Справа № 420/1368/21
22 березня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Тарасишиної О.М.,
за участю секретаря: Чернецької О.А.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Бондаровського С.І.,
представника відповідача: Сенчука М.С.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України про визнання протиправними та скасування наказу № 30/к від 16.01.2021 року та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 до Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України (далі також - Мінстратегпром), в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України № 30/к від 16.01.2021 року про звільнення 16.01.2021 року ОСОБА_1 з посади директора Департаменту європейської та євроатлантичної інтеграції, багатостороннього співробітництва та протоколу Міністерства з питань галузей промисловості України, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» та абзацу 4 п. 17 контракту № 16/51/ДС від 14.01.2021 року про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2;
поновити ОСОБА_1 , з 16.01.2021 року на посаді директора Департаменту європейської та євроатлантичної інтеграції, багатостороннього співробітництва та протоколу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України, строково, на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2;
допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 22.03.2021 року на посаді директора Департаменту європейської та євроатлантичної інтеграції, багатостороннього співробітництва та протоколу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України, строково, на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2;
визнати протиправними дії Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України зі складання висновку про результати перевірки відомостей про ОСОБА_1 від 16.01.2021 року відповідно до якого ОСОБА_1 відповідає критеріям здійснення очищення влади (люстрації), передбачених ч. 3 ст. 1, п. 9 ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади»;
визнати протиправними дії Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України, які полягають у складанні та направленні до Міністерства юстиції України за № 20/1.2-13.1/247 від 16.01.2021 року «Повідомлення про відповідність критерія здійснення очищення влади (люстрації)» згідно якого ОСОБА_1 , як особа, яка займала або претендувала на посаду директора Департаменту європейської та євроатлантичної інтеграції, багатостороннього співробітництва та протоколу, відповідно до ч. 3 ст. 1 та п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» відповідає критерію, на підставі якого застосовується заборона строком на 10 років обіймати відповідні посади;
зобов'язати Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України проінформувати Міністерство юстиції України про відкладення відомостей про застосування до ОСОБА_1 - директора Департаменту європейської та євроатлантичної інтеграції, багатостороннього співробітництва та протоколу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1, п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади».
Ухвалою від 05.02.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
22.02.2021 року (вх. № 8062/21) представником відповідача до канцелярії суду подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 24.02.2021 року відмовлено у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
24.02.2021 року (вх. № ЕП/4991/21) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.
25.02.2021 року (вх. № 9631/21) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про розгляд справи за відсутністю позивача та його представника.
26.02.2021 року (вх. № ЕП/5295/21) представником відповідача до канцелярії суду подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
03.03.2021 року (вх. № 10846/21) представником відповідача до канцелярії суду подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
03.03.2021 року (вх. № 10785/21) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.
09.03.2021 року (вх. № 11484/21) представником відповідача до канцелярії суду подані додаткові письмові докази.
Ухвалою від 09.03.2021 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті в режимі відеоконференції за допомогою за допомогою програмного забезпечення “EASYCON”.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України № 30/к від 16.01.2021 р. позивача протиправно звільнено 16.01.2021 р. з посади директора Департаменту європейської та євроатлантичної інтеграції, багатостороннього співробітництва та протоколу Міністерства з питань галузей промисловості України, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» та абзацу 4 п. 17 контракту № 16/51/ДС від 14.01.2021 р. про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2. Єдиною підставою для застосування до позивача обмежень, встановлених Законом України «Про державну службу» та Законом України «Про очищення влади» може бути використано те, що 19.04.2010р. розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації № 66/к-2010 від 19.04.2010р. позивача було призначено на посаду заступника голови Одеської обласної державної адміністрації, а розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації №173/к від 03.12.2013р. позивач звільнений із вказаної посади з переведенням на посаду помічника -консультанта народного депутата України відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України. Проте, для застосування заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади» спочатку має бути доведено, що відповідна особа причетна до вказаних дій, що повинно відповідати принципам презумпції невинуватості та індивідуальної відповідальності, недопущення ознак дискримінації, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що неодноразово ним висловлювалась.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № ЕП/4991/21 від 24.02.2021р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що Мінстратегпром наказом № 65/к від 03.12.2020р. визначив ОСОБА_1 кандидатом для призначення на посаду директора Департаменту європейської та євроатлантичної інтеграції, багатостороннього співробітництва та протоколу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України, строково, на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2. Оскільки претендентом на посаду, яка належить до посад державної служби категорії «Б», не було надано інформації про проведення стосовно нього спеціальної перевірки суб'єктом призначення раніше, Мінстратегпромом організовано проведення спеціальної перевірки щодо ОСОБА_1 на підставі поданих ним документів. У заяві про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» ОСОБА_1 зазначив, що заборони, передбачені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону до нього не застосовуються. Звільняючи позивача з посади відповідач діяв з дотриманням і на виконання імперативних положень Законів України «Про державну службу», «Про очищення влади», а також Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частиною третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 563 від 16.10.2014р.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
Заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Як вбачається з позовної заяви, Наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України (далі -) № 52/к від 24.11.2020 р. «Про необхідність призначення на посади державної служби категорії «Б» та «В» на період дії карантину» оголошено добір на вакантні посади державної служби категорії «Б» та «В» в апараті Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України.
Відповідно до наказу державного секретаря Мінстратегпрому І.О. Яковлєва № 65/к від 03.12.2020 р. «Про визначення результатів добору на вакантні посади державної служби категорії «Б» та «В» в апараті Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України» за результатами добору, оголошеного наказом Мінстратегпрому № 52/к від 24.11.2020 року, ОСОБА_1 визначено кандидатом для призначення на посаду директора Департаменту європейської та євроатлантичної інтеграції, багатостороннього співробітництва та протоколу апарату Мінстратегпрому (24112020-4-12) строково, шляхом укладання контракту на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та до дня визначення суб'єктом призначення або керівником державної служби переможця за результатом конкурсного відбору відповідно до законодавства, але не більше двох місяців після відміни карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (а.с. 26).
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 , як особою, яка претендує на зайняття посади директора Департаменту європейської та євроатлантичної інтеграції, багатостороннього співробітництва та протоколу Мінстратегпрому, було подано документи, в тому числі письмову згоду від 11.12.2020 р. на проведення спеціальної перевірки відомостей щодо нього та заяву від 07.12.2020 р. про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» в якій ним повідомлено, що заборони, передбачені ч. 3 або ч. 4 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» щодо нього не застосовуються.
Також, Мінстратегпромом з урахуванням приписів ст.ст. 56-58 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №171 від 25.03.2015 р., організовано проведення спеціальної перевірки щодо ОСОБА_1 .
Крім того, для проведення спеціальної перевірки подавалися копії письмової згоди особи, яка претендує на зайняття посади, на проведення спеціальної перевірки, автобіографії, паспорта, документів про освіту та науковий ступінь, сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду (форма первинної облікової документації № 140/0), медичної довідки про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів (форма первинної облікової документації № 122-2/0), заяви, передбаченої ч.І ст.6 Закону України «Про очищення влади», трудової книжки.
Під час проведення спеціальної перевірки запити про надання відомостей про ОСОБА_1 надсилалися до: Державної судової адміністрації України; Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України; Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України; Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); Національного агентства з питань запобігання корупції; Міністерства охорони здоров'я України; Міністерства освіти і науки України; Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Для проведення спеціальної перевірки особи, яка претендує на зайняття посади, подано до Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, у порядку, визначеному ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».
За заявою Мінстратегпрому, Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) 29.12.2020 року за № 3111 надано Витяг з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», сформований 29.12.2020 року за номером 2568554, відповідно до якого за пошуковими відомостями інформація в Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» стосовно ОСОБА_1 відсутня.
Відповідно до довідки Головного спеціаліста Сектору з питань запобігання та виявлення корупції Мінстратегпрому від 13.01.2021 р. про результати спеціальної перевірки щодо ОСОБА_1 , який претендує на зайняття посади директора Департаменту європейської таєвроатлантичної інтеграції, багатостороннього співробітництва та протоколу Мінстратегпрому, інформації, що перешкоджає зайняттю ОСОБА_1 посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посади з підвищеним корупційним ризиком, не виявлено.
14.01.2021р. ОСОБА_1 , на ім'я державного секретаря Мінстратегпрому Яковлєва І.О. подано заяву про призначення на посаду директора Департаменту європейської та євроатлантичної інтеграції, багатостороннього співробітництва та протоколу Мінстратегпрома строково, на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, шляхом укладання контракту про проходження державної служби з 14.01.2021 року (а.с. 39).
14.01.2021р.між Мінстратегпромом в особі державного секретаря Мінстратегпрому Яковлєва Ігоря Олеговича та ОСОБА_1 укладено контракт №16/51/ДС про проходження державної служби на період карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2 на посаді директора Департаменту європейської та євроатлантичної інтеграції, багатостороннього співробітництва та протоколу Мінстратегпрому (а.с. 41-44).
Наказом Мінстратегпрому № 23/к від 14.01.2021 р. ОСОБА_1 призначено з 14.01.2021 р. на посаду директора Департаменту європейської та євроатлантичної інтеграції, багатостороннього співробітництва та протоколу Мінстратегпрома за результатами добору, строково, на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, шляхом укладання контракту про проходження державної служби, з посадовим окладом 19900,00 грн. на місяць (а.с. 40).
Зазначений наказ прийнято на підставі таких документів: заяви ОСОБА_1 ; контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2 № 16/51/ДС від 14.01.2021 р.; наказу Мінстратегпрому № 65/к від 03.12.2020 р. «Про визначення результатів добору на вакантні посади державної служби категорій «Б» та «В» в апараті Мінстратегпрому, довідки про результати спеціальної перевірки від 13.01.2021 р.
Після призначення позивача на вищевказану посаду, відповідачем відповідно до п. п. 14, 42 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частиною третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 563 від 16.10.2014р., проведено перевірку щодо ОСОБА_1 , внаслідок чого директором Департаменту по роботі з персоналом Мінстратегпрому складено висновок про результати перевірки відомостей про особу (а.с. 45).
Згідно вказаного висновку, за результатами перевірки особової справи, трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 09.09.2004 р., а також інформації з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», виявлено відповідність ОСОБА_1 критеріям здійснення очищення влади (люстрації), передбачених ч.3 ст.1, п.9 ч. 1 та п.5 ч.2 ст.З Закону України «Про очищення влади».
Наказом Мінстратегпрому №30/к від 16.01.2021 р. ОСОБА_1 , 16.01.2021 р. звільнено з посади директора Департаменту європейської та євроатлантичної інтеграції, багатостороннього співробітництва та протоколу Мінстратегпрому, відповідно до п.8 ч.1 ст.83 Закону України «Про державну службу» та абз.4 п.17 контракту № 16/51/ДС від 14.01.2021 р. про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2 (а.с. 46).
Підставами для прийняття вказаного наказу зазначено: трудову книжку ОСОБА_1 ; висновок про результати перевірки відомостей про особу від 16.01.2021 р.
16.01.2021 р. Мінстратегпромом для внесення певних відомостей щодо позивача до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», на адресу Міністерства юстиції України складено та направлено «Повідомлення про відповідність критеріям здійснення очищення влади (люстрації)» за № 20/1.2-13.1/247, з додатками на чотирьох аркушах. Зі змісту вказаного Повідомлення вбачається, ОСОБА_1 , як особа, яка займала або претендувала на посаду директора Департаменту європейської та євроатлантичної інтеграції, багатостороннього співробітництва та протоколу Мінстратегпрому, відповідно до ч.3 ст. 1 та п.9 ч.1 ст.3 Закону України «Про очищення влади», відповідає критерію, на підставі якого застосовується заборона строком на 10 років обіймати відповідні посади (а.с. 47).
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).
Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 24 Конституції України).
Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування (ст. 38 Конституції України).
Згідно ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
У частині 2 ст. 61 Конституції України зазначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Положеннями ст. 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), серед іншого, передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України «Про державну службу».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".
Згідно абз.4 п.17 контракту № 16/51/ДС від 14.01.2021 р. про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, дія контракту припиняється у разі припинення державної служби з ідстав і в порядку, визначених ч.1 ст. 83 Закону України «Про державну службу».
Закон України «Про очищення влади» від 16.09.2014 р. № 1682-VII (далі - Закон № 1682-VII) визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 1682-VII очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону № 1682-VII протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 3 Закону № 1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року: Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації, їх перших заступників, заступників, голови районної державної адміністрації, районної в місті Києві державної адміністрації.
Згідно п. 5 ч.2 ст. 3 Закону № 1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням: Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації, їх перших заступників, заступників, голови районної державної адміністрації, районної в місті Києві державної адміністрації.
Відповідно до п. 14 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частиною третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 563 від 16.10.2014р. (далі - Порядок № 563), відповідальний структурний підрозділ протягом десяти днів з дня надходження заяви особи, яка підлягає перевірці, на підставі відомостей, наявних в особовій справі такої особи, та/або на підставі витягу із послужного списку та на підставі поданих особою документів, а також інформації з Реєстру про внесення відомостей про особу до Реєстру або відсутність у Реєстрі таких відомостей перевіряє достовірність зазначених у заяві відомостей щодо незастосування до неї заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою, пунктами 1-8 частини другої, пунктами 1 і 2 частини четвертої статті 3 Закону, та складає висновок про результати перевірки відомостей про особу за формою згідно з додатком 2-1.
У разі коли за результатами перевірки матеріалів особової справи та/або витягу із послужного списку відповідальним структурним підрозділом виявлено відповідність критерію здійснення очищення влади (люстрації), визначеного частиною першою, пунктами 1-8 частини другої, пунктами 1 і 2 частини четвертої статті 3 Закону, про це зазначається у висновку про результати перевірки відомостей про особу за формою згідно з додатком 2-1.
На підставі такого висновку відповідальний структурний підрозділ готує довідку про результати перевірки за формою згідно з додатком 5 та подає її керівнику органу або керівнику державної служби.
За змістом п. 42 Порядку № 563, відповідальний структурний підрозділ протягом десяти днів з дня надходження заяви особи, яка претендує на зайняття посади, перевіряє достовірність відомостей, зазначених у заяві такої особи, щодо незастосування до неї заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою, пунктами 1-8 частини другої та пунктами 1 і 2 частини четвертої статті 3 Закону, про що складає висновок про результати перевірки відомостей про особу, в якому зазначено про невиявлення критеріїв здійснення очищення влади (люстрації), за формою згідно з додатком 2-1.
Аналіз положень п. 9 ч.1 ст. 3 Закону № 1682-VII у взаємозв'язку із частиною третьою ст. 1 та пунктом 2 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1682-VII дає підстави для висновку, що заборони, встановлені частиною третьою статті 1 Закону №1682-VII, виникають в силу закону, а не в силу прийняття суб'єктом владних повноважень правозастосовного (індивідуально-правового) акта.
Водночас із аналізу цих норм випливає, що встановлення для осіб заборони обіймати певні посади в органах державної влади чи їхніх самостійних структурних підрозділах пов'язується із самим лише фактом зайняття ними сукупно не менше одного року в період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року посад, зокрема, передбачених . 9 ч.1 ст. 3 Закону № 1682-VII, незалежно від того чи сприяла вона своїми рішеннями, діями (бездіяльністю) узурпації влади, підриву основ національної безпеки і оборони України або протиправному порушенню прав і свобод людини, тобто не враховуючи жодної індивідуальної дії чи зв'язку особи з будь-якими антидемократичними подіями.
Питання конституційності, зокрема положень пунктів 7, 8, 9 частини першої пункту 4 частини другої статті 3 у взаємозв'язку із частиною третьою статті 1 та пунктом 2 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1682-VII на відповідність положенням статті 38, частини другої статті 61, частини першої статті 62 Конституції України вирішуються Конституційним Судом України.
На розгляді Великої Палати Конституційного Суду України тривалий час перебуває справа за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України «Про очищення влади», 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону, Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону, Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 4 цього закону.
На момент розгляду цієї справи рішення Конституційним Судом України за наслідками розгляду вищевказаного конституційного провадження не ухвалено.
Водночас Верховний Суд у рішенні від 18 вересня 2018 року у справі № 800/186/17 дійшов висновку, що люстрація, як законодавче обмеження, за своєю правовою природою є відмінною від юридичної відповідальності та не може бути ототожнена з нею. У зв'язку з цим Верховний Суд відхилив доводи позивача, які ґрунтувалися на приписах статей 58, 61 і 62 Конституції України, оскільки ці норми спрямовані на регулювання принципів і засад ретроспективної відповідальності за вчинення правопорушень, зокрема кримінальних, та індивідуального характеру юридичної відповідальності, встановлюють низку процесуальних гарантій, покликаних запобігти необґрунтованому притягненню будь-кого до юридичної відповідальності. Указані гарантії, за висновком Суду, не поширюються на правовідносини, які не пов'язані з настанням юридичної відповідальності осіб. Із цим висновком погодилася і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 січня 2019 року у справі № 800/186/17.
У справі № 800/186/17 Верховний Суд указав на політичний характер люстраційних заходів. Суд відмітив, якщо юридична відповідальність пов'язана із застосуванням санкцій за порушення визначених законом норм, то політична відповідальність постає як відповідальність за належне здійснення державної влади, державного управління тими, хто відповідно до покладених завдань і функцій є носіями такої влади. Політичну відповідальність потрібно розуміти як відповідність якостей носіїв владно-управлінської діяльності і реалізації ними своїх функцій і повноважень тим умовам і завданням, які постали перед державою і суспільством (на виклики часу, відповідь на об'єктивні вимоги до неї).
Як підсумок у справі № 800/186/17 Верховний Суд дійшов висновку, що застосовані люстраційним законодавством заходи не можуть вважатися заходами юридичної відповідальності, оскільки не є санкцію за конкретне протиправне діяння. Їхня мета полягала у відновленні довіри до органів державної влади, а не притягненні до відповідальності відповідних посадових осіб.
Водночас необхідно врахувати, що на необхідності доведеності вини кожної особи, яка піддається люстраційним процедурам, наголошує Венеціанська комісія у Проміжному (пункти 64, 82, 104) та Остаточному (пункт 18) висновках № 788/2014 щодо Закону №1682, як на загальновизнаному міжнародному стандарті.
Парламентська асамблея Ради Європи у Резолюції ПАРЄ № 1096 (1996) звертає увагу держав-членів на те, що "люстрація" застосовується до осіб у випадку доведення їх провини в кожному конкретному випадку, а не як інструмент формального звільнення з посади. Зокрема, у пункті 12 Асамблея підкреслила, що загалом люстраційні заходи можуть будуть сумісними з демократичною державою, заснованій на принципі верховенства права, за умов дотримання деяких критеріїв. По-перше, провина, а саме особиста, а не колективна, повинна бути доведена в кожному окремому випадку; це наголошує на потребі в індивідуальному, а не колективному, застосуванні законів про люстрацію. По-друге, повинні гарантуватися право на захист, презумпція невинуватості до доведення провини і право на судовий перегляд ухваленого рішення. Помста у жодному разі не може бути метою таких заходів, а процес люстрації не повинен допускати політичне або соціальне зловживання результатами люстрації. Метою люстрації є не покарання осіб, які вважаються винними (це входить до завдань прокурорів, які керуються кримінальним законодавством), а захист молодих демократій.
Застосовані до позивача обмеження, у контексті практики Європейського суду з прав людини, становлять аспект права на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого статтею 8 Конвенції.
Гарантовані Конвенцією основоположні права і свободи є мінімальними для демократичної держави, яка її ратифікувала.
Суди зобов'язані відповідно до частини першої статті 129 Конституції України вирішувати спори, керуючись верховенством права, що, у свою чергу, означає врахування тлумачення Конвенції, яке надається Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) як мінімальних стандартів демократичного суспільства.
Принцип законності, який є складовою верховенства права, у розумінні ЄСПЛ, має бути заснованим на визнанні і прийнятті людини, її прав та свобод, як найвищої цінності, тобто, за своїм змістом мати характер правозаконності. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що вислів «згідно із законом» означає, зокрема, що закон не повинен суперечити принципу верховенства права.
Юридичною гарантією законності у міжнародному праві є принцип pacta sunt servanda (договори необхідно сумлінно виконувати). Задля реалізації цього принципу правова система країни має забезпечувати виконання міжнародних зобов'язань держави, взятих нею на основі укладених міжнародних договорів, включаючи виконання рішень міжнародних судів, юрисдикцію яких визнано державою.
Цей принцип не визначає, яким саме чином міжнародне договірне право має бути реалізовано в рамках внутрішнього правопорядку, але відповідно до статті 27 Віденської конвенції держава не може посилатися на положення свого внутрішнього права як на виправдання не виконання нею міжнародного договору.
17 жовтня 2019 року ЄСПЛ прийняв рішення у справі «Полях та інші проти України» (заяви № 58812/15, № 53217/16, № 59099/16, № 23231/18, № 47749/18), яке 24 лютого 2020 року набуло статусу остаточного (далі - рішення у справі «Полях та інші проти України»), та стосувалося звільнення п'ятьох державних службовців на підставі приписів Закону №1682-VII.
У цьому рішенні ЄСПЛ, із застосуванням підходу, заснованого на наслідках, визнав, що звільнення заявників на підставі Закону №1682-VII становило втручання у їхнє право на повагу до приватного життя.
У пункті 208 цього рішення щодо підходу, заснованого на наслідках, Суд зазначив, що Закон №1682-VII вплинув на заявників у трьох аспектах: 1) їх звільнили з державної служби; 2) до них було застосовано заборону обіймати посади державної служби на строк десять років; 3) відомості про осіб заявників було внесено до загальнодоступного в мережі Інтернет Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону №1682-VII.
За оцінкою ЄСПЛ, поєднання цих заходів мало дуже серйозні наслідки для здатності заявників встановлювати і розвивати відносини з іншими та їхньої соціальної і професійної репутації, а також значною мірою вплинуло на них. Вони не були просто відсторонені, понижені або переведені на менш відповідальну посаду, а звільнені із забороною обіймати посади державної служби, одразу втративши всі свої здобутки. Їм було заборонено обіймати будь-які посади державної служби у сфері, в якій вони багато років працювали як державні службовці (рішення у справі «Полях та інші проти України», пункт 209).
У вказаній справі ЄСПЛ визнав, що застосовані до заявників заходи ґрунтувалися на національному законодавстві, однак піддав сумніву наявність легітимної мети звільнення заявників на підставі Закону №1682-VII, проте продовжив розгляд скарг, призюмуючи, що цілі Закону №1682-VII можуть розглядатися як такі, що загалом відповідають цілям, визнаним Судом законними у його практиці щодо посткомуністичної люстрації в державах Центральної та Східної Європи. ЄСПЛ зазначив, що він має переконатися чи переслідували законну мету застосовані до заявників заходи розглянуті не in abstracto, а з огляду на конкретні обставини їхніх справ, і чи були вони «необхідні у демократичному суспільстві» у розумінні пункту 2 статті 8 Конвенції. Втручання вважатиметься «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення законної мети, якщо воно відповідає «нагальній суспільній необхідності», та, зокрема, якщо воно є пропорційним переслідуваній законній меті.
В основу підходу ЄСПЛ до розгляду справ, які стосувалися люстраційних заходів, покладено необхідність пошуку балансу між концепцією «демократії, здатної себе захистити», що передбачає принцип політичної лояльності державних службовців («демократична держава вправі вимагати від державних службовців відданості конституційним принципам, на яких вона заснована») та принципу дотримання прав і свобод людини, що гарантовані Конвенцією.
За висновком ЄСПЛ, його попередні висновки у справах щодо посткомуністичної люстрації лише частково стосуються цієї справи, зокрема щодо перших чотирьох заявників, оскільки передбачені Законом №1682-VII заходи мають набагато ширшу сферу застосування та були застосовані до заявників за обставин, що відрізнялися від тих, які відбувалися у країнах Центральної та Східної Європи під час впровадження ними люстраційних програм, які були більш цільовими та вузькоспрямованими. Суд відмітив, що навіть у контексті справ, пов'язаних із переходом від тоталітаризму до демократії, а також пов'язаних зі (стверджуваними) співробітниками служб безпеки тоталітарних режимів, він ніколи не стикався з обмежувальними заходами такого широкого обсягу, застосованими до державних службовців лише на тій підставі, що вони залишались на своїх посадах під час діяльності уряду, який згодом був визнаний недемократичним.
ЄСПЛ на основі аналізу своєї практики погодився, що індивідуалізація люстраційних заходів, хоча загалом вважається необхідною, не завжди є необхідною у справі щодо кожної конкретної особи та може бути здійснена на законодавчому рівні. Проте для вибору такого підходу мають бути наведені переконливі підстави (рішення у справі «Анчев проти Болгарії» (Anchev v. Bulgaria), заява № 38334/08 і 68242/16, пункти 109 - 111). У зв'язку з цим ЄСПЛ наголосив, що особливо важливим фактором є якість парламентського і судового перегляду законодавчого механізму (mutatis mutandis, рішення у справі «Енімал Дефендерз Інтернешнл проти Сполученого Королівства» [ВП] (Animal Defenders International v. the United Kingdom) [GC], заява № 48876/08, пункти 113 - 116, ЄСПЛ 2013 (витяги). Іншими аспектами, які мають враховуватись, під час оцінки відповідності законодавчого механізму, який передбачає застосування обмежувальних заходів за відсутності індивідуальної оцінки поведінки особи, є суворість застосованого заходу (рішення у справі «Анчев проти Болгарії» (Anchev v. Bulgaria), заява № 38334/08 і 68242/16, пункт 111), та чи розроблено законодавчий механізм достатньо чітко для вирішення нагальної суспільної потреби, яку він має задовольнити пропорційним чином (наприклад, у контексті статті 3 Першого протоколу до Конвенції рішення у справі «Жданока проти Латвії» [ВП] (Ћdanoka v. Latvia) [GC], заява № 58278/00, пункти 22 - 28, 116 - 136, ЄСПЛ 2006 IV). Утім, щоб обмежувальний захід відповідав статті 3 Першого протоколу до Конвенції, достатнім може бути менший рівень індивідуалізації, ніж у випадках стверджуваного порушення статей 8 і 11 Конвенції (рішення у справі «Жданока проти Латвії», пункт 115) (рішення у справі «Полях та інші проти України», пункти 292-293).
Відповідаючи на питання, чи відповідав застосований до заявників законодавчий механізм наведеним критеріям, розробленим практикою ЄСПЛ у справі «Полях та інші проти України», ЄСПЛ указав, що застосовані до заявників заходи були дуже обмежувальними та широкими за обсягом. Тому необхідні були дуже переконливі підстави, щоб довести, що такі заходи могли бути застосовані за відсутності будь-якої індивідуальної оцінки поведінки особи лише на підставі висновку, що їхнє перебування на посаді у період, коли пан ОСОБА_2 обіймав посаду Президента України, достатньою мірою доводило відсутність у них відданості демократичним принципам державної організації або їхню причетність до корупції.
ЄСПЛ зазначив, що застосування до заявників встановлених Законом №1682-VII заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки їхньої поведінки. Насправді, ніколи не стверджувалося, що самі заявники вчинили які-небудь конкретні дії, що підривали демократичну форму правління, верховенство права, національну безпеку, оборону або права людини. Вони були звільнені на підставі Закону лише тому, що обіймали певні відносно високі посади державної служби, коли пан ОСОБА_3 був Президентом України (рішення у справі «Полях та інші проти України», пункт 294).
