначено про втрату ним статусу військовослужбовця з 26.12.2017 року, що свідчить про відсутність підстав для виплати компенсації вартості за неотримане речове майно, не дивлячись на те, що в наказі командира в/ч НОМЕР_1 № 70 від 26.12.2017р. міститься вказівка про виплату грошової компенсації.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 року по справі №820/1533/18 залишене без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2018 року визнано протиправною бездіяльність Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, та наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 70 від 26 грудня 2017року; стягнуто з Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно звільненому у запас з правом носіння військової форми одягу у розмірі 31161 (тридцять одна тисяча сто шістдесят одна) гривня 93 коп.
Також Харківським окружним адміністративним судом у рішення від 29.10.2019 року у справі №520/10003/19 встановлено, що позивач звертався із заявою про здійснення нового розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, що отримана під час проходження служби.
Відповідач листом від 29.08.2019 №305/1459 відмовив позивачу у здійсненні нового розрахунку та відповідно виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, посилаючись на відсутність підстав.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року по справі №520/10003/19 залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України, яка полягала у нездійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби; зобов'язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби, однією сумою.
За приписами ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 року по справі № 520/11116/19 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 70 від 26.12.2017 р. відомостей про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 р. по 2017 р., виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26.12.2017 р.; зобов'язано Військову частину НОМЕР_6 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не використані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 р. по 2017 р., виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26.12.2017 р.
Таким чином, протягом тривалого часу після звільнення між позивачем та відповідачем був наявний спір про ненараховані та невиплачені суми в зв'язку з чим позивач неодноразового звертався до суду з метою здійснення остаточно розрахунку при звільненні.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
При цьому, колегія суддів враховує, що доводів щодо не погодження відповідача з проведеним судом першої інстанції обрахунком середнього заробітку за період з 26.12.2017 року по 13.02.2020 року апеляційна скарга не містить.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року у справі №520/6021/2020 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 по справі №520/6021/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський