ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 березня 2021 року м. Київ №640/8333/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»
до Офісу великих платників податків ДФС
про визнання протиправним та скасування податкового
повідомлення-рішення-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (03039, м. Київ, пр-т Науки, 8, код ЄДРПОУ: 32104254) з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г, код ЄДРПОУ: 39440996) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2020 № 0000350503.
Позовні вимоги мотивовано тим, що на думку позивача податкове повідомлення-рішення від 21.01.2020 № 0000350503 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки під час перевірки контролюючому органу було надано запитувані документи, що підтверджується відсутністю складеного акту про відмову у наданні таких, однак, на вимогу надання документів за попередні періоди, позивачем було повідомлено, що такі документи знаходяться в центральному офісі, а тому їх надання можливе лише за запитом, який не було зроблено відповідачем.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність спірного рішення, прийнятого у межах наданих повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірок порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.
Позивач надав відповідь на відзив, в якому наголосив на своїх доводах, викладених в позовній заяві та підкреслив, що факту відмови у наданні контролюючому органу запитуваних документів не було.
Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов, відзив та відповідь на відзив.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
Головним управління ДПС у Київській області 09.01.2020 року проведена фактична перевірка магазину ТОВ «ЕКО» за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка 1-А.
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 10.01.2020 № 0018/1036/05/32104254, яким встановлено порушення підприємством вимог ст.44 п 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПК України).
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.01.2020 № 0000350503, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020, 00 грн. за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених ПК України.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач подав скаргу до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України від 31.03.2020 № 11607/6/99-00-08-05-05-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Як встановлено судом, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом за порушення позивачем приписів ст. 44 п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, згідно вимог якого, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Позивач, наголошуючи на протиправності спірного податкового повідомлення-рішення зазначає, що податковим органом не було надіслано запит щодо надання копій документів.
Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що порядок надання платниками податків документів контролюючим органам саме під час перевірок врегульовано ст. 85 Податкового кодексу України.
Надання інформації та підтверджуючих її документів в інших випадках, тобто поза межами перевірки, підпадає під дію ст.73 Податкового кодексу України.
За таких обставин, суд відхиляє доводи позивача відносно необхідності надсилання запиту про отримання запитуваних документів.
Відповідно до п. 85.4 статті 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
При цьому, згідно пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Мотивуючи вимогу про надання копій документів в рамках проведення перевірки, фіскальний орган зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у порядку, встановленому саме ст. 85 ПК України, що у протилежному випадку є порушенням з боку податкового органу норми прямої дії ст. 19 Конституції України.
Як зазначено вище, відповідно до п. 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Разом з тим, матеріали справи не містять копії акта, який засвідчує факт відмови позивача надати копії запитуваних документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу, натомість, позивач наголошує, що не спростовано відповідачем, що частину запитуваних документів було надано під час проведення перевірки
Оскаржуваним податковим повідомленням-рішення до позивача застосовано штраф у розмірі 1020.00 гривень, тобто за вчинення правопорушення у вигляді ненадання платником податків первинних документів, а саме книги обліку розрахункових операцій № 3000099480, № 3000267220, № 3000481485, № 300298323.
Разом з тим, приписами п. 121.1 ст. 121 ПК України, в редакції на час проведення перевірки ТОВ «Еко» та складання акту перевірки, яким зафіксовано порушення позивачем приписів Податкового кодексу України було встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
В подальшому, з 16.01.2020 правове регулювання щодо розмірів застосування штрафів в разі порушення приписів ст. 121 Податкового кодексу України було змінено та збільшено суму штрафу з 510 грн. до 1 020, 00 грн.
Так, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.01.2020 №0000350503 відповідачем було застосовано до позивача штраф вже у розмірі 1 020, 00 грн., тобто за нормами Податкового кодексу України, які почали діяти з 16.01.2020, в той час, як перевірку було проведено та складено акт про проведення перевірки ще 09.01.2020.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Тобто, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Так, оскільки податковим органом було проведено перевірку позивача та складено акт про проведення перевірки ще 09.01.2020, то застосовуючи приписи Податкового кодексу України при визначені суми штрафу, які почали діяти з 16.01.2020, відповідач діяв не на підставі та не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що є додатковою підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Водночас, суд наголошує, що Офісом великих платників податків ДФС не надано суду відповідного акта, яким зафіксований факт ненадання ТОВ «ЕКО» відповідних документів, що в свою чергу також обумовлює необґрунтованість та безпідставність застосування контролюючим органом штрафних санкцій, визначених оскаржуваним повідомленням-рішенням № 0000350503 від 21.01.2020, оскільки факт ненадання запитуваних у позивача документів не підтверджено належним чином, як це передбачено приписами Податкового кодексу України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В той же час, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати з відповідача.
Керуючись положеннями статей 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, ст. ст.241-246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (03039, м. Київ, пр-т Науки, 8, код ЄДРПОУ: 32104254) - задовольнити повністю
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № 0000350503 від 21.01.2020.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (03039, м. Київ, пр-т Науки, 8, код ЄДРПОУ 32104254) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102, 00 грн. (дві тисячі сто дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г, код ЄДРПОУ: 39440996).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.Г. Вєкуа