ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 березня 2021 року м. Київ № 640/29113/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелідженс Секюріті Солюшен»
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправними та скасування рішень
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелідженс Секюріті Солюшен» (далі по тексту - позивач), адреса: 07300, Київська область, місто Вишгород, вулиця Набережна, будинок 7/1 до Головного управління ДПС у Київській області (далі по тексту - відповідач), адреса: 03151, місто Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 5а, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 06 серпня 2020 року №1810592/43030724 та від 06 серпня 2020 року №1810597/43030724 Головного управління ДПС у Київській області про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №9 від 30 вересня 2019 року та №9 від 31 серпня 2019 року, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелідженс Секюріті Солюшен».
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтеграл-Буд» укладено договір про надання послуг охорони №МІ010819 від 01 серпня 2019 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати послуги по охороні об'єкта будівництва: «Реконструкція з надбудовою багатофункціонального комплексу розташованого за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8-б, корп. 3 А» та товарно-матеріальних цінностей, які передані під охорону на умовах та в порядку визначеному цим договором, що знаходяться на об'єкті та організації майнової безпеки об'єкту, а замовник зобов'язався на умовах цього договору прийняти і оплатити надані позивачем послуги.
Також умовами договору передбачені ціна та порядок розрахунків за надані позивачем послуги.
Крім того, як вказує позивач, на виконання договірних зобов'язань, позивачем складено та подано на реєстрацію до податкового органу в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №9 від 30 вересня 2019 року та №9 від 31 серпня 2019 року.
Як зазначає позивач, складені та направлені на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні щодо господарських операцій, описаних вище, були прийняті контролюючим органом, проте, їх реєстрацію було зупинено та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На виконання вказаного повідомлення позивачем надіслано до контролюючого органу витребувані пояснення та копії документів стосовно складених податкових накладних №9 від 30 вересня 2019 року та №9 від 31 серпня 2019 року.
За результатами розгляду письмових пояснень та документів, контролюючим органом було прийнято рішення №1810592/43030724 від 06 серпня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №9 від 30 вересня 2019 року та №1810597/43030724 від 06 серпня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №9 від 31 серпня 2019 року.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, за наслідками розгляду скарг прийняті рішення від 18 серпня 2020 року про залишення вказаних вище рішень без змін.
Позивач з оскаржуваними рішеннями не погоджується з тих підстав, що вказані рішення не містять належної мотивації підстав та причин відповідності позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву послався на положення постанови Кабінету Міністрів України №1165 від 11 грудня 2019 року та наказу Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520.
Також, представник відповідача 1 зазначив, що за результатами поданих позивачем податкової накладної та документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій платником податку, Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зазначені обставини, на переконання представника відповідача 1, свідчать про відсутність реальних правовідносин між позивачем та його контрагентом, а тому позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Представник відповідача 2 відзиву на позовну заяву не надав з невідомих суду причин.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтелідженс Секюріті Солюшен» зареєстровано як юридична особа з 31 травня 2019 року, про що до реєстру внесено відповідний реєстраційний запис. Основним видом господарської діяльності підприємства зазначено: 80.10 діяльність приватних охоронних служб (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result).
На підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 04 липня 2019 року №542 «Про видачу ліцензій на провадження охоронної діяльності» позивачу видано ліцензію на провадження охоронної діяльності (Т.1, арк. 65-68).
01 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелідженс Секюріті Солюшен» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал - Буд» (замовник) укладено договір №МІ010819 про надання послуг охорони (Т.1, арк. 59-63), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався за завданням замовника надавати послуги по охороні об'єкту будівництва: «Реконструкція з надбудовою багатофункціонального комплексу розташованого за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8б, корп. 3А» та товарно-матеріальних цінностей, які передані під охорону на умовах та в порядку визначеному цим договором, що знаходяться на об'єкті та організації майнової безпеки об'єкту, а замовник зобов'язався на умовах цього договору прийняти і оплатити надані виконавцем послуги.
