29 березня 2021 року справа №200/951/21-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Ястребової Л.В., Гайдара А.В., Сіваченка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивачів Шипіцина Олександра Володимировича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 р. у справі №200/951/21-а (головуючий І інстанції Хохленков О.В., складене у повному обсязі 23.02.2021 року у м. Слов'янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення з боржника основної винагороди від 24.12.2020 р. ВП № 62968170, від 24.12.2020 р. ВП №62968462,-
Позивачі звернулися до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича, в якому просили визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 24.12.2020 р. ВП №62968170, в частині визначення основної винагороди у сумі 5319,00 грн. та визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 24.12.2020 р. ВП № 62968462, в частині визначення основної винагороди у сумі 5319.00 грн., стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу (а.с. 1-10).
В обґрунтування позову представник позивачів зазначив, що Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.12.20 року по справі №200/8992/20-а було визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича про стягнення з боржника основної винагороди від 08.09.2020 ВП № 62968170 в розмірі 11318 грн. та визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича про стягнення з боржника основної винагороди від 08.09.2020 року ВП № 62968462 в розмірі 11318 грн. 24.12.2020 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадження № 62968170 в якої, зокрема, йдеться про стягнення з боржника - ОСОБА_1 основної винагороди виконавця у розмірі, яка дорівнює 10% від суми, що підлягає примусовому стягненню, а саме 5319,00 грн. 24.12.2020 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадження № 62968462, в якої, зокрема, йдеться про стягнення з боржника - ОСОБА_2 основної винагороди виконавця у розмірі, яка дорівнює 10% від суми, що підлягає примусовому стягненню, а саме 5319,00 грн. Позивачі вважають що вищезазначені постанови прийняти приватним виконавцем в порушення низки законодавчих актів України, а саме: частини 2 статті 27, частини 3 статті 45 Закону України «Про виконавче провадження», частини 7 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та пункту 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою КМ України від 08.09.2016 р. № 643. та без урахування вимог постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22.12.20 року по справі №200/8992/20-а.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 112-117).
Не погодившись з таким рішенням представник позивачів подав апеляційну скаргу, вважає висновки викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги, посилаючись на рішення Верховного Суду від 03.03.2020 року у справі №260/801/19 зазначив, що за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі. Також зазначає, що підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження є здійснення приватним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та основна винагорода обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум. Наголошує, що приватним виконавцем не надано доказів здійснення дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що Постановою Донецького апеляційного суду від 11.12.2019 року у справі № 242/2904/16-ц з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було стягнуто солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» (ЄДРПОУ 41904846), заборгованість за кредитним договором № IKAPNABG.209657.001 від 27 грудня 2013 року в сумі 112 338,41 грн. та з кожного окремо у відшкодування судового збору 842,54 грн.
Від ТОВ "Глобал Спліт" до відповідача надійшла заява від 27 серпня 2020 №3447 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №242/2904/16-ц, до якої додано оригінал виконавчого листа.
08.09.2020 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62968170 відносно боржника ОСОБА_1 про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором в сумі 112338,41 грн. та судового збору в розмірі 842,54 грн. (а.с.86).
08.09.2020 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62968462 відносно боржника ОСОБА_2 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором в сумі 112338,41 грн. та судового збору в розмірі 842,54 грн. (а.с.87).
08.09.2020 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович виніс постанову про арешт майна боржника виконавчого провадження ВП № 62968170 відносно боржника ОСОБА_1 яким наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно (а.с. 88).
08.09.2020 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович виніс постанову про арешт майна боржника виконавчого провадження ВП № 62968462 відносно боржника ОСОБА_2 яким наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно (а.с. 89).
19.09.2020 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович виніс постанову виконавчого провадження ВП № 62968170 відносно боржника ОСОБА_1 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яким звернув стягнення на доходи боржника, які вона отримує в УСЗН Військово - цивільної адміністрації м. Авдіївка (а.с. 91).
19.09.2020 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович виніс постанову виконавчого провадження ВП № 62968170 відносно боржника ОСОБА_1 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яким звернув стягнення на доходи боржника, які вона отримує в ПФУ м. Авдіївка (а.с. 93).
19.09.2020 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович виніс постанову виконавчого провадження ВП № 62968462 відносно боржника ОСОБА_2 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яким звернув стягнення на доходи боржника, які він отримує в ПФУ м. Авдіївка (а.с. 94).
19.09.2020 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович виніс постанову виконавчого провадження ВП № 62968462 відносно боржника ОСОБА_2 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яким звернув стягнення на доходи боржника, які він отримує в ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій» (а.с. 96).
Зазначені постанови приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович спрямовував рекомендованими листами боржникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 85, 90, 92, 95, 97, 100).
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.12.20 року по справі №200/8992/20-а було визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича про стягнення з боржника основної винагороди від 08.09.2020 ВП № 62968170 в розмірі 11318 грн. та визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича про стягнення з боржника основної винагороди від 08.09.2020 року ВП № 62968462 в розмірі 11318 грн. (а.с. 15-21).
