Справа № 420/5572/20
18 березня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бойко О.Я.,
секретаря судового засідання - Белінського Г.В.
За участі:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Кудринської Ю.Є.
представника відповідача - Аветюк С.В.
свідка - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання нечинними (протиправними) та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС в Одеській області № Ф-0010753304 від 19.03.2020, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, ФОП ОСОБА_1 , до відповідача, Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, в якому позивач просить:
1. Визнати протиправними та скасувати у повному обсязі:
- податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 № 0010733304 по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 981969 грн., в тому числі донарахована сума податку у розмірі 654646 грн та штрафна санкція у розмірі 327323 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 № 0010723304 по військовому збору на загальну суму 81830,73 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 № 0010793304 за платежем: штрафні санкції за поруш.законод.про патентув., норм регул.обігу готівки та застос.реєстраторів у розмірі 255 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 № 0010763304 за платежем: Адмін. штрафи та інші санкції (надх.коштів, контроль за справлянням яких закріп, за ГУ ДФС-рай 21081103) в сумі 510 грн;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2020 за Ф-00 10753304 зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у розмірі 238879,10 грн;
- податкову вимогу від 22.07.2020 № 297480-50 ГУ ДПС в Одеській області щодо суми податкового боргу платника податків у розмірі - 1 156 289,30 грн.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з результатами перевірки, проведеної відносної її підприємницької діяльності. Зокрема, позивач вважає, що посилання відповідача в акті перевірки від 06.03.2020 № 183/15-32-33-04/ НОМЕР_3 про ненадання позивачем усіх первинних документів є суперечливими, такими, що не відповідають дійсності, а тому висновки, викладені в акті, є недоведеними. Відповідно рішення податкового органу за наслідками перевірки є необґрунтованими.
Зокрема, позивач зазначає, що нею до перевірки надано в повному обсязі всі документи щодо здійсненої нею господарської діяльності Так, позивач за період, що перевірявся, надала: книги обліку, Z-звіти, Х-звіти та в електронному вигляді контрольні стрічки. А тому зазначена в акті перевірки обставина про ненадання первинної документації, зокрема контрольних касових стрічок під час перевірки, не відповідає дійсності, пов'язані із даним фактом порушення податкового законодавства з боку позивача відсутні. Крім того, позивач звертає увагу на те, що в акті перевірки міститься суперечлива інформація щодо надання одних і тих самих документів.
Позивач зазначає, що акт ненадання документів від 26.02.2020 № 123/15-32-33-04, який зазначений в акті перевірки від 06.03.2020, відповідач позивачу на ознайомлення та підпис не надав, чим порушив вимоги п.85.6 ст. 85 Податкового кодексу України.
Крім того, позивач зазначала, що відхилення між доходом, визначеним перевіркою за 2017р. на суму 1495,48 грн. та задекларованим позивачем доходом виникло на підставі виписок з банку за 2017 рік. Це пояснюється тим, що у позивача станом на 01.01.2017 по рахунку бухгалтерського обліку №361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» рахувалася дебіторська заборгованість, яка була включена до складу доходів позивачем за надані послуги у 2016р. Ці дані були вписані в книгу Доходів і витрат за листопад 2016 року. Проте, незважаючи на те, що позивач на підтвердження вказаних обставин надавала відповідні первинні документи під час перевірки, відповідач не взяв їх до уваги.
Таким чином, через протиправне неврахування відповідачем наданих в повному обсязі документів для перевірки відповідач зробив невірний висновок про неможливість встановлення дійсності товару, який був реалізований, та відповідно висновок щодо непідтвердження витрат за 2017, 2018 роки.
Також позивач посилалася на те, що в акті перевірки відповідач не навів жодного розрахунку собівартості реалізованого товару, не зробив жодного посилання на документи, на підставі яких відповідач визначив заниження витрат по реалізованим товарам.
Позивач зазначала, що для визначення собівартості реалізованого товару недостатньо визнати собівартість тільки на підставі контрольних стрічок. Собівартість визначається також і за первинними документами. Тобто крім розрахункових чеків і контрольних стрічок, є й інші первинні документи, на підставі яких ведеться облік доходів і витрат (z-звіти, накладні, товарні звіти і.т.п). Дані з первинних документів лягають у в основу первинного обліку, які обробляються на базі ліцензійної програми системи обліку «MFORCE».
Отже, на думку позивача, визначення завищення витрат в акті перевірки не розраховувалось, документами не підтверджено, сума завищення витрат є необґрунтованою, відповідно всі інші донарахування військового збору, податку на дохід фізичних осіб та ЄСВ є також протиправними.
В судовому засіданні позивач стверджувала, що контрольні стрічки за 2017-2018 р.р. через їх значний обсяг подавалися відповідачу в електронному вигляді неодноразово, як і під час проведення перевірки так і після - під час адміністративного оскарження. Проте інспектор відмовилася від ознайомлення з ними під час перевірки, оскільки вони були надані для огляду в електронному вигляді. Під час адміністративного оскарження відповідач також їх не врахував при прийнятті рішення. Зазначала, що оскільки, РРО, який вона використовує є пристроєм реєстрації розрахункових операцій нового покоління, чеки роздруковуються в одному екземплярі для покупця, а контрольні касові стрічки формуються тільки в електронному вигляді. Проте з тексту контрольних стрічок, які є у неї в електронному вигляді, добре видно найменування проданого товару, кількість та ціну.
Також позивач посилалася на те, що незважаючи на її звернення до суду за даним адміністративним позовом, відповідач проігнорував неузгодженість донарахованих податків, застосування штрафних санкцій до набрання судовим рішенням законної сили, протиправно виніс податкову вимогу.
(б) Позиція відповідача
08.10.2020 відповідач до суду надав відзив на адміністративний позов в якому позов не визнає, не погоджується з доводами позивача, вважає, що він не належить до задоволення.
Відповідач зазначав, що в ході перевірки надав позивачу запит щодо надання документів від 26.02.2020. Позивач отримав запит 26.02.2020, проте під час перевірки не надав первинні документи, у т.ч. книгу обліку РРО, фіскальні чеки. У зв'язку з чим позивачу надано запит щодо надання первинних документів від 26.02.2020.
Перевіркою встановлено, що в наданих позивачем фіскальних чеках не зазначена ціна товару та їх кількість. А тому неможливо встановити товар, який був реалізований, його обсяг та вартість протягом 2017-2018 років.
Таким чином, відповідач зробив висновок про порушення платником податків , зокрема, вимог пунктів 11, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг».
За результатами перевірки відповідач встановив порушення вимог ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми витрат на вартість придбання товарно-матеріальних цінностей, які не пов'язані із реалізацією на загальну суму 3 635 426,82 грн., , у зв'язку з чим підприємцем занижений чистий оподатковуваний дохід на суму 3 636 922,2 грн.
Позивач також не нарахувала та не сплатила військовий збір у розмірі 54 553,83 грн.
Крім того, перевіркою встановлено порушення ч.2 п.1 ст. 7, п. 8 ст.9, п. 2 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 238879,1 грн.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
01.07.2020 суд ухвалою залишив позовну заяву без руху.
01.07.2020 суд ухвалою повернув судовий збір у розмірі 10 510 (десять тисяч п'ятсот десять), 00 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням № 1805 від 24.06.2020.
22.07.2020 суд ухвалою продовжив строк залишення позовної заяви без руху.
08.09.2020 суд ухвалою продовжив строк залишення позовної заяви без руху.
18.09.2020 суд ухвалою відкрив провадження за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 04.11.2020 о 10 год. 30 хв.
04.11.2020 суд продовжив розгляд клопотання позивача про зупинення провадження по справі в порядку письмового провадження по справі. Ухвалою зупинив провадження по справі та призначив наступне судове засідання на 30.11.2020 о 10 год. 30 хв.
30.11.2020 суд задовольнив клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та призначив наступне судове засідання на 20.01.2021 о 10 год. 00 хв.
09.02.2021 суд ухвалою зупинив провадження по справі, задовольнив клопотання позивача про виклик у судове засідання та допит свідка ОСОБА_2 , а також клопотання представника відповідача про витребування доказів. Призначив наступне судове засідання на 22.02.2021 о 12 год. 00 хв.
22.02.2021 зупинив провадження по справі та призначив судове засідання на 18.03.2021 о 12 год. 00 хв.
IV. Обставини, встановлені судом
Позивач є підприємцем, яка в період з 01.01.2017 по 31.12.2018 здійснювала підприємницьку діяльність за основним видом - 47.26 - роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах із застосуванням загальної системи оподаткування обліку і звітності.
З 28 листопада 2019 року на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 18.10.2019 № 1041 та направлення від 14.11.2019 № 1536/33-05, проводилась документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 . Перевірка продовжувалась на 5 робочих днів з 12.12.2019 по 18.12.2019 на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 11.12.2019 № 2434.
Станом на 27.12.2019 відповідач акт (довідку) для ознайомлення з результатами документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 для підписання не надавав. У результаті чого позивач звернулась до Податкового пульсу щодо ненадання перевіряючим акту чи довідки перевірки. Звернення зареєстроване 27.12.2019 № МУ83582.
02.01.2020 перевіряючий рекомендованим листом надіслав акт перевірки від 24.12.2019 № 653/15-31-33-05/ НОМЕР_3 , який позивач отримала 04.01.2020.
На стор.9, в абз. другому в акті перевірки зазначено: « Відповідно до наданих банківських виписок, книг обліку доходів, z-звітів, книг обліку РРО встановлено наступне…[…] сума ПДВ за реалізований товар склала (відповідно до z-звітів, книг обліку РРО)…[…] Під час проведення перевірки підприємцем надано первинні документи щодо придбання алкогольних напоїв, тютюнових виробів, витрат на заробітну плату, комісії банку та інш.» (том І, а.с.46).
На стор.11 в акті перевірки інспектор вказав: «Під час перервірки встановлено, що платником не надано первинні документи у т.ч. книги обліку РРО за 2017 рік, фіскальні чеки за 2017-2018 роки та щоденні z-звіти за 2017 рік» (том І, а.с.48).
Загальна сума нарахувань в акті від 24.12.2019 складає 948 078,93 грн, у т.ч.: військовий збір у сумі 54 553, 83 грн, податок на доходи фізичних осіб у сумі 654 646, 00 грн, єдиний соціальний внесок у сумі 238 879, 10 грн.
Позивач надіслала заперечення до ГУ ДПС в Одеській області (вих. № 3 від 17.01.2020), у якому просила переглянути акт перевірки від 24.12.2019 № 653/15-31-33-05/ НОМЕР_3 ГУ ДПС в Одеській області та скасувати неправомірне донарахування сум грошових зобов'язань, які викладені у висновку в акті перевірки.
До заперечення позивач надала Z-звіти, Х-звіти за один день кожного місяця в період з 01.01.2017 по 31.12.2017 (копії на 17 арк.), а також з 01.01.2018 по 31.12.2018 (копії на 24 арк.), контрольні стрічки за березень 2017 року (копії на 428 арк. (том І, а.с.80)).
Листом від 28.01.2020 № 1416/М15-32-33-05-09 відповідач повідомив про результати розгляду заперечення від 17.01.2020, в якому прийняв рішення щодо проведення позапланової документальної перевірки позивача.
20.02.2020 на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 07.02.2020 № 440 та направлення від 11.02.2020 № 431/33-04 заступник начальника відділу планування контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС в Одеській області Троянова Олена Миколаївна провела документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань, що стали предметом розгляду заперечення № 3 від 17.01.2020 до акту перевірки від 24.12.2019 № 653/15-31-33-05/ НОМЕР_3 , а саме: з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 до 31.12.2018 дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2017 по 31.12.2018.
Перевірка проводилась з 20.02.2020 по 28.02.2020. Перевірка продовжувалась на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 27.02.2020 № 912 на 2 робочих дні з 27.02.2020 по 28.02.2020.
Під час проведення перевірки перевіряючій особі позивач надав оригінали документів:
1) Z-звіти, Х-звіти за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 (м. Одеса, вул. Бреуса 63/1; м. Одеса, вул. Бреуса 61/7);
2) Z-звіти, Х-звіти за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 (м. Одеса, вул. Бреуса 63/1; м. Одеса, вул. Бреуса 61/7);
3) В електронному вигляді контрольні стрічки за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 (м. Одеса, вул. Бреуса 63/1; м. Одеса, вул. Бреуса 61/7);
4) Книга обліку розрахункових операцій № 3 (м. Одеса, вул. Бреуса 63/1) за період з 15.08.2017 по 07.02.2018 з вклеєними до неї документами (Z-звіти, Х-звіти, службові документи);
5) Книга обліку розрахункових операцій № 4 (м. Одеса, вул. Бреуса 63/1) за період з 08.02.2018 по 06.08.2018 з вклеєними до неї документами (Z-звіти, Х-звіти, службові документи);
6) Книга обліку розрахункових операцій № 5 (м. Одеса, вул. Бреуса 63/1) за період з 07.08.2018 по 31.01.2019 з вклеєними до неї документами (Z-звіти, Х-звіти, службові документи);
7) Книга обліку розрахункових операцій № 3 (м. Одеса, вул. Бреуса 61/7) за період з 30.07.2017 по 31.01.2018 з вклеєними до неї документами (Z-звіти, Х-звіти, службові документи);
8) Книга обліку розрахункових операцій № 4 (м. Одеса, вул. Бреуса 61/7) за період з 01.02.2018 по 31.07.2018 з вклеєними до неї документами (Z-звіти, Х-звіти, службові документи);
9) Книга обліку розрахункових операцій № 5 (м. Одеса, вул. Бреуса 61/7) за період з 01.08.2018 по 29.012019 з вклеєними до неї документами (Z-звіти, Х-звіти, службові документи);
10) Книга обліку доходів і витрат, яку ведуть ФОП, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, які провадять незалежну професійну діяльність № 2 з 01.06.2016 по 22.03.2018;
11) Книга обліку доходів і витрат, яку ведуть ФОП, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, які провадять незалежну професійну діяльність № 3 з 24.03.2018 по 30.09.2019;
12) Оборотно-сальдові відомості за 2017, 2018 рр. по рахунках бухгалтерського обліку № 361, 631, 6851;
13) Виписки банку по п/р № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2017 по 31.12.2018;
14) Виписки банку по п/р № НОМЕР_2 в Філії АТ «Укрексімбанк» за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.
Надання вказаних документів підтверджується листом вих. 20/02/2020 від 20.02.2020, в якому відображений їх перелік, та який наданий до перевірки (том ІІ, а.с.23-24).
За результатами документальної позапланової перевірки відповідач склав акт від 06.03.2020 № 183/15-32-33-04/ НОМЕР_3 . Згідно з висновком акту перевірки від 06.03.2020 донараховано податків та зборів на загальну суму 948 078, 93 грн, у тому числі: військовий збір у сумі 54 553, 83 грн, податок на доходи фізичних осіб у сумі 654 646, 00 грн, єдиний соціальний внесок у сумі 238 879,10 грн.
Порушення, викладені в акті перевірки від 06.03.2020, які призвели до донарахування податків і зборів є ідентичні порушенням в акті перевірки від 24.12.2019, де також загальна сума донарахування податків і зборів склала 948 078,93 грн.
На підставі акту перевірки від 06.03.2020 відповідач виніс такі рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 № 0010733304 по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 981969 грн., в тому числі донарахована сума податку у розмірі 654646 грн та штрафна санкція у розмірі 327323 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 № 0010723304 по військовому збору на загальну суму 81830, 73 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 № 0010793304 за платежем: штрафні санкції за поруш.законод.про патентув., норм регул.обігу готівки та застос.реєстраторів у розмірі 255 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 № 0010763304 за платежем: Адмін. штрафи та інші санкції (надх.коштів, контроль за справлянням яких закріп, за ГУ ДФС-рай 21081103) в сумі 510 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 № 0010743304 - штрафні санкції по єдиному внеску на суму 57903,52 грн;
-вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2020 за № Ф-00 10753304 зі сплати єдиного внеску у розмірі 238 879,10 грн.
06.03.2020 позивач подала скаргу до Державної податкової служби України (вих. № 23/03/2020 від 23.03.2020) «Про неправильне визначення сум грошових зобов'язань, що суперечить законодавству, зробленими у незаконний спосіб та такими, що не ґрунтуються на правомірних підставах в акті перевірки ГУ ДПС в Одеській області від 06.03.2020 за № 183/15-32-33-04/ НОМЕР_3 ». На що ДПС України надала відповідь від 06.04.2020 № 12310/6/99-00-04-05-04-06, про залишення заперечень без розгляду у зв'язку з тим, що скарги на акт не розглядають контролюючі органи вищого рівня.
18.05.2020 до Державної податкової служби України позивач направила скаргу (вих. № 18/05/2020 від 18.05.2020) «Про перегляд (скасування) рішень контролюючого органу в порядку положень статті 56 Податкового кодексу України», в якій позивач не погодилась з податковими повідомленнями-рішенням (рішеннями) ГУ ДПС в Одеській області та просила відмінити в повному обсязі:
податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області:
- податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 № 0010733304 по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 981969 грн., в тому числі донарахована сума податку у розмірі 654646 грн та штрафна санкція у розмірі 327323 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 № 0010723304 по військовому збору на загальну суму 81830, 73 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 № 0010793304 за платежем: штрафні санкції за поруш.законод.про патентув., норм регул.обігу готівки та застос.реєстраторів у розмірі 255 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 № 0010763304 за платежем: адмін. штрафи та інші санкції (надх.коштів, контроль за справлянням яких закріп, за ГУ ДФС-рай 21081103) в сумі 510 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 № 0010743304 - штрафні санкції по єдиному внеску на суму 57903,52 грн;
-вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2020 за № Ф-00 10753304 зі сплати єдиного внеску у розмірі 238 879,10 грн.
До вказаної скарги позивач надала серед інших документів флешку з контрольними стрічками РРО за період 2017-1018 роки (том.І, А.с.127).
У результаті розгляду ДПС України скарги позивача, відповідач виніс рішення від 16.06.2020 за № 18663/6199-00-06 03-01-06 від 09.06.2020, яким скаргу задовольнив частково, про результати розгляду скарги в частині оскарження вимоги про сплату борг (недоїмки) від 19.03.2020 № Ф-0010753304 ГУ ДПС в Одеській області (238879,10 грн) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.03.2020 № 0010743304 ГУ ДПС в Одеській області (57903,52 грн):
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2020 № Ф-0010753304 - залишити без змін;
рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.03.2020 № 0010743304 - скасувати та вважати відкликаним з дня прийняття рішення.
Оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки при винесенні ГУ ДПС в Одеській області неправильно зазначено суму штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску по суті.
На дату подання адміністративного позову, позивач нове повідомлення-рішення по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не отримувала.
Станом на 13.07.2020 позивач отримала ще одне рішення про результати розгляду скарги від ДПС України від 07.07.2020 № 21181/6/99-00-06-02-04-06, у якому ДПС України залишила податкові повідомлення-рішення від 19.03.2020 № 0010733304, № 0010723304, № 0010763304 без змін.
22.07.2020 відповідач виніс податкову вимогу від 22.07.2020 № 297480-50, якою повідомлено, що станом на 21.07.2020 сума боргу платника податків становить 1 156 289,30 грн, у тому числі:
- податок на доходи фізичних осіб - усього 1066703,29 грн, у т.ч. основний платіж 654 646 грн, штрафні санкції - 327323,00, пеня - 84734, 29 грн;
- військовий збір - усього 88923,46 грн, у т.ч. основний платіж 54585,37 грн, штрафні санкції - 27276,90 грн, пеня - 7061.19 грн;
- штрафна санкція за порушення законодавства РРО - усього 152,55 грн, у т.ч. штрафні санкції 152,55 грн;
- адміністративний штраф та інші санкції - усього 510,00 грн у т.ч. штрафні санкції 510,00 грн.
В судовому засіданні суд разом з усіма учасниками справи під час дослідження доказів оглянув оригінал технічного паспорту РРО, який використовує у своїй діяльності позивач. Під час огляду суд встановив, що позивач у своїй діяльності застосовує касовий апарат МАРІЯ-304Т, який зареєстрований в ДПІ. Всі сторони в судовому засіданні визнали ту обставину, що вказані моделі касових апаратів відповідають вимогам чинних державних технічних регламентів та стандартів згідно із Законом України «Про підтвердження відповідності», а також відповідають вимогам чинних нормативно-правових актів України.
Згідно з технічними характеристиками , РРО формують такі документи:
- фіскальний звітний чек друкується в одному екземплярі під час здійснення продажу товару і видається покупцю; другий екземпляр залишається в електронному вигляді в пам'яті РРО у вигляді контрольної стрічки;
- Z-звіт - друкується в кінці робочого дня, який в подальшому записується в книгу обліку розрахункових операцій на РРО та наклеюється в цій книзі;
- Х-звіт - друкується для контролю касиром готівки в касі, та який в подальшому також наклеюється в книгу обліку розрахункових операцій.
При службових операціях (внесення готівки, вилучення готівки і т.п.) друкується службовий документ, та який в подальшому також наклеюється в книгу обліку розрахункових операцій.
В пам'яті вказаних моделей РРО залишаються копії контрольних стрічок, сформованих реєстратором розрахункових операцій, які були передані в електронній формі до фіскального серверу.
При дослідженні в судовому засіданні електронних доказів, а саме копій фіскальних чеків у вигляді контрольних стрічок за період з 2017 по 2018 рік суд встановив, що вони містять інформацію про товар та його ціну.
Впродовж судового розгляду справи суд допитав свідка ОСОБА_2 . В судовому засіданні свідок повідомила, що вона є податковим консультантом відповідно до реєстру податкових консультантів, стаж роботи 25 років, між нею та позивачем укладений договір про надання аудиторських послуг від 15.11.2019, на її ім'я від імені позивача видана довіреність на представництво інтересів з питань, що стосуються ведення справ щодо підприємницької діяльності позивача . Під час проведення зазначеної вище перевірки свідок була присутня, а також допомагала зібрати усі необхідні документи для проведення перевірки. Свідок підтвердила ту обставину, що позивач надавала під час перевірки всі необхідні документи в т.ч. надавала для огляду через їх значний обсяг в електронному вигляді копії фіскальних чеків у вигляді контрольних стрічок за період з 2017 по 2018 рік, проте податковий інспектор відмовилася їх оглядати. Також свідок підтвердила, що реалізація товару позивачем здійснюється через РРО МАРІЯ-304Т. Вказаний РРО є касовим апаратом нового покоління, з однією паперовою бабіною, що означає, що паперовий касовий чек друкується тільки в одному екземплярі, інший залишається в електронному вигляді контрольної стрічки в електронній пам'яті РРО, а також передається через систему інформаційного еквайрінгу до ДПС. При здійсненні реалізації товару через РРО автоматично показники щодо їх реалізації (кількість ціни та суми) відображаються в системі обліку «MFORCE». Свідок також пояснила, що фіскальний чек формується тільки за наявності реального товару.
Крім того, відповідно до листа ТОВ «ЦС «ЮТИС» від 16.01.2020 РРО «Марія 304 Т» №ЗА 1001012953 фіскальний номер 3000257158, який використовує позивач, : «[…]знаходиться в державному реєстрі (наказ ДФС від 15.065.2019 №392), та працює згідно з технічною та експлуатаційною документацією, та ЕККА Екселліо DP-25. Форма друкованих чеків та зміст указані в експлуатаційній документації, а саме:
1. х-звіт, z-звіт, фіскальні чеки (чек продаж, чек повернення), службові чеки (0-чек, видача готівки, внесенння готівки).
2. Всі вищевказані види чеків зберігаються в флешпам'яті РРО в закодованому вигляді.
3. Всі вищевказані види чеків не передаються до серверу ДПС напряму , а опосередковано через сервер еквайрінгу.
4. Підтверджуємо передачу даних з вищевказаних РРО за період 2017-2018 роки до сервера інформаційного еквайрінгу в закодованому вигляді без помилок та в повному обсязі» (том І, а.с.37).
