ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 березня 2021 року м. Київ № 640/15498/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код - 42098368) (надалі - відповідач або ГУ ПФУ в м. Києві), у якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві яка полягає в неперерахунку, ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2020 року в розмірі 77% грошового забезпечення, зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/18094 від 06.04.2020, без обмеження максимального розміру, у зв'язку із наданням додаткових документів із заявою про перерахунок пенсії від 25 квітня 2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 01 січня 2020 року раніше призначеної пенсії у розмірі 77% грошового забезпечення зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/18094 від 06.04.2020, без обмеження максимального розміру, з врахуванням проведених раніше виплат, а також здійснити виплату ОСОБА_1 недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01 січня 2020 року однією сумою.
Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначає, що бездіяльність відповідача яка полягає у відмові в перерахунку, нарахуванні та виплаті пенсії відповідно до згаданої вище довідки, є протиправною.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/15498/20, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання; витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2020 витребувано повторно у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ).
31.12.2020 до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли копії матеріалів пенсійної справи, разом з тим, відзиву відповідачем подано не було.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2020 № 16 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15» змінено оклад за посадою заступника керівника державного органу.
З урахуванням зазначених змін Адміністрацією Держприкордонслужби України ОСОБА_1 видано довідку від 06.04.2020 № 11/18094 про розмір грошового забезпечення за посадою заступника начальника Управління - начальника інформаційно- аналітичного відділу Центрального апарату Управління інформації (розвідувального органу) Адміністрації Державної прикордонної служби України з 01.01.2020.
25.04.2020 позивач звернувся до Головного управління ПФУ в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням грошового забезпечення діючих військовослужбовців, додавши до цієї заяви оригінал довідки від 06.04.2020 № 11/18094, як додатковий документ, що надає право на перерахунок пенсії.
За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням ПФУ в м. Києві листом від 05.05.2020 № 2600-0312-8/54849 повідомлено про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії. Зокрема, відповідач аргументував свою відмову тим, що від Мінсоцполітики України не надходило повідомлення про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ (в редакції на момент призначення пенсії) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, встановлені частиною другою статті 51 цього Закону.
Як вбачається з наведеної норми права, вказана норма не вказує на рішення суб'єкта владних повноважень про зміну видів грошового забезпечення військовослужбовців як на підставу для перерахунку пенсії, а пов'язує її перерахунок з фактичною зміною видів грошового забезпечення.
При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII частину четверту статті 63 Закону № 2262-ХІІ викладено у такій редакції: «Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.» (набрання чинності з 01 січня 2017 року).
Таким чином, починаючи з 01 січня 2017 року, законодавцем змінено правові підстави перерахунку пенсії військовослужбовцям та віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України визначати умови, порядок проведення перерахунку пенсії та встановлювати розміри проведених виплат.
У разі, якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (в редакції Закону № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року).
Отже, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення у бік підвищення відповідних категорій військовослужбовців, проведена виключно на підставі рішення Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі по тексту - Порядок №45) пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 3 Порядку №45 особам, що відряджалися для виконання службових обов'язків до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств та були звільнені із служби у зв'язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, перерахунок пенсій провадиться на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, виданих зазначеними органами, установами, організаціями і підприємствами.
Порядок обчислення розміру пенсії за вислугу років при її призначенні (перерахунку) передбачений статтями 13 та 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і визначається у процентному співвідношенні до розміру грошового забезпечення за відповідною посадою.
Розмір пенсії позивача становить 77% грошового забезпечення на підставі пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме 50% - за вислугу років, та по 3% за кожен рік вислуги понад 20 років.
Згідно пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №784 «Про внесення змін до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту - Постанова № 784), пункт 5 Порядку доповнено абзацом такого змісту: «Особам, що відряджалися для виконання службових обов'язків до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств та були звільнені із служби у зв'язку з виходом на пенсію безпосередньо із займаних посад у зазначених органах, установах, до яких вони були відряджені, грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за аналогічними або відповідними посадами в органі, з якого вони були відряджені. За бажанням особи грошове забезпечення враховується за посадою, яку особа займала до відрядження для виконання службових обов'язків до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств.».
Позивач виявив бажання отримати пенсію з грошового забезпечення за посадою заступника начальника Управління - начальника інформаційно-аналітичного відділу Центрального апарату Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України з 01.01.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2020 №16 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15»), затверджено Схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2020 році.
Вказаною постановою збільшено посадові оклади працівникам установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, в тому числі і Адміністрації Державної прикордонної служби України, що є підставою для здійснення перерахунку пенсії позивача.
Судом встановлено, що на підставі зазначених постанов Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 06.04.2020 №11/18094, з якою позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач має право на здійснення перерахунку його пенсії, яке закріплено у статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 06.04.2020 №11/18094.
Крім того, суд звертає увагу на те, що положеннями абзаців 9, 11 пункту 3 від 13 лютого 2008 року постанови Кабінету Міністрів України № 45 про затвердження Порядку про проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що особам, що відряджалися для виконання службових обов'язків до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств та були звільнені із служби у зв'язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, перерахунок пенсій провадиться на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, виданих зазначеними органами, установами, організаціями і підприємствами.
Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п'ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.
Таким чином, твердження відповідача щодо відсутності підстав для проведення перерахунку пенсії позивача згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 06.04.2020 № 11/18094 є необґрунтованим та суперечать нормам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Щодо позовних вимог про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, як то передбачено статтею 43 Закону № 2262-XII.
Слід зазначити, що вивчення динаміки змін до частини сьомої статті 43 Закону та рішень Конституційного Суду України відносно визнання неконституційними норм частини сьомої статті Закону, дає підстави для висновку, що 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Внесення до неї змін з 01.01.2017 не має правового значення, оскільки вказаної норми вже не існувало.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду 16.04.2020 у справі № 620/1285/19, від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 10.10.2019 у справі № 522/22798/17.
При цьому, обмеження, передбачені статтею 43 Закону № 2262-XII введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668 -VI (далі також - Закон № 3668-VI), який набрав чинності в даній частині з 01.10.2011.
В той же час, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону (№3668-VI) передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються, починаючи з 01.01.2016.
Відтак, відносно позивача, якому пенсія призначена з 01.01.2007 не існує жодних законодавчих обмежень щодо максимального розміру пенсії у грошовому виразі.
Станом на час звернення із позовом, так і станом на час прийняття рішення у справі з наявних матеріалів не вбачається, що відповідач обмежував максимальний розмір пенсії або мав намір його обмежувати, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для висновку про порушення станом на час розгляду справи прав позивача.
Відтак, вказані позовні вимоги заявлені передчасно, на майбутнє, а відтак задоволенню не підлягають.
Разом з тим, на думку суду, вимога про виплату перерахованої пенсії однією сумою є способом виконання рішення суду в частині виплати перерахованої суми, тому контроль за виконання рішення суду в цій частині може бути здійснений судом або державною виконавчою службою після набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до частини першої статті 372 КАС України в разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
У даному випадку, суд не вбачає підстав для встановлення такого способу виконання рішення.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної бездіяльності з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.
Статтею 90 КАС України, передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та про відшкодування інших судових витрат не заявляв, стягнення відповідних сум за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, не здійснюється.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві яка полягає в неперерахунку, ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2020 року в розмірі 77% грошового забезпечення, зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/18094 від 06.04.2020 у зв'язку із наданням додаткових документів із заявою про перерахунок пенсії від 25.04.2020.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) здійснити з 01 січня 2020 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) із розрахунку 77% грошового забезпечення на підставі довідки, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України № 11/18094 від 06.04.2020, з урахуванням проведених виплат.
4. У іншій частині позову відмовити.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко