Справа № 420/307/21
29 березня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фермерського господарства «Прогресарго» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 14.12.2020 року №228558 про застосування адміністративно-господарського штрафу,-
06.01.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фермерського господарства «Прогресарго» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 14.12.2020 року №228558 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Дана позовна заява надіслана до суду засобами поштового зв'язку 31.12.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ФГ «Прогресарго» належать на праві приватної власності транспортний засіб MAN TGX 18.440 (д.н.з. НОМЕР_1 ), спеціалізований напівпричіп SDС ТР-35S (д.н.з. НОМЕР_2 ). 05.12.2020 даним транспортним засобом з напівпричіпом, за керуванням водія ОСОБА_1 , здійснювалось перевезення пшениці вагою 23 260,00 кг, що підтверджується копією товарно-транспортної накладної № 304 дід 05.11.2020 року. Відповідно до відомостей, зазначених в товарно-транспортній накладній №304 від 05.11.2020 року загальна маса транспортного засобу (маса брутто) складала 37 720,00 кг, з них 14 460,00 кг - маса транспортного засобу (тара), 23 260,00 кг - маса вантажу (нетто). Відповідно, загальна маса транспортного засобу не перевищувала норму, визначену у пункті 22.5 постанови КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306 «Про правила дорожнього руху».
Однак, вказано у позові, під час здійснення габаритно-вагового контролю 05.11.2020, посадовим особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було виявлено порушення п.22.5 ПДР України, а саме при нормативному навантаженні на одиночну вісь 11,00 т, фактичне навантаження становило 12,15 т.
З посиланням на пп. 2 п. 2, п.18 Постанови КМУ № 879 від 27.06.2007 року, п.п.8,9 розділу 2 Наказу Міністерства інфраструктури України №255 від 28.07.2016 року, у позові вказано, що довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення водієві ОСОБА_1 , під час здійснення габаритно-вагового контролю не видавалась, відтак позивачу не вважається за можливим визначити зважувальне та вимірювальне обладнання, за допомогою якого виявлено перевищення маси вантажу на одиночну вісь, та встановити відповідність вимогам, визначених у Постанові КМУ № 879 від 27.06.2007 року, Наказі Міністерства інфраструктури України №255 від 28.07.2016 року.
У позові зазначено, що після здійснення габаритно-вагового контролю, водієві ТЗ ОСОБА_1 було повідомлено про перевищення норм маси на вісь. Проте, на прохання водія щодо перерозподілу вантажу та повторного здійснення габаритно-вагового контролю, йому було відмовлено, керуючись відсутністю у інспекторів часу. Як зазначалось вище, загальна маса (брутто) ТЗ не перевищувала норм визначених правилами. Окрім того, перевозився сипучий вантаж (пшениця), який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень на одиночну вісь. Прохання водія про можливість здійснення розподілу вантажу та здійснення повторного габаритно-вагового контролю, залишилось інспекторами без уваги і як результат йому було відмовлено.
На думку позивача, оскільки габаритні показники вказаного транспортного засобу із вантажем за вагою не перевищують допустимих норм, встановлених пунктом 22.5 Правил, а встановлення перевищення показників навантаження на строєну вісь при здійсненні габаритно-вагового контролю стало наслідком некоректного зважування вантажу та неврахування при зважуванні стану вантажу (подільний вантаж, насипом) та пов'язаних із цим станом особливостей зважування, фермерське господарство «Прогресарго» вважає спірну постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 11.01.2021 року адміністративний позов фермерського господарства «Прогресарго» залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
У вказаній ухвалі судом роз'яснено, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн.
Копію вказаної ухвали отримано позивачем 14.01.2021 року.
18.01.2021 року (вх.№2403/21) від позивача до суду надійшла заява на виконання вимог вказаної ухвали разом із платіжним дорученням №30 від 13.01.2021 року про сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Ухвалою суду від 26.01.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву фермерського господарства «Прогресарго» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 14.12.2020 року №228558 про застосування адміністративно-господарського штрафу і відкрито провадження в адміністративній справі.
Вказаною ухвалою судом встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.262 КАС України.
22.02.2021 року (вх.№ЕС/360/21) від представника позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів разом із додатками (а.с.35-37)
24.02.2021 року (вх.№ЕП/5055/21) від представника відповідача від представника відповідача до суду надійшла клопотання про продовження строку для подання відзиву та надання доказів.
24.02.2021 року (вх.№ЕП/5056/21) від представника відповідача до суду надійшли пояснення (відзив) на адміністративний позов разом із додатками (а.с.41-50).
Відповідачем, з посиланням на фактичні обставини справи, зазначено, що ним було виконано усі передбачені законодавством вимоги, що свідчить про правомірність його дій та рішення.
Ухвалою суду від 25.02.2021 року задоволено клопотання представника відповідача шляхом поновлення Південному міжрегіональному управлінню Укртрансбезпеки строку на подання відзиву та доказів.
Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступне.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фермерське господарство «Прогресагро» зареєстровано як юридична особа 02.12.2011 року (Номер запису: 15281360000000718) та позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.16 Вирощування прядивних культур; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; 01.43 Розведення коней та інших тварин родини конячих; 01.45 Розведення овець і кіз; 01.46 Розведення свиней; 01.47 Розведення свійської птиці; 01.49 Розведення інших тварин; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 03.12 Прісноводне рибальство; 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура); 10.11 Виробництво м'яса; 10.12 Виробництво м'яса свійської птиці; 10.13 Виробництво м'ясних продуктів; 10.20 Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків; 10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 10.51 Перероблення молока, виробництво масла та сиру; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; 10.85 Виробництво готової їжі та страв; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.22 Оптова торгівля квітами та рослинами; 46.23 Оптова торгівля живими тваринами; 46.24 Оптова торгівля шкірсировиною, шкурами та шкірою; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням; 47.22 Роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 55.30 Надання місць кемпінгами та стоянками для житлових автофургонів і причепів; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 52.10 Складське господарство; 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами
Судом встановлено, що 05.11.2020 р. 00:04 год. на пункті габаритно-вагового контролю на ГВК а/д НМ-05 (452 км + 811 м), посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області було здійснено перевірку транспортного засобу MAN TGX 18.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 з спеціалізованим напівпричепом SDС ТР-35S реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який належить ФГ «Прогресагро», на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.12-13).
Посадовими особами, що проводили габаритно-ваговий контроль складено довідку №033251 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05.11.2020 року (а.с.37, 46-зворотній бік), відповідно до якої місце розташування пункту габаритно-вагового контролю: а/д НМ-05 (452 км + 811 м); автомобіль MAN TGX 18.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 з спеціалізованим напівпричепом SDС ТР-35S реєстраційний номер НОМЕР_3 ; результати вагового контролю: навантаження на осі, тон 1: 7,33 т; 2: 2,15 т; 3: 6,24 т; 4: 6,36; 5: 6,68, повна маса транспортного засобу: 38,46 т.
За результатами габаритно-вагового контролю посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Одеській області складено акт №048581 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.11.2020 року (а.с.46), відповідно до якого у пункті габаритно-вагового контролю: а/д НМ-05 (452 км + 811 м)м здійснено перевірку ФГ «Прогресагро»; найменування та вид вантажу: пшениця; нормативна допустима маса: 40,000 т; фактична маса: 38,46 т; маршрут руху - Бендзарі - Молодіжне 234 км. ; осьове навантаження; 11,00, 11,00, 22,00; фактичне навантаження: 7,33; 12,15; 6,24; 6,36; 6,38. У акті наявна примітка, що водій від підпису відмовився.
Посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Одеській області складено акт № 242881 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.11.2020 року (а.с.45), відповідно до якого при перевірці виявлено порушення: п. 22.5 ПДР України, а саме: при нормативному навантаження на одиничну вісь 11,00 тон, фактичне навантаження склало 12,15 тон, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 «Про автомобільний транспорт»: абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенню вантажу без відповідного дозволу.
На підставі акту від 05.11.2020 року № 242881 Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №28558 від 14.12.2020 року (а.с.7, 44), якою за порушення абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» постановлено стягнути з ФГ «Прогресагро» адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн.
Позивач, вважаючи протиправною постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється:
- наявність визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктом 16 Порядку №1567 передбачена можливість під час рейдової перевірки здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до п.20-22 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт»
Відповідно до ч. 12 ст. 6 ЗУ «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Так, спірною постановою за порушення абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» постановлено стягнути з ФГ «Прогресагро» адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн.
Відповідно до абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст. 33 ЗУ «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Так , згідно п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
При цьому, механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879.
Відповідно до пп. 2, 3, 4 п. 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.
Згідно п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 879 місце та режим роботи пересувного пункту встановлюється Укртрансбезпекою за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції. Забороняється експлуатація пересувних пунктів у темну пору доби, крім випадків, коли такий пункт розташовано на освітлених ділянках автомобільних доріг, у морських, річкових портах, вантажних терміналах, місцях формування вантажопотоків.
Пунктом 12, 13 Порядку № 879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Відповідно до п. 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Суд зазначає, що відповідно п. 12.5. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 №363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху.
Транспортний засіб на вагу заїжджає повільно-зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до зміщення вантажу.