V. Джерела права та висновки суду.
Дослідивши надані письмові та електронні докази, заслухавши пояснення сторін, свідка, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.
Відповідно до ч.2 статті 2 КАС України: «У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: […] обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії)».
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Відповідно до п. 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Згідно із Законом України ««Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є обов'язок щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.
Пунктом 10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлений обов'язок друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.
В пункті 11 ст.3 цього Закону також встановлений обов'язок для суб'єкта господарювання проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;
Згідно з п.п.121.1. ст.121 ПК України: « Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень».
Порядок оподаткування доходів , отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.
Згідно з пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України від 02.12.2010 №2755 - VI до складу витрат підприємця не включаються витрати, не пов'язані із провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем та документально не підтверджені витрати.
Повертаючись до спірних правовідносин, суд погоджується з позицією позивача про те, що обставини, зазначені відповідачем в акті перевірки є такими, що не відповідають дійсності, а тому висновки про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованими та недоведеними.
Так, відповідач посилається на те, що неподання позивачем під час перевірки первинних документів у т.ч. книг обліку РРО та фіскальних чеків за 2017-2018 р. призвело до неможливості встановити дійсність товару, його обсяг та вартість, що означає завищення позивачем сум витрат за 2017-2018 роки.
Проте матеріали справи та показання свідка спростовують вказану позицію відповідача та підтверджують факт неодноразового надання під час проведення перевірки, а також під час адміністративного оскарження первинної документації.
Так, під час проведення позапланової перевірки позивач надав:
15) Z-звіти, Х-звіти за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 (м. Одеса, вул. Бреуса 63/1; м. Одеса, вул. Бреуса 61/7);
16) Z-звіти, Х-звіти за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 (м. Одеса, вул. Бреуса 63/1; м. Одеса, вул. Бреуса 61/7);
17) В електронному вигляді контрольні стрічки за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 (м. Одеса, вул. Бреуса 63/1; м. Одеса, вул. Бреуса 61/7);
18) Книга обліку розрахункових операцій № 3 (м. Одеса, вул. Бреуса 63/1) за період з 15.08.2017 по 07.02.2018 з вклеєними до неї документами (Z-звіти, Х-звіти, службові документи);
19) Книга обліку розрахункових операцій № 4 (м. Одеса, вул. Бреуса 63/1) за період з 08.02.2018 по 06.08.2018 з вклеєними до неї документами (Z-звіти, Х-звіти, службові документи);
20) Книга обліку розрахункових операцій № 5 (м. Одеса, вул. Бреуса 63/1) за період з 07.08.2018 по 31.01.2019 з вклеєними до неї документами (Z-звіти, Х-звіти, службові документи);
21) Книга обліку розрахункових операцій № 3 (м. Одеса, вул. Бреуса 61/7) за період з 30.07.2017 по 31.01.2018 з вклеєними до неї документами (Z-звіти, Х-звіти, службові документи);
22) Книга обліку розрахункових операцій № 4 (м. Одеса, вул. Бреуса 61/7) за період з 01.02.2018 по 31.07.2018 з вклеєними до неї документами (Z-звіти, Х-звіти, службові документи);
23) Книга обліку розрахункових операцій № 5 (м. Одеса, вул. Бреуса 61/7) за період з 01.08.2018 по 29.012019 з вклеєними до неї документами (Z-звіти, Х-звіти, службові документи);
24) Книга обліку доходів і витрат, яку ведуть ФОП, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, які провадять незалежну професійну діяльність № 2 з 01.06.2016 по 22.03.2018;
25) Книга обліку доходів і витрат, яку ведуть ФОП, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, які провадять незалежну професійну діяльність № 3 з 24.03.2018 по 30.09.2019;
26) Оборотно-сальдові відомості за 2017, 2018 рр. по рахунках бухгалтерського обліку № 361, 631, 6851;
27) Виписки банку по п/р № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2017 по 31.12.2018;
28) Виписки банку по п/р № НОМЕР_2 в Філії АТ «Укрексімбанк» за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.
Надання вказаних документів підтверджується листом вих. 20/02/2020 від 20.02.2020, в якому відображений їх перелік, та який наданий до перевірки (том ІІ, а.с.23-24).
Крім того, свідок ОСОБА_2 підтвердила, що під час проведення перевірки перевіряючому інспектору Трояновій О.М. було запропоновано оглянути в електронному вигляді контрольні стрічки через їх значний обсяг. Проте перевіряюча відмовилася від огляду та підписання листів, в яких була зафіксована її відмова.
Також позивач неодноразово надсилала до відповідача разом з листами контрольні стрічки в електронному вигляді на переносному носії, що підтверджується копіями листів та скарг, що містяться в матеріалах справи.
В судовому засіданні суд дослідивши електронні докази, а саме копії фіскальних чеків у вигляді контрольних стрічок за період з 2017 по 2018 рік, встановив, що вони містять інформацію про товар та його вартість.
