ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі
29 березня 2021 року м. Київ № 640/32197/20
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Діор Плюс»
до Головного управління ДПС у м. Києві,
Державної податкової служби України
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діор Плюс» (далі по тексту - позивач), адреса: 03037, місто Київ, проспект Валерія Лобановського, будинок 4а до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач 1), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач 2), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у .м Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації за №1542110/42749926 від 28 квітня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №10 від 30 квітня 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №10 від 30 квітня 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю «Діор Плюс» датою її подання..
Підставами позову позивач вказує порушення суб'єктом владних повноважень прав позивача внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень оскаржуваного рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діор Плюс» залишена без руху та останньому наданий строк для усунення виявлених судом недоліків.
12 січня 2021 року представником позивача через систему «Електронний суд» подано заяву про усунення недоліків разом з документом про сплату судового збору, у заяві про усунення недоліків представник позивача також надав пояснення про поважність причин пропуску строку звернення до суду з вказаною позовною заявою, за результатом розгляду яких суддя дійшов висновку про поважність причин пропуску пропущеного строку та наявність правових підстав для його поновлення, у зв'язку з чим, ухвалою суду від 25 січня 2021 року відкрито провадження та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
02 березня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача 1, в якому останній просив залишити позовну заяву без розгляду з тих підстав, що позивач було отримано оскаржуване рішення №1542110/42749926 від 28 квітня 2020 року та 08 травня 2020 року позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги було прийнято рішення №20845/42749926/2 від 09 червня 2020 року, яким скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії - без змін, що було відображено в електронному кабінеті платника - 09 червня 2020 року.
На підставі вищевикладеного, представник відповідача 1 зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Згідно з частиною 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Так, з матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивач обгрунтував причини пропуску для такого звернення тим, що про існування оскаржуваного рішення позивачу стало відомо у грудні 2020 року при складанні річної звітності, у зв'язку з позивач обчислював строк звернення до суду саме з грудня 2020 року.
Більш того, у заяві про усунення недоліків представник позивача наголосив на тому, що рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації за №1542110/42749926 від 28 квітня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №10 від 30 квітня 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних не оскаржувалось позивачем.
У зв'язку з чим, суддя дійшов висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду з цією позовною заявою та ухвалою суду від 25 січня 2021 року визнав поважними причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю «Діор Плюс» строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою та поновив цей строк.
Між тим, як вбачається з наданої представником відповідача 1 копії рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі від 09 червня 2020 року №20845/42749926/2, позивач 08 травня 2020 року оскаржив рішення комісії Головного управління ДПС у .м Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації за №1542110/42749926 від 28 квітня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №10 від 30 квітня 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних в адміністративному порядку та за результатами розгляду його скарги було прийнято рішення про відмову у її задоволенні.
Наведене в сукупності свідчить про те, що позивач при зверненні до суду з цією позовною заявою зазначив недостовірні відомості щодо неотримання ним копії оскаржуваного рішення у строки, встановлені законодавством, а також щодо необізнаності про його існування взагалі до грудня 2020 року, оскільки на теперішній час підтверджується належними та допустимими доказами, що позивачу було відомо про прийняття відповідачем 1 оскаржуваного рішення ще у квітні 2020 року. Більш того, позивач навіть скористався своїм правом на його оскарження в адміністративному порядку. Рішення за результатами розгляду скарг було направлено позивачу через електронний кабінет ще 09 червня 2020 року.
Таким чином, про порушення своїх прав позивач дізнався не у грудні 2020 року, як він стверджував при звернення до суду з цією позовною заявою, а ще 09 червня 2020 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави, зазначені позивачем у позовній заяві щодо причин пропуску строку є не поважними.
Згідно із частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов'язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.
Так, відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Як вже було зазначено, частина 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України визначені випадки, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.
Отже, пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.
Водночас, пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.
Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Дослідження змісту аналізованих приписів статей Податкового кодексу України та статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов'язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.
Суд зауважує, що Законом України від 24 жовтня 2013 року № 657-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» (надалі - Закон України від 24.10.2013 № 657-VII) були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов'язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України. Водночас до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України аналогічні зміни не були внесені.
Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов'язані з нарахуванням грошових зобов'язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов'язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами Податкового кодексу України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.
Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов'язань або інші рішення) об'єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.
Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах встановлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб'єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов'язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв'язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.
Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов'язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.
Конституційний Суд України рішенням від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб'єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).
Вказаний висновок Конституційного Суду України є релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання.
Тобто, із прийняттям чинної редакції Кодексу адміністративного судочинства України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податкового кодексу України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податкового кодексу України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Така правова позиція з цього приводу викладена у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18, від 15 червня 2020 року у справі №380/1005/20.
Враховуючи те, що в матеріалах справи на теперішній час містяться докази того, що про порушення своїх прав внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної позивач дізнався ще 09 червня 2020 року, та зважаючи на те, що до адміністративного суду з цією позовною заявою позивач звернувся 21 грудня 2020 року, тобто, з пропуском встановленого тримісячного строку звернення до суду за захистом своїх прав, з урахуванням вимог статей 122,123 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність надання позивачу десятиденного строку для подання заяви про поновлення строку для звернення до адміністративного суду з вказаними позовними вимогами, в якій слід зазначити підстави пропуску строку звернення до суду, а також для надання доказів поважності причин його пропуску та після надходження від останнього цих документів розглянути клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, частиною 13 статті 171, статтею 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Вихнати неповажними причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю «Діор Плюс» строку звернення до адміністративного суду, які були зазначені у заяві про усунення недоліків позовної заяви від 12 січня 2021 року.
2. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діор Плюс» залишити без руху.
3. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.
4. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде залишена без розгляду відповідно до частини 14 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
5. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя К.Ю. Гарник