ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 березня 2021 року м. Київ № 640/16674/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,
розглянувши у порядку спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 90% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років в розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання керівника ГУ ПФУ в м. Києві подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену йому відповідно до Закону України №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». До 31 грудня 2017 року позивач отримував пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення. Відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам» (далі - Постанова КМУ №103 від 21.02.2018) відповідач здійснив перерахунок пенсії за вислугу років з 01.01.2018, виходячи з 70 % грошового забезпечення.
Позивач вважає, що такі дії ГУ ПФУ в м. Києві протиправними і такими, що порушують його права на соціальний захист і належне пенсійне забезпечення, у зв'язку із чим звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2019 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (письмове провадження).
У своєму відзиві відповідач підтвердив, що позивач дійсно перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років. Відповідач зазначив, що відповідно до Постанови КМУ №103 від 21.02.2018 ГУ ПФУ в м. Києві було здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої уповноваженим органом, з урахуванням передбачених видів грошового забезпечення. Відповідач вказав, що перерахунок був здійснений, виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення, оскільки ст.13 Закону України №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII) та Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII від 27.03.2014, максимальний розмір пенсії, який обчислений відповідно до ст.13 Закону №2262-XII, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Щодо вимоги позивача про подання звіту відповідач зазначив, що така вимога, заявлена ще до ухвалення рішення у справі та без обґрунтування доцільності та необхідності у конкретних спірних правовідносинах, є безпідставною. Виходячи з викладеного, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову.
У відповіді на відзив позивач висловив незгоду із позицією відповідача, вважає, що у відзиві відповідач не спростував його твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалами суду від 13.01.2020 від ГУ ПФУ в м. Києві витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , а від позивача - належним чином завірені копії його звернення до ГУ ПФУ в м. Києві про поновлення раніше призначеної пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення за відповідною посадою та відповіді суб'єкта владних повноважень на таке звернення, або пояснень позивача щодо відсутності вказаних документів.
На виконання вимог ухвали суду від 13.01.2020 відповідачем направлено копію пенсійної справи позивача №ФА106632.
Позивачем 11.02.2020 подано заяву, в якій зазначено, що із заявою про поновлення раніше призначеної пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення за відповідною посадою він не звертався.
Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.
Позивача було звільнено наказом Міністра оборони України №0993 від 10.09.1992 з посади старшого штурмана чергової зміни (бойового управління) 1060 командного пункту (витяг із зазначеного наказу міститься у матеріалах пенсійної справи № ФА106632). Вислуга років склала 39.
Як зазначено в позовній заяві та не заперечувалось відповідачем, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену йому відповідно до Закону України №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , пенсійна справа ФА106632).
Матеріали пенсійної справи ФА106632 свідчать про те, що у 2008 році перерахунок пенсії позивачу був здійснений відповідачем, виходячи із основного розміру 90% грошового забезпечення (вислуга років 39), з урахуванням складових грошового забезпечення, визначених у довідці від 11.03.2008, виданій Київським міським військовим комісаріатом, а саме:
- посадовий оклад - 1190,00 грн;
- оклад за військове звання - 125,00 грн;
- процентна надбавка за вислугу років 40% - 526,00 грн;
- надбавка за кваліфікацію, льотчик / штурман 1 класу 12% - 142,80 грн;
- льотн.скл.при виконанні польотів - 35% 35% - 416,50 грн;
- робота з таємн.виробами, носіями, док.15% 15% - 178,50 грн;
- надбавка за особливо важливі завдання 50%п - 920,50 грн;
- премія 10% - 119,00 грн.
Підсумок пенсії (з надбавками) станом на 01.01.2008 склав 3256,47 грн.
Перерахунок пенсії за вислугу років позивача станом на 01.07.2012 був здійснений відповідачем також виходячи із 90% грошового забезпечення, з урахуванням складових визначених у довідці від 24.02.2012, виданій Київським міським військовим комісаріатом, а саме:
- посадовий оклад - 1190,00 грн;
- оклад за військове звання - 125,00 грн;
- процентна надбавка за вислугу років 40% - 526,00 грн;
- надбавка за кваліфікацію, льотчик/штурман 1 клас 12% - 142,80 грн;
- робота з таємн.виробами, носіями, док.15% 15% - 178,50 грн;
- льотн.склад.при виконанні польотів 35% 35% - 416,50 грн;
- надбавка за особливо важливі завдання 50% - 920,50 грн;
- премія 10% - 119,00 грн.
Підсумок пенсії (з надбавками та урахуванням підвищення) станом на 01.07.2012 склав 3614, 68 грн.
Матеріалами пенсійної справи ФА106632 підтверджується факт здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача за вислугу років 01.01.2018. Так, відповідно до перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 від 24.03.2018, обрахування було проведено відповідачем, виходячи із основного розміру 70% грошового забезпечення (вислуга років 39), з урахуванням складових грошового забезпечення, визначених у довідці від 15.03.2018, виданій Київським міським військовим комісаріатом, а саме:
- посадовий оклад - 5920,00 грн;
- оклад за військове звання - 1340,00 грн;
- процентна надбавка за вислугу років 50% - 3630,00 грн.
Підсумок пенсії (з надбавками та урахуванням підвищення) склав 5639,62 грн.
Заходи досудового врегулювання спору позивачем не здійснювалися.
Вважаючи дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 90% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення протиправними, а своє право на соціальний захист і належне пенсійне забезпечення порушеним, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, Конституцією України, Законом №2262-XII, Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018, Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова 704).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 63 Закону №2262-XII, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонери згодом надають додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами Закону№2262-XII. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію Закону №2262-XII.
Усі призначені за Законом №2262-XII пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, №2262-XII на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом №2262-XII, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до положень статті 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, -
85 процентів, до категорії 2 - 80 процентів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок № 45), згідно з пунктами 2 та 3 якого Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (редакція, чинна на момент перерахунку пенсії позивача).
Відповідно до пункту 4 цього Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Пунктом 5 згаданого Порядку визначено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова 704) встановлено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 постанови). Також цією постановою установлені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схема тарифних розрядів за основними типовими посадами, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями.
Пунктом 1 Постанови № 103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови № 704.
До 31 грудня 2017 року позивачу виплачувалась пенсія, розмір якої складав 90% від грошового забезпечення. Відповідно до частини другої статті 13 указаного Закону в редакції, чинній на час її перерахування до зазначеного розміру, загальний розмір пенсії був обмежений 90 % відповідних сум грошового забезпечення.
Цей розмір застосовується незалежно від того, яка сума грошового забезпечення прийнята до розрахунку пенсії.
У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до п/п. 8 п. 6 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI у ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» внесені зміни, а саме: у частині другій цифри « 90» замінити цифрами « 80». Ці зміни набрали чинності з 01.10.2011.
27.03.2014 прийнято Закон № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності з 01.04.2014, пунктом 23 Розділу II якого внесено зміни до Закону № 2262-XII, а саме: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 01.05.2014.
Тобто, зміна встановленого максимального розміру пенсії здійснювалась вже після призначення позивачу пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Між тим, суд зазначає, що стаття 13 Закону № 2262-XII регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку та, до того ж, не має зворотної дії у часі.
Зміни до статті 63 Закону № 2262-XII ні Законом № 3668-VI, ні Законом № 1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-XII щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми статті 63 Закону № 2262-XII.
Відтак, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Тобто, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Суд зазначає, що відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону № 2262-ХІІ, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Так, відповідно до статті 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
Також, суд зазначає, що 04.02.2019 року Верховним Судом ухвалено рішення у зразковій справі №240/5401/18, в якому Верховний Суд вказав ознаки типових справ, зокрема, це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII при здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України № 704 відповідно до статті 63 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103.
Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
а) позивач є особою, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII;
б) відповідачем є відповідне Головне управління Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває позивач;
в) предметом спору є зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 01.01.2018 на підставі Постанови КМУ №103 у зв'язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови КМУ №704.
Такий самий суб'єктний склад сторін та предмет спору й в даній адміністративній справі №640/16674/19.
Враховуючи обставини даної адміністративної справи, судом при ухваленні рішення враховуються правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18.
А також, судом враховуються правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019, якою рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.02.2019 залишено без змін у справі №240/5401/18.
За таких обставин у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві були відсутні правові підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії за вислугу років позивача з 90% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку, у зв'язку із чим такі дії відповідача є протиправними.
Враховуючи той факт, що перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року позивачу був проведений у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством з вини відповідача, суд приходить до висновку, що перерахунок пенсії позивачу з урахуванням 90% від сум грошового забезпечення слід провести саме з 01 січня 2018 року, тобто, з дня виникнення права на такий перерахунок.
Відтак, суд вважає, що позивачем доведено та підтверджуються матеріалами справи протиправні дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії з 01.01.2018, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення основного розміру пенсії з 90 % до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час перерахунку з 01.01.2018 та зобов'язання відповідача здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії позивачу, виходячи з розміру 90% відповідних сум грошового забезпечення, та здійснення виплати з урахуванням раніше виплачених сум, підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві «здійснити виплату пенсії з урахуванням компенсації втрати частини доходів» суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 55 Закону №2262-ХІІ передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Отже, беручи до уваги фактичні обставини даної справи, з урахуванням вимог частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою найбільш ефективного захисту порушених прав позивача у цьому випадку, суд вважає за необхідне визначити належний спосіб захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах, а саме, шляхом: визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 90% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років в розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати у встановлений строк звіт про виконання рішення суду, суд зазначає таке.
У відповідності до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень суд може під час ухвалення рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Тобто, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов'язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, а тому, з урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконання рішення суду у даній справі.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як свідчить наявна у матеріалах справи квитанція, позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 768,40 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 90% відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.
Суддя: Н.А. Добрівська