Крім того, суд встановив, що позивач використовує РРО, щодо технічних характеристик яких наявна в матеріалах справи відповідь від ТОВ «ЦСО «ЮТИС» від 16.01.2020 на запит позивача, у якій зазначено, що реєстратор розрахункових операцій Марія 304Т та ЕКЕСА Екселліо БР-25 знаходяться в державному реєстрі та працює згідно з технічною та експлуатаційною документацією. Х-звіт, z-звіт, фіскальні чеки, службові чеки зберігаються в флешпам'яті реєстраторів розрахункових операцій закодованому вигляді та передаються опосередковано через сервера інформаційного еквайрінгу до серверу ДПС. В даному листі підтверджувалася передача даних з вищевказаних РРО за період 2017-2018 роки до сервера інформаційного еквайрінгу в закодованому вигляді без помилок та в повному обсязі.
Проаналізувавши нормативно-правові акти, суд звертає увагу, що при здійсненні продажу товару, друкується фіскальний чек, який надається покупцеві. Щодо друку другого екземпляру чеку суд зазначає, що він не є необхідним, оскільки п. 10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», встановлено альтернативу у вигляді зберігання в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій протягом 1095 днів. Отже, на підставі викладеного, не знайшли свого підтвердження висновки відповідача про порушення позивачем законодавства про РРО. Відтак рішення про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про РРО є протиправними та належать до скасування.
Також з огляду на акт перевірки суд зазначає, що на його сторінках 9 та 11 містяться суперечливі відомості щодо ненадання всієї необхідної первинної документації.
Таким чином, на підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивач надав усі необхідні документи для проведення перевірки, відповідно до вимог Податкового кодексу України, враховуючи той факт, що контрольні стрічки знаходились у електронному варіанті.
Отже, суд відхиляє твердження відповідача про неможливість встановити реалізацію позивачем товару, його назву, обсяг та вартість.
Щодо встановлення відповідачем заниження доходу у 2017 р. у розмірі 1495, 48 грн., суд зазначає, що позивач вказує, що відхилення виникло в результаті того, що перевіряючим до складу доходу по послугам за 2017 рік віднесено дохід, визначений на підставі виписок банку за 2017 рік, де від покупців послуг позивач отримав кошти у розмірі 22000 грн, враховуючи ПДВ, сума складає 26400 грн (ПДВ 4400 грн). Позивач пояснив це тим, що відповідач не врахував дебіторську заборгованість по рахунку бухгалтерського обліку №361 станом на 31.12.2016 рік у розмірі 4700, де до складу доходу 2016 року віднесено реалізацію на підставі актів виконаних послуг складених у 2016 році. Оплата за надані послуги у 2016 році надійшла у 2017 році. Станом на 01.01.2017 року по рахунку бухгалтерського обліку № 361 рахувалась дебіторська заборгованість у розмірі 4700 грн, в тому числі ПДВ, яка складалась відповідно з інших покупців із попереднього періоду, що перевірявся. Документи, що підтверджують суми дебіторської заборгованості позивачем надавались на перевірку та після її проведення - під час адміністративного оскарження, однак відповідач їх не врахував. Так, відповідно до матеріалів справи суд встановив, що позивач при здійснення адміністративного оскарження додавав до своєї скарги на підтвердження вказаних обставин оборотно-сальдові відомості по рахункам №361 за 2017 рік та податкові накладні за 2016 рік (том І, а.с.75-80).
У відзиві на позовну заяву, а також в судовому засіданні відповідач не надав свої контраргументи щодо тверджень позивача з приводу неприйняття наданої позивачем документації та не спростував цей факт відповідними доказами.
Отже на підставі викладених обставин, суд робить висновок, що матеріалами справи спростовується твердження відповідача про ненадання позивачем при проведенні перевірки первинної документації, у зв'язку з чим неможливо було встановити дійсність товару, його обсяг та вартість у 2017-2018 роках. Висновки про порушення позивачем податкового законодавства , що викладені в розділі ІІІ акту перевірки від 06.03.2020 №183/15-32-33-04/ НОМЕР_3 не відповідають фактичним обставинам, є недоведеними. Відповідно висновки відповідача про завищення позивачем суми витрат та заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 3636922,2 грн. є необґрунтованими. Відтак суд вважає протиправним донарахування відповідачем суми чистого доходу та відповідно донарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та ЄСВ.
Відповідно до пп.56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Отже, збільшення суми грошового зобов'язання на суму 1 303 443,83 грн, що були здійсненні ГУ ДПС в Одеській області є неузгодженими, а тому позовні вимоги про скасування вимог також належать до задоволення.