ЄСПЛ підкреслив, що Уряд не зазначив про будь-який розгляд підстав для застосування таких широкомасштабних та обмежувальних заходів під час обговорення Верховною Радою України Закону №1682-VII. Навпаки, у статті 1 Закону серед принципів, які мають керувати процесом очищення, наведено «презумпцію невинуватості» та «індивідуальну відповідальність». На думку Суду, це свідчить про певну неузгодженість між проголошеними цілями Закону та фактично оприлюдненими ним правилами (рішення у справі «Полях та інші проти України», пункти 72, 297).
На думку ЄСПЛ, немає переконливого пояснення часовим рамкам, установлених Законом №1682-VII, як основного критерію для застосування передбачених законом обмежувальних заходів. Як немає і пояснення, чому однорічний період є ключовим критерієм для застосування Закону №1682-VII (рішення у справі «Полях та інші проти України», пункти 301-302).
У підсумку ЄСПЛ дійшов висновку, що не було доведено, що втручання щодо будь-кого із заявників було необхідним у демократичному суспільстві. Отже, було порушено статтю 8 Конвенції щодо всіх заявників.
Аналіз цього рішення ЄСПЛ та встановленого у ньому порушенні статті 8 Конвенції щодо всіх заявників, дозволяє дійти висновку, що застосований до заявників законодавчий механізм очищення влади (люстрації), визначений Законом №1682, суперечить верховенству права, оскільки порушує права людини, поважати які Україна взяла на себе міжнародні зобов'язання, ратифікувавши Конвенцію, а тому його застосування становить порушення положень Конвенції.
Зі встановлених у цій справі судом обставин випливає, що скаржника було звільнено з посади директора Департаменту європейської та євроатлантичної інтеграції, багатостороннього співробітництва та протоколу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України, строково, на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2 на підставі Закону № 1682-VII за критерієм перебування на посаді одного року із застосуванням заборони протягом 10 років займати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація).
Звільнення позивача проведено на підставі довідки про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі про перебування позивача на відповідних посадах. При цьому встановлення фактів особистої протиправної поведінки позивача не було метою цієї перевірки. У свою чергу відповідач ніколи не стверджував про причетність позивача до будь-яких порушень прав людини чи підтримання останнім антидемократичних заходів.
У питанні застосування заборони протягом 10 років займати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація) закон не передбачав жодних реальних процедурних гарантій, за якими особи мали б можливість довести, що, незважаючи на посаду, яку вони обіймали, вони не брали участі в будь-яких порушеннях прав людини і не вживали або не підтримували антидемократичні заходи.
Така заборона автоматично застосовувалася рівною мірою як до політичних посад, перебуваючи на яких особи безпосередньо формували державну політику певного періоду, так і до посад керівників державних органів та їх структурних підрозділів, які не мали об'єктивної можливість впливати на формування державної політики цього періоду, незалежно від того, чи особи, які займали посаду/посади, наведені у статтях 2 та 3 Закону №1682-VII, своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їхньому здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.
Венеціанська комісія у пункті 65 Проміжного висновку № 788/2014 вказала, що той факт, що Закон №1682-VII виключає фактор часу в цілому, незалежно від тяжкості минулої поведінки, вступає в конфлікт із принципом індивідуальної відповідальності, на якому має бути заснована люстрація.
Без аналізу індивідуальної поведінки неможливо встановити особисту вину осіб, до яких застосовано означені заборони, для того, щоб переконатися у застосуванні до цих осіб індивідуальної відповідальності, а не колективної, як це задекларовано у принципах Закону № 1682-VII, що мали б спрямовувати процес очищення влади (люстрації).
Без встановлення зв'язку між указаними особами та узурпацією влади неможливо дійти висновку, що було досягнуто легітимної мети Закону №1682-VII - недопущення до участі в управлінні державними справами саме осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. Отже, не можливо і дійти висновку, що було досягнуто справедливого балансу між захистом інтересів демократичного суспільства, з одного боку, та повагою до прав позивача - з іншого.
Тож заборона перебування на зазначених у Законі №1682-VII посадах та, як наслідок, звільнення з цих посад, розглядається як установлення презумпції колективної вини, а не презумпції невинуватості, що вказує на невідповідність меті й принципам Закону №1682-VII, визначеним у частині другій статті 1 цього Закону.
Матеріали справи не містять відомостей про наявність фактів протиправної поведінки позивача, спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини , а наказ Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України № 30/к від 16.01.2021 року про звільнення 16.01.2021 року ОСОБА_1 з посади не містить обґрунтування, що позивач міг становити будь-яку загрозу для нового демократичного режиму.
Оцінюючи пропорційність обмежень, застосованих до позивача , щодо легітимної мети (очищення влади), якої прагнули досягти органи державної влади, Суд вважає їх непропорційними, невиправданими та не необхідними у демократичному суспільстві.