У відповідності до пункту 6.1. договору вартість послуг з охорони за цим договором визначена в додатку №2 до даного договору.
Пунктами 6.2. та 6.3. договору визначені порядок та умови розрахунків за договором.
Відповідно до додатку №2 до договору сторони домовились, що вартість наданих послуг за один пост у місяць складає 22 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 3666,67 грн. Охорону об'єкта виконавець забезпечує силами трьох постів, у кожному по одному охороннику.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій актів надання послуг № 8 від 31 серпня 2019 року та №21 від 30 вересня 2019 року (Т.1, арк. 36,54) позивачем були надані послуги з охорони об'єкта на суму 66 000 грн за серпень 2019 року та на суму 66 000,00 грн за вересень 2019 року, у зв'язку з чим позивачем виписано рахунки на оплату №9 від 27 серпня 2019 року та №27 від 30 вересня 2019 року (Т.1, арк. 37,55), які сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал - Буд» на підставі платіжного доручення №1156 від 06 вересня 2019 року та платіжного доручення № 1848 від 15 жовтня 2019 року (Т.1, арк. 39,58) та які надійшли на поточний рахунок позивача 06 вересня 2019 року та 15 жовтня 2019 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками (Т.1, арк. 38,57).
За результатом здійснених господарських операцій, позивачем складено податкові накладні №9 від 31 серпня 2019 року та №9 від 30 вересня 2019 року, які направлені до контролюючого органу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Т.1, арк. 41,23).
За наслідками обробки податкових накладних, контролюючий орган надіслав позивачу квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13 вересня 2019 року та від 15 жовтня 2019 року відповідно до яких податкові накладні №9 від 31 серпня 2019 року та №9 від 15 жовтня 2019 року прийняті, однак їх реєстрацію зупинено, у зв'язку з відповідністю податкових накладних вимогам підпункту 1.6 пункту 6 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних (Т.1, арк. 42, 24).
Як зазначив позивач на підтвердження здійснення вказаних господарських операцій, позивачем направлено до податкового органу повідомлення про подання пояснень та копії документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено (Т.1, арк. 50, 31).
06 серпня 2020 року Комісія Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла рішення №1810597/43030724 про відмову у реєстрації податкової накладної №9 від 31 серпня 2019 року та 06 серпня 2020 року рішення №1810592/43030724 про відмову у реєстрації податкової накладної №9 від 30 вересня 2019 року, у зв'язку із ненаданням платником податків копій документів, а саме, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (Т.1, арк. 43, 25).
Вказані рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку (Т.1, арк. 29, 44-47), проте, рішеннями за результатами розгляду скарг від 18 серпня 2020 року №43107/43030724/2 та від 18 серпня 2020 року №43222/43030724/2 скарги залишені без задоволення (Т.1, арк. 32, 49).
Не погоджуючись з вказаними рішеннями №1810597/43030724 та №1810592/43030724 від 06 серпня 2020 року, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що судом при розгляді даної адміністративної справи по суті застосовуються положення законодавства, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України).
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України), Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (далі по тексту - Порядок № 1165) та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 (далі по тексту - Порядок № 520).
Відповідно до підпунктів 16.1.2,16.1.3, пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Правовими положеннями пункту 201.1 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. (абзац 5 пункту 201.10 статті 201 ПК України).
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин (абзац 5 пункту 201.10 статті 201 ПК України).
Згідно з пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (надалі - Порядок № 1246), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:
відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);
чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;
реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;
дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201Кодексу;
наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1статті 201 Кодексу;
наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);
наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;
факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;
наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;
дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Пунктом 13 Порядку № 1246 визначено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Згідно з пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 № 117, який був чинним на момент надіслання позивачем податкових накладних та втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1165 від 11 грудня 2019 року (надалі - Порядок № 117), податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
При цьому, відповідно до змісту пункту 10 Порядку № 117 Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.
Підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків, які зареєстровані в ДФС за № 1962/99-99-29-01-01 від 07 серпня 2019 року та введені в дію з 08 серпня 2019 року передбачено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:
- керівник платника податку та/або головний бухгалтер, та/або особа, що має право підпису, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровані (перереєстровані) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»;
- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);
- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;
- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;
- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);
- в органах ДФС наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування.
Суд звертає увагу, що у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних зазначено лише те, що їх реєстрація зупинена, у зв'язку з відповідністю підпункту 1.6. пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, проте, у квитанціях не було зазначено, що позивачем, як платником податку, не надано первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування.
Більш того, суд зауважує, що чинним податковим законодавством передбачено право платника податків подати такі пояснення та додаткові документи протягом 365 днів.
Більш того, при прийнятті оскаржуваних рішень, відповідач керувався вже Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165, який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів.
Наведене в сукупності свідчить про те, що контролюючий орган зупинив реєстрацію податкової накладної з одних підстав, а відмовив у її реєстрації з інших підстав, які не були причинами для зупинення.
У відповідності до пункту 2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Відповідно до пунктів 10-11 Порядку № 1165 У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, прийняті у зв'язку із ненаданням платником податку копій документів, розрахункових документів та сертифікатів відповідності.
Проте, яких саме документів контролюючий орган не зазначив.
Разом з тим, відповідачем визначені (хрестиком) позиції в формі самого рішення, а саме:
- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних;
Жоден з перелічених документів, що передбачений формою не підкреслений.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивачем подано скарги на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, за результатами розгляду яких вирішено залишити їх без задоволення, про що винесено відповідні рішення.
Підставою для залишення скарги позивача без задоволення у рішенні зазначено: «Ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойси».
Проте, суд зауважує, що у рішенні про відхилення скарги не визначено яких конкретно документів не надано, тобто, знов контролюючий орган обмежився загальною фразою, яка нічим не обґрунтована, не мотивована та не конкретизована. Висловлювання носить загальний характер, проте, підстав такого висловлювання не визначено.
Відповідно до пункту 5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
В той же час, суд зазначає, що у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних взагалі не було зазначено переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН.
Наведене в сукупності свідчить про те, що контролюючий орган зупинив реєстрацію податкових накладних, не зазначивши, які саме документи, на його думку, мав надати платник податків.
Також, відповідно до пункту 11 Порядку №520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН у разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
При цьому, конкретний перелік документів може залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб'єктного складу її учасників, їх податкової поведінки.
Здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, що складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Тобто, використання податковим органом загального пункту щодо різновидів оцінки за критеріями ризику є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути обізнаним у моделюванні поведінки та таким, що не повідомлений про необхідність надання документів за вичерпним і зрозумілим переліком.
Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.
За таких підстав, суд приходить висновку, що відповідачем неправомірно зупинено реєстрацію податкових накладних позивача, оскільки чинним на момент подання податкових накладних також було визначено обов'язок контролюючого органу конкретно визначати перелік документів, які унеможливлюють реєстрацію податкової накладної та надає право зупинити її реєстрації, у зв'язку з чим, відповідачем 1 протиправно винесено оскаржуване рішення про відмову у реєстрації вказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки контролюючий орган обмежився лише загальною оцінкою наданих позивачем документів, при цьому, сукупність наданих первинних документів до матеріалів справи, не дають підстав для сумніву щодо здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом, на виконання вимог яких складено спірні податкові накладні.
Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 4204,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 4204,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелідженс Секюріті Солюшен» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 06 серпня 2020 року №1810597/43030724, прийняте комісією Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 06 серпня 2020 року №1810592/43030724, прийняте комісією Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелідженс Секюріті Солюшен» (07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Набережна, будинок 7/1, код ЄДРПОУ 43030724) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 5а, код ЄДРПОУ 43141377) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя К.Ю. Гарник