Таким чином, висновки про виявленні порушення, які стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не знайшли свого підтвердження під час розгляду адміністративної справи. Це надає підстави суду для висновку про їх протиправність та необхідність скасування задля відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
VI. Судові витрати
При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 10 510 (десять тисяч п'ятсот десять) грн. Даний факт підтверджується платіжним дорученням від 07.09.2020 № 1983 на суму 8121.21 (вісім тисяч сто двадцять одна гривня двадцять одна копійка) грн та платіжним дорученням від 25.06.2020 № 1806 на суму 2388,79 (дві тисячі триста вісімдесят вісім гривень сімдесят дев'ять копійок) грн. З урахуванням висновку суду про задоволення позову, сплачений та документально підтверджений позивачем судовий збір належить до відшкодування.
19.02.2020 представник позивача надала до суду клопотання про стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень.
Відповідач заперечував проти задоволення клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу. Свої заперечення до суду надав у письмовій формі, в яких зазначає, що у задоволенні стягнення відповідної суми має бути відмовлено, з урахуванням її необґрунтованості та відсутності детального опису робіт.
Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які належать розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Верховний Суд у Постанові від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19/ зауважує, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, непов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Частиною 7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підпунктом 1.1.1 Договору про надання правової допомоги від 16.06.2020 № 2/06-2020 встановлена фіксована ставка винагороди у розмірі 28 800 (двадцять вісім тисяч вісімсот) гривень та додаткова винагорода у сумі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень у разі винесення рішення суду на користь позивача.
На підтвердження понесених судових витрат позивач надала наступні документи: договір про надання правової допомоги від 16.06.2020 № 2/06-2020, Договір № 05/2305 від 23.06.2020, платіжне доручення № 1786 від 16.06.2020 на суму 28 800 (двадцять вісім тисяч вісімсот) гривень та платіжне доручення № 2325 від 10.02.2021 на суму 12 000 (дванадцять тисяч) гривень.
Також суд встановив, що представник позивача приймала участь у трьох відкритих судових засіданнях: 09.02.2021; 22.02.2021; 18.03.2021.
Враховуючи принцип розумності судових витрат і їх співмірність із ціною позову, суд вважає, що заявлена до стягнення сума витрат виходить за розумні межі визначення гонорару, а тому суд робить висновок про часткове задоволення клопотання представника позивача.
Визначаючи дане питання, за встановлених обставин та на підставі наданих доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів, а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), вважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу є сума 28 800,00 грн.
При цьому суд відхиляє позицію відповідача про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача через відсутність детального опису робіт на виконання положень ч. 4 ст. 134 КАСУ. Оскільки вважає, що даний аргумент відповідача є необґрунтованим.
Так, відповідно до п.1.1.2 Договору №2/06-2020 від 16.06.2020 про надання юридичних послуг сторони домовилися, що фіксована ставка (28 800 грн.) покриває : досудовий аналіз документів, складання позову та формування основного пакету документів до суду першої інстанції; представницькі послуги у кількості 3 (трьох) судових засідань в суді першої інстанції, складання додаткових процесуальних документів та запитів в рамках 3 (трьох) судових засідань в суді першої інстанції.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19: « […] для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати у повному обсязі:
- податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 № 0010733304 по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 981 969(дев'ятсот вісімдесят одна тисяча дев'ятсот шістдесят дев'ять),00 грн., в тому числі донарахована сума податку у розмірі 654 646( шістсот п'ятдесят чотири тисячі шістсот сорок шість),00 грн та штрафна санкція у розмірі 327 323(триста двадцять сім тисяч триста двадцять три),00 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 № 0010723304 по військовому збору на загальну суму 81 830(вісімдесят одна тисяча вісімсот тридцять),73 грн; в тому числі донарахована сума податку у розмірі 54 553(п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят три),83 грн. та штрафна санкція у розмірі 27 276(двадцять сім тисяч двісті сімдесят шість),9 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 № 0010793304 за платежем: штрафні санкції за поруш.законод.про патентув., норм регул.обігу готівки та застос.реєстраторів у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять),00грн;
- податкове повідомлення-рішення від 19.03.2020 № 0010763304 за платежем: Адмін. штрафи та інші санкції (надх.коштів, контроль за справлянням яких закріп, за ГУ ДФС-рай 21081103) в сумі 510 (п'ятсот десять),00 грн;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2020 за Ф-00 10753304 зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у розмірі 238 879(двісті тридцять вісім тисяч вісімсот сімдесят дев'ять),10 грн;
- податкову вимогу від 22.07.2020 №297480-50 ГУ ДПС в Одеській області щодо суми податкового боргу платника податків у розмірі - 1 156 289 ( один мільйон сто п'ятдесят шість тисяч двісті вісімдесят дев'ять),30 грн.
3. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати у сумі 10 510 (десять тисяч п'ятсот десять) грн.
4. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 800 (двадцять вісім тисяч вісімсот) грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Враховуючи, що в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1
Відповідач -Головне управління Державної податкової служби в Одеській області, код ЄДРПОУ 43142370, адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5.
Повний текст рішення складений та підписаний 29 березня 2021 року.
Суддя О.Я. Бойко