Верховний Суд у постанові від від 03.06.2020 р. у справі № 817/3431/14 зазначив, що відсутність у Законі № 1682-VII процедури та механізму, які б визначали індивідуальний підхід під час застосування встановлених ним заборон, не знімає обов'язку із суду застосовувати індивідуальний підхід при вирішенні кожного конкретного спору за критеріями правомірності та законності рішень суб'єктів владних повноважень, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України. При цьому зроблено висновок, що заходи такої суворості як звільнення з посади із забороною займати посаду на 10 років не можуть застосовуватись до державних службовців лише через те, що вони залишились на своїх посадах державної служби після обрання нового глави держави, без аналізу індивідуальної поведінки таких осіб та встановлення зв'язку із узурпацію влади, підривом основ національної безпеки і оборони України або протиправного порушення прав і свобод людини.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку щодо протиправності наказу наказ Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України № 30/к від 16.01.2021 року в частині звільнення 16.01.2021 року ОСОБА_1 з посади директора Департаменту європейської та євроатлантичної інтеграції, багатостороннього співробітництва та протоколу Міністерства з питань галузей промисловості України, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» та абзацу 4 п. 17 контракту № 16/51/ДС від 14.01.2021 року про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2 та наявності підстав для його скасування.
Пунктами 3 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відтак, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту європейської та євроатлантичної інтеграції, багатостороннього співробітництва та протоколу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України, строково, на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2.
Вимоги про визнання протиправними дій Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України зі складання висновку про результати перевірки відомостей про ОСОБА_1 від 16.01.2021 року відповідно до якого ОСОБА_1 відповідає критеріям здійснення очищення влади (люстрації), передбачених ч. 3 ст. 1, п. 9 ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади»; визнання протиправними дії Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України, які полягають у складанні та направленні до Міністерства юстиції України за № 20/1.2-13.1/247 від 16.01.2021 року «Повідомлення про відповідність критерія здійснення очищення влади (люстрації)» згідно якого ОСОБА_1 , як особа, яка займала або претендувала на посаду директора Департаменту європейської та євроатлантичної інтеграції, багатостороннього співробітництва та протоколу, відповідно до ч. 3 ст. 1 та п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» відповідає критерію, на підставі якого застосовується заборона строком на 10 років обіймати відповідні посади; зобов'язання Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України проінформувати Міністерства юстиції України про відкладення відомостей про застосування до ОСОБА_1 - директора Департаменту європейської та євроатлантичної інтеграції, багатостороннього співробітництва та протоколу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1, п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» є похідними від попередніх вимог та також підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору з урахуванням приписів п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-244, абз. 2 ч. 4 ст. 245, 246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України (місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. № 21/23; код ЄДРПОУ 43733545) про визнання протиправними та скасування наказу № 30/к від 16.01.2021 року та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України № 30/к від 16.01.2021 року в частині звільнення 16.01.2021 року ОСОБА_1 з посади директора Департаменту європейської та євроатлантичної інтеграції, багатостороннього співробітництва та протоколу Міністерства з питань галузей промисловості України, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» та абзацу 4 п. 17 контракту № 16/51/ДС від 14.01.2021 року про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2.
Поновити ОСОБА_1 , з 16.01.2021 року на посаді директора Департаменту європейської та євроатлантичної інтеграції, багатостороннього співробітництва та протоколу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України, строково, на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 22.03.2021 року на посаді директора Департаменту європейської та євроатлантичної інтеграції, багатостороннього співробітництва та протоколу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України, строково, на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2.
Визнати протиправними дії Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України зі складання висновку про результати перевірки відомостей про ОСОБА_1 від 16.01.2021 року відповідно до якого ОСОБА_1 відповідає критеріям здійснення очищення влади (люстрації), передбачених ч. 3 ст. 1, п. 9 ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади».
Визнати протиправними дії Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України, які полягають у складанні та направленні до Міністерства юстиції України за № 20/1.2-13.1/247 від 16.01.2021 року «Повідомлення про відповідність критерія здійснення очищення влади (люстрації)» згідно якого ОСОБА_1 , як особа, яка займала або претендувала на посаду директора Департаменту європейської та євроатлантичної інтеграції, багатостороннього співробітництва та протоколу, відповідно до ч. 3 ст. 1 та п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» відповідає критерію, на підставі якого застосовується заборона строком на 10 років обіймати відповідні посади.
Зобов'язати Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України проінформувати Міністерство юстиції України про відкладення відомостей про застосування до ОСОБА_1 - директора Департаменту європейської та євроатлантичної інтеграції, багатостороннього співробітництва та протоколу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1, п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади».
Рішення суду набирає законної сили у строк і поядок визначені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII “Перехідні положення” КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.03.2021р.
Суддя О.М. Тарасишина