24 березня 2021 р.Справа № 440/7563/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , П'янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 року, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/7563/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій щодо не виплати недоотриманої пенсії з 07.10.2009 по 04.02.2019 протиправними та зобов'язання виплатити недоотриману пенсію за період із 07.10.2009 по 04.02.2019, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2021р. закрито провадження в адміністративній справі.
Позивач, не погодившись з даною ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи зазначену ухвалу суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги процесуального права. Вказує, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для закриття провадження по справі.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, надіслали на адресу суду клопотання про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 у справі №440/3548/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (Крюківський відділ) від 28.02.2019 №9 про відмову громадянці ОСОБА_1 в поновленні виплати раніше призначеної пенсії в Україні. Визнано протиправним та скасовано рішення Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (Крюківський відділ) від 25.03.2019 №12 про відмову громадянці ОСОБА_1 в поновленні виплати раніше призначеної пенсії в Україні. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії, що надійшла до пенсійного органу 05.02.2019 з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому суд у даному рішенні зазначив, що зважаючи на невжиття позивачем до 05.02.2019 жодних активних дій щодо звернення до органу ПФУ з метою поновлення виплати їй пенсії, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області провести поновлення виплати пенсії позивачці з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.
Зазначене рішення суду набрало законної сили 08.01.2020.
Проте, 27 березня 2020 року адвокат Меламед Вадим Борисович, діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 та зобов'язати відповідача поновити виплати пенсії позивачу з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 у справі № 440/1700/20, яка залишена без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2020, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1
17 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій щодо не виплати недоотриманої пенсії з 07.10.2009 по 04.02.2019 протиправними та зобов'язання виплатити недоотриману пенсію за період із 07.10.2009 по 04.02.2019, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, позивач заявляє позовні вимоги між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яким уже надано правову оцінку в судому рішенні, яке набрало законної сили.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Зі статті ст. 238 КАСУ встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Умовами застосування цієї підстави для закриття провадження є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); остаточне вирішення тотожного спору постановою чи ухвалою, яка перешкоджає повторному зверненню до суду (про відмову у відкритті провадження чи закриття) провадження); набрання судовим рішенням в іншій справи законної сили.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті самі позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що постанова чи ухвала, яка набрала законної сили, постановлена за позовом, який є тотожним за позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У розумінні адміністративного процесуального закону підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутись до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Отже, колегія суддів вказує, що справи № 440/3548/19 та 440/1700/20 та дана справа є тотожними, оскільки співпадають і сторони, і предмет спору, і підстави позову, оскільки ОСОБА_1 знову просить зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області поновити виплати пенсії позивача з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів. При цьому щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав наявні рішення, що набрали законної сили, зокрема, по справі №440/3548/19 рішення про часткове задоволення позовних вимог та по справі № 440/1700/20 ухвала про відмову у відкритті провадження по справі.
Колегія суддів зауважує, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.
Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 року у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що провадження по справі слід закрити
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 року по справі № 440/7563/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич Я.В. П'янова
Повний текст постанови складено 29.03.2021 року