ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 березня 2021 року м. Київ № 640/4123/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (03186, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 40, код ЄДР: 37485511), в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії та їх соціального захисту» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, оформленого протоколом від 12.09.2018 № 20 щодо відмови у встановленні статусу учасника війни позивачу;
зобов'язати Комісію для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії та їх соціального захисту» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації повторно розглянути заяву позивача та прийняти на засіданні рішення про надання позивачу статусу учасника війни.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 15.06.2016 по 31.07.2018 він працював на посаді слюсаря - електрика з ремонту електрообладнання бойових та спеціальних машин 4-го розряду в цеху № 2 в Державному підприємстві «Житомирський бронетанковий завод», що підтверджується записами в моїй трудовій книжці НОМЕР_2 .
Пояснює, що працюючи на вищезазначеному заводі в 2016 - 2017 роках він неодноразово направлявся у службові відрядження в райони Донецької та Луганської областей, де безпосередньо брав участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, а саме: ремонті бойової військової техніки на передових бойових позиціях, перебуваючи в період з 15.12.2016 по 23.12.2016, з 26.01.2017 по 10.02.2017 та з 11.03.2017 по 21.03.2017 безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, що підтверджується витягами з наказів ДП «Житомирського бронетанкового заводу», посвідченнями про відрядження ДП «Житомирського бронетанкового заводу» та довідками командирів військових частин.
Додає, що всього був у службових відрядженнях в районах Донецької та Луганської областей, де безпосередньо брав участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, а саме: ремонті бойової військової техніки, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення 36 календарних днів.
Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». Наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України «Про визнання районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» від 07.10.2014 № 33/6/а визначені такі райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення: зокрема, Донецька і Луганська області з 07.04.2014, з огляду на що з цієї дати територія Донецької та Луганської областей визнані районом проведення антитерористичної операції, на якій був запроваджений спеціальний правовий режим.
Посилаючись на п. 13 ст. 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач зазначив, що учасниками війни вважаються працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у порядку, встановленому законодавством.
Додає, що 18.04.2017 він звернувся із заявою до Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України з проханням надати витяг з наказу керівника Антитерористичного центру про безпосереднє залучення його до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, посилаючись на його службові відрядження в райони проведення АТО та ремонті на передових бойових позиціях військової бойової техніки.
10.05.2017 одержав лист від Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 25.04.2017 № 33/7-С-771, в якому йому було повідомлено про те, що персонально він та ДП «Житомирський бронетанковий завод» до проведення АТО наказами керівника АТЦ при СБ України не залучалися, а його службові відрядження в райони проведення АТО не були підпорядковані керівнику оперативного штабу з управління АТО.
Зазначає, що 07.09.2018 він звернувся із заявою та доданими вищезазначеними витягами з наказів, службовими посвідченнями, довідками командирів військових частин та листом від Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України до Комісії з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни при Управлінні праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації щодо встановлення йому статусу учасника війни.
Однак, 22.09.2018 він одержав лист Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації з витягом із протоколу від 12.09.2018 № 20 про те. що Комісія розглянувши його документи вирішила відмовити йому у встановленні статусу учасника війни, оскільки відсутній наказ керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України про безпосереднє залучення його до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Позивач вважає вказане рішення відповідача щодо відмови у встановлені йому статусу учасника війни протиправним, а його право на встановлення статусу учасника війни порушеним, оскільки, виходячи з аналізу статей пункту 13 статті 9 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та пунктів 1 та 2 Порядку встановлення статусу учасника війни визначається постановою Кабінету Міністрів України № 739 від 23.09.2015 «Питання надання статусу учасника війни деяким особам» підставою для надання статусу учасника війни працівникам підприємств, установ та організацій є документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, і крім витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України про безпосереднє залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції в районах її проведення, можуть бути також інші документи, видані державними органами, підприємствами, установами, організаціями, що містять відомості про безпосередню участь працівника в забезпеченні виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (витяги з наказів і розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень).
Відтак, за словами позивача, однією із умовою для отримання статусу учасника війни є безпосереднє залучення особи до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, а відсутність у нього витягу з наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення та безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції на території АТО не може слугувати безумовною підставою для відмови у наданні йому статусу учасника війни, оскільки може бути наслідком бездіяльності, зокрема, Антитерористичного центру при Службі безпеки України щодо формування відповідних списків таких осіб та може бути обставиною, яка не залежала від позивача.
При цьому, позивач додає, що надані ним до Комісії з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації документи: витяги з наказів і копії посвідчень про відрядження, виданих ДП «Житомирського бронетанкового заводу» та довідки командирів військових частин, містять відомості про безпосереднє залучення його до виконання завдань антитерористичної операції, в районах її проведення, оскільки він ремонтував на передових бойових позиціях військову бойову техніку.
Наголошує, що відповідно до витягу з наказу № 374-В від 14.12.2016 ДП «Житомирський бронетанковий завод», посвідчення про відрядження № 5122 від 14.12.2016 ДП «Житомирський бронетанковий завод» та довідки начальника штабу в/ч НОМЕР_3 МО України ОСОБА_2 № 2515 від 21.03.2017, він був відряджений до м. Попасна, Луганської області, бойова позиція 2 механізованого батальйону 24 окремої механізованої бригади військової частини польова пошта НОМЕР_3 , де ремонтував на передових бойових позиціях бойову військову техніку і безпосередньо брав участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції з 15.12.2016 по 23.12.2016 в період та районах її проведення.
Згідно витягу з наказу № 14-В від 24.01.2017 ДП «Житомирський бронетанковий і завод», посвідчення про відрядження № 63 від 24.01.2017 ДП «Житомирський бронетанковий завод» та довідки помічника начальника бронетанкової служби в/ч п-п В0440 МО України ОСОБА_3 №488 від 10.02.2017 він був відряджений до м. Костянтинівка, Донецької області, бойова позиція 1 ПДБ 25 ОПБр с. Зайцеве, бойова позиція 3 ПДБ 25 ОПДБ смт. Неліпівка, бойова позиція 3 ПДБ 25 ОПДБр смт. Північне, де ремонтував на передових бойових позиціях бойову військову техніку і безпосередньо брав участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції з 26.01.2017 по 10.02.2017 в період та районах її проведення.
Позивач також додає, що відповідно до витягу з наказу № 60-В від 09.03.2017 ДП «Житомирський бронетанковий завод», посвідчення про відрядження № 225 від 09.03.2017 ДП «Житомирський бронетанковий завод» та довідки командира військової польової пошти НОМЕР_4 МО України ОСОБА_4 № 1021 від 21.03.2017 він був відряджений до м. Костянтинівка, Донецької області, бойова позиція 1 ПДБ 25 ОПДБ с. Зайцеве, бойова позиція 3 ПДБ 25 ОПДБ м. Торецьк, бойова позиція 3 ПДБ 25 ОПДБ смт. Кірове, де ремонтував на передових бойових позиціях бойову військову техніку і безпосередньо брав участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції з 11.03.2017 по 21.03.2017 в період та районах її проведення.
За висновком позивача, вищезазначені документи підтверджують, що він працюючи слюсарем-електриком 4 розряду на ДП «Житомирський бронетанковий завод» неодноразово направлявся у службові відрядження в райони проведення антитерористичної операції, де на передових бойових позиціях ремонтував бойову військову техніку і безпосередньо брав участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції в період її проведення.
Відтак позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позиція відповідача.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог,
Пояснює, що 07.09.2018 позивач звернувся до управління із заявою про видачу йому посвідчення «учасника війни». Дане питання відноситься до повноважень комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни при Солом'янській районній в місті Києві державній адміністрації.
12.09.2018 розглянувши заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи, комісія прийняла рішення про відмову йому у видачі посвідчення «учасника війни».
Відповідач наголошує, що підставою для прийняття такого рішення слугувало відсутність у позивача підтверджуючих документів про направлення (прибуття) його у відрядження для безпосередньої участі в антитерористичній операції в районах її проведення.
Додає, що в документах наданих позивачем на розгляд Комісії, а саме: у витягах з наказів Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» про відрядження № 374-В від 14.12.2016, № 14-В від 24.01.2017 та № 60-В від 09.03.2017, відповідних посвідчень про відрядження до цих наказів - ОСОБА_1 направлявся та перебував у службових відрядженнях, метою яких було виконання службових та виробничих (технічних) питань.
Тобто, за твердженням відповідача, мета перебування позивача в районі проведення антитерористичної операції не пов'язана із залученням його до безпосередньої участі в забезпеченні виконання завдань антитерористичної операції.
Більш того, відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем до зазначеної вище заяви був доданий лист Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 25.04.2017 № 33/7-С-771, згідно якого Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» та ОСОБА_1 до проведення антитерористичної операції не залучалися, накази керівника Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України про їх залучення відсутні.
Таким чином, відповідач наголошує на безпідставності заявлених позовних вимог.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 18.03.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Встановлені судом обставини.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
07.09.2019 позивач звернувся із заявою (том 1 а.с. 36) на ім'я начальника Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації ОСОБА_5 , в якому просив надати йому посвідчення учасника війни.
12.09.2019 комісією з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни при Солом'янській районній в м. Києві державній адміністрації розглянуто заяву ОСОБА_1 та, відповідно до витягу з протоколу № 20 (том 1 а.с. 27) прийнято рішення про відмову у встановлені статусу учасника війни ОСОБА_1 . Підставою для такої відмови слугувало відсутність наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України про безпосереднє залучення його до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Тобто, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому посвідчення учасника війни, тоді як комісією розглянуто питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
Разом з тим, позивач вважаючи протиправним рішення відповідача щодо не встановлення йому статусу учасника війни, а також вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Так, відповідно до ст. 8 вказаного Закону учасниками війни визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з п. 13 ч. 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками війни вважаються працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у порядку, встановленому законодавством, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у порядку, встановленому законодавством.
Порядок надання статусу учасника війни особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі у забезпеченні проведення антитерористичної операції, у забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації визначаються відповідно до Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».
Питання надання статусу учасника війни деяким особам затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 № 739, пунктом 2 якої установлено, що підставою для надання статусу учасника війни працівникам підприємств, установ та організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, є документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією, його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення), а також інші документи, видані державними органами, підприємствами, установами, організаціями, що містять відомості про безпосередню участь працівника в забезпеченні виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (витяги з наказів і розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень).
Тобто, проаналізувавши зазначені норми законодавства, суд зазначає, що для отримання статусу учасника війни особами які є працівниками підприємств, установ та організацій, такі особи мають відповідати одночасно наступним критеріям:
1) працівники безпосередньо брали участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, що підтвердженням чого мають бути документи про безпосереднє залучення таких працівників до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення;
2) безпосереднє перебування працівників (осіб) в районах проведення антитерористичної операції.
З матеріалів справи видно, що відповідно до витягу із наказу Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» «Про відрядження» від 14.12.2016 № 374-В (том 1 а.с. 18) з метою виконання службових та виробничих питань, а також відповідно до Положення «Про службові відрядження працівників ДП «Житомирський бронетанковий завод» наказано відрядити, зокрема, позивача - ОСОБА_1 - слюсара-електрика з ремонту електрообладнання БСМ цеху № 2 до м. Попасна, Луганської області, в/ч-пп НОМЕР_3 , терміном на 5 календарних днів з 14.12. по 18.12.2016 з урахуванням часу перебування в дорозі, з метою вирішення технічних питань.
Відповідно до витягу із наказу Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» «Про відрядження» від 24.01.2017 № 14-В (том 1 а.с. 19) наказано відрядити, зокрема, позивача - ОСОБА_1 - слюсара-електрика з ремонту електрообладнання БСМ цеху № 2 до м. Костянтинівка, Донецької області, в/ч-пп НОМЕР_4 , терміном на 15 календарних днів з 25.01. по 08.02.2017 з урахуванням часу перебування в дорозі, з метою відновлення технічного стану техніки.