Дане узгоджується з висновками Верховного Суду по справам № 820/1420/17 та 803/1540/16.
Так, з талону зважування вбачається, що воно відбувалось в динаміці та з швидкість транспортного засобу складала не більше 5,13 км/год., тобто з нормативно допустимою швидкістю.
Водночас, суд зазначає, що протягом усього строку розгляду даної адміністративної справи до суду не надано доказів на підтвердження того, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача, здійснювався належним засобом вимірювальної техніки.
Згідно з п.2 розділу ІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 року № 255 пересувний пункт габаритно-вагового контролю влаштовується на автомобільних дорогах загального користування з урахуванням параметрів видимості для певної категорії дороги згідно з вимогами ДБН В.2.3-4:2015 «Автомобільні дороги. Частина I. Проектування. Частина II. Будівництво» у спеціально обладнаних для проведення габаритно-вагового контролю місцях або на майданчиках для відпочинку, стоянках та майданчиках для короткочасної зупинки автомобілів, обладнаних перехідно-швидкісними смугами.
Відповідно до п.4 розділу ІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 року № 255 роботу пересувного пункту забезпечує персонал з трьох працівників (начальник пункту, оператор та водій).
Згідно з п.18 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Форма довідки затверджена про здійснення габаритно-вагового контролю затверджена спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 року №1007/1207, у якій передбачено її складання та підписання посадовою особою Укртрансінспекції, що проводила габаритно-ваговий контроль та оператором вагового комплексу.
Як встановлено судом, за результатами здійснення габаритно-вагового контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт про перевищення транспортним засобом нормативно-габаритних параметрів, якими зафіксовано наступні габаритні параметри: навантаження на осі: 1: 7,33 т; 2: 2,15 т; 3: 6,24 т; 4: 6,36; 5: 6,68, повна маса транспортного засобу: 38,46 т.
Дана довідка, складена старшим державним інспектором Руцинським О.А.
При цьому в графі «оператор вагового комплексу» відсутні підпис відповідальної особи.
Таким чином, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №033251 від 25.11.2020 року оформлена з порушенням вимог, передбачених наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207, яким затверджено форму та зміст відповідної довідки.
Як вже вказано вище, відповідно до п.18 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Також, за змістом п.п.4,5 п.4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207), посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Тобто, з приписів Порядку № 879 та Порядку № 1007/1207 слідує, що саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо результатів здійснення габаритно-вагового контролю.
Інспекторами відповідача встановлено порушення транспортним засобом нормативно-габаритних параметрів, визначених п. 22.5 Правил дорожнього руху, які перевищують нормативно допустимі вагові обмеження саме на підставі довідки №033251.
Таким чином, оскільки довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0033251 від 25.11.2020 року оформлена з порушенням вимог, передбачених наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207, а саме, у ній відсутній підпис оператора вагового комплексу, суд вважає, що відповідач не надав до суду достатніх та беззаперечних доказів та не навів доводів, що підтверджують наявність з боку позивача порушень, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржувану постанову №228558 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Однак, наведені відповідачем аргументи та надані докази не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області протиправно, за відсутності наявності підстав, тобто не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством, прийнято постанову № 221639 від 02.11.2020 року.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про наявність підставі ля задоволення позовних вимог.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що за подачу даної позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн. (а.с.25).
При цьому сума судового збору, яка підлягала сплаті за подання даної позовної заяви складає 2102,00 грн.
Відповідно до п.16 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року, Укртрансбезпека є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.
Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, проте територіальні органи створено без статусу юридичної особи.
Згідно до абз.2 пункту 2 Наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 09 вересня 2020 року №340 «Про упорядкування структури Укртрансбезпеки» реорганізовано шляхом злиття Чорноморське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області та Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області в Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
Згідно з пунктом 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2011 № 1074, у разі злиття органів виконавчої влади права та обов'язки органів виконавчої влади переходять до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття.
Таким чином, на теперішній час Південне міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки виконує функції та повноваження Управління Укртрансбезпеки в Одеській області та є його правонаступником.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Адміністративний фермерського господарства «Прогресарго» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 14.12.2020 року №228558 про застосування адміністративно-господарського штрафу - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №228558 від 14.12.2020 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь фермерського господарства «Прогресарго» суму сплаченого судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві),00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - Фермерське господарство «Прогресагро» (вул. Кудрявцева,150 с. Плоске, Балтський район, Одеська обл., 66133, код ЄДРПОУ 37343050);
Відповідачі:
Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (вул.Успенська, 4, м.Одеса, 65014).
Державна служба України з безпеки на транспорті (просп.Перемоги,14, м.Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845).
Суддя С.М. Корой