24.12.2020 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович виніс постанову виконавчого провадження ВП № 62968170 відносно боржника ОСОБА_1 в частині визначення основної винагороди у сумі 5319,50 грн. (а.с. 22-23).
24.12.2020 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович виніс постанову виконавчого провадження ВП № 62968462 відносно боржника ОСОБА_2 в частині визначення основної винагороди у сумі 5319,50 грн. (а.с. 24-25).
Листом від 20.01.2021 року № 197 ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» повідомило приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича, що заборгованість відносно ОСОБА_1 сплачена в повному обсязі (а.с. 74).
Листом від 20.01.2021 року № 196 ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» повідомило приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича, що заборгованість відносно ОСОБА_2 сплачена в повному обсязі (а.с. 75).
05.02.2021 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович виніс постанову виконавчого провадження ВП № 62968170 відносно боржника ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження (а.с. 98-99).
05.02.2021 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович виніс постанову виконавчого провадження ВП № 62968462 відносно боржника ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження (а.с. 101-102).
Наведені обставини сторонами не оспорюються. Спірним у цій справі є постанова приватного виконавця від 24.12.2020 року ВП № 62968170 та постанова приватного виконавця від 24.12.2020 року ВП № 62968462 про стягнення з боржника основної винагороди.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 1 Закону України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини 1 статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
На підставі частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до статті 10 Закону, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами(тобто звернення стягнення на майно боржника); 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Порядок застосування кожного заходу примусового виконання рішення має специфічні риси, які повинні враховуватись виконавцем у процесі виконавчого провадження.
Саме ці риси є орієнтиром для того, який захід слід обрати для примусового виконання кожного конкретного рішення, а також для визначення того, який спосіб обрахунку основної винагороди приватного виконавця в кожному конкретному випадку підлягає застосуванню з визначенням базової величини, на основі якої необхідно проводити цей обрахунок.
Відповідно до статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця: авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Згідно частини 3 статті 45 Закону № 1404-VIII основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Статтею 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частиною 5 ст. 27 Закону № 1404 визначено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Крім того, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкції № 512/5), вона розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 3 Закону. Заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа та квитанцією про сплату авансового внеску, крім випадків, коли стягувач звільняється від сплати авансового внеску відповідно до частини другої статті 26 Закону та у разі виконання рішення Європейського суду з прав людини (пункт 1, 3 Інструкції №512/5).
Пунктом 6 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у разі пред'явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати. Виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця стягуються із сум (суми), за якими (якою) сплинув строк сплати.
Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору (пункт 9 Інструкції № 512/5).
Безпосередньо порядок, передбачений для стягнення виконавчого збору, врегульований пунктом 8 Інструкції № 512/5, якою встановлено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.
Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Відповідно до частин 2, 3 та 4 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частина 5 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», передбачає, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина 6 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).
Відповідно до частини 7 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
На виконання статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року №643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок № 643).
Пунктом 4 Порядку № 643 встановлено, що фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково та виконавчого документа немайнового характеру в повному обсязі в порядку, встановленому Законом №1404-VIII, якщо за такими документами стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
Відповідно до пункту 19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Аналізуючи положення частин 4 та 5 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів», питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі.
Крім того, пунктом 19 Порядку № 643 визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 805/558/17-а, 28 жовтня 2020 року у справі №640/13697/19, 03 березня 2020 року у справі №260/801/19, від 11 листопада 2020 року у справі №814/2315/17, від 31 серпня 2020 року у справі №420/6591/18, від 19 серпня 2020 року у справі № 520/9978/18.
Відповідно до правового висновку викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 при стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII без реального виконання судового рішення у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення без реального виконання рішення суду. Обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Отже, стягнення виконавчого збору напряму залежить від розміру фактично стягнутого, повернутого або переданого майна при примусовому виконанню виконавчого документа.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця перебувало виконавче провадження з виконання судового рішення (наказ), що містило вимоги майнового характеру, у зв'язку з чим відповідачем проведено розрахунок основної винагороди у вигляді відсотку від суми коштів, що підлягали стягненню.
Суд зазначає, що резолютивна частина судового рішення яке підлягає примусовому виконанню містить вартісної оцінки зобов'язань боржника, а саме: стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» (ЄДРПОУ 41904846), заборгованість за кредитним договором № IKAPNABG.209657.001 від 27 грудня 2013 року в сумі 112 338,41 грн. та з кожного окремо у відшкодування судового збору 842,54 грн.
Суд зазначає, що сума заборгованості в примусовому порядку на користь Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» стягнута не була.