Також, згідно з витягу із наказу Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» «Про відрядження» від 09.03.2017 № 60-В (том 1 а.с. 20) з метою виконання службових та виробничих питань, а також відповідно до Положення «Про службові відрядження працівників ДП «Житомирський бронетанковий завод» наказано відрядити, зокрема, позивача - ОСОБА_1 - слюсара-електрика з ремонту електрообладнання БСМ цеху № 2 до м. Костянтинівка, Донецької області, в/ч-пп НОМЕР_4 , терміном на 10 календарних днів з 10.03. по 19.03.2017 з урахуванням часу перебування в дорозі, з метою відновлення технічного стану техніки та перевезення особового склад.
Більш того, відповідно до посвідчення (том 1 а.с. 21) ОСОБА_1 відряджено до м. Попасна Луганської області. При цьому, метою відрядження зазначено: вирішення технічних питань.
Згідно з посвідченнями про відрядження (том 1 а.с. 22-23) ОСОБА_1 відряджено до м. Костянтинівка, Донецької області. При цьому, метою відрядження зазначено: відновлення технічного стану техніки.
В той же час, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до якого антитерористична операція проводиться на території певного переліку міст, селищ та селищ міського типу Донецької та Луганської областей, в якому, в розділі Луганська область зазначено м. Попасна, в розділі Донецька область зазначено м. Костянтинівка.
Тобто, суд зазначає, що позивача було відряджено у населені пункти, на території яких, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р, здійснювалася антитерористична операція.
Разом з тим, суд зазначає, що метою таких відряджень в районі проведення антитерористичної операції було не залучення позивача до безпосередньої участі в забезпеченні виконання завдань антитерористичної операції, а було вирішення технічних питань та відновлення технічного стану техніки.
При цьому, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодних доказів (документів) безпосереднього залучення ОСОБА_1 до виконання завдань антитерористичної операції, як того вимагає п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 № 739.
Більш того, в матеріалах справи міститься лист від 24.05.2017 № 33/7-С-771 Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України (том 1 а.с. 28), в якому зазначено, що ОСОБА_1 та ДП «Житомирський бронетанковий завод» до проведення АТО наказами керівника АТЦ при СБУ не залучалися.
В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.
Натомість, як зазначено у листі Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 24.05.2017 № 33/7-С-771, клопотання від суб'єкта боротьби з тероризмом про персональне залучення ОСОБА_1 та ДП «Житомирський бронетанковий завод» до проведення АТО в Штаб АТЦ при СБУ не надходило.
Таким чином, проаналізувавши вказані обставини у сукупності, в контексті викладених норм права, суд зазначає, що хоча ОСОБА_1 і був відряджений у населені пункти, в яких здійснювалася антитерористична операція, документи про безпосереднє залучення позивача до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, матеріали справи не містять, оскільки як вже було зазначено вище судом, метою таких відряджень слугувало виконання службових завдань та виробничих питань, пов'язаних з вирішенням технічних питань.
При цьому, наявні в матеріалах справи довідки від 21.03.2017 № 2515 (том 1 а.с. 24), від 10.02.2017 № 488 (том 1 а.с. 25) та від 21.03.2017 № 1021 (том 1 а.с. 26) також не можуть свідчити про безпосереднє залучення ОСОБА_1 до виконання завдань по проведенню антитерористичної операції, оскільки як вже було неодноразово зазначено судом метою відряджень позивача слугувало виконання службових завдань та виробничих питань, пов'язаних з вирішенням технічних питань.
Варто також повторно зауважити, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 07.09.2018 (том 1 а.с. 36), в якій просив надати йому посвідчення учасника війни, а не розглянути питання щодо встановлення йому статусу учасника війни. При цьому, зі змісту такої заяв судом не вбачається надання позивачем відповідачу будь-яких документів, які підтвердили б безпосереднє залучення ОСОБА_1 до виконання завдань антитерористичної операції.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, а також виходячи із заявлених вимог та підстав позову, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з'ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя О.А. Кармазін