Справа № 420/14817/20
29 березня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови від 02.11.2020р. №221611 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2021р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування наявності підстав для задоволення позовної заяви позивач у позовній заяві зазначив, що не погоджується із прийняттям постанови від 02.11.2020р. №221611 про застосування адміністративно-господарського штрафу та просить суд її скасувати. Так, позивач вказав, що 11.09.2020р. посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Вінницькій області в пункті габаритно-вагового контролю, розташованому на 423 км автомобільної дороги «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка» було проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки DAF р/ НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 , що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 . За результатами габаритно-вагового контролю, посадовою особою Управління Укрнтрансбезпеки в Вінницькій області було складено довідку від 11.09.2020 р. №030367 та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.09.2020 року № 229334, якими було визначено перевищення встановлених норм перевезення вантажу без відповідного дозволу. Одночасно, як зазначив позивач, було складено розрахунок № 229334, яким ФОП ОСОБА_1 було нарахована плата за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користуванні за 668 км пройденого маршруту у розмірі 1082, 16 євро або 35 667, 99 гривень. Згодом, 02.11.2020 р. Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 221611, якою ФОП ОСОБА_1 було визнано винним у порушенні абзацу 15 частини 1 статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 ро. та стягнуто штраф у розмірі 17 000 гривень. Позивач вказав, що не погоджується із прийняттям вказаної постанови, зазначивши, що зупиняючи водія автомобіля марки DAF р/н НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 , посадовими особами Управління Укртрансбезпеки так і не було надано направлення на проведення рейдової перевірки, що визначає певні строки проведення перевірки та певний пункт габаритно-вагового контролю. Як вбачається з довідки від 11.09.2020 року № 030367 у графі найменування та місце розташування пункту габаритно-вагового контролю вказано місце розташування вагового контролю, проте не визначено, чи є такий пункт автоматичним, стаціонарним або пересувним та посадовими особами Управління Укртрансбезпеки також не було надано для ознайомлення жодного документу, що пункт габаритно-вагового контролю, розташований на зазначений ділянці дороги має відповідне атестоване вимірювальне та вагове обладнання, свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології. Позивач вказав, що водієм автомобіля було зазначено про неточний результат зважування, а також про ті обставини, що вантаж є сипучим (пшениця) та може переміщуватися при русі автомобіля, проте, такі доводи не спонукали посадових осіб Управління Укртраснбезпеки провести належне зважування. Позивач вказав, що відомості внесені до довідки від 11.09.2020 року № 030367 та акту від 11.09.2020 року №229334 не можуть вважатися однозначним доказом проведення достовірного та незалежного від втручання фізичних осіб зважування, а в довідці від 11.09.2020 року № 030367 навіть не проставлена печатка посадової особи Управління Укртрансбезпеки. Також, відсутність методики зважування транспортних засобів, у тому числі, при перевезенні сипучих вантажів, унеможливлює проведення габаритно-вагового контролю у повній відповідності до Порядку № 879. Саме відсутність належно затвердженої методики проведення зважування вантажів на габаритно-вагових комплексах усіх типів призводить до вищевказаних порушень у габаритно-ваговому контролі. Окремо, ФОП ОСОБА_1 зазначає, що посадовими особами Управління Уктрансбезпеки за розрахунком № 229333 від 11.09.2020 року не було вказано розрахунок пройденої відстані з посиланням на відповідну товарно-транспортну накладну, яка містить вказівку на місце відправки транспортного засобу з вантажем. У розрахунку навіть немає вказівки на відповідну товарно-транспортну накладну, згідно якої перевозився вантаж.
Відповідач повідомлявся про розгляд справи, однак відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
11.09.2020 р. посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області в пункті габаритно-вагового контролю, розташованому на 423 км автомобільної дороги «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка» було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт №229334 від 11.09.2020р.(а.с.13)
Під час проведення перевірки виявлено порушення перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових норм без відповідного дозволу: ТТН від 10.09.2020р. №118(пшениця) з перевищенням встановлених п. 22.5 Правил норм на 16%, навантаження на строєну ось 27,84т. при дозволених 24т, у тому числі порушення відповідальність за яке передбачена ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 10% , при перевезенні вантажу без відповідного дозволу(а.с.13).
За результатами габаритно-вагового контролю Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області складено акт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №029867 від 11.09.2020р., згідно п.8 якого фактична маса зважуваного транспорту -44,15т. та складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю(а.с.15).
На підставі висновків акту перевірки №229334 від 11.09.2020р., Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №221611 від 02.11.2020р. у розмірі 17 000,00грн.(а.с.18).
Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-III, відповідно до ст.6 якого державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567, п.3 якого передбачено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно абз.15, 16 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" pа порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879, згідно п.3, 4 якого габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.
Пунктом 16 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Відповідно до п.п. 4, 5-1 п.2 Порядку 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
Пунктом 18 Порядку №879 передбачено, що за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Відповідно до п.4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10 грудня 2013 року №1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, зокрема: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку; у разі відсутності документів, визначених ст.48 ЗУ "Про автомобільний транспорт", застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт".
Таким чином, саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо здійснення габаритно-вагового контролю, на підставі показників якої складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів.
Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Пунктом 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював перевезення великоваговим транспортним засобом з перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 10% , при перевезенні вантажу без відповідного дозволу
Викладене, з урахуванням положень наведених вище нормативних актів та приписів статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" свідчить, що правомірність прийняття оскаржуваної постанови.
Щодо доводів позивача про відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі є підставою для виникнення об'єктивних сумнівів у достовірності результатів зважування, суд зазначає наступне.
Вимога щодо необхідності використання під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпекою або її територіальними органами методики, затвердженої Мінекономрозвитку, яка була закріплена у пункті 19 Порядку №879, виключена з 08.09.2017 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №671.
З огляду на виключення пункту 19 Порядку №879, наявність у терміні «вимірювання» посилання на методику, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не свідчить про наявність у відповідача обов'язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
За змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги " визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879.
Відтак, відповідачем правомірно встановлено факт порушення вимог вагових обмежень.
До того ж, пунктом 12.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Відповідно до пункту 13 Порядку №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Чинне законодавство не містить вимог щодо зазначення характеристик вагового обладнання в акті перевірки.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що постанова Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 02.11.2020р. №221611 про застосування адміністративно-господарського штрафу, є правомірною та скасуванню не підлягає.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.