Отже, вказані суми на час прийняття оскаржуваної постанови не були стягнуті з боржників безпосередньо приватним виконавцем у виконавчому провадженні, не були зараховані на рахунок приватного виконавця та в подальшому перераховані ним у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки, як це передбачено частиною 1 та 3 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця та перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову оскільки, враховуючи положення статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та пункт 19 Порядку № 643, підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження є здійснення приватним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та основна винагорода обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.
Відповідно до статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що належним засобом захисту порушеного права є саме визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 24.12.2020 р. ВП № 62968170, в частині визначення основної винагороди у сумі 5319,00 грн. та визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 24.12.2020 р. ВП № 62968462, в частині визначення основної винагороди у сумі 5319.00 грн.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Слід зазначити, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Представником позивачів Шипіциним О.В. до суду надано договір №21-09/2020 від 21 вересня 2020, укладений між адвокатським бюро «Олександра Шипіцина» (далі - Бюро) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт) про надання правової допомоги, додаткову угоду до договору №2, акт №2 приймання-передачі виконаних послуг до договору від 21 вересня 2020 року та квитанцію до прибуткового ордеру №5 та договір №21-09/2020-1 від 21 вересня 2020, укладений між Бюро та ОСОБА_2 (далі - Клієнт) про надання правової допомоги, додаткову угоду до договору №2, акт №2 приймання-передачі виконаних послуг до договору від 21 вересня 2020 року та квитанцію до прибуткового ордеру № 6.
З квитанцій до прибуткового касового ордера №5, №6 вбачається, що кожним з позивачів було сплачено Бюро суму 2000 грн.
Слід окремо зазначити, що вказані вище договора із позивачами є ідентичними.
Колегія суддів вважає, що адвокатом до суду подано одну позовну заяву, в якій зазначено два позивача (судове провадження відкрито в одній справі і відповідно, всі дії представника позивача одночасно стосувались обох позивачів), тому відсутні підстави для відшкодування сплаченої суми за надання правової допомоги в сумі по 2000 грн. кожному з позивачів.
Відтак, розмір можливого відшкодування одразу слід зменшити до 1000 грн. кожному з позивачів.
Також, представник позивачів вже звертався з аналогічним позовом в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (справа №200/8992/20-а), що обумовлює зменшення можливості відшкодування вказаних витрат на 1/2.
Далі, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Приписами ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями ч. 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України).
Приписами ч.1 ст.143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Приписами ст.134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Обсяг виконаних послуг адвокатського бюро «Олександра Шипіцина» та вартість послуг наведено в актах приймання-передачі виконаних послуг № 2 від 20.01.2021 (а.с. 32, 36).
Так, на виконання умов договорів Бюро виконало доручення Клієнта в наступних обсягах із затратою такої кількості часу:
- Аналіз нормативно-правових документів, які регулюють спірні взаємовідносини між Клієнтом та Приватним виконавцем - одна година;
- Аналіз судової практики судів України щодо спірних взаємовідносин між Клієнтом та Приватним виконавцем - одна година;
- Підготування та направлення до суду позовної заяви та доданих до неї документів - три години;
Отже, в контексті викладеного, з урахуванням двох позивачів в одній справі, враховуючи, що представник позивачів вже звертався з аналогічним позовом в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд зазначає, що витрати у загальній сумі по 2000 грн. кожному з позивачів є неспівмірними із наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, у зв'язку із чим суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат за надання правової допомоги у цій справі є сума в розмірі 500 грн., яка і підлягає відшкодуванню кожному з позивачів за рахунок Приватного виконавця.
Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За матеріалами справи при зверненні до суду першої інстанції та апеляційної інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4540,00 грн. (а.с. 7-8, 128-129), що відповідає розміру судового збору, визначеного відповідно до вимог статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги).
Оскільки апеляційну скаргу позивача задоволено та скасовано судове рішення суду першої інстанції, ухвалене на його користь, то встановлені у законодавстві України та понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору мають бути присуджені на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але ухвалив судове рішення без додержання норм матеріального та процесуального права, що, відповідно до вимог ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статями 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивачів Шипіцина Олександра Володимировича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 р. у справі №200/951/21-а - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 р. у справі №200/951/21-а - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення з боржника основної винагороди від 24.12.2020 р. ВП № 62968170, від 24.12.2020 р. ВП №62968462 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 24.12.2020 р. ВП № 62968170, в частині визначення основної винагороди у сумі 5319,00 грн.
Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 24.12.2020 р. ВП № 62968462, в частині визначення основної винагороди у сумі 5319.00 грн.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича (місцезнаходження: 84116, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Вільна, буд. 9) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 2270,00 грн.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича (місцезнаходження: 84116, Донецька область, м.Слов'янськ, вул. Вільна, буд. 9) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 2270,00 грн.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича (місцезнаходження: 84116, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Вільна, буд. 9) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 500,00 грн.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича (місцезнаходження: 84116, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Вільна, буд. 9) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 500,00 грн.
Повне судове рішення - 29 березня 2021 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Ястребова
Судді А.В. Гайдар
І.В. Сіваченко