ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 березня 2021 року м. Київ № 640/2460/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Амельохіна В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить:
визнати протиправними дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу пенсії в обмеженому розмірі;
зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві перерахувати та здійснити виплату нарахованої позивачу пенсії, без обмеження максимального розміру, починаючи з 11.02.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не має підстав для обмеження розміру пенсії позивача, а тому його дії є протиправними та його належить зобов'язати, починаючи з 11.02.2020, перерахувати та здійснити виплату перерахованої пенсії, без обмеження максимального розміру.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача посилається на відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача та про правомірність її обмеження.
Відповідь на відзив містить фактично ті самі доводи та аргументи, що і позовна заява.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2019 позивачу призначена пенсія за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
В подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою від 22.01.2021, в якій просив перерахувати та здійснити виплату пенсії з урахування раніше виплачених сум, без обмеження максимального розміру, починаючи з 11.02.2020.
За результатами розгляду вказаної заяви позивача, листом від 29.01.2021 № 2600-0310-8/13144 відповідач повідомив позивачу, з посиланням на вимоги частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що виплата пенсії проводиться у розмірі, що не перевищує 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність і становить 17 690 грн.
Отже, відповідач фактично відмовив позивачу у задоволенні його заяви.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
З наявних матеріалів пенсійної справи вбачається, що пенсія позивача у розмірі 70% грошового забезпечення становить 44 430,86 грн., а з урахуванням встановленого Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обмеження становить 16 380 грн.
Так, згідно з частиною 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.10.2018 року у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17 (адміністративне провадження № К/9901/36995/18, № К/9901/36996/18), від 15.04.2019 у справі № 522/16973/17, від 08.08.2019 у справі № 522/3271/17, від 10.10.2019 у справі № 522/22798/17, від 23.06.2020 у справі № 686/24928/16-а, від 09.02.2021 у справі № 1640/2500/18 (адміністративне провадження № К/9901/66965/18, положення статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» про те, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність доповнено згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 848-VIII.
Зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Згідно з пунктом другим резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, зокрема, частина сьома статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Це означає, що не тільки протягом 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, а і наразі таке обмеження відсутнє, у тому числі у спірний період.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, суд також враховує, що частиною 3 статті 11 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає, що у відповідача були відсутні належні правові підстави для обмеження пенсії позивача максимальним розміром, з огляду на що позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу пенсії в обмеженому розмірі є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Таким чином, похідна позовна вимога про зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві перерахувати та здійснити виплату нарахованої позивачу пенсії, без обмеження максимального розміру, починаючи з 11.02.2020, теж підлягає задоволенню.
Згідно з положеннями ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності своїх дій.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки з матеріалів справи вбачається вчинення відповідачем протиправних дій, які не відповідають наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям.
За таких умов, судовий збір у розмірі 1 816,00грн., сплачений позивачем, стягується відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - ГУ ПФУ в м. Києві.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, 04053, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії в обмеженому розмірі.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, 04053, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) перерахувати та здійснити виплату нарахованої ОСОБА_1 пенсії, без обмеження максимального розміру, починаючи з 11.02.2020.
4. Присудити з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1816,00грн.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Амельохін